Постанова № 33051, 06.07.2006, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м.Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" липня 2006 р. Справа № 11/254-АП-06

Господарський суд Херсонської області у складі судді Чернявського В.В. при секретарі Борхаленко О.А. за участю представників сторін:

від позивача: Павлівського Я.М.- директор

від відповідача: Довгошеї Л.М. - зав. юр. сект., дор. № 3447/07 від 06.07.2006р.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Науково-технічної установи "Науково-виробничий південний біотехнологічний центр", м. Херсон

до Управління Пенсійного Фонду України в Дніпровському районі, м. Херсон

про визнання недійсним рішення

Провадження у справі відкрито за позовом про визнання недійсним рішення відповідача, яким позивачеві визначено штраф і пеню за порушення термінів сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Позивач вказує, що є установою з 100% загальнодержавною власністю, знаходиться в підпорядкуванні Міністерства аграрної політики України. З 1994-го року по 2003-й рік установа не працювала. З 2003-го року НТУ "Науково-виробничий південний біотехнологічний центр" почала фінансуватися з Державного бюджету України на напрями статутної діяльності - на закладку та розвиток молодих садів і виноградників, ці кошти не можуть витрачатися не по цільовому призначенню. Доходів від господарської діяльності ледь вистачає на оплату споживаної електроенергії.

У 2003р. закладено 1,7 га маточника винограду технічних та столових сортів, які дадуть віддачу тільки на третій рік, а витратна частина 2003р. склала 123,4 тис. грн.

Наукова діяльність в 2003р. фінансувалась на 45 %.

В 2004р. установа працювала на ентузіазмі до отримання бюджетних коштів в липні 2004р. В зв'язку з цим виникла заборгованість по Пенсійному фонду на яку нараховується і пеня і штрафні санкції. Заборгованість погасили в кінці 2004 р., а штрафні санкції і пеню установа без відповідного розподілу була не спроможна погасити.

В 2004р. восени закладений маточник суниці, який віддачу почав давати тільки восени 2005р., а фінансувався тільки на 30 % із бюджетних коштів, а наукова діяльність профінансована на 55%, що свідчить із витягу з Акту Головного КРУ України від 25.05.05р. № 007-15.

Внаслідок викладеного в установі склалося тяжке становище з погашення зобов'язань перед Пенсійним фондом, в зв'язку з чим нараховані штрафні санкції та пеня як на недоїмку, так і на штрафні санкції. Розмір штрафів та пені перевищує обігові кошти установи та надходження з господарської діяльності.

Позивач стверджує, що наведений текст рішення № 33 та додатку до нього не містить даних про повний склад економічного правопорушення, у зв'язку з яким до установи застосовані штрафні санкції і пеня.

Визначення штрафу і пені за одне й те ж порушення не відповідає ст.61 Конституції України, за якою ніхто не може бути двічі притягнутий до відповідальності одного виду за одне й те ж саме правопорушення.

Також позивач, посилаючись на ст.233 ГК України, зазначив про зменшення розмірів штрафних санкцій у судовому порядку при їх неспіврозмірності порушенню.

В судовому засіданні представники позивача серед обґрунтувань вимог додатково пояснили, що будь-яка відповідальність не може бути застосованою без наявності вини суб'єкта. У цьому випадку вина позивача у порушеннях терміну сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відсутня: ці терміни порушено не з вини позивача, а з-за відсутності достатнього своєчасного бюджетного фінансування.

Відповідач позов не визнав, надав письмові заперечення проти позовних вимог, зважаючи на таке.

За пунктом 6 ч.2 ст. 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон) страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Згідно ч.6 ст. 20 Закону страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для вищезазначеного платника є календарний місяць.

Відповідно до п.2 ч.9 ст. 106 Закону, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірах:

- 10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно;

- 20 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно;

- 50 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів.

Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій, нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Оскільки підприємством своєчасно та в повному обсязі не сплачувались страхові внески, управлінням ПФУ в Дніпровському районі м. Херсона були правомірно винесені рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені.

Згідно з ч. 12 ст. 20 Закону, страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. Також в ч.6 ст. 18 Закону зазначено, що законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Відповідно до п.6 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. Виходячи зі змісту цієї норми суд розглядає по суті вимоги за предметом про визнання недійсним акту, сформульованим та незміненим позивачем, такі вимоги по суті адміністративно-правові, залишаються підвідомчими і у сформульованому таким чином предметі господарським судам України.

С у д в с т а н о в и в:

Рішенням Управління Пенсійного фонду України № 33 від 23.03.2006р. "Про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду" до Науково-технічної установи "Науково-виробничий південний біотехнологічний центр" (який за текстом цього рішення контролюючого органу названо НВ "Південний біотехцентр") застосовано штраф сумою в 57023,84грн. та визначено 23088,31грн. пені. Безпосередньо за текстом цього документа його мотивовано лише посиланням на застосування п.2ч.9ст.106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. Склад економічного порушення (порушень), у зв’язку з яким (якими) відповідач визначив позивачу штраф і пеню, за оспорюваним рішенням не наведено.

За текстом цього документа зазначено, що штраф складає 10,20 чи 50% у залежності від кількості днів затримки, пеня –це 0,1% на суми недоїмки і фінансових санкцій, при цьому не конкретизовано: від чого саме, від яких сум здійснено нарахування на 10, 20, 50%.

Пункт другий ч.9 ст.109 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” викладено наступним чином: “за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі:

- 10% своєчасно не сплачених зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно;

- 20% зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно;

- 50% зазначених сум - у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів.

Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1% цих сум, розрахована за кожний день прострочки платежу".

Розрахунок санкцій та пені, що застосовані відповідачем, ним виконано у вигляді таблиць, цей розрахунок є у позивача, його копії, надані суду в додатку до позовної заяви, знаходяться на аркушах справи № 7-9.

Ці таблиці мають графи "Дата боргу", "Сума боргу", "Дата зарах.", "Сума зарах.", "Дні" та "Сума пені" чи "Сума ШС". За строчками розрахунка наведено числа за кожною графою та суму штрафу чи пені як результат математичних операцій з названими графами, посилань на певні власне математичні дії з числами за вказаними графами, таблиці не містять, як не містять підрахунку наростаючим підсумком та остаточними числами ("всього") штрафу і пені.

Позов за заявленим предметом і підставами підлягає задоволенню у повному обсязі у зв'язку з наступним.

Як вже згадано в цьому судовому рішенні відповідно до ч.8 ст.106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” на недоїмку нараховується пеня з розрахунку 0,1% суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Крім того, за це ж по суті порушення –за несплату страхових внесків за ч.9 ст.106 цього Закону до страхувальників застосовуються штрафи залежно від строку затримки платежу (10,20 чи 50% сум заборгованості).

Контролюючим органом за його позицією у спорі застосовано за порушення термінів оплати страхових внесків одночасно штраф і пеню. Така можливість передбачена наведеними частинами 8 і 9 ст.106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. Однак за ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Застосовані штраф і пеня є юридичною відповідальністю одного виду, їх застосовано за одне й те саме правопорушення. Таким чином, за оцінкою суду при застосуванні відповідачем одночасно штрафу й пені не дотримано ст.61 Конституції України, яка є актом прямої дії. Правова позиція суду при вирішенні спору й оцінці змісту ч.8, 9 ст.106 названого Закону та ст.61 Конституції України – на користь ст.61 Основного Закону держави –Конституції України.

Поряд з викладеним безпосередньо наведений текст оспорюваного рішення не містить даних про повний склад економічного правопорушення, у зв'язку з яким до позивача застосовано штраф і пеню. Зокрема не вказано як на об'єктивну сторону порушення (в чому саме воно полягає в фактичних обставинах) так і на суб'єктивну сторону (в чому полягає вина державної установи - юридичної особи в порушенні термінів сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, яке сталося за позицією позивача у спорі, не з його вини, а з-за відсутності бюджетного фінансування).

Поряд з викладеними підставами недійсності оспорюваного акта за ознакою невідповідності ст.61 Конституції України та неповноти встановлення складу економічного правопорушення суд, задовольняючи вимоги, приймає до уваги ще й таке.

За правовою природою штрафи й пеня за порушення термінів сплати страхових внесків на загальнообов'язкове пенсійне страхування є адміністративно-господарськими санкціями, застосування яких передбачено главою 27 Господарського кодексу України.

Чинне законодавство містить колізію в питанні щодо строків застосування штрафів та пені за порушення термінів сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. За однією нормою - ч.15 ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" строк давності щодо недоїмки з цих внесків, пені та штрафів не застосовується.

За іншою - ст.250 Господарського кодексу України адміністративно - господарські санкції (якими є в тому числі й спірні штраф і пеня) можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом 6 місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня скоєння порушення цим суб'єктом.

Господарський кодекс України з цих двох актів законодавства прийнято пізніше, при цьому за строками застосування пом’якшує відповідальність, що існувала й існує за ст.106 вказаного Закону. Відповідно до п.5 Прикінцевих положень господарського кодексу України, положення ГК України щодо адміністративно-господарської та іншої відповідальності застосовуються у разі якщо вони пом’якшують відповідальність. З викладених міркувань норми ГК України щодо строків відповідальності у спорі мають превалююче значення перед нормами Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

Судом взято до уваги, що з часу набрання чинності ГК України –з 01.01.2004р., законами не встановлювалось виключень з строків застосування адміністративно-господарських санкцій щодо штрафів і пені за порушення термінів сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, можливість для чого передбачалась ст.250 ГК України.

Як видно з таблиць-розрахунків штрафних санкцій і пені, контролюючий орган 23.03.2006р., приймаючи оспорюване рішення, нараховував штрафи й пеню за різні періоди прострочки платежів, починаючи з 20.02.2004р. та закінчуючи 21.03.2006р. При цьому орган Пенсійного фонду України перевірки не проводив –використав дані картки обліку зобов’язань платника внесків та дані щомісячного декларування позивачем зобов’язань з внесків. Звідси висновок про те, що у значенні ст.250 ГК України про виявлені контролюючим органом обставини (які ним кваліфіковано за порушення, що потягли застосування штрафу й пені) цей орган своєчасно дізнавався з щомісячних звітів позивача, де останнім декларувалися зобов’язання з внесків і стан виконання. Тому мав застосовуватися 6-місячний строк застосування санкцій з дня виявлення вказаних обставин.

Значні частини розрахунків - таблиць (ще раз зазначається, що ні наростаючим підсумком, ні підсумовуючих чисел вони не містять) містять складові суми поза межами названого 6- місячного строку, які також увійшли до оспорюваного позивачем рішення.

Зволікання позивача з 09.07.2004р. по 23.09.2005р. (саме цей період у таблиці-розрахунку - це період поза межами строку давності по відношенню до рішення від 23.03.2006р.) приводять до висновку про наявність підстав для визначення недійсним частини оспорюваного рішення ще й за іншою ознакою, ніж невідповідність ст.61 Конституції України, та неповнота встановлення складу економічного правопорушення - невідповідність ст.250 ГК України.

Щодо такого невиправдано тривалого зволікання з питання встановлення підстав для відповідальності позивача суд не отримав від відповідача пояснень щодо причин бездіяльності, однак констатує, що, наприклад, у "Акті перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати зобов'язання зі збору та страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування Державною науково-технічною установою "Науково-виробничий Південний біотехнологічний центр" від 11.04.2006р. контролюючий орган зазначив, що за платником внесків станом на 01.01.2006р. вже рахується 4239,56грн. пені, 16557грн. штрафу. По-перше, ці суми неспівставні з сумами оспорюваного нарахування, що свідчить про неврахування під час перевірки попередніх - з 09.07.2004р.- періодів прострочки, як таких, в яких були порушення, про які згадано лише 23.03.2006р. з пропуском ще на 2,5 місяці строку давності. У цьому випадку суд не має даних про попередні - з 09.07.2004р. до 11.04.2006р. - перевірки відповідачем стану дотримання позивачем законодавства про страхові внески, про причини незвертання уваги у цей період на обставини, кваліфіковані в якості порушень за оспорюваним рішенням, з-за яких сплинули тривалі строки з часу вчинення позивачем частини обставин, кваліфікованих відповідачем за порушення.

Відповідач не стимулював до своєчасного виконання позивачем - державною установою, та відповідно, бюджетом зобов'язань перед Пенсійним фондом України шляхом належного своєчасного виконання своїх зобов'язань.

Судовий збір у справі відноситься на державний бюджет України.

Керуючись ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним рішення Управління пенсійного фонду України № 33 від 23.03.2006р. про застосування до Науково-технічної установи "Науково-виробничий південний біотехнологічний центр" 57023грн. 34коп. штрафу та 23038грн. 31коп. пені.

3.Стягнути з Державного бюджету України (Уповноважений територіальний орган - Управління Державного казначейства у Херсонській області, м. Херсон, вул. Комсомольська, буд. 21, код ЄДРПОУ 24104230) на користь Науково-технічної установи "Науково-виробничий південний біотехнологічний центр" (код ЄДРПОУ 00415468, м. Херсон, вул. Перекопська, буд. 168) 3грн. 40коп. витрат зі сплати судового збору.

Виконавчий лист видати після набрання постановою законної сили за заявою позивача.

4. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови у повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

5. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви на апеляційне оскарження, якщо такої заяви не буде подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження буде подано, але апеляційної скарги у визначений строк подано не буде, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя В.В. Чернявський

У повному обсязі постанову

складено 11.07.2006р.