Постанова № 33055113, 14.08.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

14 серпня 2013 р. № 820/6078/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Зінченка А.В.

При секретарі - Алавердян Е.А.

За участі сторін:

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_5

представника відповідача - Журавльової А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Головного Управління Міндоходів у Харківській області про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, фізична особа - підприємець ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС, в якому просить суд визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Харківської області щодо проведення планової виїзної перевірки Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, в результаті якої складено акт від 05.06.2013 року № 2160/1720/НОМЕР_1 та визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27 червня 2013 року № 0002751720 Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова.

Свій позов позивач обґрунтував тим, що відповідачем, ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова, на підставі п.77.1 ст.77 та п.82.1 ст.82 Податкового Кодексу України проведено планову виїзну перевірку ФО-П ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року .

За результатами перевірки було складено акт №2160/1720/НОМЕР_1 від 05.06.2013 року, яким серед іншого зафіксовані порушення п.167.1 ст.177.2 ст.177 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб на суму 43929,07 грн. та п.1 ст.203, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України та п.51.1 ст.51 та п.119.2 ст.119 Податкового кодексу України.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ винесено податкове повідомлення - рішення від 27 червня 2013 року № 0002751720, яким позивачу донараховано податок з доходів фізичних осіб в розмірі 65893,61 грн., з яких 43929.07 грн. - основний платіж та 21964,54 грн. - штрафна (фінансова) санкція.

Позивач вважає зазначене податкове повідомлення-рішення неправомірним, необґрунтованим, безпідставним через відсутність доказів порушення підприємством податкового законодавства, а тому просить скасувати його в повному обсязі.

В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі, просили суд їх задовольнити, з посиланням на обставини викладені в позовній заяві.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував та вказав, що винесене ДПІ у Дзержинському районі Харківської області ДПС податкове повідомлення-рішення повністю відповідає вимогам діючого законодавства, а тому є законним та обґрунтованим, у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Протокольною ухвалою Харківський окружний адміністративний суд замінив відповідача по справі державну податкову інспекцію у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС на державну податкову інспекцію у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області .

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини справи.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 21.01.2009 р. взятий на податковий облік ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області за №39400 і станом на даний час перебуває на обліку в ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Відповідачем, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, на підставі п.77.1 ст.77 та п.82.1 ст.82 Податкового Кодексу України було проведено планову виїзну перевірку ФО-П ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року .

За результатами перевірки було складено акт №2160/1720/НОМЕР_1 від 05.06.2013 року.

Даним актом було зафіксовані порушення: п. 167.1 ст. 167, п. 177.1 ст. 177 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року, в результаті чого у 2012 році було занижено податок з доходів фізичних осіб на суму 43 929, 07 грн.; п. 1 ст. 203, ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині додержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених від імені ФО-П ОСОБА_1 у 2012 році з зазначеними у акті перевірки покупцями ТОВ «Новус України», код ЄДРПОУ 36003603, підприємства з іноземними інвестиціями «Білла-Україна», код ЄДРПОУ 25288083 на загальну суму 285033, 90 грн., в т.ч. ПДВ - 47505,65 грн. у період з 01.01.2012 по 31.12.2012 року та відсутність об'єктів, які підпадають під визначення п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України;п. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених від імені ФО-П ОСОБА_1 у 2012 році з зазначеними в акті перевірки постачальниками ТОВ «Данис-Трейд», код ЄДРПОУ 34861191 та ТОВ «Ланіс Менеджмент», код ЄДРПОУ 37569664 на загальну суму 260535,95 грн., в т.ч. ПДВ - 43422,66 грн. періоді з 01.01.2012 по 31.12.2012 року та відсутність об'єктів, які підпадають під визначення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України; п. 51.1 ст. 51 та п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України, податковий агент зобов'язаний подавати у строки встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також сум нарахованого та утриманого з них податку органу державної податкової служби за місцем свого обліку, неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку - неподання ФО-П ОСОБА_1, звіт за формою 1ДФ.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ винесено податкове повідомлення - рішення від 27 червня 2013 року № 0002751720, яким позивачу донараховано податок з доходів фізичних осіб в розмірі 65893,61 грн., з яких 43929,07 грн. - основний платіж та 21964,54 грн. - штрафна ( фінансова) санкція.

Матеріалами справи підтверджено, що 01.12.2012 року між позивачем та ТОВ «Даніс -Трейд» було укладено договір постачання №01/12, згідно якого Продавець (ТОВ «Даніс-Трейд») зобов'язується протягом дії даного Договору передати Покупцеві Товар у вигляді товарів - народного споживання окремими партіями за цінами, в асортименті (по номенклатурі) і кількості, що узгоджуються сторонами в накладних, які є невід'ємною частиною даного Договору, а Покупець (ФО-П ОСОБА_1) зобов'язується прийняти Товар і оплатити його на умовах, установлених даним Договором.

Також, судом встановлено, що 02.04.2012 року між позивачем та ТОВ «Ланіс Менеджмент» укладено договір купівлі - продажу, згідно якого Постачальник (ТОВ «Ланіс Менеджмент») зобов'язується передати у власність Покупця (ФО-П ОСОБА_1) продукцію, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію.

03.01.2012 року між позивачем та ФО-П ОСОБА_3 укладено договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжміському сполученні, згідно якого Замовник (ФО-П ОСОБА_1) зобов'язується надавати для перевезення вантажі, а Перевізник (ФО-П ОСОБА_3) зобов'язується приймати та доставити на адресу, обумовлену цим договором, згідно з додатком №1.

Також, 11.10.2010 року між Позивачем та ТОВ «Нова Пошта» укладено договір про надання транспортно - експедиторських послуг № 6805.

Судом встановлено, що підтвердженням виконання вказаних вище договорів є документи, які за своїм змістом, на думку суду, відповідають вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ХІУ від 16 липня 1999 року, отже, визнаються первинними документами бухгалтерського обліку та підтверджують факт передання товару вищезазначеним контрагентом позивача та факт отримання товару уповноваженим представником останнього, а саме: податкові накладні, видаткові накладні, банківські виписки, акти прийому - передачі виконаних робіт, товарно-транспортні накладні та виписками за особовими рахунками.

Суд зазначає, що згідно з п.п.14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Проаналізувавши наведені норми та дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що укладені правочини є дійсними, виконаними сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, не кім не оскарженими та у судовому порядку не визнані не дійсними.

Суд вказує, що про фактичне виконання вищезазначених робіт свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні» і п.2.4. ст.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».

Суд зазначає, що статтею 1 розділу 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Також суд звертає увагу на те, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Суд вваж є за необхідним вказати, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Угоди між позивачем та контрагентами за період перевірки були укладені у відповідності до норм чинного законодавства та є такими, що відповідають всім вимогам, що встановлюються до даного виду договорів доки зворотне не буде доведено в суді. Тому підстав для висновків щодо нікчемності або недійсності договору не було.

Чинне законодавство України встановлює принцип презумпції правомірності правочину, згідно якого, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд також вважає за необхідним зазначити, що на час укладення вищевказаних договорів контрагенти позивача були зареєстрованими як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, мали індивідуальні податкові номери, що підтверджується Свідоцтвами про реєстрацію платника по датку на додану вартість, отже, мали право видавати позивачу вищезазначені належним чином оформлені податкові накладні, котрі є підставою для формування позивачем податкового кредиту.

Відповідно до п. 177.2 ст. 177 Податкового Кодексу України від 2755-УІ від 02.12.2010р., зі змінами та доповненнями, зазначено, що загальним оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.

До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать документально підтверджені витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97 р. №283/97-ВР зі змінами та доповненнями.

Оподаткування доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності податковими органами здійснюється на підставі: податкових декларацій за звітний податковий період, які надаються наростаючим підсумком з початку року (за квартал, півріччя, три квартали, рік); матеріалів перевірок діяльності таких осіб, проведеними податковими органами; отриманих від податкових агентів податкових розрахунків про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь таких платників податків, а також суми утриманих з них податків за встановленою формою прибутку підприємств".

Відповідно до п. 177.3 ст. 177 Податкового Кодексу України для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. 177.4 ст. 177 Податкового Кодексу України, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Також, згідно з п.п.138.1.1. п. 138.1 ст.138 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів.

Відповідно до п.138.4 ст.138 Податкового Кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно п.138.6 ст.138 Податкового Кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання.

Відповідно до п.п. 138.8.2 п. 138.8 ст. 138 Податкового Кодексу України до складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві товарів (виконанні робіт, наданні послуг), які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Таким чином, вартість придбаних у контрагентів послуг складають витрати позивача та правомірно включені до складу витрат, а ПДВ правомірно включено до складу податкового кредиту.

При цьому, судом встановлено, що позивач мав всі необхідні документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій вказаними вище контрагентами та дають право на податковий кредит та витрати, що визнається податковим органом.

При цьому податковий орган визначає право на податковий кредит з ПДВ та витрати в залежності від порядку здійснення господарської діяльності іншими платниками податків.

Проте питання здійснення господарської діяльності контрагентами, їх взаємовідносини з іншими особами не мають відношення до податкового обліку, так як право на податковий кредит з ПДВ та валові витрати від цих обставини не залежить та Податковим Кодексом України не передбачено. Крім того, згідно законодавства в обов'язки платника податків не входить перевірка та (або) контроль за додержанням цивільного, податкового або іншого законодавства іншими платниками податків та особливостями їх діяльності. Вищенаведені висновки податкового органу суперечать ст.61 Конституції України, згідно якої юридична відповідальність має індивідуальний характер.

Суд зазначає, що податковий орган визнає, що податковий кредит та витрати підтверджено оригіналами належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних документів, та що в податковому обліку є усі необхідні документи, передбачені Податковим Кодексом України та які дають право на податковий кредит та витрати.

Будь яких підстав для неприйняття і невідображення у податковому обліку податкових накладних та інших первинних документів, отриманих від контрагентів, не існувало. Таким чином, позивачем обґрунтовано включено до податкового кредиту суми ПДВ на підставі отриманих податкових накладних та у валові витрати. Ці дії, на думку суду, не можуть вважатися порушенням податкового законодавства.

Тобто, проаналізувавши наведені норми діючого законодавства, дослідивши надані до справи матеріали, суд приходить до висновку про неправомірне винесення вищевказаного податкового повідомлення - рішення.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Харківської області щодо проведення планової виїзної перевірки Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 то суд зазначає наступне.

Так згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп. 20.1.4 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

Суд вказує, що відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Також, пунктом 77.4 ст. 77 ПК України передбачено, що про проведення документальної планової перевірки керівником органу державної податкової служби приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Матеріалами справи підтверджено, що на підставі п. 77.4 ст. 77 Податкового кодексу України та згідно з планом графіку, керівником ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова Харківської області ДПС було прийнято рішення та оформлено наказ №876 від 24.04.2013 року на проведення планової виїзної документальної перевірки ФО-П ОСОБА_1

Представником позивача ОСОБА_4 було отримано направлення на проведення перевірки, що підтверджується матеріалами справи.

Суд зазначає, що дії суб'єкта владних повноважень є такими що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо вони, по-перше, вчинені з перевищенням визначених законом повноважень, та, по-друге, є юридично значимими, тобто мають безпосередній вплив та стан суб'єктивних прав та обов'язків особи.

Однак дії контролюючого органу з проведення перевірки не відповідають наведеним критеріям, позаяк такі дії є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог чинного законодавства. Тому саме по собі проведення перевірки не створює для суб'єкта господарювання жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав.

Слід також зазначити, що оспорювані за цим позовом процедурні дії податкового органу з проведення перевірки не мають самостійного правового значення, оскільки не являють собою остаточне волевиявлення владного суб'єкта; в подальшому з урахуванням вчинених дій податковим органом було прийнято рішення стосовно прав та обов'язків позивача.

Також згідно абз. 2 п. 3 розд. І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 року, акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

А відповідно до пп. 6.1 п. 6 розд. ІІ Порядку у висновку акту зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень.

Крім того п. 2.21. Методичних рекомендацій щодо взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затверджених Наказом ДПА України №266 від18 квітня 2008 року, підсумки перевірок за результатами автоматизованого співставлення податкової звітності з ПДВ на центральному рівні відображаються в додатку до акта перевірки (камеральної, документальної невиїзної, планової, позапланової перевірки) або довідки у розрізі періодів та операцій з одним контрагентом та фіксуються в АС "Аудит". По мірі підписання актів перевірки та узгодження податкових зобов'язань, визначених податковим повідомленням-рішенням, прийнятим за результатами таких перевірок, уточнюються результати автоматизованого співставлення на центральному рівні податкової звітності з ПДВ за поданням підрозділу, яким завершено процедуру такого узгодження та яким прийнято таке повідомлення-рішення.

Суд вказує, що відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Таким чином судом в судовому засіданні не встановлено жодних порушень прав позивача під час проведення вищезазначеної перевірки.

При зазначених обставинах, суд вважає позовні вимоги позивача частково правомірними та такими, що частково ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, частково підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 94, 160-163, 167, 254 КАС України , суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Головного Управління Міндоходів у Харківській області про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Харківської області ДПС від 27.06.2013 року №0002751720.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 658 (шістсот п'ятдесят вісім) грн. 93 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги.

Постанова в повному обсязі виготовлена 19 серпня 2013 року.

Суддя А.В. Зінченко