Вирок № 33057398, 15.08.2013, Томашпільський районний суд Вінницької області

Справа № 146/923/13-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" серпня 2013 р. Томашпільський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого-судді Пилипчука О.В., при секретарі Бойко Т.Є. з участю прокурора Швець А.І., обвинуваченого ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12013010290000226 від 3 квітня 2013 року на підставі обвинувального акту по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Вінниця, українця, громадянина України, освіта неповна середня, не одружений, не працює, проживає АДРЕСА_1, раніше судимий: 26 вересня 2012 року Замостянським районним судом м.Вінниця за ст.. 309 ч.1 КК України до обмеження волі на строк один рік з випробовуванням з іспитовим строком на один рік на підставі ст.. 75 КК України, 26 грудня 2012 року постановою Вінницького міського суду Вінницької області скасовано звільнення від відбування покарання з випробовуванням з іспитовим строком та направлено засудженого для відбування призначеного вироком Замостянського районного суду м.Вінниця від 26.09.2012 року покарання у виді обмеження волі строком один рік; 12 липня 2013 року Тульчинським районним судом Вінницької області за ст.. 185 ч.1 КК України до одного року одного місяця позбавлення волі,

у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України,

до якого не застосовано запобіжний захід,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, будучи повідомлений 11 квітня 2013 року Тульчинським РВ УМВС України у Вінницькій області про підозру у вчиненні злочину-таємного викрадення чужого майна (крадіжка), скоєного 9 березня 2013 року, на шлях виправлення не став і вчинив новий аналогічний злочин при наступних обставинах.

Так, 30 березня 2013 року біля 13-00 години ОСОБА_1, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, продовжуючи свою злочинну діяльність, діючи повторно, із корисливих спонукань, з метою заволодіння чужим майном, шляхом відгинання цвяхів та зриву навісного замка дверей, проник в нежилий будинок ОСОБА_2, що розташований по АДРЕСА_2, звідки таємно викрав металеву ванну, ринкова вартість якої на момент викрадення згідно висновку експерта № 408 від 17.05.2013 року становить 606,40 грн, після чого з місця пригоди зник, завдавши потерпілій ОСОБА_2 матеріальних збитків на вищевказану суму.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою винність в пред'явленому йому обвинуваченні визнав повністю, щиро розкаявся у скоєному, і вважає, як і інші учасники судового процесу за можливе при дослідженні доказів по справі обмежитись його допитом.

Відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

З'ясувавши розуміння учасниками процесу змісту обставин, які не будуть досліджуватись, роз'яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку, впевнившись у добровільності та істинності їх позиції, суд вважає обсяг доказів, що підлягають дослідженню, визначити допитом обвинуваченого, а також оглядом характеризуючих даних щодо його особи, поскільки фактичні обставини справи ніким не оспорюються, цивільний позов по справі не заявлено.

По суті пред'явленого обвинувачення обвинувачений ОСОБА_1 суду пояснив, що 30 березня 2013 року, знаходячись у своєї знайомої ОСОБА_3, він розпивав спиртні напої разом із ОСОБА_4. В ході розмови обвинувачений згадав про ОСОБА_2, в якої декілька раз ночував та помітив металеву ванну, після чого запропонував ОСОБА_4 забрати ванну та здати її на металобрухт, повідомивши останнього, що потерпіла дозволила це зробити. ОСОБА_4 погодився на дану пропозицію, тому біля 13-00 години вони разом пішли до нежилого будинку ОСОБА_2. Спочатку на подвір'я зайшов ОСОБА_1, щоб переконатися, що нікого не має вдома, після чого пішов в гараж, що знаходиться за будинком, двері якого були відчиненими, де взяв з тумби обценьки, якими зірвав навісний замок та відігнув цвяхи на вхідних дверях будинку, залишивши двері зачиненими лише на клямку. Після цього обвинувачений підкликав ОСОБА_4, який весь цей час стояв на вулиці та не міг бачити, що він робив. Коли підійшов останній, ОСОБА_1 в його присутності підняв клямку на дверях та вільно зайшли обоє до будинку. Через кухонну кімнату обоє потрапили до ванної кімнати, де на підлозі побачили ванну, яка не була прикріплена до підлоги. Обвинувачений сказав ОСОБА_4 брати дану ванну і виносити її на вулицю. Коли винесли ванну з будинку, ОСОБА_4 взяв обценьки, які ОСОБА_1 залишив біля входу в будинок, якими загнув цвяхи на дверях та забив скобу. Переконавшись на вулиці, що не має сторонніх осіб, обоє понесли ванну до ОСОБА_5, щоб здати її, як металобрухт. По дорозі обвинувачений попросив ОСОБА_4 сказати ОСОБА_5, що ванна належить йому, що ОСОБА_4 і сказав ОСОБА_5, після чого вони отримали у останнього гроші в сумі 52 гривні, які витратили на випивку та закуску.

Потерпіла ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, однак подала до суду заяву, згідно якої просить справу слухати у її відсутності, будь-яких претензій до ОСОБА_1 не має, цивільний позов заявляти не буде; щодо міри покарання-на розгляд суду.

Заслухавши пояснення обвинуваченого ОСОБА_1, розглянувши заяву потерпілої ОСОБА_2, суд вважає, що винність ОСОБА_1 у вчиненні злочину доведена і його дії вірно кваліфіковано за ч. 3 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням у житло.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1, у відповідності зі ст.65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Пом'якшуючою обставиною, згідно ст.66 КК України, суд визнає щире каяття обвинуваченого.

Обтяжуючою обставиною, згідно ст.67 КК України, суд визнає вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Крім того, при обранні виду та міри покарання обвинуваченому, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного, особу обвинуваченого, який повністю визнав вину, негативно характеризується за місцем проживання, потерпіла будь-яких претензій, згідно поданої до суду заяви, не має, раніше судимий, належні висновки для себе не зробив та знову вчинив новий злочин, тому вважає необхідним призначити покарання ОСОБА_1 у виді позбавлення волі.

Враховуючи, що ОСОБА_1 раніше судимий, а саме 12 липня 2013 року Тульчинським районним судом Вінницької області за ч.1 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк один рік один місяць, а тому обвинуваченому ОСОБА_1 необхідно призначити покарання за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання не відбутої міри покарання за попереднім вироком згідно ст. 71 КК України.

Згідно ст. 124 КПК України при визнанні підсудного винними суд постановляє стягти з нього судові витрати.

Відповідно до довідки про витрати на проведення експертизи в кримінальному провадженні № 408 від 17.05.2013 року (а. с. 36-39) вартість проведення товарознавчого дослідження становить 305,90 грн, які підлягають стягненню із ОСОБА_1 на користь НДЕКЦ при УМВС України у Вінницькій області.

Питання про речові докази вирішити відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України, а саме: металеву ванну та металева труба довжиною 3 м, які передані під зберігальну розписку потерпілій ОСОБА_2 (а.с.30)-передати за належністю.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.368-374 КПК України, суд-

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 185 ч. 3 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.

На підставі ст.ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання не відбутої частини покарання за вироком Тульчинського районного суду Вінницької області від 12 липня 2013 року ОСОБА_1 остаточну міру покарання за сукупністю цих вироків призначити у виді позбавлення волі на строк три роки три місяці.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з 04.04.2013 року, зарахувавши в строк відбуття покарання час перебування його під вартою з 22.09.2012 року по 26.09.2012 року.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь МВС України в інтересах НДЕКЦ УМВС України у Вінницькій області (МФО 802015 код 24525055 р/р 31250272210172) 305,90 грн (триста п'ять гривень 90 копійок) - витрат, пов'язаних з проведенням по справі товарознавчих досліджень.

Речові докази по справі - металеву ванну та металева труба довжиною 3 м, які передані під зберігальну розписку потерпілій ОСОБА_2 - передати за належністю.

Згідно ст.ст. 376, 392, 393, 395, 532 КПК України, вирок може бути оскаржений до апеляційного Вінницької області через Томашпільський районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а засудженим в той самий строк з моменту отримання копії вироку.

Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя: О. В. Пилипчук