Рішення № 33058914, 13.08.2013, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 2034/2-4504/11

Провадження № 2/635/445/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2013 року селище Покотилівка

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді О.М. Пілюгіної

за участі секретаря Бабенко І.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору міни, третя особа Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача та просить визнати недійсним договір міни 3/10 частин житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, на книгу «Большая Энциклопедія» Четвертый томъ, Бугурусланскій уездъ-Византійськое право, издатели: Библіографическій Институтъ (Мейеръ) въ Лейпциге и Вене, Книгоиздательское Товарищество «Просвещеніе» въ С.-Петербурге, укладений 16 вересня 2008 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2, та посвідчений Приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, реєстр № 3059. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що її бабі належало 3/10 частини вищевказаного будинку і за рішенням Харківського районного суду Харківської області від 01 лютого 2007 року право власності на вказану частину житлового будинку було визнано за позивачем. 11 вересня 2008 року позивач своє право власності на частину будинку зареєструвала у Комунальному підприємстві «Харківське районне бюро технічної інвентаризації». Оскільки будівлю необхідно було ремонтувати позивач через свою знайому ОСОБА_4 звернулася до відповідача з проханням позичити гроші на ремонт будинку. Відповідач погодився позичити гроші під проценти, але після оформлення договору міни частки будинку на книгу з доплатою у розмірі 79 000 грн. 16 вересня 2008 року було укладено оспорюваний договір міни, проте книгу «Большая Энциклопедія» Четвертый томъ, Бугурусланскій уездъ-Византійськое право, издатели: Библіографическій Институтъ (Мейеръ) въ Лейпциге и Вене, Книгоиздательское Товарищество «Просвещеніе» въ С.-Петербурге, вартістю 1000 грн. відповідач по теперішній час позивачу не передав, а доплату позивач одержала частково. Всупереч суті договору міни позивач не зобов'язувалась передати і не передавала відповідачу у власність частину будинку, а відповідач не прийняв у власність частину будинку. Таким чином договір міни не був спрямований на настання правових наслідків, що обумовлені договором, що є підставою для визнання його недійсним, тому позивач звернулася до суду з позовом.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала вимоги своєї довірительки, просила їх задовольнити з підстав викладених у позові, крім того зазначила, що угода міни також є нікчемною.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував посилаючись на його безпідставність та недоведеність вимог, просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Третя особа Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилась, причини неявки суду не повідомила, тому суд за згодою представників позивача та відповідача ухвалив про розгляд справи за відсутності третьої особи.

Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні підтвердила, що ОСОБА_1 не мала наміру відчужувати відповідачу належну їй частину будинку, а їй необхідно тільки було позичити кошти на ремонт вказаної частини будинку.

Суд, заслухавши представника позивача, представника відповідача, свідка, дослідивши докази по справі, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Судом встановлено, що 16 вересня 2008 року позивач з одного боку та відповідач з другого уклали договір міни, відповідно до якого, позивач належні їй 3/10 частини житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1, обміняла на книгу «Большая Энциклопедія» Четвертый томъ, Бугурусланскій уездъ-Византійськое право, издатели: Библіографическій Институтъ (Мейеръ) въ Лейпциге и Вене, Книгоиздательское Товарищество «Просвещеніе» въ С.-Петербурге, що знаходиться у спільній власності відповідача та його дружини з доплатою 79000 грн. Договір посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, реєстр № 3059.

Позивач в якості доказів суду надала: витяг з державного реєстру правочинів щодо реєстрації договору міни, копію паспорту громадянина України на ім'я позивача; довідку про присвоєння ідентифікаційного номера на ім'я позивача, медичні довідки про стан здоров'я позивача.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України, ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Главою 29 Цивільного Кодексу України визначенні положення захисту прав власності, а статтею 16 ЦПК України способи захисту цивільних прав та інтересів, у тому числі і права власності, зокрема шляхом: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 10; ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає справи в межах заявлених вимог, на підставі доказів наданих сторонами.

Загальні вимоги, дотримання яких є необхідним для чинності правочину, викладені в статті 203 ЦК України, якою передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної діяльності; волевиявлення учаснику правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з правилом статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемний правочин) або якщо він не визнаний судом недійсним (оспорювані правочини).

Підставою недійсності правочину відповідно до ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Аналізуючи надані докази щодо правовідносин які склалися між сторонами у їх системному зв'язку із застосуванням норм діючого цивільного законодавства, суд приходить до висновку, що договір міни від 16 вересня 2008 року, що укладений між позивачем та відповідачем підлягає визнанню недійсним, а вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

На думку суду позивач вчинила договір міни під впливом помилки, оскільки помилилась щодо обставин, які мають істотне значення, в саме щодо вартості відчужуваного майна.

Так, відповідно до договору міни від 16.09.2008 року, предметом договору є 3/10 частини житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1, що складається з житлового будинку з прибудовами літ. А-1, гараж літ. М, літня кухня літ. Н, сараїв літ. Л,л,п,з, вбиралень У, Ц, душу літ. И, огорожі № 1-3, 7-12, свердловини к2, каналізаційної ями к1, і загальна вартість нерухомого майна становить 34920,00 грн., проте тут же зазначено у тому числі прибудова літ. А-1, веранда літ. а4; літня кухня літ. Н; сарай Л; льох літ. лп; вбиральня У; душ літ. И, котельня О, каналізаційна яма літ. к1 загальною вартістю 65458 грн., які прийняті до експлуатації ОСОБА_5; тамбур літ. а3; сарай літ. М загальною вартістю 11771 грн., які прийняті до експлуатації ОСОБА_6, право власності на які не оформлено та ідеальні частки не змінені, також самовільно збудовані гараж літ. Р, тамбур літ. Ш, сарай літ. Х, тоді як при укладанні угоди міни оцінка нерухомого майна не проводилась, а у складі відчужуваного майна також зазначені самовільні будівлі і будівлі право власності на які належним чином не оформлено. Зазначені обставини свідчать про те, що позивач помилялась стосовно складу майна, яке в повному обсязі не підлягало відчуженню, зокрема щодо самовільно зведеного нерухомого майна. Помилка стосувалась і вартості предмету міни нерухомого майна, а саме не встановлена його ринкова вартість, а тому домовленість сторін щодо вартості майна ґрунтувалась на припущеннях і не підтверджується об'єктивними даними, і наявність такої помилки у особи, що юридично не обізнана у суду сумнівів не викликає.

Також за відсутності доказів, того, що позивач одержала від відповідача книгу «Большая Энциклопедія» Четвертый томъ, Бугурусланскій уездъ-Византійськое право, издатели: Библіографическій Институтъ (Мейеръ) въ Лейпциге и Вене, Книгоиздательское Товарищество «Просвещеніе» въ С.-Петербурге, на кшталт акт приймання передачі, інше, відсутність даних про передачу книги позивачу в самому договорі, відсутність даних щодо оцінки книги, що обмінювалась на частину будинку, дають усі підстави вважати, що позивач помилилась щодо предмету договору міни - книги, і взагалі суду не надано доказів наявності книги як предмету договору міни, при цьому суд враховує, що представник відповідача у судовому засіданні доказів на спростування вказаних обставин не надав.

Тому на підставі викладеного, суд вважає, що договір міни 3/10 частин житлового будинку з надвірними будівлями, на книгу, що укладений 16 вересня 2008 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2, та посвідчений Приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, реєстр № 3059, підлягає визнанню недійсним, а позов задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 203, 204, 215, 229 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - повністю задовольнити.

Договір міни 3/10 частин житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, на книгу «Большая Энциклопедія» Четвертый томъ, Бугурусланскій уездъ-Византійськое право, издатели: Библіографическій Институтъ (Мейеръ) въ Лейпциге и Вене, Книгоиздательское Товарищество «Просвещеніе» въ С.-Петербурге, укладений 16 вересня 2008 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2, та посвідчений Приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, реєстр № 3059 - визнати недійсним.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду, а особами, без участі яких постановлено рішення протягом 10 днів з дня отримання копії рішення суду в апеляційний суд Харківської області через Харківський районний суд Харківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляцію не буде подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ О.М. Пілюгіна