Рішення № 33051447, 14.08.2013, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26 А

________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" серпня 2013 р. Справа № 918/1121/13

Господарський суд Рівненської області у складі судді Павленка Є.В., розглянувши матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНОМЕ-ЄВРОБУД" (далі - Товариство) до приватної виробничо-комерційної фірми "Фіалка" (далі - Фірма) про визнання частково недійсним договору та стягнення заборгованості в сумі 274 955 грн. 54 коп.,

за участі представників:

позивача: Колонтирського М.М. за дов. від 22 липня 2013 року,

відповідача: не з'явився,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У липні 2013 року Товариство звернулося до господарського суду Рівненської області з вказаним позовом, посилаючись на те, що на виконання умов договору субпідряду № 116-РЄ, укладеного 12 вересня 2011 року між Фірмою та позивачем, останній протягом жовтня - листопада 2011 року здійснив виконання комплексу будівельно-монтажних робіт на об'єкті: "Будівництво загальноосвітньої школи № 14 по вул. Боженова у м. Рівне". Оскільки відповідач взяте на себе за вказаним договором зобов'язання по оплаті даних робіт виконав не в повному обсязі, заборгувавши таким чином позивачу 274 955 грн. 54 коп., останній, посилаючись на статті 530, 837, 838 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 193, 318, 321 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просив суд стягнути з Фірми вищезазначену суму боргу. Крім того, Товариство просило суд визнати недійсним пункт 3.5 вищезазначеного договору в частині слів "здачі об'єкта в експлуатацію та", оскільки дане положення суперечить імперативним приписам чинного законодавства, зокрема положенням статей 203, 212, 215 ЦК України та статей 179, 207 ГК України.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 30 липня 2013 року порушено провадження у справі № 918/1121/13, розгляд якої було призначено на 14 серпня 2013 року.

Представник позивача в судовому засіданні 14 серпня 2013 року підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

У призначене судове засідання відповідач не забезпечив явку свого повноважного представника, витребуваних судом документів не надав, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи із зазначенням підстав щодо своєї неявки не направив.

Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що за змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвала суду про порушення провадження у даній справі була надіслана відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а саме: 35314, Рівненська область, Рівненський район, село Зоря, вулиця Конституції, будинок 24, квартира 16. Факт отримання Фірмою вищезазначеного судового документа підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення відповідного поштового відправлення з підписом уповноваженої особи відповідача (а.с. 124). З вказаного повідомлення вбачається, що копія вищенаведеної ухвали суду була отримана вказаною особою 2 серпня 2013 року.

Отже, за змістом вищезазначеної норми Фірма завчасно та належним чином була повідомлена про місце, дату та час судового засідання, крім того, останній надавалося достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, письмових пояснень та додаткових документів.

Крім того, при поданні до господарського суду Рівненської області даної позовної заяви Товариством було надано докази направлення цієї заяви та доданих до неї документів відповідачу. Так, з долученого опису вкладення у цінний лист та фіскального чеку, який підтверджує надання позивачу послуг поштового зв'язку, вбачається, що матеріали позовної заяви з усіма доданими до неї документами були направлені відповідачу у справі 26 липня 2013 року, про що свідчить відбиток календарного штемпеля, проставлений працівником відділення поштового зв'язку на вказаному описі вкладення, та відповідні відомості про дату проведення операції, відображені у вищезазначеному розрахунковому документі.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що у Фірми було достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи та надання відповідного відзиву на позовну заяву Товариства.

Частиною 1 статті 77 ГПК України встановлено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

З огляду на викладене та зважаючи на те, що відповідач не направив на адресу суду будь-яких заяв чи клопотань, зокрема, про відкладення розгляду даної справи на іншу дату, а явка його уповноваженого представника у судове засідання обов'язковою не визнавалася, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

12 вересня 2011 року між Товариством та Фірмою був укладений договір субпідряду № 116-РЄ на виконання комплексу будівельно-монтажних робіт на об'єкті "Будівництво загальноосвітньої школи № 14 по вул. Боженова у м. Рівне", за умовами якого позивач взяв на себе обов'язок своїми силами та на свій ризик відповідно до умов даного договору та вимог генпідрядника виконати комплекс будівельно-монтажних робіт на об'єкті "Будівництво загальноосвітньої школи № 14 по вул. Боженова у м. Рівне" в обсягах, передбачених проектно-кошторисною документацією з додержанням вимог будівельних норм та умов цього договору, виконати роботи в терміни, передбачені графіком виконання робіт, усунути протягом гарантійного строку, передбаченого цією угодою, недоліки, що будуть зумовлені неякісним виконанням робіт, а відповідач, у свою чергу, - прийняти і оплатити вартість даних робіт (а.с. 11-14).

Вказана угода підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печатками цих суб'єктів господарювання.

Відповідно до пункту 1.2 цього договору замовником будівництва, що є предметом договору, є Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради.

Згідно з пунктом 2.1 цієї угоди загальна вартість робіт, що мають бути виконані субпідрядником за цим договором, визначається додатками до договору, які підписуються сторонами окремо.

Пунктом 6.1 даного договору встановлено, що генпідрядник разом із замовником будівництва приймає у субпідрядника комплекс виконаних робіт шляхом підписання акту про прийняття об'єкта в експлуатацію за формою КБ-2в та КБ-3.

Субпідрядник, закінчивши роботи, які є предметом даного договору, повідомляє про це генпідрядника у п'ятиденний термін. Завершені роботи генпідрядник передає замовнику згідно акту виконаних робіт за формою КБ-2в та КБ-3 (пункт 6.2. договору).

За умовами пункту 10.1 вказаної угоди даний договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31 грудня 2011 року, а в частині невиконаних зобов'язань - до повного їх виконання сторонами.

Судом встановлено, що на виконання умов вищезазначеного договору позивач у період з жовтня 2011 року по листопад 2011 року в повному обсязі виконав обумовлені в даній угоді роботи по здійсненню комплексу будівельно-монтажних робіт на об'єкті "Будівництво загальноосвітньої школи № 14 по вул. Боженова у м. Рівне", що підтверджується наданими Товариством актами приймання виконаних робіт форми КБ-2в на загальну суму 1 341 258 грн. 18 коп., а саме: актом приймання виконаних робіт за листопад 2011 року № 285-11 на суму 11 292 грн. 38 коп. (а.с. 16-19), актом приймання виконаних робіт за листопад 2011 року № 284-11 на суму 25 094 грн. 02 коп. (а.с. 23-26), актом приймання виконаних робіт за листопад 2011 року № 236-11 на суму 19 974 грн. 00 коп. (а.с. 30-32), актом приймання виконаних робіт за листопад 2011 року № 30Д на суму 6 195 грн. 60 коп. (а.с. 35-37), актом приймання виконаних робіт за листопад 2011 року № 235-11 на суму 890 573 грн. 05 коп. (а.с. 39-48), актом приймання виконаних робіт за листопад 2011 року № 276-11 на суму 77 118 грн. 22 коп. (а.с. 58-63), актом приймання виконаних робіт за листопад 2011 року № 2-1-1/а на суму 154 533 грн. 17 коп. (а.с. 69-71), а також актом приймання виконаних робіт за листопад 2011 року № 115 на суму 156 477 грн. 74 коп. (а.с. 74-80).

Судом встановлено, що зазначені акти були підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками вказаних юридичних осіб.

Крім того, сума заборгованості Фірми за проведені позивачем на виконання вказаного договору будівельні роботи підтверджена довідкою про вартість виконаних будівельних робіт, скріпленою печатками зазначених контрагентів та підписаною уповноваженими представниками сторін (а.с. 15).

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором від 12 вересня 2011 року 116-РЄ також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення виконавцем умов даної угоди.

У пункті 3.1 договору сторони погодили, що генпідрядник (за умови надходження від замовника будівництва коштів, з урахуванням авансових платежів) здійснює оплату субпідряднику за виконані роботи щомісячно протягом 5-ти днів після закінчення місяця, в якому такі роботи виконувалися, на підставі оформленої підписами і печатками сторін довідки про вартість виконаних робіт по формі КБ-3 та акту приймання виконаних робіт по формі КБ-2 до неї.

Судом встановлено, що замовник будівництва - Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради, повністю розрахувалося з Фірмою за спірні будівельні роботи, що підтверджується листом останнього від 17 жовтня 2012 року № 01/-5/1073 (а.с. 120).

Водночас відповідач взяте на себе за вказаним договором зобов'язання по оплаті даних робіт виконав лише частково, сплативши Товариству 948 000 грн. 00 коп., що підтверджується наданими позивачем виписками з його банківського рахунку (а.с. 87-107). Крім того, Фірма частково погасила вищезазначену заборгованість в розмірі 118 302 грн. 64 коп. шляхом зарахування зустрічних грошових вимог, що підтверджується підписаним сторонами актом зарахування зустрічних грошових вимог від 23 липня 2013 року (а.с. 118).

Проте всупереч умовам договору відповідач взятий на себе обов'язок по оплаті вартості вказаних робіт у повному обсязі та у встановлений строк не виконав, заборгувавши таким чином Товариству 274 955 грн. 54 коп. Вказаний факт додатково підтверджується і наявним у матеріалах справи актом звірки взаємних розрахунків між сторонами (а.с. 119).

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1, 2 статті 837 ЦК України унормовано, що за договором підряду одна сторона зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту (стаття 846 ЦК України).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Водночас у пункті 3.5 спірної угоди сторони погодили, що остаточний розрахунок за виконані роботи, передбачені даним договором, генпідрядник здійснює після здачі об'єкта в експлуатацію та надання субпідрядником виконавчої документації у повному обсязі, а також документації, що підтверджує якість використаних матеріалів - протягом 5-ти днів з моменту настання останньої з таких обставин.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність визнання недійсним вказаного пункту договору в частині слів "здачі об'єкта в експлуатацію та", з огляду на наступне.

Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до частини 1 статті 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Так, частина 1 вказаної статті передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Судом встановлено, що правовідносини, що виникли між сторонами у даній справі, підпадають під ознаки договору підряду (виконання робіт), згідно з яким, як вже зазначалося вище, одна сторона (виконавець) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Договір підряду є оплатним, а тому обов'язок підрядника виконати певну роботу обумовлює обов'язок замовника цю роботу прийняти та оплатити.

Згідно з частиною 1 статті 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Оскільки договір підряду є оплатним, обов'язок Фірми як генпідрядника за спірним договором оплатити прийняті роботи виникає в силу положень закону та пункту 3.1 зазначеної угоди.

Водночас, дослідивши спірний пункт договору субпідряду від 12 вересня 2011 року № 116-РЄ, суд дійшов висновку про те, що його положення про порядок проведення генпідрядником остаточного розрахунку за виконані роботи після здачі об'єкта в експлуатацію суперечать імперативним приписам частини 1 статті 854 ЦК України, згідно з якою, у випадку відсутності домовленості сторін щодо попередньої оплати виконаної роботи, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи.

Фактично у спірному положенні зазначеного пункту договору сторони визначили строк виконання зобов'язання з оплати виконаних робіт вказівкою на дію особи, яка не є стороною такого договору.

Статтею 511 ЦК України передбачено, що зобов'язання не може створювати обов'язку для третьої особи.

Зі змісту частини 2 статті 528 ЦК України вбачається, що у разі невиконання або неналежного виконання обов'язку боржника іншою особою цей обов'язок боржник повинен виконати сам.

Як зазначалось вище, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК України (частина 1 статті 215 ЦК України).

Статтею 217 ЦК України передбачені правові наслідки недійсності окремих частин правочину, згідно з якою недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Відповідно до частини 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Частиною 2 статті 838 ЦК України встановлено, що генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 2 статті 218 ГК України відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Зважаючи на вищенаведені імперативні приписи чинного законодавства, суд дійшов висновку про те, що встановлення спірним пунктом договору залежності виконання генпідрядником зобов'язання щодо оплати вартості виконаних робіт від здачі об'єкта в експлуатацію суперечить приписам статті 617 ЦК України, виходячи зі змісту якої випадкові обставини недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника (в даному випадку - Управлінням капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради) чи відсутність у боржника необхідних коштів не звільняють боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Вищого господарського суду України від 3 грудня 2012 року у справі № 5011-16/4107-2012, від 27 березня 2013 року у справі № 8/348 та від 12 червня 2013 року у справі № 5011-53/9454-2012, де суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що наявність такої відкладальної обставини, як дії третьої особи, яка не є стороною договору, не є підставою для звільнення боржника від оплати виконаних підрядних робіт.

За таких обставин позовна вимога Товариства про визнання недійсним пункту 3.5 укладеного між сторонами договору субпідряду № 116-РЄ на виконання комплексу будівельно-монтажних робіт на об'єкті "Будівництво загальноосвітньої школи № 14 по вул. Боженова у м. Рівне" від 12 вересня 2011 року № 116-РЄ в частині "здачі об'єкта в експлуатацію та" підлягає задоволенню.

Враховуючи встановлену недійсність вищезазначеного положення пункту 3.5 спірного договору, а також те, що сума основного боргу відповідача за договором від 12 вересня 2011 року № 116-РЄ, яка складає 274 955 грн. 54 коп., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і останній на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Товариства до Фірми про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв'язку з чим даний позов у цій частині також підлягає задоволенню.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору, зокрема, повертається в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У випадках, установлених пунктом 1 частини 1 вищезазначеної статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю (частина 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір").

Згідно з частиною 2 статті 4 вказаного Закону ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Оскільки Товариство звернулося до суду із позовом про стягнення з Фірми 274 955 грн. 54 коп. (майнова вимога), а також про визнання частково недійсним договору (немайнова вимога), позивач на підставі вищезазначеної норми мав сплатити судовий збір у розмірі 6 646 грн. 11 коп. (5 499 грн. 11 коп. за позовні вимоги майнового характеру + 1 147 грн. 00 коп. за позовні вимоги немайнового характеру).

Водночас з наявних у матеріалах справи платіжних доручень від 25 липня 2013 року № 5186 на суму 5 499 грн. 11 коп. та від 25 липня 2013 року № 5187 на суму 1 720 грн. 50 коп. вбачається, що за подачу даної позовної заяви Товариство перерахувало до Державного бюджету України судовий збір у загальному розмірі 7 219 грн. 61 коп.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що переплачену суму судового збору в розмірі 573 грн. 50 коп. слід повернути товариству з обмеженою відповідальністю "РЕНОМЕ-ЄВРОБУД".

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, статтею 7 Закону України "Про судовий збір", суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним пункт 3.5 договору субпідряду від 12 вересня 2011 року № 116-РЄ, укладеного між приватною виробничо-комерційною фірмою "Фіалка" та товариством з обмеженою відповідальністю "РЕНОМЕ-ЄВРОБУД" у частині "…здачі об'єкта в експлуатацію та…".

Стягнути з приватної виробничо-комерційної фірми "Фіалка" (35314, Рівненська область, Рівненський район, село Зоря, вулиця Конституції, будинок 24, квартира 16, ідентифікаційний код: 30207687) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНОМЕ-ЄВРОБУД" (33022, місто Рівне, вулиця Костромська, будинок 25, ідентифікаційний код: 32625535) 274 955 (двісті сімдесят чотири тисячі дев'ятсот п'ятдесят п'ять) грн. 54 коп. основного боргу, а також 6 646 (шість тисяч шістсот сорок шість) грн. 11 коп. судового збору.

Ухвалою суду повернути товариству з обмеженою відповідальністю "РЕНОМЕ-ЄВРОБУД" (33022, місто Рівне, вулиця Костромська, будинок 25, ідентифікаційний код: 32625535) з Державного бюджету України 573 (п'ятсот сімдесят три) грн. 50 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19 серпня 2013 року

Суддя Є.В. Павленко