Постанова № 33056047, 15.08.2013, Луганський окружний адміністративний суд

10.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 серпня 2013 року Справа № 812/6565/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Судді: Каюди А.М.,

при секретарі: Опейкіній Є.А.,

за участю:

представника позивача: Бахмутської Г.О. (довіреність від 09.01.2013 №188/08-08)

представника відповідача: Барабанщикова О.М. (довіреність від 05.07.2013 №03/5-261)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Брянка Луганської області до Державного підприємства «Луганськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «шахта Вергелівська» про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в розмірі 387 351,22грн.,-

ВСТАНОВИВ:

29 липня 2013 року Управління Пенсійного фонду України в м. Брянка Луганської області звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Державного підприємства «Луганськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «шахта Вергелівська» в якому позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пенсій призначених відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за період з 01.12.2010 по 31.12.2010 в сумі 387 351,22 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимог підтримав надав пояснення аналогічні викладеному в адміністративному позові, просив задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, надав заперечення на адміністративний позов, в якому просив відмовити позивачу в задоволенні позову, оскільки вважає що позивачем пропущений строк звернення до суду з даним позовом який визначено ст..99 КАС України та просив суд застосувати норми ст. 100 КАС України, шляхом залишення позовної заяви без розгляду.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено, що Державне підприємство «Луганськвугілля» має у свої структурі відокремлений підрозділ «шахта «Вергелівська» який зареєстровано без права юридичної особи. (а.с.5)

Матеріалами справи підтверджено, що Відокремлений підрозділ «шахта «Вергелівська» Державного підприємства «Луганськвугілля» перебуває на обліку в якості платника внесків в УПФУ в м. Брянка Луганської області.

Відповідно до ст.96 Цивільного Кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

Отже, юридична особа (головне підприємство) є відповідачем в суді і за свої відокремлені підрозділи, самостійно приймає рішення про виконання зобов'язань як на головному підприємстві, так і на своїх відокремлених підрозділах.

Судом встановлено, що за період з 01 грудня 2010 року по 31 грудня 2010 року Управлінням Пенсійного фонду України в м. Брянка Луганської області відповідачу - Державному підприємству «Луганськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «шахта Вергелівська» було пред'явлено до відшкодування фактичні витрати на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах за Списком №1 - в розмірі 387 351,22грн., що підтверджується відповідними розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «а» статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення». (а.с.10-74) Зазначені розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах за Списком №1 були отримані представником підприємства, про що свідчить підпис уповноваженої особи на супровідному листі Управління Пенсійного фонду від 17.12.2010 №9063/03-10. (а.с.9). Відповідач отримавши зазначені розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах, не сплатив в добровільному порядку визначену в них суму фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, не оскаржив їх в установленому порядку, за таких обставин суд приходить до висновку що відповідач фактично узгодив зазначені розрахунки.

Вирішуючи даний спір суд виходить з наступного.

Спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV.

Поняття платника страхових внесків, порядок реєстрації страхувальників і застрахованих осіб та облік платників страхових внесків, розміри та порядок нарахування й сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, порядок стягнення заборгованості зі страхувальників та інше врегульовується Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. №21-1.

Згідно з п. 1 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 року № 400/97-ВР платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Відповідно до п. «а» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам.

Відповідно до частини 2 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Порядок відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, врегульовано розділом 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року №21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663.

Відповідно до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1 (зареєстровано в Мінюсті України 16 січня 2004 року за № 64/8663), плату Пенсійному фонду на покриття фактичних витрат на виплату пенсій за віком на пільгових умовах вносять підприємства незалежно від форм власності та господарювання. Несвоєчасно перераховані суми витрат на виплату і доставку пенсій вважаються боргом (недоїмкою).

Відповідно до п. 6.1. вказаної Інструкції відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в таких розмірах: для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції, - фактичні витрати на виплату і доставку пенсій працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім працівників, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, у визначених розмірах.

Відповідно до пункту 6.4 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій. Розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 до 1 січня поточного року та протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії (пункт 6.5 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування) до Пенсійного фонду України.

Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць (пункт 6.8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України).

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що витрати на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті на роботах за списком №1, покриваються підприємствами та організаціями. Таким чином, необхідність відшкодування відповідачем позивачу фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком №1, передбачена діючим законодавством.

В судовому засіданні судом встановлено, що наявність заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за Списком №1 підтверджується карткою особового рахунку по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком №1 відповідача. (а.с.6).

Зокрема суд вважає за необхідне зазначити, що клопотання позивача щодо застосування строків позовної давності передбачених ст. 99 КАС є необґрунтованим з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частиною 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, серед іншого, встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Тобто, наведеною нормою встановлено, як загальний строк звернення до суду - шестимісячний строк, так і спеціальні строки, які можуть бути встановлені іншими законами.

Згідно з частиною 2 статті 106 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені цим Законом, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Частиною 15 статті 106 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Відповідно до частини 1 статті 106 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески це - кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; - кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Враховуючи, що покриття витрат на виплату та доставку пенсій, призначених за Списком № 1, передбачено Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд вважає, що на ці правовідносини розповсюджуються також і положення частини 15 статті 106 цього Закону щодо строків давності.

Оскільки відповідач за час судового розгляду у добровільному порядку прострочену заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за період з 01 грудня 2010 року по 31 грудня 2010 року за Списком №1 - в розмірі 387 351,22грн. наявність якої підтверджена матеріалами справи, не сплатив, позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в м. Брянка Луганської області щодо стягнення з Державного підприємства «Луганськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «шахта Вергелівська» заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій в сумі 387 351,22грн. визнаються судом обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в м. Брянка Луганської області до Державного підприємства «Луганськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «шахта Вергелівська» про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в розмірі 387 351,22грн. задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства «Луганськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «шахта Вергелівська» (91022, м. Луганськ, вул. Лермонтова, 1в, код 32473323) на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Брянка Луганської області (94105, Луганська область, м. Брянка, вул. Котовського, 6) заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком №1 за період з 01 грудня 2010 року по 31 грудня 2010 року в розмірі 387 351,22грн. (триста вісімдесят сім тисяч триста п'ятдесят одна гривня 22коп.)

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Постанова складена в повному обсязі та підписана 20 серпня 2013 року.

Суддя А.М. Каюда