Рішення № 33053502, 20.08.2013, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/939/2013-ц

2/219/865/2013

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.08.2013 року

Артемівський міськрайсуд Донецької області у складі:

головуючого судді - Радченко Л.А.,

при секретарі - Коваленко О.В.,

розглянувши у відкритому заочному судовому засіданні в залі суду м. Артемівська цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому вказав, що 03 квітня 2007 року Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (правонаступник АТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 11136055000 , відповідно до якого ОСОБА_1 отримав кошти у розмірі 11256,00 доларів США з розрахунку 13 % річних на строк з 03 квітня 2007 року по 03 квітня 2014 року. Цільове призначення кредиту - особисті потреби.

08.12.2011 року між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та Публічним Акціонерним товариством «Дельта Банк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним Договором. АТ «УкрСиббанк» передає (відступає) АТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого АТ «Дельта Банк» замінює АТ «УкрСиббанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях, а внаслідок передачі від АТ «УкрСиббанк» до АТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до АТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимагати (замість АТ «УкрСиббанк») від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами.

Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, відповідно до вищевказаного Договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами АТ «Дельта Банк» набув права вимоги по кредитному договору.

Відповідно до п. 1.2.2 кредитного договору відповідач взяв на себе зобов'язання здійснювати погашення кредиту та процентів за користування кредитними коштами у строки та розмірах встановлених додатком №1 до даного договору.

Відповідно до п.1.3.3, проценти нараховуються щомісячно, в останній робочий день поточного місяця, за методом «факт/360».

Відповідно до п.12.1 сторони, керуючись чинним законодавством України, зокрема статтями 525, 611 Цивільного кодексу України, погодили, що у випадку порушення умов Договору, Банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення всієї суми кредиті та повної сплати плати за кредит, змінивши при цьому терміни повернення кредиту та плати за кредит в сторону зменшення.

Умовами кредитного договору передбачено, що у випадку порушення умов визначених; у цьому Договорі, банк направляє на адресу позичальника повідомлення (вимоги) про дострокові повернення кредиту і не усунення позичальником порушень умов за цим Договором рахуючи з 31 календарного дня з дати одержання вищевказаного повідомлення (вимоги) від банку, вважати термін повернення кредиту таким що настав на 32 календарний день з дати одержання позичальником повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту від Банку, при цьому у випадку не отримання позичальником вищевказаного повідомлення (вимоги) в результаті зміни позичальником адреси, без попереднього про це письмового (повідомлення банку чи у разі неотримання позичальником вищевказаного повідомлення (вимоги банку з інших підстав протягом 40 календарних днів з дати направлення повідомлення (вимоги) банком, вважати термін повернення кредиту таким що настав на 41 календарний день з дати відправлення позичальнику повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту від банку.

Позичальник умови кредитного договору належним чином не виконує протягом тривалого часу, про що неодноразово повідомлявся в тому числі й шляхом направлення письмової вимоги про виконання зобов'язань згідно умов кредитного договору. Однак зобов'язання не виконані, у зв язку з чим, станом на 24.01.2013 року відповідач має заборгованість у сумі 51904, 70 грн., яка складається з тіла кредиту - 45594,15 грн., в тому числі прострочена заборгованість по тілу кредиту - 29528, 22 грн., сума заборгованості за відсотками складає 6310,55 грн.. в тому числі прострочена заборгованість відсотками складає - 6012, 73 грн., яку просить стягнути з відповідача.

У судове засіданні представник позивача не з,явився, про час розгляду справи був повідомлений відповідно до ст.ст.74, 76 ЦПК України, надав суду заяву, в якій підтримав позовні вимоги та просить справу розглянути у його відсутність, не заперечує проти заочного розгляду справи, тому, суд, вважає можливим розглянути справу у відсутність позивача.

Відповідач в судове засідання не з*явився, був належним чином повідомлений про час розгляду справи, відповідно до ст. ст.74, 76 ЦПК України, приймаючи до уваги, що представник позивача згідно поданої заяви не заперечує проти заочного розгляду справи, враховуючи, що суд не встановив поважних причин відкладення розгляду справи, тому відповідно до ст. 224 ЦПК України ухвалив заочний розгляд справи, у відсутність відповідача.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.2 ст.198 ЦК України грошові зобов,язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб,єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов,язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Законодавчими актами, що встановлюють право банку здійснювати операції в іноземній валюті, є ЗУ «Про банки і банківську діяльність», Декрет КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», ЗУ «Про Національний банк України». 28.10.1991р. НБУ видано АТ «УкрСиббанк» банківську ліцензію № 75 на право здійснювати банківські операції, в тому числі, щодо розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, та письмовій дозвіл № 75-2 від 24.12.2001р. на право здійснювати операції з валютними цінностями ( а.с. 107-109).

Відповідно до ч.3 ст.14 ЦК України ліцензія - це документ державного зразка, який засвідчує право суб,єкта господарювання на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності за умови виконання ліцензійних умов. ЗУ «Про банки і банківську діяльність» визначено, що банк має право здійснювати банківську діяльність тільки після отримання банківської ліцензії, банківська ліцензія надається Національним банком України (ст. 19).

Відповідно до ст. 47 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати операції з розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. Частиною 1 ст.49 цього Закону розміщення залучених коштів від свого імені визнається кредитною операцією. Відповідно до ст.2 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» коштами є гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Таким чином, відповідно до положень ЗУ «Про банки і банківську діяльність» банк на підставі банківської ліцензії має право здійснювати кредитування в іноземній валюті.

Відповідно до ст.5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Тобто виходячи з положень ст.5 Декрету, можна зробити висновок, що генеральні ліцензії видаються Національним банком лише певному колу суб'єктів: банкам, фінустановам та оператору поштового зв'язку на здійснення ними валютних операцій на постійній основі. Натомість індивідуальні ліцензії можуть видаватися всім суб'єктам (резиденти і нерезиденти) на здійснення лише разової валютної операції, при цьому у Декреті визначено вичерпний перелік таких операцій.

Національним банком прийнято Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, (затв. постановою Правління НБУ від 17 липня 2001 р. № 275), відповідно до п. 5.3. якого письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.93 за N 15-93. Відповідно до п. 2.3 зазначеного Положення за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями по залученню та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України. Оскільки Банк отримав банківську ліцензію та дозвіл Національного банку на здійснення операцій з валютними цінностями, він має право на постійній основі здійснювати операції щодо розміщення іноземної валюти.

Відповідно до п.«в» 4.4, ст. 5 Декрету індивідуальні ліцензії видаються на операції з надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Оскільки чинним законодавством не встановлені будь-які обмеження чи вимоги щодо сум та термінівкредитів в іноземній валюті, які надаються або залучаються резидентами України, Банк не має зобов'язань щодо отримання індивідуальних ліцензій Національного банку для надання кредитів в іноземній валюті резидентам. Зазначений висновок також підтверджений самим Національним банком України, який у своєму листі від 29.05.2001р. №28-313/2178 з посиланням на норми Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» визначив, що здійснення резидентами операцій по отриманню та наданню кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Таким чином, банк має право на постійній основі здійснювати діяльність з надання кредитів в іноземній валюті на підставі отриманої від Національного банку банківської ліцензії та генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій без отримання індивідуальної ліцензії.

Отже, банк як фінансова установа, отримавши у встановленому законом порядку (статті 19, 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність») банківську та генеральну ліцензії на здійснення валютних операцій або письмовий дозвіл на здійснення операцій із валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закон України від 15 лютого 2011 року № 3024-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків» є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, має право здійснювати операції з надання кредитів у іноземній валюті (пункт 2 статті 5 Декрету про валютне регулювання).

Аналіз положень ст.47 та ст.49 ЗУ «Про банки і банківську діяльність», та ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" дозволяє зробити висновок, що наявність у банка генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій є достатньою підставою для здійснення Банком операцій з валютними цінностями, в тому числі операцій з використання іноземної валюти як засобу платежу.

Відповідно до п. 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою НБУ від 14.11.2004р. № 483, використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

Таким чином, Національний банк України у своєму нормативно-правовому акті підтвердив позицію, закріплену в Декреті, та встановив, що операції з використання іноземної валюти як засобу платежу на території України дозволяється без отримання індивідуальної ліцензії, якщо однією стороною операції є банк, який має генеральну ліцензією.

Як зазначено вище, АТ «УкрСиббанк» отримав банківську ліцензію №75 на право здійснювати банківські операції, в тому числі щодо розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, та письмовій дозвіл № 75-2 від 24 грудня 2001р. на право здійснювати операції з валютними цінностями, що є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", тому використання Банком і позичальником іноземної валюти як засобу платежу за кредитним договором відповідає вимогам чинного законодавства.

Також, у судовому засіданні встановлений той факт, що згідно до умов кредитного договору № 11136055000 від 03.04.2007р., укладеного між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (правонаступник АТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_1 , останньому був наданий кредит в іноземній валюті в сумі 11256,00 доларів США з розрахунку 13 % річних на строк з 03 квітня 2007 року по 03 квітня 2014 року (а.с.9-18).

Відповідно до п. 1.2.2 кредитного договору позичальник взяв на себе зобов,язання здійснювати погашення кредиту та процентів за користування кредитними коштами у строки та в розмірах, встановлених Додатком № 1 до даного Договору.

Відповідно до п.1.3.3 кредитного договору нарахування процентів на цим договором здійснюється щомісяця, в останній робочий день поточного місяця, методом «факт/360№ відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України та чинного законодавства України. Період нарахування процентів згідно умов цього договору починається з дня фактичного надання кредиту, якщо умовами п.п.1.3.2,10.2 договору не передбачено іншу дату початку нарахування процентів, а в наступному - з першого календарного дня поточного місяця, і закінчується останнім календарним днем поточного місяця. При цьому проценти нараховуються на суму кредиту, що фактично надані банком позичальнику і які ще не повернуті останнім у власність банку відповідно до умов договору. Для розрахунку процентів день надання та день погашення кредиту вважається одним днем.

Відповідно до п.12.1 сторони, керуючись чинним законодавством України, зокрема статтями 525, 611 Цивільного кодексу України, погодили, що у випадку порушення умов Договору, Банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення всієї суми кредиті та повної сплати плати за кредит, змінивши при цьому терміни повернення кредиту та плати за кредит в сторону зменшення.

Умовами кредитного договору передбачено, що у випадку порушення умов визначених; у цьому Договорі, банк направляє на адресу позичальника повідомлення (вимоги) про дострокові повернення кредиту і не усунення позичальником порушень умов за цим Договором рахуючи з 31 календарного дня з дати одержання вищевказаного повідомлення (вимоги) від банку, вважати термін повернення кредиту таким що настав на 32 календарний день з дати одержання позичальником повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту від Банку, при цьому у випадку не отримання позичальником вищевказаного повідомлення (вимоги) в результаті зміни позичальником адреси, без попереднього про це письмового (повідомлення банку чи у разі неотримання позичальником вищевказаного повідомлення (вимоги банку з інших підстав протягом 40 календарних днів з дати направлення повідомлення (вимоги) банком, вважати термін повернення кредиту таким що настав на 41 календарний день з дати відправлення позичальнику повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту від банку.

08.12.2011 року між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та Публічним Акціонерним товариством «Дельта Банк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним Договором. АТ «УкрСиббанк» передає (відступає) АТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого АТ «Дельта Банк» замінює АТ «УкрСиббанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях, а внаслідок передачі від АТ «УкрСиббанк» до АТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до АТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимагати (замість АТ «УкрСиббанк») від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами (а.с.23-24).

Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до досудової вимоги, АТ «Дельта Банк» направляло ОСОБА_1 досудову вимогу щодо невиконання зобов,язань перед банком та наявності заборгованості (а.с.8).

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов,язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 1049, 1054 ЦК України боржник зобов,язаний повернути кредитору кредит (грошові кошти у той самій кількості) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.1050 ч.2 ЦК України якщо договором встановлений обов,язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Згідно з розрахунком заборгованості по кредитному договору, з яким погоджується суд, загальний розмір невиконаних зобов*язань ОСОБА_1 перед банком станом на 24.01.2013р. становить 6493,77 доларів США, що згідно курсу НБУ складає 51904,70 грн., а саме: заборгованість по кредиту - 45594,15 грн. ( 5704,26 дол.США), несплачені відсотки - 6310,55 грн. ( 789,51 дол.США) (а.с.7), тому, у зв,язку з порушенням відповідачем істотних умов кредитного договору вказана заборгованість підлягає стягненню з останнього відповідно до ст.ст.526,536, 610-612,624, 651, 1049,1054 ЦК України.

Судові витрати підлягають стягненню з відповідача відповідно до ст.88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.5,6,10,88,107,208,215,224,225 ЦПК України, ст.ст.526,546,549,550,551,610,612,625,629,1048-1050,1054 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» за кредитним договором № 11136055000 від 03.04.2007р. заборгованість в сумі 51904,70 грн., а саме: заборгованість по кредиту - 45594,15 грн., несплачені відсотки - 6310,55 грн., а також, судовий збір у розмірі 519,05 грн.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем до Артемівського міськрайсуду протягом десяти днів з дня отримання його копії.

На заочне рішення позивачем може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через Артемівський міськрайонний суд Донецької області.

Заочне рішення суду набирає законної сили у загальному порядку.

Головуючий суддя Л.А.Радченко