Рішення № 33056551, 20.08.2013, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/778/3865/13 Головуючий у 1 інстанції: Петренко Л.В.

Суддя-доповідач: Маловічко С.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2013 року м . Запоріжжя

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

Головуючого: Пільщик Л.В.

суддів: Маловічко С.В.

Сапун О.А.

при секретарі: Евальд Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_3, Органу опіки та піклування виконавчого комітету Токмацької міської ради, Токмацького міжрайонного прокурора на рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 17 червня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: служба у справах дітей виконкому Токмацької міської ради, ОСОБА_5 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини, -

В С Т А Н О В И Л А:

29 травня 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, в якому просила позбавити відповідачку батьківських прав щодо неповнолітнього ОСОБА_5 та стягнути з неї аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в твердій грошовій сумі в розмірі 500,00 грн. щомісячно до досягнення повноліття В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що ОСОБА_4 як мати неповнолітнього з початку 1997р. не приймає участі в його вихованні, не цікавиться життям, не відвідує його, в добровільному порядку не надає матеріальної допомоги. Рішенням виконкому Токмацьої міської ради від 23.07.1999р. її як бабусю ОСОБА_5 було призначено опікуном цієї дитини, яка з семимісячного віку мешкає з нею, знаходиться під її опікою, виховується та матеріально забезпечується тільки нею без будь-якої участі матері.

Рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 17 червня 2013 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 щодо неповнолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі в розмірі 500,00 грн. щомісячно, починаючи з 29.05.2013 року до досягнення дитиною повноліття.

На вказане рішення ОСОБА_3, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Токмацької міської ради, Токмацький міжрайонний прокурор подали апеляційні скарги.

В апеляційних скаргах ОСОБА_3, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Токмацької міської ради, Токмацький міжрайонний прокурор, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять скасувати рішення в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити нове рішення, задовольнивши позов в частині позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав щодо неповнолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1

Рішення суду в частині стягнення аліментів та їх розміру ніким не оскаржено.

ОСОБА_4, отримавши судову повістку, до судового засідання апеляційного суду не з»явилась, клопотань про відкладення розгляду справи від неї до суду не надходило, тому справу розглянуто у відповідності до вимог ст. 305 ЦПК України у її відсутності.

Апеляційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 51 Конституції України, статті 5 Сімейного кодексу України держава охороняє сім'ю, дитинство, материнство, батьківство, забезпечує охорону прав матері та батька, створює умови для зміцнення сім'ї. Ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України.

У відповідності зі ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 164 Сімейного Кодексу України батьки можуть бути позбавленні судом батьківських прав, зокрема, якщо вони ухиляються від своїх обов'язків по вихованню дитини.

В залежності від конкретної ситуації в сім'ї позбавленню батьківських прав повинні передувати превентивні заходи впливу на батьків (бесіди, попередження з боку органів опіки і піклування, органів внутрішніх справ, надання сім'ї необхідної допомоги, накладення адміністративної відповідальності), відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_4 народився син ОСОБА_5 В свідоцтві про народження ОСОБА_5 матір»ю записана ОСОБА_4, а батько записаний у відповідності до ст. 135 СК України як ОСОБА_6 / а.с. 6/.

На початку 1997 року відповідачка виїхала за кордон, залишивши семимісячне немовля на свою матір ОСОБА_3 В 2010р. повернулась в Україну, але жодного разу до сина не навідалась. Весь цей час опікувалась дитиною, її вихованням та матеріальним забезпеченням бабуся ОСОБА_3

Вважаючи таку поведінку матері недопустимою, ОСОБА_3 звернулась з позовом про позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав щодо ОСОБА_5, а також стягнення з неї аліментів на утримання сина до досягнення ним повноліття.

Відмовляючи в позові в частині позбавлення батьківських прав, суд вважав, що це є крайнім заходом, виключною мірою, коли вже не уявляється можливим змінити поведінку батьків в кращу сторону, і лише при наявності вини в діях батьків, чого в поведінці відповідача суд не побачив. Крім того, вважав, що позбавленню батьківських прав має передувати застосування до таких батьків превентивних заходів, які не були застосовані до відповідача.

Проте колегія не погоджується з такими висновками суду, оскільки вони в повній мірі суперечать наявним матеріалам справи.

Так, відповідач ОСОБА_4 в ході слухання справи в суді першої інстанції підтвердила особисто ті факти, що весь цей час з сином ОСОБА_5 вона не спілкувалась, його вихованням не займалась, не дбала про його здоров»я, навчання, фізичний та духовний розвиток, зокрема, і в період після повернення на Україну в 2010 році, посилаючись на своє скрутне становище як за кордоном, так і в Україні.

Неповнолітній ОСОБА_5 пояснив, що матір він не знає, спілкуватись з нею не бажає та підтримує позов бабусі про позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав щодо себе.

З матеріалів справи вбачається, що у зв»язку з тим, що ОСОБА_4 виїхала з місця мешкання та її місцезнаходження невідоме, рішенням виконавчого комітету Токмацької міської ради № 173/1 від 23 липня 1999 року ОСОБА_3 призначено опікуном над малолітнім ОСОБА_5 та призначено грошову допомогу згідно з «Положенням про порядок призначення та виплати допомоги дітям, які залишились без батьківського піклування» / а.с. 9/.

За заявою ОСОБА_3 рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 14.08.2007р. відповідачку визнано безвісно відсутньою. Не зважаючи на те, що відповідач з 2010р. повернулась на Україну, про місце перебування відповідачки позивачу стало відомо в 2013 році, у зв»язку з чим ОСОБА_3 була подана заява про скасування вказаного рішення суду.

З наявних у справі характеристик, похвальних грамот, подяк вбачається, що бабуся належним чином займається вихованням ОСОБА_5, який дуже позитивно характеризується у школі / а.с. 12-14/.

До справи долучено висновок служби у справах дітей виконавчого комітет Токмацьої міської ради як органу опіки та піклування, в якому зазначено, що ОСОБА_4 не виконує батьківських обов»язків по вихованню, утриманню дитини з 1997р., залишивши малолітнього ОСОБА_5 на виховання своїй матері ОСОБА_3 та виїхавши за кордон. Відтоді ніякої звістки вона про себе не надавала, у зв»язку з чим в 1999р. дитина була передана під опіку бабусі ОСОБА_3 на підставі довідки про розшук, виданої Токмацьким МРВ УМВС України в Запорізькій області. Понад 16 років ОСОБА_4 не цікавилась життям дитини, неповнолітній ОСОБА_5 не знає матері, родинні стосунки були втрачені. На даний час ОСОБА_4 мешкає у м. Бердянську, ніде не працює, має мінливий дохід від сезонних робіт. Не заперечує проти позбавлення її батьківських прав стосовно неповнолітнього ОСОБА_5, так як не має почуттів до нього, та і сама дитина не бажає спілкуватись з матір»ю. Тому служба у справах неповнолітніх надала висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав щодо неповнолітнього ОСОБА_5 / а.с. 30/.

Отже, з вище проаналізованих доказів вбачається, що понад 16 років ОСОБА_4

долею дитини не переймалась та будь-якої участі в її вихованні або хоча б у матеріальному забезпеченні не приймала.

Пояснення ОСОБА_4 про те, що вона намагалась зустрітись з сином, але перешкоджала бабуся, нічим не підтверджені, з питання усунення перешкод у спілкуванні з дитиною з боку бабусі вона ані до органу опіки та піклування, ані до суду не зверталась.

Щодо небажання самого ОСОБА_5 на теперішній час спілкуватись з матір»ю, колегія вважає, що це заслуговує на увагу, оскільки він протягом 16 років не відчував інтерес матері щодо його життя та долі, її турботи за себе, її підтримки та піклування, тому така його позиція є цілком виправданою поведінкою самої матері.

У справі не мається переконливих доказів щодо наявності таких утруднень у відповідача, які перешкоджали їй хоча б один раз протягом 16 років відвідати дитину, або хоча б поцікавитись станом її здоров»я, або надіслати грошовий переказ на його утримання та розвиток, або сповістити про себе листом. Навіть після повернення в Україну в 2010р., коли можливо було налагодити стосунки з дитиною, нею цього зроблено не було, а відтак втрачено можливість порозумітись вже з дорослим 17-річним сином. Зазначене свідчить про те, що відповідачка свідомо нехтувала виконанням своїх безпосередніх батьківських обов'язків, що, на думку колегії, є підставою для позбавлення батьківських прав.

В такій ситуації є неспроможними висновки суду щодо можливого виправлення поведінки матері в кращу сторону, оскільки на теперішній час сину ОСОБА_5 виповнилось 17 років, та він є самостійним учасником цих відносин та має право вибору, який ним зроблено не на користь матері. У цьому випадку незастосування превентивних мір до матері не може бути підставою для відмови в позові з огляду на тривалість строку її нехтування своїми батьківськими обов»язками, коли вже повністю втрачено зв»язки з дитиною і її довіра до матері, а також виникла стійка позиція сина щодо несприйняття своєї матері як рідної людини, яку він не бажає в 17-річному віці впускати в своє життя.

Вказані обставини свідчать про наявність підстав для позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав відносно ОСОБА_5 за ознаками її довготривалого та стійкого ухилення від виконання своїх обов»язків по вихованню дитини. Тому у відповідності до вимог п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України рішення підлягає скасуванню в оскаржуваній частині з ухваленням нового рішення про задоволення позову про позбавлення батьківських прав.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_3, Органу опіки та піклування виконавчого комітету Токмацької міської ради, Токмацького міжрайонного прокурора задовольнити.

Рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 17 червня 2013 року у цій справі в частині відмови в позові ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 скасувати.

Позов ОСОБА_3 в цій частині задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженку м. Цюрупинськ, Херсонської області, щодо неповнолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Бердянську, Запорізької області.

В решіт рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: