Постанова № 33056113, 09.07.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2013 р. Справа № 804/7994/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддяБукіна Л. Є., при секретарі судового засіданняСоколова А.П., за участю: представника позивача представника відповідача Кутовий В.М., Петрашку О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Поліпласт» до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Приватного акціонерного товариства «Поліпласт» (далі - позивач, ПАТ«Поліпласт») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - відповідач, Дніпропетровська МДПІ), в якій просило визнати нечинним та скасувати прийняті Дніпропетровською МДПІ податкові повідомлення-рішення від 03.06.2013 року №0001181510, №0001191520.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що податковим органом безпідставно зроблені в акті перевірки висновки про визнання правочинів нікчемними. Крім того, позивач вважає, що він не може нести відповідальність за несплату податків свого контрагента. Факти укладення нікчемних угод не можуть встановлюватися у актах перевірок податкових органів.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні доводам позовної заяви.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував, посилаючись на те, що до Дніпропетровської МДПІ надійшли акти перевірок контрагентів позивача, за висновками яких угоди, укладені позивачем з цими контрагентами є нікчемними, а господарські операції за ними не є можливими.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши чинне законодавство, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи із наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки посадових осіб податкової служби під час здійснення податкового контролю, врегульовано положеннями Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Відповідно до п. 21.1.1. п. 21.1. ст. 21 ПК України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно до відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно зі ст. 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом:

ведення обліку платників податків, в порядку, визначеному в главі 6 ПК України;

інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, в порядку, визначеному в главі 7 ПК України;

перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу (згідно глави 8 ПК України), а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Судом встановлено, що позивач - ПАТ «Поліпласт» перебуває на податковому обліку в Дніпропетровській МДПІ.

Відповідно до наказу Дніпропетровської МДПІ від 18.04.2013 року №347 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ «Поліпласт» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств при проведенні господарських операцій з ТОВ «Ферід Д», ПП «АТМ»,ТОВ «ВК Віконні системи», ТОВ «Галактика М», ПП «Екоскан Сервіс», ТОВ «Ангстрем Континенталь», ТОВ «Дидактика», ТОВ «Ліга», ТОВ «Лігран», ТОВ «Матадор», ТОВ «Ривс», ТОВ «Супутник», ТОВ «Транс-Атлантика Сервіс», ТОВ «Шоковита», ТОВ «Техніка» за період з 01.01.2010 року по 31.01.2013 року.

За результатами перевірки складено акт від 25.04.2013 року №451/150/24424934 та прийняті: податкове повідомлення-рішення від 03.06.2013 року №0001191520, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 224551 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - у розмірі 112275,50 грн., та податкове повідомлення-рішення від 03.06.2013 року №0001181510, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на суму 141940 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - у розмірі 70970 грн.

Відповідно до Акту від 25.04.2013 року №451/150/24424934, оформленого за результатами перевірки, податковим органом зроблені висновки про порушення ПАТ «Поліпласт»:

- п.п. 135.5.4 п.135.5 статті 135 ПК України, п.137.10 статті 137 ПК України, п.138.2 статті 138 ПК України, п.п.139.1.9 п.139.1 статті 139 ПК України занижено податок на прибуток на суму 141 940 грн.;

- п.198.6, п.198.3 статті 198 ПК України завищено податковий кредит на суму 224551 грн.

Перевіркою встановлено, що позивач мав господарські відносини на підставі договору №220812 від 22.08.2012 року на поставку виробів із пластмаси з ТОВ «Ангстрем Континенталь».

Відповідно до Акту перевірки ПАТ «Поліпласт» податковим органом були враховані висновки акту ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 21.12.2012р. №7208/224/33906299 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ангстрем Континенталь» (код ЄДРПОУ 33906299).

При цьому, податковий орган дійшов висновку, що товар нібито не міг бути переданий ПАТ «Поліпласт», у зв'язку з отриманням інформації, що свідчить про нікчемність укладеної угоди.

Перевіркою також встановлено, що позивачем занижено валовий дохід на суму 1 347 303, 60 грн.

Також позивачем до складу валових витрат не включені витрати з маркетингових послуг, наданих ТОВ «Епіцентр К» та ТОВ «Метро Кеш енд Кері України» на загальну суму 671 400,00 грн.

Суд не погоджується з правомірністю прийнятих податкових повідомлень-рішень, виходячи з наступного.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ст.215 ЦК України); нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ст.236 ЦК України); недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ст.216 ЦК України).

Статтею 228 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України, міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності цивільних правочинів, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлено законом або якщо правочин не визнано судом недійсним. Тобто, зі змісту цієї норми випливає, що підстави недійсності правочинів можуть бути передбачені виключно законами. Правочин може бути визнано недійсним тільки на підставі і за наслідками, передбаченими законом. Також нормами ЦК України передбачено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. До того ж, як зазначив Пленум Верховного Суду України у п.5 Постанови від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», у разі оспорювання стороною правочину факту його нікчемності, такий правочин може визнаватися таким у судовому порядку.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011, податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину, як це передбачено частиною 3 статті 228 Цивільного кодексу України.

Порядок дій органів державної податкової служби України під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань визначений ПК України.

Чинним законодавством України, відповідач не наділений повноваженнями щодо визнання правочинів нікчемними (недійсними) із застосуванням відповідних наслідків їх нікчемності (недійсності). Аналогічну правову позицію щодо відсутності повноважень у податкового органу щодо визнання правочинів нікчемними (недійсними) в актах податкових перевірок, а також про те що наслідки недійсності правочинів можуть застосовуватися тільки при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку також висловлює Вищий адміністративний суд України в постанові від 14.11.2012 р у справі № К/9991/50772/12. Також у постанові Вищого адміністративного суду України від 09.10.2012 року по справі № К/9991/19252/12 зроблено висновки, що визначенню правочину як такого, що є нікчемний, повинен передувати або вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Порядок оформлення результатів документальної позапланової перевірки встановлено ст. 86 Податкового Кодексу (п. 78.8 ст. 78 ПК України). Порядок оформлення результатів перевірок платників податків органами ДПС врегульовано Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затвердженим Наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 №984, та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 № 34/18772 (далі - Порядок).

З урахуванням вищевикладеного та за приписами п.6 розділу І та п.5.2 розділу ІІ Порядку до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину або вироку суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки суджень про його нікчемність та встановлювати порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків лише на цій підставі.

В обґрунтування висновків акту перевірки ПАТ «Поліпласт» перевіряючі однобічно обмежилися виключно цитуванням окремих частин та висновків акту про результати документальної перевірки контрагента позивача - ТОВ «Ангстрем Континенталь», без посилань на будь-які докази, в тому числі первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що могли б достовірно підтвердити наявність зазначених в обох актах перевірки порушень.

Також слід зазначити, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.03.2013 року, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2013 року, визнано протиправними дії ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ангстрем Континенталь», за результатами якої складено акт від 21.12.2012р. №7208/224/33906299.

У зв'язку з чим висновки акту перевірки контрагента позивача щодо відсутності факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Ангстрем Континенталь», який було враховано при проведенні перевірки, є хибними та законодавчо необгрунтованими.

Таким чином, з'ясування реальності та повноти відображення в обліку платника податків господарських операцій було проведено поверхнево без посилання на достовірні факти без урахування підтвердження первинними документами відносин, виду, обсягу і якості операцій, що здійснювалися між ПАТ «Поліпласт» та ТОВ «Ангстрем Континенталь».

Всупереч приписам ст.204 ЦК України, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, приписам ст. 216 ЦК України, згідно якої до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають, приписам статті 207 Господарського кодексу України щодо порядку вчинення дій по визнанню правочинів нікчемними або недійсними, приписам ст.19 Конституції України, згідно якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, приписам ст. 61 Конституції України, згідно якої юридична відповідальність особи має індивідуальних характер, та всупереч існуючій судовій практиці (Постанова ВАСУ №К/9991/50772/12 від 14.11.2012 р.) до суду також не було надано доказів умисного маніпулювання даними податкової звітності контрагентами, фактичної відсутності або фізичної неможливості здійснення поставки товарів на адресу ПАТ «Поліпласт», вини контрагентів у вчиненні правочинів без наміру створення правових наслідків.

Стаття 198 ПК України визначає право на віднесення сум податку до податкового кредиту.

Згідно п. 198.2. ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно п. 198.3 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 розділу І цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього розділу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідність податкових накладних по спірним взаємовідносинам вимогам статті 201 ПК України не заперечується відповідачем.

Питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій повинно досліджуватися податковим органом з урахуванням даних фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

На підтвердження правомірності формування податкового кредиту для перевірки було надано всі необхідні первинні документи, в тому числі договір, видаткові, товарно-транспортні, податкові накладні. Первинні документи позивача відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Таким чином, враховуючи вищевикладене, твердження відповідача щодо оприбуткування товариством товарів побутово-господарчого призначення від невстановленої особи у серпні 2012 року на суму 1 347 303,60 грн., заниження валового доходу на цю суму та відповідно заниження податку на прибуток на суму 141 940, 00 грн. є необґрунтованим та безпідставним.

Межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальних характер, поширюється на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником податків. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що були вчинені іншими особами, згідно з законом неможливе.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків і відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Відповідно до статті 32 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, юрисдикція Європейського Суду з прав людини поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї. Відповідно до пункту 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», Україна повністю визнає на своїй території юрисдикцію Європейського Суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України» зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Також Європейський Суд з прав людини в пунктах 70, 71 рішення від 22.01.2009 року у справі «Булвес проти Болгарії» зазначив: якщо національні власті у відсутність яких-небудь вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаному із сплатою ПДВ, який нараховується з операцій в ланцюзі постачань, або яких-небудь вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж карають одержувача, який повністю виконав свої обов'язки, за дії або бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і відносно якого у нього не було засобів відстежування і забезпечення його старанності, то власті виходять за рамки розумного та порушують справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільних інтересів і вимогами захисту прав власності. Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків з подання звітності по ПДВ, неможливість для неї забезпечити дотримання постачальником обов'язків подавати звітність по ПДВ і той факт, що ніякого шахрайства відносно системи ПДВ, про який компанія-заявник знала або могла знати, здійснено не було, компанія-заявник не повинна нести наслідки невиконання постачальником обов'язків своєчасного подання звітності по ПДВ і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пені.

Отже, оскільки здійснена відповідачем в акті перевірки кваліфікація операцій позивача є бездоказовою та одночасно суперечить даним досліджених первинних документів, вона не може слугувати підставою для висновків щодо недостовірності задекларованих платником даних податкового обліку, визначення платникові податкових зобов'язань та їх узгодження у встановленому законом порядку.

За таких обставин суд приходить до висновку про протиправність та необхідність скасування податкових повідомлень-рішен. Дніпропетровської МДПІ від 03.06.2013 року №0001191520, від 03.06.2013 року №0001181510, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 5462,96 грн. та заявлено клопотання про покладення витрат у справі на відповідача. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.07.2013 року повернуто з Державного бюджету України надмірно сплачені судові витрати у розмірі 3168,96 грн. Враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з урахуванням вимог частини 1 статті 94 КАС України, суд вважає за можливе присудити з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у розмірі 2294 грн.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Поліпласт» - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби від 03.06.2013 року №0001191520, яким Приватному акціонерному товариству «Поліпласт» збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби від 03.06.2013 року №0001181510, яким Приватному акціонерному товариству «Поліпласт» збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств.

Присудити з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Поліпласт» здійснені та документально підтверджені судові витрати у розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) гривні.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Повний текст постанови складений 15.07.2013 року.

Головуючий суддя Л.Є. Букіна