Рішення № 33050409, 20.08.2013, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 1013/6945/2012

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2013 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:

головуючого судді Пархоменко О.В.

при секретарях Харитоновій К.В., Голік О.А., Ринда Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення безпідставно отриманих коштів, процентів за користування чужими коштами та відшкодування моральної (немайнової шкоди), зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа із самостійними вимогами ОСОБА_3 про стягнення коштів , за позовом третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування збитків та моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із даним позовом, посилаючись на те, що 1 лютого 2010 року нею було передано ОСОБА_2 у присутності ОСОБА_6 та ОСОБА_7 35 000 доларів США, що складає за курсом НБУ на момент подання позову 279 965 гривен в рахунок розрахунку за придбання 15/100 частин житлового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_1, що підтверджується розпискою ОСОБА_2 Крім того з 1.02.2010 р. до 22.04.2011 року нею були додатково передано відповідачу кошти у розмірі 9 000 доларів США, що складає за курсом НБУ на момент подання позову 71 500,50 гривен та 23 000,0 гривен, що підтверджується додатковими відмітками в розписці. Проте договір купівлі-продажу зазначеної нерухомості укладений не був та гроші у розмірі 44 000,0 доларів США, що складає за курсом НБУ на момент подання позову 351 465,50 грн. та 23 000,0 гривен, що разом складає 374 465,50 гривен були одержані відповідачем безпідставно і підлягають поверненню.

Позивачка вказує, що ОСОБА_2 отримав від неї кошти в рахунок розрахунку за придбання 15/100 частин житлового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_1 без достатньої правової підстави, тому що договір купівлі-продажу зазначеного будинку так укладений і не був. Отже, одержані ОСОБА_2 від неї гроші у розмірі 23 000,0 гривен та 44 000,0 доларів США, що складає за курсом НБУ на момент подання позову 351 465,50 гривен, разом складає 374 465,50 гривен були отримані безпідставно, тому ОСОБА_2 зобов'язаний повернути безпідставно отримані гроші.

Вказує, що після численних усних звернень нею було направлено претензію про повернення коштів, проте відповідач в зазначений семиденний строк з дати отримання претензії гроші не повернув та належної відповіді не надав, відповідач і надалі відмовляється повертати гроші у розмірі 374 465,50 гривен. Більше того 20 червня 2011 року вона отримала від дружини відповідача вимогу про виселення, в додатках до якої вона надала договір купівлі-продажу, згідно якого вона є власником 1/15 частини будинку та розрахунок боргу, в якому вона підтверджує отримання від неї відповідачем грошей у сумі 38 000 доларів США, Ознайомившись з договором купівлі-продажу, їй стало відомо, що ОСОБА_2 прямо в день написання розписки і отримання у неї грошей 01 лютого 2010 року продав частину будинку, в рахунок оплати за яку нею було передано гроші, своїй дружині ОСОБА_3, що додатково вказує на непорядність і відсутність наміру укладати договір купівлі-продажу будинку ОСОБА_2

Позивачка також вказує, що внаслідок порушення грошового зобов'язання законом передбачені проценти, які нараховуються згідно ст. 536, 625 ч.2 ЦК України, з урахуванням зазначених норм і рекомендацій Верховного суду України № 62-97 р. від 03.04.1997 року відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ сума боргу з урахуванням індексу інфляції, яку відповідач зобов'язаний сплатити на її користь на 22 липня 2012 року складає 55 352,19 гривен.

Також вказує, що в результаті дій відповідача, що виражені у порушенні зобов'язання, невиконання умов договору, вона понесла значну моральну (немайнову) шкоду. Так при написанні розписки від 01.02.2010 року про отримання грошей від неї, у них з відповідачем була домовленість про те, що вона буде робити ремонт у 1/15 частині будинку, котру він зобов'язався згодом їй продати та проживати у неї; вона за власні кошти зробила відповідний ремонт у майбутній частині будинку та проживає у ній зі своєю малолітньою дитиною ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 та чоловіком ОСОБА_4. 08 червня 2011 року у квартирі АДРЕСА_1 робітниками ФЕГГ ВАТ "Київоблгаз" було відключено газопостачання у квартирі, в якій вона мешкає зі своєю сім'єю. У результаті відключення газопостачання вона та її сім'я зазнала великих страждань, так як опалення у будинок газове та підігрів холодної води виконується через газову колонку, що призвело до хвороби її та її малолітньої дитини; за період з жовтня 2011 року по лютий 2012 року їй приходилося неодноразово звертатися до лікаря стосовно захворювань малолітньої ОСОБА_8, дзвінки до відповідача виявилися марними. 18 листопада 2011 року до неї та її чоловіка звернулася з позовом дружина відповідача про виселення без надання іншого житла; дізнавшись про позов вони неодноразово намагалися зв'язатися по телефону з відповідачем, щоб з ним зустрітися та вирішити питання по вищевказаному вопросу, але її зусилля виявилися марними, тому що відповідач ігнорував її дзвінки, пошуки його за містом реєстрації ні к чому не привели. У зв'язку з цією ситуацією вона відчула себе ошуканою та звернулася з заявою до ТВО начальника Ірпінського МВГУ МВС України в Київській області про порушення кримінальної справи за фактом шахрайства, вчиненого в особливо великих розмірах, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України. 27 лютого 2012 року в задоволенні позову дружині відповідача до неї та її чоловіка про виселення без надання іншого житла було відмовлено; 20 червня 2012 року колегія суддів палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області постановила нове рішення, яким виселила її та її чоловіка з частини будинку , в розрахунок якої вона дала гроші відповідачу. У зв'язку з переліченими діями зі сторони відповідача, вона зазнала значної моральної шкоду, яка виразилася в емоційних та душевних стражданнях та хвилюваннях. Непорядність і відсутність наміру укладати договір купівлі-продажу будинку ОСОБА_2 змусив її переживати та морально страждати, внаслідок протиправної поведінки відповідача вона на деякий час була позбавлена можливості реалізувати свої уподобання та бажання, як звичайна людина, яка вела досить енергійний спосіб життя, що викликало у неї моральні страждання. У зв'язку з цією ситуацією вона відчула себе ошуканою, що негативно позначилося на її психічному стані, змусило її сильно нервувати і переживати, крім цього дії відповідача спричинили порушення її звичайного життєвого укладу, тому що у неї з'явилася необхідність відстоювати свої права у судовому порядку та в органах міліції, витрачати на це багато часу. Відшкодування заподіяної їй моральної шкоди вона визначає у сумі 10 000 гривен.

Позивачка просила стягнути з відповідача ОСОБА_2 суму безпідставно отриманих ним коштів у розмірі 374 465,50 гривен, збитки, завдані інфляцією у розмірі 55 352,19 гривен, 3% річних за користування чужими коштами у розмірі 26 647,67 гривен, всього 456 465,36 гривен; стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь компенсацію за задану моральну (немайнову) шкоду у розмірі 10 000,0 гривен, стягнути з відповідача судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору.

В подальшому під час розгляду справи позивачка ОСОБА_1 неодноразово уточняла свої позовні вимоги та крім зазначеного вище посилалася на те, що в'їхавши в 2008 році в квартиру разом із своїм чоловіком ОСОБА_4 та їх дитиною ОСОБА_8, 2008 р. н. за домовленістю з ОСОБА_2 вона повністю відремонтувала 15/100 частин будинку площею 95,4 кв. м. за адресою АДРЕСА_1, вклавши в ремонт 385 979 гривен; матір її чоловіка ОСОБА_5 в'їхала в квартиру в 2011 році та проживала там разом з ними. До 01.02.2010 року ( тобто в період, коли квартира належала відповідачу ОСОБА_2) в ремонт було вкладено 321 411 гривен, після 01.02.2010 року (тобто в період, коли квартира належала відповідачу ОСОБА_3.) в ремонт було вкладено 64 568 гривен. Всі витрати на проведення ремонту підтверджуються договорами на виконання підрядних робіт, сметою на виконання робіт, накладними на придбання товарів. З початку 2010 року неодноразово нагадувала спочатку відповідачу ОСОБА_2, а потім відповідачці ОСОБА_3 про порушення ними їх домовленості про укладення між ними договору купівлі - продажу спірної квартири, проте відповідачі умови домовленості не виконали. Після подання відповідачкою позову про виселення вона остаточно зрозуміла, що відповідачі її обманули та не збираються виконувати умови домовленості щодо укладення договору купівлі-продажу частини будинку та заволоділи її грошима без достатніх правових підстав. Оскільки розписку відповідача ОСОБА_2 про отримання ним грошей в рахунок наступного придбання квартири не можна вважати договором, яким би стверджувались наміри та взаємні зобов'язання сторін, її слід розцінювати як намір укласти договір купівлі-продажу квартири в майбутньому, а тому спірні відносини між сторонами регулюються ст. ст. 1212-1214 ЦК України, відповідно до яких відповідачі зобов'язані повернути їй безпідставно отримані гроші.

В зв'язку із викладеними обставинами позивачка просила стягнути з відповідача ОСОБА_2 суму безпідставно отриманих ним коштів у розмірі 374 465,50 гривен, витрат на проведений ремонт в сумі 321 411 грн., збитки завдані інфляцією у розмірі 115 гривен, 3% річних за користування чужими грошима у розмірі 8 187,48 гривен, всього 704 178,98 гривен; стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь компенсацію за завдану моральну (немайнову) шкоду у розмірі 10 000,0 гривен; стягнути з відповідача ОСОБА_3 на її користь вартість безпідставно набутого майна, а саме витрат на проведений ремонт в сумі 64 568 гривен; стягнути з відповідача ОСОБА_3 на її користь компенсацію за завдану моральну (немайнову) шкоду у розмірі 5 000,0 гривен; стягнути з відповідачів судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору.

ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, третя особа із самостійними вимогами ОСОБА_3 про стягнення коштів, посилаючись на те, що відповідачка разом із своєю родиною, починаючи з жовтня 2008 року проживає в 15/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1. Рішенням Ірпінського міського суду від 27 лютого 2012 року по справі № 2-416/12 встановлено : "У відповідача у цій квартирі народилася дитина", дочка відповідачки ОСОБА_8 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1. Протягом періоду з жовтня 2008 року по 08 серпня 2012 року відповідачка та її родина користувалась належною позивачу та його дружині квартирою, навіть не реагуючи на вимоги про виселення. 09 серпня 2012 року державним виконавцем ВДВС Ірпінського міського управління юстиції був складений акт, відповідно до якого на момент примусового виконання судового рішення відповідачка в квартирі не проживає та її майна в приміщенні немає; 10 серпня 2012 року державним виконавцем ВДВС Ірпінського міського управління юстиції винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 33397958 з виконання виконавчого листа від 07.07.2012 № 2-416, виданого Ірпінським міським судом Київської області з виселення ОСОБА_1 із житлового приміщення, отже для подальших розрахунків взято кінцеву дату 08 серпня 2012 року.

Позивач вказує, що проживаючи в квартирі без наміру її придбання у майбутньому і безоплатно відповідачка позбавила його можливості на свій розсуд розпорядитися своєю власністю, при цьому вона відмовилась укладати з позивачем будь-які угоди : попередній договір з метою купівлі-продажу квартири у майбутньому, договір оренди квартири тощо. Рішенням Апеляційного суду Київської області від 20 червня 2012 року по справі № 22ц-2409/12 встановлено, що відповідачі по цій справі не набули самостійного права на житло з підстав, передбачених законом; з цієї причини апеляційний суд задовольнив вимоги позивачки по цій справі ОСОБА_3 про виселення відповідачів із квартири. Отже апеляційним судом встановлений факт проживання відповідачки та її родини в квартирі без правових підстав, з цього слідує висновок про протиправну поведінку відповідачки, що виразилася у позбавленні його та його родини права користування та володіння квартирою, з вини відповідачки він не міг використовувати квартиру для власного проживання, продати її чи здачі в оренду. Вважає, що йому з вини відповідачки заподіяні збитки у вигляді упущеної вигоди (неотриманні доходу) від здачі квартири в оренду у вигляді орендної плати, з відповідачки підлягає до стягнення на його користь упущена вигода в розмірі, що дорівнює орендній платі за користування квартирою в період проживання позивачки та її родини - жовтня 2008 року по 08 серпня 2012 року. Для визначення ринкової вартості місячної плати за користування житловим приміщенням ТОВ "Агентство Експертної Оцінки" були зроблені звіти про оцінку майна по періодах, виходячи із висновків, що містяться у вказаних звітах, ним розраховано суму упущеної вигоди в розмірі, що дорівнює 299 599,19 гривен, стягненню з відповідача на його користь також підлягають інфляційні нарахування та 3% річних, за період з 01 листопада 2008 року по 08 серпня 2012 року розраховано інфляційні нарахування в сумі 26 307,81 грн. та 3% річних в сумі 18 102,74 грн. Вказує, що сума упущеної вигоди від розміщення на депозитному вкладі грошових коштів, які він реально мін би отримати від здачі в оренду квартири складає 26 345,51 грн.

Позивач також вказує, що він не заперечує проти факту отримання ним в рахунок майбутнього продажу відповідачці 15/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 грошових коштів в сумі 35 000 доларів США до моменту складання розписки від 01 лютого 2010 року, 2 000 доларів США - 01 лютого 2010 року, 06 лютого 2010 року - 1000 доларів США, 17 травня 2010 року - 1 000 доларів США, а всього 39 000 доларів США, що на день складання цього зустрічного позову за курсом НБУ складає 311 727,0 гривен. Вважає за доцільне провести часткове зарахування його вимог за зустрічним позовом та вимог позивачки за первісним позовом на суму 311 727,0 гривен, різниця суми підлягає до стягнення з відповідачки - 58 628,26 гривен.

Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь упущену вигоду від неможливості здачі в оренду 15/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 в розмірі 299 599,19 гривен, упущену вигоду від неможливості розміщення на депозитному вкладі грошових коштів в сумі 26 345,51 грн., інфляційні нарахування в сумі 26 307,81 грн., 3% річних в сумі 18 102,74 грн., а всього 370 355,26 гривен; провести зарахування позовних вимог за первісним позовом ОСОБА_1 та зустрічним позовом ОСОБА_2 на суму 311 727,0 гривен; стягнути з ОСОБА_1 на його користь 58 628,26 гривен, стягнути з ОСОБА_1 на його користь понесені ним судові витрати.

В подальшому під час розгляду справи ОСОБА_2 уточнив свої позовні вимоги, посилаючись на те, що він дійсно отримував у 2008 році частинами від ОСОБА_1 кошти у розмірі 35 000 доларів США в рахунок розрахунку за частину будинку у АДРЕСА_1, про що 01.02.2010 року видав їй розписку; в наступному він отримував від ОСОБА_1 суми 2 000 дол. США - 01.02.2010 року в якості позики на оформлення документів, 1 000 дол. США - 06.02.2010 року, 1 000 дол. США - 17.05.2010 року, про що додатково розписався у розписці, тому поверненню підлягає сума у розмірі 39 000,0 доларів США, що станом на 14.01.2013 року складає за офіційним курсом НБУ - 311 727,0 гривен. Щодо інших сум, які ОСОБА_1 обґрунтовує дописками у розписці - він їх не отримував, дописки зроблені не його рукою, його підпису поряд з ними немає. У зв'язку із відмовою ОСОБА_1 сплатити повну ціну за придбання квартири 01.02.2010 р. він продав її своїй колишній дружині, а тому підстава отримання ним коштів від ОСОБА_1 відпала.

Також вказує, що хоча він і дав в усній формі дозвіл ОСОБА_1 вселитися та користуватися належною йому на праві власності квартирою у вересні 2008 року, він її попередив, що до моменту укладення договору купівлі-продажу квартира залишається його, а тому якщо в наступному намір придбати її в ОСОБА_1 відпаде - вона марно витратить гроші на будь-які поліпшення у квартирі, він своєї згоди на проведення ремонтів на дає. Одночасно запропонував укласти попередній договір у нотаріальній формі, такий самий як із майбутніми покупцями інших частин будинку - ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 Також попередив, що в разі відмови від укладення договору купівлі-продажу ОСОБА_1 в наступному, вона буде зобов'язана сплатити йому вартість орендної плати за користування квартирою, і ця плата буде вирахована ним із суми, яку ОСОБА_1 йому передала з розрахунку 1 000 доларів США на місяць, на що вона і погодилась. Оскільки договір найму частини будинку не укладався між ним та ОСОБА_1, вона не є наймачем , однак протягом періоду з вересня 2008 року по 01.02.2010 року користувалася усіма правами наймача, а він виконував обов'язки наймодавця і тому до відносин, що між ними виникли має застосовуватися за аналогією закону ч.5 ст. 778 ЦК України, оскільки іншими законодавчими норами відносини між ними з приводу поліпшень речі не врегульовані.

Позивач також вказує, що на підтвердження зробленого ремонту ОСОБА_1 надано договір підряду з СПД ОСОБА_12, до договору доданий кошторис на виконання робіт на суму 239 605,43 грн., однак в додатках до позовної заяви ОСОБА_1 або в інших матеріалах справи відсутні акти виконаних робіт та розрахункові документи, що підтверджують факт проведення ремонту та факт оплати ОСОБА_1 робіт за даним договором у зазначеному розмірі. Також ОСОБА_1 не надано доказів отримання ним претензії про повернення коштів, а надані лише докази відправлення її, він дану претензію не отримував і тому виконання зобов'язання не прострочив, оскільки ОСОБА_1 гроші в нього не вимагала. Вважає вимогу ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000 гривен безпідставною, оскільки до факту відключення газу в квартирі він жодного відношення не має, з 01.02.2010 року він не є власником цієї квартири, відключення газу відбувалося без його відома і на даний факт він вплинути жодним чином не міг, а тому відсутня його неправомірна поведінка. Відповідачка разом зі своєю родиною починаючи з вересня 2008 року проживає в 15/100 частин житлового будикну АДРЕСА_1 цей факт неодноразово визнаний відповідачкою і не потребує доказування, права користування набула за його усної згоди, за умови придбання цієї квартиру в майбутньому; 01.02.2010 року ОСОБА_1 відмовилась придбати в нього цю квартиру через відсутність коштів, а отже підстава, на якій вона набула права користування відпала, крім того недобросовісність ОСОБА_1 завдала йому збитків у формі упущеної вигоди.

Також вказує, що ОСОБА_1 не може повернути йому право користування цієї квартирою у період з 01.09.2008 року по 01.02.2010 року в натурі, а тому вартість цього права має бути відшкодована йому грошима. На підставі висновку експерта ним розрахована вартість орендної плати за користування квартирою за період з 01.08.2008 по 01.02.2010 року, яка складає 117 732 грн.

В зв'язку із викладеними обставинами позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 вартість безпідставно отриманого права користування 15/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 в розмірі 117 732,0 гривен; провести зарахування позовних вимог за первісним позовом ОСОБА_1 та зустрічним позовом ОСОБА_2 на суму 117 732,0 гривен; винести ухвалу про повернення надмірно сплаченого судового збору у сумі 2 128,68 гривен.

Третя особа із самостійними вимогами ОСОБА_3 звернулася із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування збитків та моральної шкоди, посилаючись на те, що вона є дружиною відповідача ОСОБА_2 за первісним позовом і у зв"язку із цим вона має безпосереднє відношення до майнових прав свого подружжя, в тому числі і на захист від недобросовісних посягань. Їй відомо, що між відповідачем -1 і відповідачем 2 та відповідачем за первісним позовом існувала усна домовленість щодо продажу у майбутньому квартири № 1, а саме 15/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 які складають приміщення 2-1 (1,2 кв. м.), 2-2 (4,7 кв. м.), 2-3 (25,0 кв. м.), 2-8 (8,5 кв. м.), 2-9 ( 13,0 кв. м.), 2-10 (9,0 кв. м.), 2-17 (17,1 кв. м.), 2-18 ( 4,6 кв. м.) 2-19 (7,0 кв. м.), 2-20 (1,2 кв. м.) балкон (1,5 кв. м.), 1/3 частина приміщення ІІ (7,9 кв. м.) площею 2,6 кв. м., 1/6 частина свердловини № 1, загальна площа складає 95,4 кв. м., житлова площа складає 39,1 кв. м. При цьому попередній договір щодо укладення у майбутньому договору купівлі-продажу квартири між сторонами укладений не був, як не був укладений і договір купівлі-продажу і у зв'язку із цим відсутні будь-які правові підстави для визнання розписки попереднім договором. Якщо ж розглядати розписку як попередній договір, то тут є невідповідність встановленим вимогам як щодо його форми (необхідне його нотаріальне посвідчення), так і щодо його змісту ( не зазначено, що це є попереднім договором), тому з урахуванням вимог ст. 635 ЦК України розписка може вважатися лише протоколом про намір у майбутньому укласти певний договір, відповідальність за порушення якого законодавством не передбачена. Наявна у справі розписка не відповідає умовам, встановленим законом для попередніх договорів, так у розписці не зазначено, що вона є попереднім договором, строк для укладення основного договору та інше, розписка відповідача за первісним позовом в частині його зобов'язання продати відповідачу -1 квартиру може бути кваліфікована лише як договір про наміри, відповідальність за порушення якого чинним законодавством не передбачена.

Вказує, що на сьогодні вона є власницею вищевказаної квартири на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_13 01 лютого 2010 року, реєстр № 178 та зареєстрованого в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 22 травня 2010 року за № 28680507, а тому задля впевненості у тому, що із розписки не випливуть у майбутньому будь-які суперечки щодо цієї квартири, необхідно в судовому порядку визнати зобов'язання по розписці відповідача за первісним позовом щодо наміру продажу квартири, гаражу і частини земельної ділянки такими, що не відповідають законодавству і не породжують правових наслідків.

Вказує, що вона вважає нікчемними ті обіцянки, які були дані її чоловіком розпискою, оскільки вони надані без її відома та без її на те згоди та у формі, що не відповідає вимогам законодавства. Про намір написання цієї розписки та про факт її складання, а також про передачу грошових коштів в день складання розписки вона не знала; їй відомо, що 01 лютого 2010 року у нотаріуса вчинялись два правочини, крім них було заплановано і укладення договору купівлі-продажу квартири із відповідачем-1 та відповідачем-2 за умови проведення ними повного розрахунку за об'єкт нерухомості. Оскільки у відповідачів були відсутні грошові кошти для проведення повного розрахунку із відповідачем за первісним позовом , договір купівлі-продажу з ними укладений не був. Між тим, 01 лютого 2010 року були укладені та нотаріально посвідчені 2 договори : договір купівлі-продажу земельної ділянки та договір купівлі-продажу житлового будинку, відповідно до яких відповідач за первісним позовом продав чотирьом покупцям відповідні частини житлового будинку та земельної ділянки. Вона була присутня в цей день в офісі нотаріуса, надавала свою згоду на укладення зазначених правочинів, однак вона не надавала своєї згоди на зобов'язання, зазначені відповідачем за первісним позовом в розписці. Вона достеменно знає, що 01 лютого 2010 року грошові кошти у вказаній в розписці сумі відповідачі не передавали відповідачу за первісним позовом.

Позивачка вказує, що 01 лютого 2010 року відповідач-1 та відповідач-2 з'явилися до офісу приватного нотаріуса ОСОБА_13 та у присутності свідків ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_6 , ОСОБА_14, ОСОБА_10, ОСОБА_15 відмовилися укласти договір купівлі-продажу квартири у зв'язку з відсутністю у них грошових коштів для повного розрахунку та повідомили їй, що вони вже проживають у квартирі. Одночасно у присутності вищевказаних свідків нею було повідомлено відповідачу-1 та відповідачу 2 про те, що вона є власницею квартири з 01 лютого 2010 року та вимагає від них термінового виселення із квартири, в які відповідачі вселилися без її відома та згоди. Однак, починаючи з цього часу і до сьогодні відповідачі не направили на її адресу жодної пропозиції щодо укладення договору купівлі-продажу квартири та не проводили з нею ніяких розрахунків ані за квартиру, ані за користування нею, що спонукало її до виселення цих осіб із її власної квартири. Під час розгляду справи № 2-416/12 відповідач-1 та відповідач-2 самоуправно вселили без її на те дозволу у квартиру відповідача-3 та свою доньку ОСОБА_8, 2008 року народження; відповідно до рішення Апеляційного суду Київської області від 20 червня 2012 року її позов задоволений, вирішено виселити відповідача-1 та відповідача-2 із належної їй частини житлового будинку - квартири № 1, по сьогоднішній день відповідач-3 та ОСОБА_8 незаконно проживають у належній їй на праві власності квартирі. У позовній заяві відповідача-1 містяться претензії про повернення грошей до відповідача за первісним позовом, проте ці листи повернулися відповідачу-1, про що їй достеменно відомо; вищезазначене свідчить про відсутність наміру у ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладати договір купівлі-продажу квартири № 1 та проводити розрахунок за неї. 09 серпня 2012 року державним виконавцем ВДВС Ірпінського імського управління юстиції був складений акт , відповідно до якого на момент примусового виконання судового рішення відповідач-1 та відповідач-2 в квартирі не проживають та майна їхнього в квартирі немає; 10 серпня 2012 року ВДВС Ірпінського міського управління юстиції були винесені дві постанови про повне виконання рішення суду про виселення відповідача-1 та відповідача-2 , проте 21 серпня 2012 року було встановлено, що відповідачі незаконно проникли у квартиру і продовжують нею користуватися та перешкоджають вселенню у квартиру орендарів.

Позивачка вказує, що з вини відповідачів вона не може здати квартиру в оренду і з відповідачів підлягає до солідарного стягнення на користь позивача упущена вигода в розмірі, що дорівнює орендній платі за користування квартирою в період проживання відповідачів та ОСОБА_8 з 10 серпня 2011 року по 30 вересня 2012 року. Для визначення ринкової вартості місячної плати за користування житловим приміщенням ТОВ "Агентство Експертної Оцінки" були зроблені звіти про оцінку майна по періодах, виходячи із висновків, що містяться у вказаних звітах нею було розраховано суму упущеної вигоди в розмірі, що дорівнює 88 581,90 гривен. За період з 10 серпня 2011 року по 30 вересня 2012 року розраховано інфляційні нарахування в сумі 405,15 гривен та 3% річних в сумі 1 633,56 гривен.

Вказує, що крім цього вона сподівалася отримати додатковий дохід від розміщення на депозитному вкладі грошових коштів, які могла отримати від здачі квартири в оренду, з цією метою 11 жовтня 2011 року був укладений договір банківського вкладу № 26357010191370 з ПАТ "Укрсоцбанк", згідно з п. 5 цього договору процентна ставка за депозитом складає 11,50 грн., строк розміщення депозиту з 11 жовтня 2011 року до 11 жовтня 2013 року, за умовами договору дозволяється додаткове внесення коштів на депозит. Сума упущеної вигоди від розміщення на депозитному вкладі грошових коштів, які вона реально могла б отримати від здачі в оренду квартири складає 5 942,50 гривен.

Вказує, що 09 серпня 2012 року під час примусового виконання рішення суду по справі № 2-416/12 про виселення ОСОБА_4 та ОСОБА_1 із квартири виявилося, що у квартирі у 2011 році самоуправно оселилася та проживає ОСОБА_5 разом з ОСОБА_8; відповідач-3 самоуправно оселилась та незаконно проживає у квартирі без її згоди , без договору оренди житла, не сплачує їй кошти за користування житлом, перешкоджає їй вселитися особисто та вселяти орендарів за договором оренди, мешкає у квартирі разом із донькою відповідачів 1 та 2 без будь-яких правових підстав, а вона несе збитки у зв'язку з неможливістю здавати квартиру в оренду. Договір найму житла між нею та відповідачами не укладався, плата за користування квартирою відповідачами їй не сплачувалась. З вини відповідачів вона постійно знаходиться в напруженому стані, нервує, регулярно вирішує проблеми в судах, органах внутрішніх справ, виконавчій службі тощо, звертається за допомогою до адвокатів, вимушена нести фінансові витрати, в результаті неправомірних дій відповідачів їй спричинено моральну шкоду; з вини відповідачів вона опинилася в стресовій ситуації, були порушені її стосунки з оточуючими людьми, нормальні життєві зв'язки, з'явилися проблеми в родині, у неї з'явилось безсоння, знервованість, постійне занепокоєння, заслаб імунітет, вона позбавлена можливості тривалий час користуватися своїм житлом, яке планувала здати в оренду та отримувати від цього грошові кошти. Враховуючи інтенсивність та тривалість моральних страждань, які вона отримала в результаті винних дій відповідачів вона вважає за доцільне відшкодування моральної шкоди за їх рахунок в сумі 22 040 гривен.

Позивачка просила застосувати наслідки недійсності до нікчемного правочину стосовно зобов'язання ОСОБА_2 по розписці від 01 лютого 2010 року щодо наміру продажу ОСОБА_1 квартири № 1, а саме 15/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1, які складають приміщення 2-1 (1,2 кв. м.), 2-2 (4,7 кв. м.), 2-3 (25,0 кв. м.), 2-8 (8,5 кв. м.), 2-9 ( 13,0 кв. м.), 2-10 (9,0 кв. м.), 2-17 (17,1 кв. м.), 2-18 ( 4,6 кв. м.) 2-19 (7,0 кв. м.), 2-20 (1,2 кв. м.) балкон (1,5 кв. м.), 1/3 частина приміщення ІІ (7,9 кв. м.) площею 2,6 кв. м., 1/6 частина свердловини № 1, загальна площа складає 95,4 кв. м., житлова площа складає 39,1 кв. м., гаражу і 1/6 земельної ділянки площею 0,1209 га; встановити відсутність факту передачі 01 лютого 2010 року грошових коштів в сумі 35 000 доларів США ОСОБА_1 ОСОБА_16 ОСОБА_17; встановити факт відсутності наміру у ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укласти договір купівлі-продажу квартири № 1, а саме 15/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1, які складають приміщення 2-1 (1,2 кв. м.), 2-2 (4,7 кв. м.), 2-3 (25,0 кв. м.), 2-8 (8,5 кв. м.), 2-9 ( 13,0 кв. м.), 2-10 (9,0 кв. м.), 2-17 (17,1 кв. м.), 2-18 ( 4,6 кв. м.) 2-19 (7,0 кв. м.), 2-20 (1,2 кв. м.) балкон (1,5 кв. м.), 1/3 частина приміщення ІІ (7,9 кв. м.) площею 2,6 кв. м., 1/6 частина свердловини № 1, загальна площа складає 95,4 кв. м., житлова площа складає 39,1 кв. м. з ОСОБА_2 по 01 лютого 2010 року включно та (або) з ОСОБА_3 після 01 лютого 2010 року; стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 солідарно на її користь упущену вигоду від неможливості здачі в оренду квартири № 1- 15/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 в розмірі 88 581,90 гривен, упущену вигоду від неможливості розміщення на депозитному вкладі грошових коштів в сумі 5 942,50 гривен, інфляційні нарахування в сумі 405,15 грн., 3% річних в сумі 1 633,56 грн., а всього 95 752,82 грн.; зобов'язати ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 усунути перешкоди у користуванні квартирою № 1- 15/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1, які складають приміщення 2-1 (1,2 кв. м.), 2-2 (4,7 кв. м.), 2-3 (25,0 кв. м.), 2-8 (8,5 кв. м.), 2-9 ( 13,0 кв. м.), 2-10 (9,0 кв. м.), 2-17 (17,1 кв. м.), 2-18 ( 4,6 кв. м.) 2-19 (7,0 кв. м.), 2-20 (1,2 кв. м.) балкон (1,5 кв. м.), 1/3 частина приміщення ІІ (7,9 кв. м.) площею 2,6 кв. м., 1/6 частина свердловини № 1, загальна площа складає 95,4 кв. м., житлова площа складає 39,1 кв. м. - звільнити це приміщення шляхом виселення із нього ОСОБА_1, ОСОБА_4, їх доньки ОСОБА_8, ОСОБА_5, заборонити відповідачам вчиняти дії з вселення в приміщення інших осіб та зобов'язати відповідачів передати їй ключі від квартири № 1; стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 солідарно на її користь у відшкодування моральної шкоди грошові кошти в сумі 22 040,0 гривен; стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 солідарно на її користь понесені судові витрати, що складаються із судового збору в сумі 1 303,13 гривен, витрат на правову допомогу в сумі 2 000 гривен, витрат на експертну оцінку в сумі 1 100,0 гривен, разом 4 403,13 гривен.

В подальшому під час розгляду справи ОСОБА_3 неодноразово уточняла свої позовні вимоги, останній раз уточнила свої вимоги 01.08.2013 року та, крім зазначеного вище, посилалася на те, що з метою визначення розміру збитків від неможливості розпорядитися власною частиною будинку, на підставі висновків незалежного експерта, а також договору оренди нею виконано розрахунки сум, що підлягають стягненню з відповідачів; за період з 01.02.2010 року по 01.08.2011 року, коли в її квартирі проживали ОСОБА_4 та ОСОБА_1 -119 200,0 грн.; за період з 01.08.2011 року по 14.02.2013 року, коли в її квартирі проживали ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 - 119 837,0 грн.; за надання правової допомоги вона була змушена сплатити адвокату ОСОБА_18 2 000,0 грн., у зв'язку з відмовою відповідачів отримувати документи від неї на руки під розписку нею було витрачено 439,74 грн., на послуги оператора поштового зв'язку "Укрпошта"; для сплати заборгованості за електричну енергію , яка була самоправно спожита відповідачами у період з 01.01.2013 року по 08.02.2013 року нею було витрачено 2 599,36 грн. У зв'язку з тим, що ОСОБА_19 та ОСОБА_4 ухиляються від надання суду інформації про місце свого проживання та жодного разу не з'явилися до суду по даній справі, нею було витрачено 200,0 гривен на оголошення в газету "Час Київщини" для виклику відповідачів. За замовлення висновку експерта вона витратила 1 100 грн., також нею сплачений судовий збір у сумі 2 964,72 грн.

Вказує, що неправомірні дії відповідачів порушили її право власності; внаслідок неправомірних дій відповідачів у неї суттєво змінився склад життя, погіршились стосунки з керівництвом та колегами по роботі, у зв'язку із захистом своїх прав вона вимушена звертатися до суду та правоохоронних органів, відвідувати їх в робочий час, витрачати значний час та додаткові кошти на пересування. Неправомірні дії відповідачів завдали їй моральної шкоди, враховуючи тривалість та розмір її душевних та фізичних страждань вона визначає розмір завданої їй моральної шкоди у 30 000,0 гривен.

В зв'язку із викладеними обставинами позивачка просила стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 119 200,0 гривен завданих збитків від неможливості здати в оренду займану ними квартиру, яка належить їй на праві власності та знаходиться за адресою АДРЕСА_1 за період з 01.02.2010 року по 01.08.2011 року; стягнути солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 119 837,0 гривен завданих збитків від неможливості здати в оренду займану ними квартиру, яка належить їй на праві власності та знаходиться за адресою АДРЕСА_1 за період з 01.08.2011 року по 14.02.2013 року; стягнути солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 прямі збитки - послуги поштового зв'язку 439,74 грн., ліки 292,20 грн., борг за електричну енергію 2 599,36 грн., оголошення у газеті 200,0 грн., а разом 3 531,30 грн.; стягнути солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у сумі 30 000 гривен; стягнути солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати : витрати на правову допомогу 2000,0 гривен, витрати на експертну оцінку 1 100,0 гривен, судовий збір 2 964,72 грн., а разом 6 064,72 грн.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позов підтримала, підтвердила обставини, викладені в позовній заяві, просила позов задовольнити. Зустрічний позов ОСОБА_2 та позов ОСОБА_3 не визнала, суду пояснила, що вона передавала йому 35 000 доларів у вересні 2008 року однією сумою, умови домовленості були про те, що коли ОСОБА_3 введе в експлуатацію будинок, він оформить з ними договір купівлі-продажу квартири, вартість квартири була приблизно 75 тисяч доларів. З ОСОБА_3 вони домовились про проведення ремонту в 2008 році, він також дозволив всім сусідам робити ремонт. Вона не відмовлялася від заключення попереднього договору, так як не знала, що такі договори є. Пояснила, що 01.02.2010 року вона була у нотаріуса по запрошенню ОСОБА_3, у нотаріуса був присутнім також ОСОБА_4. Пояснила, що вона і ОСОБА_4, з яким вона перебуває у цивільному шлюбі, проводили ремонт в приміщенні, яке належало ОСОБА_2 та ОСОБА_3, повністю, електрику, сантехніку, плитку, стяжку, поставили лестницу, зробили балкон, парадне, утеплення, фасадні роботи, ремонт проводили будівельники, розраховувалась з ними вона, загальна сума ремонтних робіт 385 979 гривен. Газопостачання було відключене за заявою ОСОБА_3 Пояснила, що вони домовились із ОСОБА_2 та купили "коробку" та домовились провести внутрішні оздоблювальні роботи, зовнішні роботи - балкон, фасад, сходи, паркан ОСОБА_2 мав сам зробити, але він відмовився це робити і вони зовнішні роботи провели самі. Вони вважали, що це їх власність. Просила у позові ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовити.

Відповідачка ОСОБА_3 та як представник ОСОБА_2 в судовому засіданні позов ОСОБА_1 не визнала, суду пояснила, що у позивачки відсутні належні докази на підтвердження проведення ремонтних робіт в спірній квартирі. ОСОБА_2 пропонував ОСОБА_1 укласти попередній договір, як і з усіма іншими співвласниками, але вона відмовилась. ОСОБА_1 також казала, що вона буде оплачувати оренду, просила ОСОБА_2 пустити її пожити в квартирі, так як вона вагітна, а потім туди без дозволу вселилися ОСОБА_4 та ОСОБА_5. Просила у позові ОСОБА_1 відмовити. Зустрічний позов ОСОБА_2 та свій позов підтримала, підтвердила обставини, викладені в даних позовах, просила їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_20 в судовому засіданні позов ОСОБА_3 не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких заперечував позовні вимоги ОСОБА_3 у повному обсязі та просив у позові відмовити.

Відповідачка ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилася, причини неявки суду не повідомила.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, вивчивши письмові докази по справі суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення, виходячи із наступного.

У відповідності до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У відповідності до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі не підлягають доказуванню; обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В судовому засіданні встановлено, що позивачка ОСОБА_1 з усної згоди відповідача ОСОБА_2 з вересня 2008 року проживала в 15/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 без оформлення будь-яких цивільно-правових угод, що визнається сторонами і відповідно до ст. 61 ЦПК України доказуванню не підлягає.

В судовому засіданні встановлено, що згідно розписки від 01.02.2010 року ОСОБА_2 в присутності ОСОБА_7 та ОСОБА_6 взяв у ОСОБА_1 суму 35 000 доларів США в рахунок розрахунку за 15/100 частин будинку за адресою АДРЕСА_1, а саме за приміщення 2-1 (1,2 кв. м.), 2-2 (4,7 кв. м.), 2-3 (25,0 кв. м.), 2-8 (8,5 кв. м.), 2-9 ( 13,0 кв. м.), 2-10 (9,0 кв. м.), 2-17 (17,1 кв. м.), 2-18 ( 4,6 кв. м.) 2-19 (7,0 кв. м.), 2-20 (1,2 кв. м.) балкон (1,5 кв. м.), 1/3 частина приміщення ІІ (7,9 кв. м.) площею 2,6 кв. м., 1/6 частина свердловини № 1, загальна площа складає 95,4 кв. м., житлова площа складає 39,1 кв. м., які зобов'язався продати їй, зобов'язався також продати 1/6 земельної ділянки площею 0,1209 кв. м. після повного розрахунку 75 000 доларів, оплати йому ще 40 000 доларів США, Також у вказаній розписці міститься записи щодо отримання ОСОБА_2 грошових коштів за період з 1.02.2010 р. до 22.04.2011 року у розмірі 9 000 доларів США та 23 000,0 гривен.

Встановлено, що 09 грудня 2011 року за дорученням ОСОБА_1 її представником ОСОБА_21 була направлена претензія ОСОБА_2 з проханням протягом семі днів з моменту отримання даної претензії повернути їй гроші у розмірі 44 000 доларів США, що складає за курсом НБУ на момент виставлення претензії 351 465,50 гривен та 23 000.0 гривен та разом 374 465,50 гривен.; також 20 червня 2012 року за дорученням ОСОБА_1 ОСОБА_21 була направлена претензія ОСОБА_2 про повернення їй грошової суми у розмірі 374 465,50 гривен.

В судовому засіданні встановлено, що згідно договору купівлі-продажу від 01 лютого 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_13,, зареєстровано в реєстрі за № 178 , укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_3, ОСОБА_2 зобов'язався передати у власність покупців, а покупці зобов'язалися прийняти у спільну часткову власність 88/100 частин житлового будинку № 52, загальною площею 557,5 кв. м., житловою площею 256,7 кв. м., з надвірною будівлею та спорудою, а саме - гаражем "Б", свердловиною "І", який розташований за адресою АДРЕСА_1, в наступних частинах : покупець -1 - 9/100 частин будинку, покупець-2 - 29/100 частин будинку, покупець - 3 - 19/100 частин будинку, покупець - 4- 31/100 частин будинку. Відповідно до п.5 цього договору покупцю-4 (ОСОБА_3.) передається у власність 31/100 частина будинку, з яких 15/100 частин будинку, які передаються у власність покупцю-4 складають приміщення 2-1 (1,2 кв. м.), 2-2 (4,7 кв. м.), 2-3 (25,0 кв. м.), 2-8 (8,5 кв. м.), 2-9 ( 13,0 кв. м.), 2-10 (9,0 кв. м.), 2-17 (17,1 кв. м.), 2-18 ( 4,6 кв. м.) 2-19 (7,0 кв. м.), 2-20 (1,2 кв. м.) балкон (1,5 кв. м.), 1/3 частина приміщення ІІ (7,9 кв. м.) площею 2,6 кв. м., 1/6 частина свердловини № 1, загальна площа складає 95,4 кв. м., житлова площа складає 39,1 кв. м.

Встановлено, що 20 червня 2011 року ОСОБА_3 направила ОСОБА_1 вимогу про виселення, в якій вказує, що вона є власницею квартири АДРЕСА_1, в якій вона мешкає разом із родиною, та вимагала виселення її та її родини із квартири в строк до 5 липня 2011 року.

Встановлено, що позивачка ОСОБА_1 разом з ОСОБА_4 , проживаючи у спірній квартирі, проводили в ній ремонтні роботи; 18 липня 2011 року 17.10.2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_22 був укладений договір, згідно якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання по ремонту квартири в АДРЕСА_1, вартість робіт та матеріалів по даному договору складає 239 605 гривен; також між ОСОБА_4 та ПМП "Мираж" був укладений договір підряду, згідно якого замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов'язання за плату виконати роботи в строк з 18.07.2011 до 24.07.2011 р.

Встановлено, що 18 серпня 2011 року за дорученням ОСОБА_1 ОСОБА_21 звертався із заявою до ТВО начальника Ірпінського МВ ГУ МВС України в Київській області про порушення проти ОСОБА_2 кримінальної справи за фактом шахрайства, вчиненого в особливо великих розмірах, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України .

В судовому засіданні також встановлено, що рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 27 лютого 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_1 про виселення без надання іншого житла ОСОБА_3 у позові відмовлено. Рішенням Апеляційного суду Київської області від 20 червня 2012 року рішення Ірпінського міського суду Київської області від 27 лютого 2012 року скасоване, ухвалено про справі нове рішення, яким позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_1 про виселення без надання іншого житла задоволено частково, виселено ОСОБА_4 та ОСОБА_1 із 15/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 які належать на праві власності ОСОБА_3 та складаються з таких приміщень, помічених у технічному паспорті - 2-1, 2-2, 2-3, 2-8, 2-9, 2-10, 2-17, 2-18, 2-19, 2-20, балкону, частини приміщення ІІ, 1/6 частини свердловини № 1, загальною площею 95,45 кв. м., стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_1 солідарно на користь ОСОБА_3 4 094,10 грн. судових витрат.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є батьками ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Встановлено, що згідно Звітів про оцінку майна чотирьохкімнатної квартири № 1 (15/100 частин будинку) загальною площею 95,4 кв. м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, проведених ТОВ "Агентство Експертної Оцінки" згідно договору із ОСОБА_3 ринкова вартість місячної орендної плати об'єкта оцінки за ІІ півріччя 2008 року станом на 06 квітня 2012 року склала 8 291,0 гривна; ринкова вартість місячної орендної плати об'єкта оцінки за період 2009 року станом на 06 квітня 2012 року склала 6 489,0 гривен; ринкова вартість місячної орендної плати об'єкта оцінки за період 2010 року станом на 06 квітня 2012 року склала 6 700,0 гривен; ринкова вартість місячної орендної плати об'єкта оцінки за період 2011 року станом на 06 квітня 2012 року склала 6 500,0 гривен; ринкова вартість місячної орендної плати об'єкта оцінки на дату оцінки 22 березня 2012 року станом на 22 березня 2012 року склала 6 441,0 гривен.

В судовому засіданні встановлено, що 19.08.2012 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_24 був укладений договір оренди квартири АДРЕСА_1 з 19.08.2012 року по 19.09.2012 року, орендна плата за користування квартирою складає 500 грн. на місяць; згідно акту прийому-передачі квартири від 21.08.2012 року орендодавець передав в оренду, а орендар прийняв у тимчасове користування квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1; також 21 серпня 2012 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_24 був укладений додатковий договір до договору оренди квартири від 19.08.2012 року, згідно якого строк оренди продовжується по 21 грудня 2012 року, орендна плата за користування квартирою з дати підписання цього додаткового договору складає 6 500,0 гривен.

Встановлено, що рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 10 січня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_24, ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про вселення та про виселення без надання іншого житла, зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_24 про визнання права користування житловим приміщенням ОСОБА_24, ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про вселення та про виселення без надання іншого житла позов ОСОБА_24 та ОСОБА_3 задоволено частково, вселено ОСОБА_3 у 15/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1, які складаються з приміщень 2-1 площею 1,2 кв. м., 2-2 площею 4,7 кв. м., 2-3 площею 25,0 кв. м., 2-8 площею 8,5 кв. м., 2-9 площею 13,0 кв. м., 2-10 площею 9,0 кв. м., 2-17 площею 17,1 кв. м., 2-18 площею 4,6 кв. м., 2-19 площею 7,0 кв. м., 2-20 площею 1,2 кв. м., балкон площею 1,5 кв. м., 1/3 частина приміщення ІІ пл.(7,9 кв. м.) площею 2,6 кв. м., 1/6 частина свердловини № 1, загальною площею 95,4 кв. м., виселено ОСОБА_5 із 15/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1, які складаються з приміщень 2-1 площею 1,2 кв. м., 2-2 площею 4,7 кв. м., 2-3 площею 25,0 кв. м., 2-8 площею 8,5 кв. м., 2-9 площею 13,0 кв. м., 2-10 площею 9,0 кв. м., 2-17 площею 17,1 кв. м., 2-18 площею 4,6 кв. м., 2-19 площею 7,0 кв. м., 2-20 площею 1,2 кв. м., балкон площею 1,5 кв. м., 1/3 частина приміщення ІІ пл.(7,9 кв. м.) площею 2,6 кв. м., 1/6 частина свердловини № 1, загальною площею 95,4 кв. м. без надання іншого жилого приміщення, в інший частині позов залишити без задоволення, зустрічний позов ОСОБА_5 залишено без задоволення. Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 26 лютого 2013 року рішення Ірпінського міського суду Київської області від 10 січня 2013 року залишено без змін.

Також в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 неодноразово зверталися із відповідними заявами до правоохоронних органів з приводу вчинення неправомірних дій, по яких проводились відповідні перевірки.

Наведені обставини підтверджуються поясненнями сторін, матеріалами справи.

У відповідності до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

У відповідності до ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва. Власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

У відповідності до ст. 778 ЦК України наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач має право на їх вилучення. Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю. Якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості.

У відповідності до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

У відповідності до ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов'язана повернути доходи. У разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Як встановлено в судовому засіданні 01 лютого 2010 року ОСОБА_2 взяв у ОСОБА_1 суму 35 000 доларів США в рахунок розрахунку за 15/100 частин будинку за адресою АДРЕСА_1, а саме за приміщення 2-1 (1,2 кв. м.), 2-2 (4,7 кв. м.), 2-3 (25,0 кв. м.), 2-8 (8,5 кв. м.), 2-9 ( 13,0 кв. м.), 2-10 (9,0 кв. м.), 2-17 (17,1 кв. м.), 2-18 ( 4,6 кв. м.) 2-19 (7,0 кв. м.), 2-20 (1,2 кв. м.) балкон (1,5 кв. м.), 1/3 частина приміщення ІІ (7,9 кв. м.) площею 2,6 кв. м., 1/6 частина свердловини № 1, загальна площа складає 95,4 кв. м., житлова площа складає 39,1 кв. м., які зобов'язався продати їй, зобов'язався також продати 16 земельної ділянки площею 0,1209 кв. м. після повного розрахунку 75 000 доларів, оплати йому ще 40 000 доларів США, Також у вказаній розписці міститься записи щодо отримання ОСОБА_2 грошових коштів за період з 1.02.2010 р. до 22.04.2011 року у розмірі 9 000 доларів США та 23 000,0 гривен, що підтверджується письмовою розпискою. Разом із тим, згідно договору купівлі-продажу від 01 лютого 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_13,, зареєстровано в реєстрі за № 178 , укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_3, ОСОБА_2 продав ОСОБА_3 15/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1

У відповідності до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь в справі.

У відповідності до п.3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Оскільки в судовому засіданні не надано доказів того, що ОСОБА_1 відмовилась від укладення попереднього договору спірної квартири , суд вважає, що грошові кошти у розмірі 374 465,50 гривен, які згідно розписки від 01.02.2010 року були отримані ОСОБА_3 від ОСОБА_1, без достатньої правової підстави, а тому підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 Разом із цим суд не вбачає передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 збитків, завданих інфляцією у розмірі 115 гривен, 3 % річних за користування чужими грошима у розмірі 8 187,48 гривен, оскільки відповідно до ст. ст. 1214, 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами, однак такої вимоги позивачкою не заявлено.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача ОСОБА_2 витрат за проведений ремонт в сумі 321 411 гривен та з відповідачки ОСОБА_3 витрат на проведений ремонт в сумі 64 568 гривен, суд вважає, що хоча в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1, проживаючи з вересня 2008 року в спірній квартирі разом із ОСОБА_4, проводила в цій квартирі ремонтні роботи, доводи позивачки про те, що на ремонтні роботи ними була витрачена сума у зазначеному розмірі, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а тому дані вимоги задоволенню не підлягають. Також, на думку суду, позивачкою ОСОБА_1 в судовому засіданні не надано доказів на підтвердження тих обставин, що у зв'язку із діями відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 їй була завдана моральна шкода, а тому суд відмовляє ОСОБА_1 у задоволенні цих позовних вимог. Таким чином суд задовольняє позов ОСОБА_1 частково.

Що стосується зустрічного позову ОСОБА_2 та позову третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_3, суд , розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог , прийшов до висновку, що дані позови не підлягають до задоволення, виходячи із наступного.

Звертаючись до суду із зустрічним позовом, який в подальшому ним був уточнений, ОСОБА_2 не заперечує факту проживання з його усного дозволу ОСОБА_1 у належній йому квартирі АДРЕСА_1 та проведення нею певних поліпшень без його дозволу у даній квартирі. Разом із цим позивачем по зустрічному позову ОСОБА_2 не надано доказів того, що він у передбаченому законом порядку намагався вжити заходів щодо виселення ОСОБА_1 з належної йому квартири та доказів на підтвердження того, що він мав намір укладати з нею або з іншою особою договорів оренди. Таким чином доводи позивача ОСОБА_2 про те, що з відповідачки ОСОБА_1 вартість безпідставно отриманого права користування 15/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 в розмірі 117 732,0 гривен є безпідставними та такими, що не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні і не підлягають до задоволення.

Також не підлягають до задоволення вимоги ОСОБА_3 про стягнення з відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на її користь збитків від неможливості здати в оренду займану ними квартиру, яка належить їй на праві власності за період з 01.02.2010 року по 01.08.2011 року та за період з 01.08.2011 року по 14.02.2013 року, оскільки нею не надано достатніх доказів, які б свідчили про те, що у зазначений період часу вона намагалася здати квартиру в оренду та могла б отримати від здачі цієї квартири в оренду грошові кошти в зазначеному нею розмірі. При цьому суд вважає, що посилання ОСОБА_3 на факт укладення між нею та ОСОБА_24 договору оренди квартири АДРЕСА_1 з 19.08.2012 року по 19.09.2012 року, згідно якого орендна плата за користування квартирою складає 500 грн. на місяць та додаткового договору до договору оренди квартири від 19.08.2012 року, згідно якого строк оренди продовжується по 21 грудня 2012 року та орендна плата за користування квартирою з дати підписання цього додаткового договору складає 6 500,0 гривен не може свідчити про те, що за цей період вона отримала б суму коштів у розмірі 119 837,0 гривен. Доводи позивачки ОСОБА_3 про те, що вона у зв'язку із неправомірними діями відповідачів зазнала моральної шкоди, на думку суду, також не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та не підлягають до задоволення. Що стосується позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення з відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 боргу за електричну енергію в сумі 2 599,36 гривен за період з 01.01.2013 року по 08.02.2013 року , то, на думку суду, позивачкою в судовому засіданні не було доведено, що відповідачі , проживаючі в спірній квартирі, використали електричну енергію на зазначену суму.

Таким чином суд відмовляє ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у задоволенні позову у повному обсязі.

На підставі ст. ст. 22, 23, 190, 216, 321, 383, 533, 625, 778, 1166, 1190, 1212-1214ЦК України, керуючись ст. ст.10, 11, 60, 61, 212, 214, 215, 218 ЦПК України суд:

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення безпідставно отриманих коштів, процентів за користування чужими коштами та відшкодування моральної (немайнової шкоди) задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2, проживаючого АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 суму безпідставно отриманих ним коштів у розмірі 374 465,50 гривен ( триста сімдесят чотири тисячі чотириста шістдесят п'ять гривен 50 коп.).

В інший частині позову відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа із самостійними вимогами ОСОБА_3 про стягнення коштів та позов третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування збитків та моральної шкоди залишити без задоволення.

Копію рішення направити відповідачу ОСОБА_5 для відома.

Повне рішення буде виготовлене протягом п'яти днів з дня закінчення розгляду справи 19.08.2013 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Ірпінський міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: О. В. Пархоменко