Постанова № 33050556, 07.08.2013, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2013 рокум. Ужгород№ 807/990/13-а

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ващиліна Р.О.,

при секретарі судового засідання - Кібкало І.А.,

за участю сторін:

позивача: державного підприємства «Ясінянське лісомисливське господарство», представник - Воробок А.І.,

відповідача: Державної податкової інспекції у Рахівському районі Закарпатської області Державної податкової служби, представник - Борсенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом державного підприємства «Ясінянське лісомисливське господарство» до Державної податкової інспекції у Рахівському районі Закарпатської області Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.03.2013 року №0000112200, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державне підприємство «Ясінянське лісомисливське господарство», звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державної податкової інспекції у Рахівському районі Закарпатської області Державної податкової служби, якою просить визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 21.03.2013 року №0000112200 (82/22-00/1351). Позовні вимоги мотивовані тим, що при проведенні перевірки перевіряючі невірно послалися на Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 30 «Біологічні активи», зробили хибний висновок про віднесення дерев у лісі до біологічних активів, що є наслідком невірного висновку щодо віднесення дерев у лісі до основних засобів, а тому позивач вважає правомірним віднесення до складу валових витрат суми витрат щодо заготівлі насіння, закладки розсадників, висадки та догляду за молодими насадженнями лісових культур.

Представником позивача подано додаткові пояснення до позовної заяви, у яких зазначається про невідповідність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення вимогам законодавства, оскільки у такому рішенні відсутнє посилання на правову підставу донарахування податку та накладення штрафних санкцій. У поясненнях зазначається, що витрати позивача не підлягають амортизації, оскільки здійснення таких витрат не приносить економічної вигоди підприємству, а саме, немає прямого безпосереднього зв'язку між понесеними витратами та отриманням доходу від реалізації деревини. Крім того, вказує, що лісові масиви не обліковуються на балансі підприємства.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити з обставин викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях. Також зазначив, що витрати, які були понесені позивачем у зв'язку із заготівлею насіння, закладкою розсадників, висадкою та доглядом за молодими насадженнями лісових культур, повинні були відшкодовуватися за рахунок коштів держави, однак позивач з власної ініціативи поніс вказані витрати за рахунок власних коштів. При цьому лісова ділянка, по якій понесено витрати, може взагалі ніколи не призначатися для рубання чи іншого спеціального користування.

Відповідачем надані суду письмові заперечення проти позову, в яких позовні вимоги заперечив повністю. Під час судового розгляду представник відповідача вказав на те, що понесені позивачем витрати не підлягають включенню до складу валових витрат, оскільки вчинені не у зв'язку із здійсненням господарської діяльності, на що вказує і та обставина, що джерелом фінансування витрат, понесених позивачем, повинні бути кошти держави.

У судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги заперечив повністю з мотивів, викладених у запереченні, та просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Рахівському районі проведено планову виїзну перевірку Державного підприємства «Ясінянське лісомисливське господарство» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року. За результатами перевірки складено акт від 19.03.2013 року №000022/07-11-22/22114681.

Відповідно до акту перевірки, зокрема, встановлено порушення п.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп.139.1.5 п.139.1 ст.139, п.144.1 ст.144, п.146.12 ст.146 Податкового кодексу України, а саме, за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року виявлено завищення витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, на загальну суму 246816,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем 21.03.2013 року було прийнято податкове повідомлення - рішення №0000112200, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 138237,00 грн., в тому числі, за основним платежем 122000,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 16237,00 грн.

Як вбачається з акту перевірки посадові особи відповідача прийшли до висновку про завищення Державним підприємством «Ясінянське лісомисливське господарство» валових витрат внаслідок включення до їх складу у відповідних періодах витрат, понесених у зв'язку із заготівлею насіння, закладкою розсадників, висадкою та доглядом за молодими насадженнями лісових культур.

Відповідно до ст. 98 Лісового кодексу України від 21.01.1994 року №3852-XII, видатки на підвищення продуктивності, поліпшення якісного складу лісів державної і комунальної власності, їх охорону, захист і відтворення фінансуються шляхом цільового виділення коштів державного та місцевих бюджетів для реалізації загальнодержавних, державних і регіональних (місцевих) програм ведення лісового господарства.

П. 11 Правил відтворення лісів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01 березня 2007 року, №303 визначено, що відтворення лісів здійснюється за державними програмами і проектами, які передбачають застосування найбільш доцільних способів створення в найкоротші строки високопродуктивних лісів з господарсько цінних деревних і чагарникових порід.

Отже, законодавством визначено, що видатки на підвищення продуктивності, поліпшення якісного складу лісів державної і комунальної власності, їх охорону, захист і відтворення фінансуються за рахунок державних коштів.

Та обставина, що витрати, які були понесені позивачем у зв'язку із заготівлею насіння, закладкою розсадників, висадкою та доглядом за молодими насадженнями лісових культур, повинні були фінансуватися за рахунок коштів держави, а не власних коштів позивача, також знайшла своє підтвердження у судовому засіданні на підставі пояснень представника позивача.

В засіданні суду встановлено також, що лісові масиви не знаходяться на балансі Державного підприємства «Ясінянське лісомисливське господарство», а витрати на заготівлю насіння, закладку розсадників, висадку та догляд за молодими насадженнями лісових культур не спрямовані на отримання економічної вигоди, оскільки не пов'язані із отриманням доходу від реалізації деревини у майбутньому. При цьому ділянка, по якій понесено витрати, може взагалі ніколи не призначатися для рубання чи іншого спеціального користування.

Факт відсутності взаємозв'язку між понесеними витратами та його господарською діяльністю визнається позивачем та знайшло своє підтвердження у запереченні на акт перевірки та поясненнях представника позивача у судовому засіданні.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.36 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З аналізу вищенаведених норм законодавства вбачається, що до валових витрат можуть бути віднесені лише ті витрати, які здійснюються для провадження господарської діяльності платника (у тому числі у зв'язку з придбанням товарів, робіт та послуг для використання у власній господарській діяльності), що спрямована на отримання доходу.

Оскільки позивач поніс втрати на заготівлю насіння, закладку розсадників, висадку та догляд за молодими насадженнями лісових культур, які йому не належать, то відповідач дійшов вірного висновку про неможливість включення позивачем понесених витрат до складу власних валових витрат. Такі витрати повинні відшкодовуватися за рахунок визначених законодавством джерел фінансування.

Суд відхиляє посилання позивача на п. «є» пп. 138.10.6 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України, яким, зокрема, передбачено включення до складу витрат інших витрат, не пов'язаних безпосередньо з виробництвом та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме інших витрат на збереження екологічних систем, які перебувають під негативним впливом господарської діяльності платника податку, з огляду на наступне.

Лісові відносини в Україні регулюються лісовим законодавством України, яке встановлює правові засади використання лісових ресурсів, впливу на них, а також встановлює відповідальність за порушення лісового законодавства. В судовому засіданні не було встановлено, що витрати, понесені позивачем на відновлення лісових ресурсів на конкретній ділянці, пов'язані з негативним впливом господарської діяльності позивача на таку ділянку та є її наслідком.

Суд також відхиляє як підставу для скасування податкового повідомлення - рішення відсутність у ньому посилання на пункт та статтю законодавчого акта, порушення якого встановлено, враховуючи, що в рішенні міститься посилання на норми законодавчого акту, відповідно до якого було зроблено розрахунок грошового зобов'язання. Наведена в цій частині позивачем обставина не є достатньою підставою для скасування правомірного по суті податкового повідомлення - рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на вищезазначені обставини справи, встановлені судом, враховуючи вимоги нормативно-правових актів, що регулюють спірні правовідносини, суд вважає за необхідне у задоволенні позовних вимоги державного підприємства «Ясінянське лісомисливське господарство» відмовити.

Керуючись ст.ст. 160, 161, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.У задоволенні позову державного підприємства «Ясінянське лісомисливське господарство» до Державної податкової інспекції у Рахівському районі Закарпатської області Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.03.2013 року №0000112200 - відмовити.

2.Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд, який ухвалив постанову. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя Р.О. Ващилін