Рішення № 33051279, 05.07.2013, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

____________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 698-166, факс 77-44-62

РІШЕННЯ

Іменем УКРАЇНИ

05 липня 2013 року Справа № 927/532/13

Позивач: Прокурор міста Чернігова, вул. Шевченка, 1, м. Чернігів, 14000, в інтересах держави

В особі: Чернігівської міської ради, вул. Магістрацька 7,

м. Чернігів, 14000

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія С.Р.К." вул. Кіквідзе, 11, м. Київ, 01103

Предмет спору: про стягнення 481672,77 грн.

Суддя В.М. Репех

Представники сторін :

від позивача: Миколаєнко Р.С. довіреність № 3-24/999 від 06.08.2012 головний спеціаліст

юридичного відділу Чернігівської міської ради

від відповідача: Батурський Д.О. довіреність № б/н від 03.06.2013

За участю старшого прокурора відділу прокуратури міста Чернігова: Лазоренко М.М. посвідчення №015041 від 05.02.2013р.

Прокурором міста Чернігова в інтересах держави в особі Чернігівської міської ради подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія С.Р.К." (далі - ТОВ «Компанія «С.Р.К.») про стягнення збитків в сумі 481 672,77 грн. заподіяних порушенням законодавства про плату за землю.

В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор зазначає, що відповідач ухиляється від укладання додаткової угоди, щодо встановлення орендної плати на рівні 3% від нормативної грошової оцінки, а протягом 2009-2012 рр. сплачував орендну плату виходячи з розміру нормативної грошової оцінки та коефіцієнтів, що не відповідають вимогам чинного законодавства.

18.06.2013 року представник відповідача надав відзив на позов в якому проти позовних вимог заперечує.

Зокрема у відзиві на позов відповідач зазначає, що дійсно 21.04.2008 року між сторонами у справі Чернігівською міською радою та ТОВ «Компанія С.Р.К.» укладено договір оренди земельної ділянки, що зареєстровано у Чернігівському міському відділі Чернігівської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» 14.07.2008 року за № 040883000236.

Відповідно до умов даного договору, а саме п. 4 передбачено, що нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить: 3541311,85 грн. за земельну ділянку площею 2,3003 га та 50356,18 грн. за 0,0157 га. Даний пункт договору повністю відповідає нормам 21 статті ЗУ «Про оренду землі», розмір форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Разом з тим сторони погодили умовами договору що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін а в разі недосягнення згоди з приводу зміни умов договору оренди землі, спір вирішується в судовому порядку, ( п. 28 Договору) що знову ж прямо передбачено ч. 2 ст. 30 Закону України «Про оренду землі».

В зв'язку з вищевикладеним відповідач також зазначає, що господарським судом Чернігівської області за результатами розгляду справи 5028/6/66/2012 за позовом заступника прокурора м. Чернігова в інтересах держави в особі Чернігівської міської ради до ТОВ «Компанія С.Р.К.» про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, 23.01.2013 року винесено рішення.

Даним рішенням внесено відповідні зміни до договору, а саме: п.7 Договору викладено в такій редакції «Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 3 відсотки нормативно грошової оцінки землі за земельну ділянку площею 2,3003 га та 4 відсотки нормативно грошової оцінки землі за земельну ділянку площею 0,0157 га»

Частиною третьою ст. 653 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договір змінюється або розривається в судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням законної сили.

Тобто, лише після набрання рішенням господарського суду Чернігівської області від 23.01.2013 року законної сили ТОВ «Компанія С.Р.К.» зобов'язано сплачувати орендну плату з урахуванням змінених коефіцієнтів.

Крім того, відповідач зазначає, що є неприпустимим те що витяги з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки станом на 01.01.2009 року 01.01.2010 року та 01.01.2011 року виготовлені були 06.12.2012 року, про що міститься відповідний напис на витягах.

Що ж до вимоги позивача стягнути заподіяну шкоду як упущену вигоду то відповідач зазначає, що відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України , при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. З даного приводу відповідач вказує, що ні Чернігівською міською радою ні прокуратурою м. Чернігова, починаючи з 2009 року жодних дій, щодо відновлення порушеного права та не доведення до спричинення збитків не вчинялося. В зв'язку з вищевикладеним відповідач просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

Вивчивши матеріали справи судом встановлено наступне:

Рішенням Чернігівської міської ради двадцять шостого сесії п'ятого скликання від 20.03.2008 року «Про надання, вилучення в передачу земельних ділянок юридичним та фізичним особам в межах м. Чернігова та надання згоди на розроблення технічної документації із землеустрою» ТОВ "Компанія С.Р.К." передано земельну ділянку загальною площею 2,3160 га для експлуатації будівлі диспетчерської з підвалом в короткострокову оренду терміном на 5 років, по вул. Робочій,6, в т.ч. 0,0396 га - територія спільного користування. (землі промисловості, коефіцієнт функціонального використання: 1,2 - промислове використання площею 2,3003 га; 2,5 - комерційне використання площею 0,0157 га. (а.с.8),

На підставі зазначеного рішення 21.04.2008 року між Чернігівською міською радою та ТОВ «Компанія «С.Р.К.» укладено договір оренди земельної ділянки №3332, зареєстрований в Чернігівському міському відділі Чернігівської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» від 14.07.2008 року за №040883000236 (а.с.9-10).

Відповідно до п. 1 вказаного Договору Чернігівська міська рада (Орендодавець) надає а ТОВ «Компанія «С.Р.К.» (Орендар) приймає в строкове, платне користування земельну ділянку в місті Чернігові для експлуатації будівлі диспетчерської з підвалом, яка знаходиться по вул. Робоча,6.

Пунктом 2 Договору встановлено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 2,3160 га в тому числі: 0,0396 - територія спільного користування з них: 2,3003 га - землі промислового користування; 0,0157 га землі комерційного використання

Згідно пункту 4 вказаного Договору нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить: 3541311,85 грн. (153,95 за 1 кв.м.) за земельну ділянку площею 2,3003 га; 50356,18 грн. (320,74 за 1 кв.м.) за земельну ділянку площею 0,0157 га.

Пунктом 7 даного Договору вказано, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі: 1,5% нормативно грошової оцінки землі, що становить 53119,68 грн. (2,309250 грн. за 1 кв.м.) на рік за земельну ділянку площею 2,3003 га; 3,0% нормативно грошової оцінки землі, що становить 1510,69 грн. (9,622200 грн. за 1 кв.м.) на рік за земельну ділянку площею 0,0157 га.

Пунктом 12 договору зазначено, що розмір орендної плати переглядається не більше одного разу на рік у разі :

- зміни умов господарювання, передбачених договором;

- підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляційних процесів;

- збільшення розмірів ставки земельного податку;

- в інших випадках передбачених законодавчими актами України.

Згідно п.28 та частини 2 п. 31 зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору /на вимогу зацікавленої сторони/ спір вирішується у судовому порядку.

Вищевикладені положення щодо порядку вирішення спірних питань, пов'язаних з виконанням договору, додатково закріплені в пункті 35 договору оренди.

Факт приймання-передачі земельних ділянок зафіксовано актом від 21.04.2008 р. (а.с.11).

03.06.2008 року, відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було внесено зміни до Закону України «Про оренду землі», а саме частини 4 та 5 статті 21 викладено в такій редакції: річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності не може бути меншою трикратному розміру земельного податку.

Рішенням 33 сесії 05 скликання Чернігівської міської ради від 12.12.2008 року (згідно внесених змін до ст. 21 Закону України «Про плату за землю» від 03.06.2008 р.) затверджено новий порядок розрахунку орендної плати за землю, згідно якого змінився (збільшився) розмір процентів від нормативної оцінки земельної ділянки (ставка земельного податку).

З метою приведення умов договору оренди землі у стан, відповідний до норм чинного законодавства України, Управлінням земельних ресурсів Чернігівської міської ради 23.04.2009 року направлено Орендарю (ТОВ «Компанія «С.Р.К.») листа № 2205, яким повідомлено останнього про необхідність укладення додаткової угоди до договору оренди, щодо встановлення орендної плати на рівні 3% від нормативно грошової оцінки (13 а.с.).

Аналогічні лист було направлено Орендарю 23.11.2010 року № 5748.

Відповідач зазначені листи проігнорував, до управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради не з'явився, про причини нез'явлення позивачу не повідомив.

Рішенням Чернігівської міської ради від 28.04.2011 року затверджено «Положення про порядок визначення та відшкодування збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам в м. Чернігів» «надалі - Положення» (а.с.51).

Комісією для визначення збитків власникам землі та землекористувачам, що діє на підставі рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради №170 від 16.07.2012 року складено Акт про визначення збитків №3 від 19.02.2013 року (а.с. 21), який затверджений рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 06.03.2013 № 44 (а.с.23).

З Акту вбачається, що комісія визначила, що збитки заподіяні при використані земельної ділянки загальною площею 2,3160 га по вул. Робочій, 6 ТОВ «Компанія «С.Р.К» внаслідок порушення законодавства про плату за землю за період з 01.01.2009 року по 31.12.2012 року включно, в розмірі 481 672,77 грн. повинні перераховуватися на рахунок Чернігівської міської ради.

Відповідачем зміни до договору оренди земельної ділянки № 3332 від 21.04.2008 року внесено не було, збитки у добровільному порядку не відшкодовано, у зв'язку з чим прокурор звернувся до господарського суду з позовом про відшкодування Чернігівській міській раді збитків у розмірі 481 672,77 грн.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на Положення, яке регулює порядок визначення та відшкодування збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам в м. Чернігів, які заподіяні вилученням (викупом) тимчасовим зайняттям земельних ділянок встановлення обмежень щодо їх використання погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведення їх у непридатний для використання стан та неодержання доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок. та використання земельних ділянок з порушенням законодавства про плату на землю, затвердженого рішенням Чернігівської міської ради від 28.04.2011 року, Акт комісії №3 від 19.02.2013 року про визначення збитків, затверджений рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 06.03.2013 №44.

Суд не погоджується з вимогою позивача з огляду на наступне.

На момент укладення договору від 21.04.2008 року орендна плата за земельну ділянку відповідно пункту 7 Договору складала: 1,5% нормативно грошової оцінки землі, що становить 53119,68 грн. (2,309250 грн. за 1 кв.м.) на рік за земельну ділянку площею 2,3003 га та 3,0% нормативно грошової оцінки землі, що становить 1510,69 грн. (9,622200 грн. за 1 кв.м.) на рік за земельну ділянку площею 0,0157 га.

Відповідно пункту 32 Договору сторони несуть відповідальність за невиконання умов Договору та невиконання зобов'язань.

В частині 1 статті 1 Цивільного кодексу України зазначено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Статтею 3 Цивільного кодексу України передбачено, що загальними засадами цивільного законодавства, зокрема є свобода договору.

Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ст. 651 Цивільного кодексу України та ст. 188 Господарського кодексу України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 7.1 Договору, який за змістом кореспондуються з приписами ст. 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що сторони мають право вносити зміни та доповнення в договір за взаємною згодою обох сторін.

У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за згодою сторін, а у разі недосягнення згоди - за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом. Оскільки сторонами в договорі оренди передбачена можливість збільшення розміру орендної плати, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Однак позивач не вжив своєчасно передбачених законодавством дій спрямованих на внесення змін до договору оренди земельної ділянки № 3332 від 21.04.2008 року.

Виходячи із положень ч. 2 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" про те, що розмір орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди і положень ст. 30 цього Закону про те, що зміни умов договору оренди землі можливі лише за взаємною згодою сторін, або у судовому порядку, господарський суд прийшов до висновку, що позивач без внесення відповідних змін до договору оренди землі від 21.04.2008 року не мав права на застосування ставки орендної плати за землю у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки землі, керуючись лише вимогами ч. 4 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" в редакції Законів України від 28.12.2007р. №107-VI та від 03.06.2008р. №309-VI, які (вимоги) стосуються лише договорів оренди землі, які укладалися після набрання ними чинності.

З матеріалів справи вбачається, що протягом дії договору відповідач в дотримання вимог чинного законодавства виконував всі умови Договору.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що цивільним законодавством не передбачено такого виду порушення договірних зобов'язань як ухилення від підписання змін до договору, оскільки сторона договору вільна у своєму волевиявленні.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що ставки орендної плати за земельні ділянки змінились з 03.06.2008 року.

В той час, як з вимогою внесення змін до договору оренди в частині розміру орендної плати позивач звернувся на початку 2013 року про, що було винесено відповідне рішення та внесено зміни до Договору.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що протягом більш ніж чотирьох років з моменту прийняття рішення від 12.12.2008 року Чернігівською міською радою, до прийняття рішення господарським судом Чернігівської області від 23.01.2013 року про внесення змін до Договору, Чернігівською міською радою не вчинялось жодних дій щодо вирішення спірного питання у встановленому законоавством порядку.

Крім того, суд зазначає, що згідно зі ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є:

1. втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки );

2. доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст.22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно зі ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Заявник повинен довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно до ст.152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно зі ст.188 Земельного кодексу України державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

У ст.10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" зазначено, що складання актів перевірок дотримання вимог земельного законодавства відноситься до повноважень державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель, але не до повноважень працівників виконавчого органу місцевої ради.

Відповідно до ст.156 Земельного кодексу України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок: а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом; б) тимчасового тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання; в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок; г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників; ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан; д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Вказаний перелік підстав для відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає, в тому числі шляхом прийняття органами місцевого самоврядування рішень з цього приводу.

Згідно зі ст.157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, затвердженого постановою КМ України

від 19.04.1993р. №284, відшкодуванню підлягають: вартість житлових будинків, виробничих та інших будівель і споруд, включаючи незавершене будівництво; вартість плодоягідних та інших багаторічних насаджень; вартість лісових і дерево-чагарникових насаджень; вартість водних джерел (колодязів, ставків, водоймищ, свердловин тощо), зрошувальних і осушувальних систем, протиерозійних і протиселевих споруд; понесені витрати на поліпшення якості земель за період використання земельних ділянок з урахуванням економічних показників, на незавершене сільськогосподарське виробництво (оранка, внесення добрив, посів, інші види робіт), на розвідувальні та проектні роботи; інші збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

Проте, статтею 156 Земельного кодексу України, так як і вимогами Порядку, не передбачено такої підстави настання цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, як ухилення відповідача від підписання додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити що з Акту комісії №3 від 06.03.2013 (а.с.21) та розрахунку розміру збитків за використання земельної ділянки (а.с.22) вбачається, що сума збитків визначена за період з 01.01.2009 року по 31.12.2012 року, а Положення про порядок визначення та відшкодування збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам в м. Чернігів, затвердженого рішенням Чернігівської міської ради від 28.04.2011 року.

Відповідно до ч.1 ст.58 Конституції України та ч.2 ст.5 ЦК України акти цивільного законодавства не мають зворотної дії у часі. Таким чином неможливо застосування до спірних правовідносин вказаного Порядку.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Проте прокурор та позивач не довели протиправної поведінки відповідача, розміру збитків та причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч.4 ст.623 Цивільного кодексу України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Прокурором та позивачем не надано доказів того, що позивач позбавив його права звернення до суду з вимогою врегулювати спір в судовому порядку, що було вчинено лише в 2013 році.

Відсутнє також правове обґрунтування тверджень позивача про порушення відповідачем вимог Податкового кодексу України щодо розміру орендної плати.

Згідно з п. 288.4 Податкового кодексу України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Пунктом 288.5 Податкового кодексу України передбачено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, тільки з визначенням мінімальної та максимальної межі такого розміру.

Отже, питання щодо встановлення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності вирішується за згодою сторін договору оренди земельної ділянки із закріпленням розміру орендної плати в такому договорі. Тобто, саме умови договору є обов'язковими для виконання сторонами і орендодавець має право вимагати сплати, а орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою, що є предметом такого договору, у визначеному договором розмірі.

Як свідчать матеріали справи, та підтверджено представниками сторін в судовому засіданні, відповідач сплачує орендну плату у відповідності до умов діючого договору оренди.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Проте, прокурором та позивачем не доведено факту протиправної поведінки відповідача, причинного зв'язку між діями відповідача та заявленою до стягнення сумою збитків, а також не доведено вини відповідача у заподіянні шкоди та розміром завданих збитків, а тому суд дійшов висновку що заявлена прокурором вимога про стягнення 481 672,77 грн. збитків є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.13 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Приймаючи до уваги, що у задоволенні позовних вимог прокурора відмовлено, судовий збір стягується з позивача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 43, 49, 82, 85, Господарського процесуального кодексу України суд

ВИРІШИВ :

В задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з Чернігівської міської ради (вул. Магістратська, 7, м. Чернігів, 14000, ідентифікайний код 04062015, інформація про рахунок відсутня) в доход Державного бюджету (отримувач - УК у м. Чернігові /м.Чернігів/ 22030001, код ЄДРПОУ 38054398, рахунок - 31217206783002, банк - ГУДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592, код бюджетної класифікації 22030001, код господарського суду Чернігівської області - 03500068) 9 633,46 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 05.07.2013 року

Суддя Репех В.М.