Постанова № 33054925, 15.08.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2013 р. Справа № 805/10600/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Михайлик А.С. розглянув в порядку письмового провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області

про скасування вимог про сплату недоїмки

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про визнання неправомірними дій з нарахування недоїмки по сплаті єдиного соціального внеску, скасування вимог № Ф 1331 від 23 травня 2013 року про сплату недоїмки в сумі 1 024,00 грн. та № Ф 1331 від 5 липня 2013 року про сплату недоїмки в сумі 5 596,42 грн., звільнення віл сплати єдиного соціального внеску.

В обґрунтування вимог позивач зазначила, що положеннями статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" в редакції Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" № 3609-VI, що набрав чинності 06 серпня 2011 року звільнено фізичних осіб-підприємців, що перебувають на спрощеній системі оподаткування та є пенсіонерами за віком від обов'язку щодо нарахування та сплати єдиного соціального внеску за себе. Посилаючись на відсутність обов'язку сплачувати єдиний внесок позивач зауважував на неправомірності дій відповідача з нарахування єдиного внеску, протиправності прийнятих відповідачем вимог, наявності підстав для звільнення в подальшому від нарахування єдиного внеску.

13 серпня 2013 року представником позивача надано заяву, в якій позивач просив суд розглядати позов в частині вимог про скасування прийнятих відповідачем вимог та просив розглядати справу за відсутності представника позивача.

Представник відповідача до судового засідання не з'явився, через канцелярію суду надав заперечення на позов в яких у якості підстави незгоди із позовом визначив не досягнення позивачем пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

З урахуванням положень частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд визнав за можливе розглянути справу за відсутністю представників сторін в порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, зареєстрована Виконавчим комітетом Маріупольської міської ради Донецької області 26 вересня 2005 року, номер запису про державну реєстрацію 2 274 000 0000 005816, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_2, копія якого наявна в матеріалах справи (арк. справи 10). Як платник єдиного внеску позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області (відповідач у справі)..

23 травня 2013 року відповідачем сформовано вимогу № Ф 1331 про сплату недоїмки з єдиного внеску в сумі 1 024,00 грн. Згідно викладеного відповідачем у запереченнях на позов недоїмка в сумі 1024,00 грн., визначена в наведеній вимозі, є недоїмкою за 1 квартал 2013 року. Станом на 6 серпня 2013 року зазначена недоїмка виключена з картки особового рахунку.

5 липня 2013 року відповідачем сформовано вимогу № Ф 1331 про сплату недоїмки з єдиного внеску в сумі 5 596,42 грн. Згідно викладеного відповідачем у запереченнях на позов недоїмка в сумі 5 596,42 грн., визначена в наведеній вимозі, є недоїмкою за 2012 рік в сумі 4 572,42 грн. та недоїмкою за 1 квартал 2013 року в сумі 1024,00 грн.

Правомірність визначення відповідачем недоїмки позивача за єдиним внеском, наявність підстав для формування вимог є спірним питанням цієї справи.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені в Законі України від 8 липня 2010 року № 2464 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон 2464), який набрав чинності з 1 січня 2011 року.

Пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону № 2464 визначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування являє собою консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Позивач, як платник єдиного внеску, зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок та подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики, про що зазначено у пунктах 1, 4 частини 2 статті 6 вищевказаного Закону.

Згідно підпункту 3 частини 1 статті 7 та частини 11 статті 8 Закону 2464 фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, нараховують єдиний внесок у розмірі 34,7 відсотка на суми, самостійно визначені, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" від 07 липня 2011 року статтю 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" доповнено частиною четвертою такого змісту: "Особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування". Зазначений Закон набрав чинності 06 серпня 2011 року.

Таким чином, стаття 4 Закону № 2464 в редакції, яка діє з 06 серпня 2011 року, виключає з числа платників єдиного соціального внеску фізичних осіб - підприємців, які є пенсіонерами за віком та отримують пенсію або соціальну допомогу, окрім випадків добровільної участі цих осіб в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно пенсійного посвідчення серії НОМЕР_3, копія якого наявна в матеріалах справи позивач отримує пенсію за віком з 01 квітня 2008 року, з 2012 року перебуває на спрощеній системі оподаткування, що свідчить про наявність підстав для звільнення позивача від сплати єдиного соціального внеску за себе.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача про наявність в позивача обов'язку нарахування та сплати єдиного соціального внеску, через призначення позивачу пенсії на пільгових умовах до досягнення пенсійного віку, через їх невідповідність приписам частини 4 статті 4 Закону України № 2464, яка єдиною умовою її застосування передбачає набуття фізичною особою - підприємцем статусу пенсіонера за віком та не пов'язує звільнення від сплати єдиного внеску із досягненням особою певного віку, обмежень застосування цієї статті до осіб, яким пенсію за віком призначено на пільгових умовах не встановлено.

Оскільки наявними в матеріалах справи документами підтверджено призначення позивачу пенсії та оподаткування доходів від здійснюваної підприємницької діяльності на умовах спрощеної системи оподаткування, із врахуванням відсутності в частині 4 статті 4 Закону № 2464 обмежень її застосування до осіб, яким пенсію за віком призначено на пільгових умовах, суд дійшов висновку про те, що в позивача відсутній обов'язок щодо сплати єдиного соціального внеску.

Згідно приписів частини 4 статті 25 Закону № 2464 територіальний орган пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Згідно підпункту б пунктом 8.2. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою Постановою Правління пенсійного фонду України № 21-1 від 19 грудня 2003 року (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за N 64/8663) органи пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки у разі, якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків. В такому випадку вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу та надсилається протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом.

З наведеного вище виходить, що в особовому рахунку позивача відповідачем безпідставно відображено нарахування єдиного соціального внеску в сумі 4 572,42 грн. за період з січня по грудень 2012 року та в сумі 1194,03 грн. за період з січня по березень 2013 року, що свідчить про відсутність підстав для формування відповідачем вимог.

З огляду на таке позовні вимоги про скасування вимоги № Ф- 1331 від 5 липня 2013 року про сплату недоїмки в сумі 5 596,42 грн. за період з січня по грудень 2012 року та вимоги № Ф-1331 від 23 травня 2013 року про сплату недоїмки в сумі 1 024,00 грн. за період з січня по березень 2013 року, підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищевикладене на підставі Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 104-107, 121-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 181,185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про скасування вимог про сплату недоїмки Ф 1331 від 23 травня 2013 року про сплату недоїмки в сумі 1 024,00 грн. та № Ф 1331 від 5 липня 2013 року про сплату недоїмки в сумі 5 596,42 грн., - задовольнити повністю.

Скасувати вимоги № Ф-1331 від 23 травня 2013 року про сплату недоїмки в сумі 1 024,00 грн. та № Ф 1331 від 5 липня 2013 року про сплату недоїмки в сумі 5 596,42 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: 87500, АДРЕСА_1) судовий збір в розмірі 114,70 грн. (сто чотирнадцять гривень 70 копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений та підписаний 15 серпня 2013 року.

Суддя Михайлик А.С.