Постанова № 33049992, 14.08.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" серпня 2013 р. Справа№ 910/2393/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Зубець Л.П.

Новікова М.М.

при секретарі Цурановій І.А.

за участю представників:

від позивача: Кравчик С.М. – представник за дов. №91/2013/06/17-2 від 17.06.2013р. ;

від відповідача: не з’явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу «Автотранспортник-6»

на рішення господарського суду м. Києва

від 29.03.2013р. (дата підписання – 01.04.2013р.)

у справі №910/2393/13 (суддя – Шкурдова Л.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Житлово-будівельного кооперативу «Автотранспортник-6»

про стягнення 82 536,67 грн.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2013р. Публічне акціонерне товариство «Київенерго» звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу «Автотранспортник-6» про стягнення заборгованості за спожиту з 01.10.2012р. по 01.01.2013р. теплову енергію у розмірі 82 536,67 грн., з яких: 81 557,47 грн. основного боргу, 162,20 грн. 3% річних та 816,00 грн. пені.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за укладеним між сторонами Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.11.2000р. №1630199 в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленої протягом спірного періоду теплової енергії.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 11.02.2013р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі за №910/2393/13.

Відповідач частково визнав позов, погодившись із доводами позивача щодо наявності у ЖБК «Автотранспортник-6» основного боргу на суму 18 008,48 грн., в іншій частині вимог відповідач проти позову заперечив. Обгрунтовуючи свої заперечення, відповідач зазначив, що використаний позивачем розрахунковий метод нарахування вартості спожитої у спірному періоді теплової енергії не є прозорим і не дає можливості з’ясувати обсяги фактично спожитої відповідачем теплової енергії. При цьому, відповідач зазначив, що протягом заявленого періоду прилади обліку теплової енергії у житловому будинку, до якого здійснювалось постачання, не працювали. Однак, при нарахування вартості спожитої теплової енергії, вказував відповідач, позивач безпідставно здійснював без урахування зміненого навантаження встановленим звужувальним пристроєм.

До того ж відповідач вказував на недоведеність заявлених позивачем вимог та відсутність доказів належного виконання енергопостачальною організацією договірних зобов’язань щодо поставки теплової енергії у заявленному періоді.

Заперечуючи проти вимог позивача щодо сплати 3% річних та пені, відповідач вказував на ту обставину, що прострочення оплати вартості спожитої теплової енергії сталося не з його вини, а через об’єктивну неможливість проводити розрахунки за договором у зв’язку із накладенням арешту на рахунок ЖБК «Автотранспортник-6» Відділом ДВС Деснянського РУЮ у м. Києві.

Рішенням господарського суду м. Києва від 29.03.2013р. у справі №910/2393/13 (суддя – Шкурдова Л.М.) позов задоволено, визначено до стягнення із ЖБК «Автотранспортник-6» на користь ПАТ «Київенерго» 81 557,47 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію, 163,20 грн. 3% річних та 816,00 грн. пені. Витрати по сплаті судового збору покладені на відповідача.

За оцінкою місцевого господарського суду, на підставі чинного Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №1630199 від 01.11.2000р. між сторонами виникли цивільно-правові відносини поставки, з яких у відповідача виникли грошові зобов’язання по оплаті поставленої теплової енергії. На думку суду першої інстанції, правовим наслідком невиконання відповідачем грошових зобов’язань є примусове стягнення заборгованості з урахуванням пені та трьох процентів річних.

Відхиляючи заперечення відповідача щодо обсягу поставленої у спірному періоді теплової енергії, суд першої інстанції виходив з того, що наявними у справі документами підтверджулася поставка теплової енергії у межах обсягів, узгоджених сторонами при укладанні Договору та розрахованих із застосуванням максимальних теплових навантажень, визначених у Додатку №1 до цього Договору, з огляду на відсутність у відповідача приладів обліку. Доказів внесення змін до Договору щодо визначення максимальних теплових навантжень сторони господарському суду не надали. У зв’язку з наведеним, суд першої інстанції відхилив заперечення відповідача та задовольнив позов в частині стягнення основного боргу у заявленому до стягнення розмірі.

Перевіривши обгрунтованість нарахованих позивачем сум 3% річних та пені, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову.

Не погоджуючись із мотивами судового рішення та висновками місцевого господарського суду щодо повного задоволення позовних вимог, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив рішення господарського суду м. Києва від 29.03.2013р. у даній справі скасувати та прийняти новий судовий акт про часткове задоволення позову.

У доводах апеляційного оскарження, відповідач вказував на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, у зв’язку з чим дійшов помилкового висновку про наявність у ЖБК «Автотранспортник-6» обов’язку розрахуватися за спожиту мешканцями житлових будинків протягом спірного періоду теплову енергію. За поясненнями скаржника, господарський суд неправомірно не врахував, що ЖБК «Автотранспортник-6» не є споживачем і не приймає теплову енергію для власних потреб, а тому не зобов’язаний оплачувати її вартість та відповідати за невиконання грошових зобов’язань перед позивачем.

На думку скаржника, поза належною увагою та оцінкою господарського суду залишилися заперечення ЖБК «Автотранспортник-6» щодо обсягу фактично спожитої у спірному періоді теплової енергії на послуги з гарячого водопостачання житлового будинку, яка не відповідає показникам, зазначеним у розрахунку позивача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2013р. №910/2393/13 (колегія суддів у складі: головуючий суддя – Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Іоннікова І.А., Тищенко А.І.) апеляційну скаргу прийнято до провадження, судовий розгляд справи призначено на 17.07.2013р.

Розгляд апеляційної скарги, призначений на 17.07.2013р. за клопотанням відповідача відкладався у порядку ст.77 ГПК України на 14.08.2013р.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 13.08.2013р. у зв’язку із перебуванням суддів Іоннікової І.А. та Тищенко А.І. у відпустці здійснено заміну у складі колегії суддів по даній справі на наступний: головуючий суддя – Кропивна Л.В., судді: Зубець Л.П., Новіков М.М.

Відповідач процесуальним правом на участь у судовому засіданні 14.08.2013р. не скористався, хоча про час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином, у зв’язку з чим, а також беручи до уваги, що правова позиція ЖБК «Автотранспортник-6» викладена в апеляційній скарзі, судова колегія вирішила, що неявка представника відповідача у дане судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті.

Представник позивача проти доводів апеляційного оскарження заперечив, просив прийняте судом першої інстанції рішення у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

В силу ч.ч. 1, 2 ст.714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 01.11.2000р. між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство «Київенерго» (далі – постачальник, позивач), та Житлово-будівельним кооперативом «Автотранспортник-6» (далі – споживач, відповідач) був укладений Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №1630199 (далі - Договір), предметом якого було постачання за плату теплової енергії у гарячій воді у житловому будинку, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Закревського, 53.

Відповідно до п.8.1 Договору він набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2000р.

За змістом п.8.4 Договору він вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Оскільки докази припинення дії Договору з підстав, визначених законом чи Договором, відсутні, висновок суду першої інстанції про його чинність протягом спірного періоду є вірним.

Згідно з п.2.2.1 Договору постачальник зобов'язувався безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби опалення та вентиляцію – в період опалювального сезону; гарячого водопостачання – протягом року; в кількості та обсягах згідно з Додатком №1 до цього Договору.

На виконання умов Договору позивач у період з 01.10.2010р. по 31.12.2012р. поставив відповідачу теплову енергію на потреби центрального опалення у кількості 293,641 Гкал, а саме: у жовтні 2012 року – 53,412 Гкал, за листопад 2012р. – 78,848 Гкал, за грудень 2012р. – 161,380 Гкал, та на потреби гарячого водопостачання в кількості 174,250 Гкал, обсяг якої визначено розрахунковим способом, а саме: у жовтні 2012р. – 63,55 Гкал, за листопад 2012р. – 49,20 Гкал, за грудень 2012р. – 51,50 Гкал.

Обсяги постачання теплової енергії підтверджуються наявними у матеріалах справи обліковими картками (а.с.48) та довідками про нарахування за теплову енергію (а.с.111-113).

У доводах апеляційного оскарження відповідач вказував на відсутність у нього обов’язку розрахуватися із позивачем за поставлену теплову енергію, оскільки безпосередніми споживачами теплової енергії були мешканці житлового будинку і, в силу цього, ЖБК «Автотранспортник-6» не може нести відповідальності за несвоєчасну оплату вартості теплової енергії, адже виконує лише посередницькі функції між ними та енергопостачальною організацією.

Утім, судова колегія не може погодитися із наведеними доводами скаржника як з такими, що заперечуються змістом зобов’язань, підставою виникнення яких є договір.

В силу ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

На підставі укладеного між сторонами Договору у позивача та відповідача виникли цивільні правовідносини, предметом яких була поставка теплової енергії енергопостачальною організацією відповідачу за плату.

Відтак, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, вірно виходив з того, що зобов’язаною стороною за укладеним Договором є саме ЖБК «Автотранспортник-6», на який згідно п.2.3.1 Договору покладено обов’язок своєчасної сплати вартості спожитої теплової енергії, а не на мешканців житлового будинку.

Судова колегія погоджується із підставами відхилення господарським судом заперечень відповідача щодо невідповідності обсягу фактично поставленої у спірному періоді та спожитої ЖБК «Автотранспрортник-6» теплової енергії для потреб гарячого водопостачання показникам, використаним позивачем при здійсненні розрахунку заявленої до стягнення заборгованості.

Сторонами були підписані додатки до Договору, якими визначено кількість, вартість споживання теплової енергії, тариф, межі балансової належності та терміни сплати споживачем вартості спожитої теплової енергії.

Зокрема, обсяги постачання теплової енергії погоджені сторонами у Додатку №1 до Договору.

Пунктом 2.3.1 Договору встановлений обов’язок споживача додержуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у Додатку 1 до Договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії за встановленими тарифами.

Відповідно до п.5.1 Договору облік споживання відповідачем теплової енергії з центрального опалення проводиться по приладах обліку, з гарячого водопостачання – розрахунковим способом.

Матеріалами справи та поясненнями сторін підтверджується відсутність у відповідача приладів обліку гарячого водопостачання, отже облік споживання теплової енергії на потреби гарячого водопостачання здійснювався позивачем розрахунковим способом.

Згідно п.3.2 Додатку 4 до Договору, якщо споживач не має приладів обліку, щомісячно виставляється до сплати кількість теплової енергії згідно з договірними навантаженнями з урахуванням середньомісячної розрахункової температури теплоносія від теплових джерел позивача та фактичного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду, кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно з договірними навантаженнями з урахуванням середньомісячної температури теплоносія від теплових джерел позивача та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання відповідача в розрахунковому періоді.

Таким чином, наведені скаржником заперечення не відповідають умовам укладеного між сторонами Договору, положення якого, в силу ст.629 ЦК України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, доказів внесення змін до Договору щодо зміни максимальних теплових навантажень, визначених у додатку №1 до цього Договору, сторони господарському суду не надали, а тому дії позивача щодо застосування показників, визначених у додатку №1 до Договору є правомірними.

Серед інших доводів апеляційного оскарження, відповідач заперечував проти задоволення заявлених до нього вимог про стягнення 3% річних та пені, посилаючись на те, що безпосередніми споживачами теплової енергії є мешканці житлового будинку, які здіснюють розрахунки за поставлену теплову енергію. З огляду на наведене, відповідач вказував на відсутність законних підстав для покладення на нього відповідальності у вигляді сплати пені та 3% річних за прострочення оплати вартості теплової енергії.

Утім, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, зобов’язаною стороною за Договором є саме ЖБК «Автотранспортник-6», а не мешканці житлового будинку, відтак, наслідки неналежного виконання грошових зобов’язань за Договором також несе відповідач.

Невиконання своїх зобов’язань контрагентами боржника чи державою, і, як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання перед кредитором, не звільняють боржника від передбаченої частиною другою ст.625 ЦК України відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

До того ж, ЖБК «Автотранспортник-6» є самостійною юридичною особою, наділеною цивільною правоздатністю та дієздатністю без будь-яких обмежень.

Перевіривши виконаний позивачем розрахунок пені та 3% річних, судова колегія визнала його арифметично вірним та таким, що відповідає фактичним обставинам справи.

З огляду на наведене, судова колегія не вбачає підстав для зміни або скасування прийнятого господарським судом рішення у даній справі, у зв’язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржений судовий акт – без змін, як законний та обгрунтований.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладається на відповідача.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу «Автотранспортник-6» на рішення господарського суду м. Києва від 29.03.2013р. у справі №910/2393/13 залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 29.03.2013р. у справі №910/2393/13 – без змін.

2. Матеріали справи №910/2393/13 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий суддя Кропивна Л.В.

Судді Зубець Л.П.

Новіков М.М.