Постанова № 33050727, 14.08.2013, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" серпня 2013 р. Справа № 809/536/13-a

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мигалюка Ю.В.

секретаря Мельничука Є.С.,

за участю сторін:

представника позивача: не з'явився,

представника відповідача: Терьохіної Т.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Івано-Франківську в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Квант-Агро ЛТД» до Державної податкової інспекції в Косівському районі про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000462301 від 25.11.2011 року -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Квант-Агро ЛТД» (далі ТзОВ «Квант-Агро ЛТД») звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Косівському районі (далі -ДПІ в Косівському районі) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000462301 від 25.11.2011 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що дії відповідача щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є протиправними, а рішення таким, що підлягає скасуванню, оскільки прийняте на підставі помилкових висновків щодо нікчемності угод з контрагентом ЗАТ НВП «Укрзахіденерго».

Представник позивача у судове засідання не з'явився, cвої доводи у позовній заяві обґрунтовувував наявністю належно оформлених первинних документів, в тому числі, податкових та видаткових накладних, платіжних доручень та актів виконаних робіт (наданих послуг), а також проведення з контрагентами повного розрахунку. Просив позов задовольнити. На витребування суду вказані позивачем первинні документи в суд не надійшли.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила, суду пояснила, що за наслідками проведеної позивачем документальної невиїної перевірки ТзОВ «Квант Агро» щодо підтвердження господарських відносин із ЗАТ НВП «Укрзахіденерго» за вересень 2010 року, яка виражена в акті перевірки, встановлено відсутність реальності продажу товарів (робіт, послуг) позивачу від продавця ЗАТ НВП «Укрзахіденерго» у вересні 2010 року, а таким чином укладення угод без мети настання реальних наслідків, а отже договори є нікчемними в силу п.п.1,2 ст.215, п.п.1.5 ст.203 Цивільного кодексу України, а всилі ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Позивачем порушено вимоги ч.5 ст.203. ч.1,2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статтей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем при придбанні товарів (послуг), порушено вимоги ст..662,655 та 656 ЦК України та вимоги п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 115 460 грн. за вересень 2010 року за рахунок завищення податкового кредиту по взаєморозрахунках із ЗАТ НВП «Укрзахіденерго». На підтвердження своїх доводів подала копію акту зустрічної перевірки контрагента позивача, виписку детальної інформації по платнику ПЖДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, довідку ДПС в Івано-Франківській області про донарахування позивачу за 2010-2011 роки податків на суму 1 296 732 грн. та реєстрацію повідомлення до слідчого відділу в Єдиному реєстрі досудових розслідувань та початок досудового розслідування. Просила в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

За результатами невиїзної документальної перевірки позивача складено Акт № 1562/23-0/30760570 від 14.11.2011 року щодо підтвердження господарських відносин із ЗАТ НВП «Укрзахіденерго» за вересень 2010 року, яким встановлено відсутність реальності продажу товарів (робіт, послуг) позивачу від продавця ЗАТ НВП «Укрзахіденерго» у вересні 2010 року, укладення угод без мети настання реальних наслідків, визнання договорів нікчемними в силу п.п.1,2 ст.215, п.п.1.5 ст.203 Цивільного кодексу України, а в силу ст.216 Цивільного кодексу України такими що не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю, порушення позивачем вимог ч.5 ст.203. ч.1,2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статтей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем при придбанні товарів (послуг), порушення вимог ст.662,655 та 656 ЦК України та вимог п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 115 460 грн. за вересень 2010 року за рахунок завищення податкового кредиту по взаєморозрахунках із ЗАТ НВП «Укрзахіденерго» (а.с.126-141).

Перевірку було проведено згідно наказу № 849 від 01.11.2011 року, на підставі п.75.1 ст.75,п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78. п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України та згідно повідомлення №1612/6/23-0 (а.с.142-143).

На підставі виявлених порушень відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000462301 від 25.11.2011 року, яким позивачу збільшено зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 144 325 грн., з яких за основним платежем 115 460 грн., за штрафними санкціями - 28 865 грн. (а.с.7).

Судом встановлено, що підставою для визначення вказаного зобов'язання слугував висновок проведеної перевірки, згідно якого позивачем документально не підтверджено товарність та реальність здійснення господарських відносин із ЗАТ НВП «Укрзахіденерго» та до складу податкового кредиту включено суми, що проведені на підставі здійснення безтоварних операцій та первинних документів, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи позивачем до складу податкового кредиту віднесено податок на додану вартість в сумі 115 460 грн. від постачальника-контрагента ЗАТ НВП «Укрзахіденерго» по декларації №9004569634 від 20.10.2010 року за вересень 2010 року.

Однак згідно матеріалів перевірки, а зокрема листа ДПІ у Сихівському р-ні м.Львова від № 7808/23-416 одержано акт від 19.05.2011 року № 963/23-408 /34558872 невиїзної позапланової перевірки ЗАТ НВП «Укрзахіденерго» з питань достовірності нарахування податку на додану вартість за вересень 2010 року для вжиття заходів згідно чинного законодавства (а.с.145-151). За результатами зустрічної перевірки встановлено що контрагент ЗАТ НВП «Укрзахіденерго» відсутній за юридичною адресою м. Львів вул. Дж. Вашингтона,8.

Станом на 01.04.2011 року відповідно до інформаційної системи ДПА у Львівській області АІС «Податки» в ЗАТ НВП «Укрзахіденерго» (код ЄДРПОУ 34558872) стан 9 направлено повідомлення про відсутність за юридичною адресою. На час проведення перевірки відповідно до інформаційної системи ДПА у Львівській області АІС «Податки» в ЗАТ НВП «Укрзахіденерго» (код ЄДРПОУ 34558872) стан 7 та до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей. Відповідна до бази даних ДПС, податкової звітності, системою автоматизованого співставлення в розрізі контрагентів на рівні ДПА України ЗАТ НВП «Укрзахіденерго» його контрагентів встановлено проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

За результатами зустрічної перевірки встановлено відсутність у контрагента ЗАТ НВП «Укрзахіденерго» об'єктів що підпадають під визначення ст.3. ст.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а дані наведені в деклараціях про податок на додану вартість та податкове зобов'язання в загальній сумі 6 743 825 грн. за вересень 2010 року є недійсними. Окрім цього, в ході опрацювання інформації з внутрішніх джерел, зокрема даних інформаційно - аналітичної системи на рівні ДПА України встановлено, що по ЗАТ НВП «Укрзахіденерго» у вересні місяці 2010 відсутнє зобов'язання з податку на додану вартість.

На день написання акту перевірки згідно детальної інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України розбіжність становить 115 460 грн.

В результаті вказаної перевірки встановлено відсутність реальності продажу товарів (робіт, послуг) позивачу від продавця контрагента ЗАТ НВП «Укрзахіденерго» у вересні 2010 року.

Вирішуючи правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та перевіряючи вказані рішення суб'єкта владних повноважень на відповідність вимогам встановленим частиною 3 статті 2 КАС України, суд дійшов висновку про прийняття відповідачем обґрунтованого рішення, тобто з урахування всіх обставин, що мали значення для його прийняття.

Так, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п.7.4 ст.7. Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.97р. податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Доводи позивача не знайшли свого підтвердження, оскільки суду не були представлені та долучені до матеріалів справи жодні докази, будь-які первинні документи, які б підтверджували джерело походження наданих послуг, виконаних робіт і на противагу встановленим судом обставинам виключали б можливість надання таких послуг, виконання робіт вказаним контрагентом.

На процесуальні документи суду про витребування доказів по справі суду не надходило первинних документів що були вилучені у позивача, як останній стверджує.

Натомість представником відповідача на думку суду представлено достатню кількість доказів для прийняття рішення по справі, а саме акт перевірки позивача, матеріали що стали підставою для проведення перевірки, акт зустрічної перевірки контрагента позивача, виписка детальної інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, довідку ДПС в Івано-Франківській області про донарахування позивачу за 2010-2011 роки податків на суму 1 296 732 грн. та реєстрацію повідомлення до слідчого відділу в Єдиному реєстрі досудових розслідувань та початок досудового розслідування щодо позивача, тощо.

Відповідно до частини першої статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною третьої цієї статті передбачено, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Статтею 67 Конституції України передбачено обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Пунктом 23 статті 2 Бюджетного кодексу України передбачено, що доходи бюджету - податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, плату за надання адміністративних послуг, власні надходження бюджетних установ).

Згідно з статтею 9 Бюджетного кодексу України доходи бюджету класифікуються за такими розділами: податкові надходження, неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом, трансферти.

У відповідності до частини другої статті 9 вказаного Кодексу податковими надходженнями визнаються встановлені законами України про оподаткування загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) та місцеві податки і збори (обов'язкові платежі).

Таким чином, несплачений податок на додану вартість внаслідок невірного формування податкового зобов'язання та податкового кредиту, є дохідною частиною державного бюджету, власністю держави.

З огляду на вищенаведене та вказані правові норми, провівши безпосереднє, всебічне, повне та об'єктивне дослідження всіх доказів, оцінивши достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі наведеного, керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 2, 8-14, 86, 158-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 КАС України.

Постанова складена в повному обсязі 19.08.2013 року.

Суддя (підпис) Мигалюк Ю.В.