Постанова № 33051322, 19.08.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

19.08.2013р. справа №905/4763/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді (доповідача): Будко Н.В.

Суддів: Манжур В.В., М'ясищева А.М.

Секретар: Пеленова О.О.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Іванова Ю.О. по дов.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА», м. Донецьк

на рішення господарського суду Донецької області від 16.07.2013р. (повний текст від 22.07.2013р.) у справі №905/4763/13 (суддя Величко Н.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа страхування», м. Київ

до Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА», м. Донецьк

про стягнення 45 628,02грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Альфа страхування», м. Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА», м. Донецьк, про стягнення в порядку регресу суми виплаченого страхового відшкодування (за мінусом франшизи - 510грн.) в розмірі 45 628,02грн.

Рішенням від 16.07.2013р. господарський суд Донецької області позовні вимоги задовольнив у повному обсязі, обґрунтувавши свій висновок тим, що матеріалами справи підтверджений факт завдання страхувальником відповідача матеріальних збитків страхувальнику позивача, факт виконання позивачем своїх обов'язків за договором страхування, а отже отримання ним права регресної вимоги до відповідача по відшкодуванню здійснених витрат. При цьому, господарський суд не прийняв до уваги посилань відповідача на те, що в даному випадку спір стосується не регресних вимог, а суброгації, а також на відсутність доказів досудового врегулювання спору та пропуску позивачем строку позовної давності для звернення до суду з відповідним позовом.

Не погодившись з прийнятим рішенням відповідач, ПрАТ «УАСК «АСКА», звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на те, що на момент звернення до суду з позовом встановленої законом вимоги відносно подання відповідної заяви потерпілим чи страховою компанією до страховика винної особи виконано не було, крім того, позивачем не було повідомлено відповідача про настання ДТП, тому у останнього не виникло обов'язку для виплати страхового відшкодування.

Заявник апеляційної скарги наголошує, що спірні правовідносини мають суброгаційний характер, тому у позивача не має підстав для подання позову про відшкодування збитків в порядку регресу.

Вищевикладене, на думку заявника, є підставою для відмови у позові, а відтак - скасування незаконного та необґрунтованого рішення суду першої інстанції.

Представник позивача у судове засідання не з'явився з невідомих підстав, про час та місце його проведення був повідомлений належним чином. Враховуючи, що ухвалою про порушення апеляційного провадження від 07.08.2013р. явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності вказаного представника за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно довідки УДАІ України в м. Києві, 25.02.2011р. о 15.09год. на вул. Героїв Крут у м. Києві сталась ДТП за участю автомобіля Санг Йонг АА6013ІТ , що належить Радченку П.К., та автомобіля БМВ 4379МВЕ, що належить Шарапіну П.Л., внаслідок якої автомобіль Санг Йонг отримав механічні пошкодження.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 31.03.2011р. у справі №3-1799/11 Шарапіна П.Л. було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00грн.

З матеріалів справи вбачається, що на момент дорожньо-транспортної пригоди діяв укладений 22.01.2011р. договір №046-0286888-006, за яким ПрАТ «СК «Альфа страхування» застрахувало Радченку Петру Костянтиновичу автомобіль Санг Йонг АА6013ІТ.

Згідно п.7 договору, вказаний автомобіль застрахований, зокрема, від ризику ДТП.

Страховою сумою за договором відповідно до п.7.2 є 152 000,00грн., франшиза (безумовна) - 1% (п.7.1 договору).

Відповідно до висновку експертного дослідження №5927 від 02.03.2011р., складеного спеціалістом ЗАТ Український центр після аварійного захисту «Експерт-Сервіс», матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля Санг Йонг АА6013ІТ в результаті його пошкодження при ДТП, без урахування втрати товарної вартості, склав 51 598,03грн. Крім того, відповідно до калькуляції №5927 від 02.03.2011р., вартість відновлювального ремонту вказаного автомобіля складає 51 598,03грн.

Разом з цим, згідно рахунку №66-11/03/02 від 02.03.2011р. ТОВ «Лайф Авто», вартість робіт по ремонту пошкодженого автомобіля була визначена в розмірі 47 658,02грн.

Страховим актом №0678.206.11.01.01 від 25.03.2011р. позивач визнав ДТП від 25.02.2011р. страховим випадком та вирахував розмір страхового відшкодування в сумі 46 138,02грн.

Статтею 979 Цивільного кодексу України (ЦК України) передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Таким чином, з огляду на викладене, в результаті дорожньо-транспортної пригоди від 25.02.2011р., за умовами вищевказаного договору, настав страховий випадок, та позивач за заявою страхувальника, на підставі страхового акту №0678.206.11.01.01 від 25.03.2011р. перерахував на рахунок ТОВ «Лайф Авто» 46 138,02грн. страхового відшкодування за автомобіль Санг Йонг АА6013ІТ (платіжне доручення №2634 від 06.04.2011р.).

Статтею 993 ЦК України закріплено положення, згідно з яким до страховика (позивача), який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування», страховик має право вимагати компенсацію здійснених виплат від особи, відповідальної за заподіяний збиток у повному обсязі.

Крім того, відповідно до ст.1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, заподіяну з вини іншого, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи.

З матеріалів справи вбачається, що на момент скоєння ДТП діяв поліс АА/0346629, за умовами якого ЗАТ «УАСК «АСКА» застрахувало Шарапіну Павлу Лаврентійовичу цивільно-правову відповідальність відносно автомобіля БМВ 4379МВЕ з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну, 50 000,00грн., франшиза - 510,00грн.

Таким чином, як випливає із приписів вищенаведених правових норм, перехід прав страхувальника до страховика після виплати страхового відшкодування, здійснюється на підставі договору, за яким страхувальник на добровільній основі фактично передає свої права страховику і приймає на себе зобов'язання сприяти останньому в здійсненні його суброгаційних прав. При цьому, право вимоги передається у тому ж обсязі, в якому воно могло б бути здійснено самим страхувальником.

Оскільки на теперішній час сума страхової виплати позивачу не відшкодована, останній звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Як вже зазначалось вище, суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив у повному обсязі.

Оцінюючи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, судова колегія погоджується з таким висновком з наступних підстав.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст. 8 Закону України «Про страхування», страхова компанія при настанні страхового випадку сплачує страхувальнику страхове відшкодування.

Відповідно до ст.988 ЦК України, страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно положень ст. 25 Закону України «Про страхування», здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

За матеріалами справи, позивач виконав зобов'язання перед своїм страхувальником, та на підставі страхового акту №0678.206.11.01.01 від 25.03.2011р. платіжним дорученням №2634 від 06.04.2011р. перерахував на рахунок ТОВ «Лайф Авто» 46 138,02грн. страхового відшкодування Радченку П.К. за автомобіль Санг Йонг АА6013ІТ.

Статтею 1166 ЦК України визначені загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, а саме: майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. При цьому, під шкодою розуміється зменшення або втрата певного особистого чи майнового блага.

Таким чином, згідно з ст.27 Закону України «Про страхування», ст. 993 ЦК України до позивача, як до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат, перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за завдані збитки - відповідача у справі.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги умови полісу АА/0346629, судова колегія вважає позовні вимоги до відповідача обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосуються посилань відповідача на відсутність доказів досудового врегулювання спору, апеляційний господарський суд зазначає, що обрання певного засобу порушеного права є правом, а не обов'язком особи, та не обмежує можливості позивача реалізувати своє право на захист шляхом подання прямого позову до суду. Крім того, вірним є висновок суду першої інстанції стосовно відсутності в матеріалах справи доказів пропуску строку позовної давності при зверненні до суду з відповідним позовом.

Відносно тверджень відповідача в апеляційній скарзі на те, що між сторонами склались відносини, які мають характер суброгації, а не регресу, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

З аналізу приписів чинного законодавства вбачається, що суброгацією є перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика, тобто при суброгації нового зобов'язання з відшкодування збитків не виникає, відбувається заміна кредитора (одна особа набуває прав і обов'язків іншої в конкретних правовідносинах). При регресі ж одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається. Враховуючи викладене, в даному випадку при зверненні з позовом позивач правомірно посилався на приписи ст.993 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування».

З огляду на наведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України, рішення господарського суду Донецької області від 16.07.2013р. у справі №905/4763/13 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін.

Інші доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи та приписами чинного законодавства, тому судовою колегією до уваги не приймаються, а отже підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Судові витрати по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги згідно ст.49 ГПК України підлягають віднесенню на заявника.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. 99, ст.101, ст.102, ст.103, ст.105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Донецької області від 16.07.2013р. (повний текст від 22.07.2013р.) у справі №905/4763/13- залишити без змін.

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА», м. Донецьк, на рішення господарського суду Донецької області від 16.07.2013р. (повний текст від 22.07.2013р.) у справі №905/4763/13- залишити без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач): Н.В. Будко

Судді: В.В. Манжур

А.М. М'ясищев

Надруковано примірників-5

1-у справу

1-позивачу

1-відповідачу

1-господарському суду

1-ДАГС