Рішення № 33051082, 29.07.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.2013 р. Справа № 914/2066/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Р.Матвіїва, при секретарі судового засідання М.Скірі, розглянув справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Бета-агро-інвест», смт. Очеретине Ясинуватського району Донецької області;

до відповідача: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес-плюс», с. Гаї Бродівського району Львівської області;

про: стягнення 198 024 грн. 00 коп.

У судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: не з’явився;

відповідача: не з’явився.

Обставини розгляду справи: Ухвалою господарського суду від 29.05.2013 року порушено провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бета-агро-інвест» до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес-плюс» про стягнення 198 024 грн. 00 коп. Розгляд справи призначено на 03.07.2013 року.

У судове засідання 03.07.2013 року представники сторін не з'явилися. Від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 25599/13 від 02.07.2013 року). Судом відкладено розгляд справи на 29.07.2013 року.

У судовому засіданні 29.07.2013 року представники сторін не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи. Відповідач подав відзив на позовну заяву (вх. № 28973/13 від 22.07.2013 року).

У судовому засіданні 29.07.2013 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суть спору. Товариство з обмеженою відповідальністю «Бета-агро-інвест» (надалі по тексту рішення – позивач, підрядник) звернулося до суду з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес-плюс» (надалі по тексту рішення – відповідач, замовник) про стягнення 198 024 грн. 00 коп., з яких сума основного боргу 166 840 грн. і сума штрафу 31 184 грн.

Між сторонами було укладено договір № 9/11/12 про виконання комплексу агротехнічних робіт (надалі по тексту рішення - договір). На виконання умов договору позивач виконав агротехнічні роботи на суму 311 840 грн. Проте належної та вчасної оплати відповідач не здійснив. Як зазначає позивач, відповідач сплатив лише 145 000 грн. Таким чином, заборгованість становить 166 840 грн.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому з розміром боргу не погоджується, оскільки протягом лютого-липня 2013 року здійснював часткову оплату заборгованості, що підтверджується платіжними дорученнями. З нарахованим розміром штрафу відповідач також не погоджується, вважаючи його занадто великим і не відповідним сумі боргу.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне: 09.11.2012 року сторони уклали договір про виконання комплексу агротехнічних робіт.

Згідно з п. п. 2.1, 2.2, 2.3 договору сторони домовились, що в сезоні 2012 року підрядник виконає роботи по збору кукурудзи в об’ємі 1 000 га по ціні 320,00 грн./га. Загальна вартість комплексу агротехробіт становить 320 000, 00 грн. Підтвердження виконання частини робіт фіксується актом виконаних робіт, що складається за результатами збирання кожних 200 га. пізніх с/г культур.

Позивач свої обов’язки виконав, надав послуги по збиранню кукурудзи на суму 311 840 грн., що підтверджується актами надання послуг № 1286 від 23.11.2012 року, № 1335 від 02.12.2012 року, № 1362 від 12.12.2012 року, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Пунктом 4.1 договору визначено порядок розрахунків між сторонами, зокрема, розрахунки проводяться замовником на основі актів виконаних робіт, підписаних сторонами. Згідно з п. 4.2 договору акти виконаних робіт є підставою та обов’язком для замовника в триденний строк з моменту їх підписання оплатити за вказані послуги підряднику.

Станом на дату звернення позивача до суду, за розрахунками стягувача, заборгованість відповідача становила 166 840 грн. 00 коп. Згідно з платіжними дорученнями відповідач здійснив часткову оплату до моменту звернення з позовом на суму 186 840 грн. 00 коп., а не 145 000 грн. 00 коп., як вказав позивач.

У процесі розгляду справи відповідач продовжував здійснювати часткову оплату, зокрема, у період з 30.05.2013 року по 12.07.2013 року, згідно з платіжними дорученнями, боржник оплатив 115 000 грн. 00 коп.

Станом на 16.07.2013 року залишок заборгованості перед підрядником становить 10 000 грн. з урахуванням часткових оплат боргу протягом лютого-липня 2013 року, що підтверджується платіжними дорученнями № 998, № 1001, № 1004, № 1005, № 1015, № 1022, № 1041, № 1002, № 1051, № 1055, № 1058, № 1080, № 1069, № 1115, № 1118, № 1129, № 158, № 17, № 1169, № 1176, № 1089, № 1237, № 1204, № 1199, № 1200 на загальну суму 301 840 грн. 00 коп.

За прострочення виконання обов’язку позивач нарахував відповідачу штраф у розмірі 31 184 грн., тобто 10% від суми від невиконаних фінансових зобов’язань.

Дані факти матеріалами справи підтверджується, сторонами не заперечувались та документарно не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення частково з огляду на наступне.

Частина 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зазначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно з ч. 7 наведеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Як встановлено судом вище, відповідач порушив умови договору стосовно оплати наданих послуг.

Відповідно після спливу строку, встановленого договором для оплати наданих послуг, тобто з 16.12.2012 року, у відповідача виникла заборгованість в розмірі 311 840 грн., яку боржник почав сплачувати аж 11.02.2013 року (момент першої оплати боргу в розмірі 20 000 грн. згідно з платіжним дорученням № 998).

Станом на момент звернення з позовом до суду – 29.05.2013 року, враховуючи здійснені протягом лютого-травня оплати боргу в розмір 186 840 грн., заборгованість відповідача становить 125 000 грн. 00 коп. боргу.

Станом на момент винесення рішення відповідачем частково сплачено заборгованість у розмірі 115 000 грн. 00 коп. Відповідно залишок заборгованості становить 10 000 грн.

Враховуючи наведене, на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України суд припиняє провадження по справі в частині стягнення 115 000 грн. 00 коп. у зв’язку з відсутністю предмету спору. Сума боргу в розмірі 10 000 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Позивач при розрахунку основного боргу допустився помилки, що встановлено судом вище, оскільки повинен був заявити про стягнення боргу в розмірі 125 000 грн., а не 166 840 грн. Суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги в частині сплачених 41 840 грн. 00 коп.

Договором визначена відповідальність сторін, зокрема, п. 5.5 передбачено, що в разі прострочення замовником платежів на строк, що перевищує 30 календарних днів, замовник додатково сплачує підряднику штраф у розмірі 10 % від суми невиконаних фінансових зобов’язань.

Як з’ясовано судом, з 16.12.2012 року по 11.02.2013 року, тобто протягом 58 днів, у відповідача існувала заборгованість в розмірі 311 840 грн. за надані позивачем послуги. Відповідно у позивача наявні достатні підстави для стягнення штрафу з відповідача в розмірі 31 184 грн. на підставі п. 5.5 укладеного договору.

Однак, при вирішенні питання щодо суми штрафу, що підлягає стягненню, суд врахував клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій. Зокрема, суд виходить зі ступеня виконання відповідачем своїх зобов’язань до та після порушення провадження, які станом на момент винесення рішення виконані майже на 100 %, та добровільного усунення боржником обставин, що стали підставою для звернення позивача до суду.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з вимогами ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне та його наслідків) тощо.

Беручи наведені факти до уваги, на підставі п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне зменшити розмір штрафних санкцій на 50 % та стягнути з відповідача за прострочення виконання зобов’язання 15 592 грн. 00 коп. штрафу.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 80, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

Позов задоволити частково.

Клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій задоволити частково.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес-плюс» (80650, Львівська обл., Бродівський район, с. Гаї, код ЄДРПОУ 30472034) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бета-агро-інвест» (86020, Донецька обл., Ясинуватський район, смт. Очеретине, вул. Залізнична, буд. 10, код ЄДРПОУ 30844997) 10 000 грн. основного боргу, 15 592 грн. 00 коп. штрафу та 3 336 грн. 00 коп. у рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 41 840 грн. 00 коп. основного боргу відмовити.

Провадження у справі в частині стягнення боргу в розмірі 115 000 грн. 00 коп. припинити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91 - 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене та підписане 31.07.2013 року.

Суддя Р.Матвіїв