Постанова № 33055769, 15.08.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

15 серпня 2013 року 12:16 №826/11578/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Літвінової А.В. при Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Кришталь О.М., за участю представників сторін, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Боспор Інвест» до державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва ДПСпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.07.2013 №0001722280, від 08.07.2013 №0001732280 та від 08.07.2013 №0001742280,

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 15 серпня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Боспор Інвест» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.07.2013 №0001722280, від 08.07.2013 №0001732280 та від 08.07.2013 №0001742280.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем на підставі хибних висновків акту перевірки від 13.06.2013 №50/22.8-15/32984617 щодо відсутності факту реальності господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Саноіл Торг», прийнято податкові повідомлення-рішення від 08.07.2013 №0001722280, від 08.07.2013 №0001732280 та від 08.07.2013 №0001742280.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки від 13.06.2013 №50/22.8-15/32984617 та, відповідно, податкових повідомлень-рішень від 08.07.2013 №0001722280, від 08.07.2013 №0001732280 та від 08.07.2013 №0001742280. Так, відповідачем вказано на відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Боспор Інвест» та товариством з обмеженою відповідальністю «Саноіл Торг».

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Боспор Інвест» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Саноіл Торг» та подальшої реалізації придбаних у товариства з обмеженою відповідальністю «Саноіл Торг» товарно-матеріальних цінностей за період 01.01.2010 по 01.04.2013.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Боспор Інвест» підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України.

Окрім того, перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Боспор Інвест» пункту 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пунктів 198.3 та 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6 та 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва ДПС складено акт від 13.06.2013 №50/22.8-15/32984617 та прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 08.07.2013 №0001722280, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 804 224,00 грн., у тому числі: 726 392,00 грн. - основний платіж, 77 832,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

від 08.07.2013 №0001732280, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 677 778,00 грн., у тому числі: 577 154,00 грн. - основний платіж, 100 624,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

від 08.07.2013 №0001742280, яким позивачеві зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 64 751,00 грн.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Так, відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

У свою чергу, згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пунктами 201.4 та 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, який вже набув чинності на момент виникнення частини спірних правовідносин, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається з акту перевірки державної податкової інспекції у Шевченківському районі у міста Києва ДПС від 13.06.2013 №50/22.8-15/32984617 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено, зокрема, з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Боспор Інвест» та товариством з обмеженою відповідальністю «Саноіл Торг» за договорами від 01.12.2010 №01-12-10, від 19.01.2011 №1901Ж, від 25.01.2011 №2501М, від 07.03.2011 №07-03-11, від 30.04.2011 №30-04-11, від 25.05.2011 №25-05-11, від 29.07.2011 №29-07-11, від 19.08.2011 №19-08-11, від 05.09.2011 №05/1-09-11, від 24.10.2011 №24-10-11.

Як вбачається з матеріалів справи, між товариством з обмеженою відповідальністю «Боспор Інвест» (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Саноіл Торг» (продавець) було укладено договори купівлі-продажу від 01.12.2010 №01-12-10, від 19.01.2011 №1901Ж, від 25.01.2011 №2501М, від 07.03.2011 №07-03-11, від 30.04.2011 №30-04-11, від 25.05.2011 №25-05-11, від 29.07.2011 №29-07-11, від 19.08.2011 №19-08-11, від 05.09.2011 №05/1-09-11, від 24.10.2011 №24-10-11, відповідно до яких продавець зобов'язується передати у власність покупцю товар відповідно до специфікацій, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити товар у порядку і на умовах, передбачених договором.

На підтвердження виконання умов договорів, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії договорів купівлі-продажу від 01.12.2010 №01-12-10, від 19.01.2011 №1901Ж, від 25.01.2011 №2501М, від 07.03.2011 №07-03-11, від 30.04.2011 №30-04-11, від 25.05.2011 №25-05-11, від 29.07.2011 №29-07-11, від 19.08.2011 №19-08-11, від 05.09.2011 №05/1-09-11, від 24.10.2011 №24-10-11, копії специфікацій до відповідних догорів, копії видаткових накладних за відповідні періоди, копії податкових накладних за відповідні періоди, копії виписок з банківського рахунку, документи на підтвердження подальшого використання придбаного товару у господарській діяльності.

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва ДПС на спростування реальності господарських операцій, здійснених між товариством з обмеженою відповідальністю «Боспор Інвест» та товариством з обмеженою відповідальністю «Саноіл Торг», вказано на акти перевірок товариства з обмеженою відповідальністю «Саноіл Торг» від 26.04.2013 №1266/22-20/37269136 та від 15.05.2013 №1407/22.8-15/37269136, якими не підтверджено факту реального вчинення господарських операцій товариством з обмеженою відповідальністю «Саноіл Торг», встановлено відсутність об'єктів оподаткування у названого товариства.

Аналізуючи первинні документи, надані позивачем на підтвердження реальності поставки товару за договорами від 01.12.2010 №01-12-10, від 19.01.2011 №1901Ж, від 25.01.2011 №2501М, від 07.03.2011 №07-03-11, від 30.04.2011 №30-04-11, від 25.05.2011 №25-05-11, від 29.07.2011 №29-07-11, від 19.08.2011 №19-08-11, від 05.09.2011 №05/1-09-11, від 24.10.2011 №24-10-11, суд наголошує на наступному.

Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до пунктів 3.3 та 3.4 зазначених договорів товар вважається поставленим з моменту підписання акту приймання-передачі та/або отримання видаткової накладної. Продавець разом з товаром передає покупцю акт приймання-передачі та/або товарну накладну, податкову накладну та інші документи за погодженням сторін.

Разом з тим, позивачем не надано суду ні актів приймання-передачі, ні товарних накладних до відповідних договорів.

Окрім того, суд звертає увагу, що товариством з обмеженою відповідальністю «Боспор Інвест» за вказаними договорами придбавалися макуха, насіння соняшника, олія соняшникова, проте позивачем не надано суду сертифікатів якості, сертифікатів походження, сертифікатів про наявність токсичних елементів, пестицидів та радіонуклідів, передання яких є звичайним при виконання господарських договорів подібного виду.

Відповідно до пунктів 3.5 та 3.6 названих договорів приймання товару по якості та кількості відбувається у відповідності до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15 червня 1965 року №П-6, та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25 квітня 1966 року №П-7.

Разом з тим, товариством з обмеженою відповідальністю «Боспор Інвест» не надано суду будь-яких документів, які підтверджують перевірку товарів на предмет відповідності стандартам, технічним умовам тощо, приймання товару за кількістю та якістю.

Також, аналізуючи зміст договорів, укладених між товариством з обмеженою відповідальністю «Боспор Інвест» та товариством з обмеженою відповідальністю «Саноіл Торг», суд наголошує на наступному.

Відповідно до пункту 3.1 договорів поставка товару здійснюється на умовах EXW (в редакції Інкотермс 2000 року).

Так, EXW - Ex Works, або Франко завод - це термін Інкотермс, що означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі тощо). Продавець не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту.

Натомість, товариством з обмеженою відповідальністю «Боспор Інвест» не надано суду доказів на підтвердження навантаження та транспортування товару або доказів залучення до транспортування третіх осіб та здійснення ними перевезення товару.

Суд також звертає увагу, що всі договори та специфікації складалися у місті Миколаєві, натомість позивачем не надано суду доказів щодо відрядження та перебування посадових осіб товариства з обмеженою відповідальністю «Боспор Інвест» у Миколаєві.

Разом з тим, позивачем надано суду копії первинних документів, якими він обґрунтовує подальше реалізацію товару, придбаного у товариства з обмеженою відповідальністю «Саноіл Торг».

Суд не ставить під сумнів виконання товариством з обмеженою відповідальністю «Боспор Інвест» своїх зобов'язань перед третіми особами. Разом з тим, позивачем на обґрунтування придбання товару саме у товариства з обмеженою відповідальністю «Саноіл Торг» і не надано суду документів, складання яких передбачено умовами договорів від 01.12.2010 №01-12-10, від 19.01.2011 №1901Ж, від 25.01.2011 №2501М, від 07.03.2011 №07-03-11, від 30.04.2011 №30-04-11, від 25.05.2011 №25-05-11, від 29.07.2011 №29-07-11, від 19.08.2011 №19-08-11, від 05.09.2011 №05/1-09-11, від 24.10.2011 №24-10-11.

За таких обставин, суд дійшов висновку про недоведеність з боку товариства з обмеженою відповідальністю «Боспор Інвест» руху активів у процесі здійснення господарської діяльності, недоведеність факту укладання договору за волевиявленням посадових осіб контрагента, у зв'язку з чим вказує на недоведеність з боку позивача реальності господарських операцій, здійснених товариством з обмеженою відповідальністю «Боспор Інвест» з товариством з обмеженою відповідальністю «Саноіл Торг».

Підсумовуючи викладене, враховуючи, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, зважаючи на те, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, з огляду на те, що товариством з обмеженою відповідальністю «Боспор Інвест» не доведено реальності господарських операцій по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Саноіл Торг», зважаючи на доведеність з боку податкового органу фіктивного характеру господарської операції з вказаним контрагентом з огляду на їх безтоварність з урахуванням відсутності волевиявлення посадових осіб контрагента на здійснення господарської діяльності, суд дійшов висновку про обґрунтованість висновків акту перевірки від 13.06.2013 №50/22.8-15/32984617 та, відповідно, правомірність податкових повідомлень-рішень державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва ДПС від 08.07.2013 №0001722280, від 08.07.2013 №0001732280 та від 08.07.2013 №0001742280.

За таких обставин, суд вказує на відсутність підстав для задоволення позову.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.

Повний текст постанови складено 19.08.2013