Постанова № 33049815, 13.08.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" серпня 2013 р. Справа№ 910/5365/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Зубець Л.П.

Корсакової Г.В.

при секретарі Танцюрі Ю.Б.

від позивача: Мірошник М.М. - представник за дов. №131 від 01.07.2013р.;

від відповідача: Решетниченко О.С. - представник за дов. №64-3389 від 14.05.2013р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

на рішення господарського суду м. Києва

від 21.05.2013р. (дата підписання - 23.05.2013р.)

у справі №910/5365/13 (суддя - Кирилюк Т.Ю.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва

про стягнення 3 261 998,77 грн.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2013р. Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва про стягнення заборгованості у розмірі 3 261 998,77 грн. за спожиті протягом липня 2012р. по жовтень 2012р. послуг з водопостачання та водовідведення, з яких: 3 155 678,46 грн. основного боргу, 1 022,61 грн. інфляційних втрат, 17 549,62 грн. 3% річних та 87 748,08 грн. пені за прострочення сплати.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за укладеним між сторонами Договором на послуги водопостачання та водовідведення №02723/2-04 від 08.07.2003р. в частині повної та своєчасної оплати вартості спожитих у спірному періоді послуг.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 22.03.2013р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №910/5365/13.

Відповідач визнав позов на суму 1 411 124,88 грн., що становить заборгованість останнього з урахуванням часткової оплати та вирахуванням вартості води, яка була використана для виготовлення гарячої. За оцінкою відповідача, позивач безпідставно здійснив нарахування вартості питної води для виробництва гарячої у розмірі 2 107 846,88 грн., яка була поставлена на теплові пункти (бойлери), що не перебували на балансі Комунального підприємства і таке нарахування здійснено за тарифами, не передбаченими Договором. За поясненнями відповідача, він щомісячно повідомляв позивача про те, що Комунальним підприємством не приймаються обсяги холодної води для виготовлення гарячої і тим самим заперечив проти прийняття цих послуг без заперечень та зауважень.

Водночас, відповідач надав власний контррозрахунок інфляційних та 3% річних, які підлягали до стягнення, з урахуванням визнаної ним суми основного боргу, згідно якого розмір 3% річних та інфляційних втрат становив 7 563,95 грн.

Крім того, відповідач просив зменшити до 1 000,00 грн. розмір заявленої до стягнення із Комунального підприємства пені.

Рішенням господарського суду м. Києва від 21.05.2013р. у справі №910/5365/13 (суддя - Кирилюк Т.Ю.) позов задоволено частково, визначено до стягнення із Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва на користь ПАТ «АК «Київводоканал» 1 962 389,32 грн. основного боргу, 60 230,82 грн. пені, 12 046,17 грн. 3% річних. В іншій частині вимог у задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд виходив з того, що заявлена до стягнення сума основного боргу складалася із 1 962 389,32 грн. заборгованості із постачання холодної води та прийняття стоків холодної води, приймання додаткового обсягу стічних вод у період дощів та сніготанення, а також із 1 193 289,14 грн. заборгованості, яка виникла з неоплати питної води для поставки гарячої у спірному періоді.

Утім, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення із відповідача основного боргу у розмірі 1 193 289,14 грн., господарський суд виходив з того, укладеним між сторонами Договору не передбачено обов'язку відповідача оплачувати обсяги холодної води, яка використовується для гарячого водопостачання.

В іншій частині позову, - вимоги щодо стягнення основного боргу у розмірі 1 962 389,32 грн. суд першої інстанції визнав обгрунтованими і документально підтвердженими та задовольнив їх.

Господарський суд здійснив власний перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та пені з урахуванням часткового задоволення позову щодо стягнення суми основного боргу. При цьому, судом було відхилено як необгрунтоване клопотання відповідача про зменшення розміру заявленої до стягнення пені до 1 000,00 грн.

У задоволенні вимог позивача про стягнення інфляційних втрат господарський суд відмовив, встановивши, що при здійсненні розрахунку інфляційних позивачем не були враховані періоди від'ємного значення індексу інфляції.

Не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення із відповідача заборгованості у розмірі 1 227 332,46 грн., яка виникла з неоплати поставки питної води, використаної для приготування гарячої, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати судове рішення у цій частині і прийняти новий судовий акт про задоволення позову ПАТ «АК «Київводоканал».

У доводах апеляційного оскарження позивач вказував на допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема, ч.2 ст.22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», пп.5 п.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якими встановлено обов'язок споживачів питної води своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до умов Договору та встановлених тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення. Крім того, за оцінкою скаржника господарським судом були неповно досліджені фактичні обставини справи і необгрунтовано відмовлено у задоволенні позову в частині вимог про стягнення із відповідача 1 227 332,46 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2013р. №910/5365/13 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Іоннікова І.А., Тищенко А.І.) апеляційну скаргу прийнято до провадження, а судовий розгляд справи призначено на 17.07.2013р.

03.07.2013р. через канцелярію суду від відповідача надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких Комунальне підприємство просило прийняте судом першої інстанції рішення у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У судовому засіданні 17.07.2013р. у порядку ст.77 ГПК України оголошувалась перерва до 13.08.2013р.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 12.08.2013р. у зв'язку із перебуванням суддів Іоннікової І.А. та Тищенко А.І. у відпустці здійснено заміну у складі колегії суддів по даній справі на наступний: головуючий суддя - Кропивна Л.В., судді: Зубець Л.В., Корсакова Г.В.

13.08.2013р. через канцелярію суду від позивача надійшли додаткові пояснення по справі, в яких ПАТ «АК «Київводоканал» вказувало на наявність у відповідача обов'язку оплатити вартість наданих йому у спірному періоді послуг з постачання холодної води, яка використовується для виготовлення гарячої.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційного оскарження, просив скасувати рішення місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог на суму 1 227 332,46 грн. та прийняти у цій частині новий судовий акт про задоволення позову.

Представник відповідача проти доводів апеляційного оскарження заперечив, з підстав, наведених у його письмових поясненнях.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 08.07.2003р. між Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал», яке в подальшому було перейменовано на Публічне акціонерне товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» (далі - позивач, постачальник) та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (далі - відповідач, абонент, Комунальне підприємство) був укладений Договір №02723/2-04 на послуги водопостачання та водовідведення (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язувався надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент, в свою чергу, зобов'язувався розраховуватися за вищезазначені послуги згідно умов Договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994р. №65 (далі - Правила №65).

Відповідно до пункту 3.1 Договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента. Для абонентів із стабільним об'ємом водоспоживання (або незначним коливанням), зняття показників може здійснюватись один раз на квартал. Кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника та інших способів визначення об'ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію у відповідності з пунктом 21.2 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України (пункт 3.3).

Відповідно до п.3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України, від 27.06.2008р. №190 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 07.10.2008р. за №936/15627, які діяли протягом спірного періоду, суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності.

Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Відповідно до ст.22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» одним з основних обов'язків споживача є своєчасне внесення плати за використану воду.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що заявлена до стягнення сума основного боргу у розмірі 3 155 678,46 грн. складається з 1 962 389,32 грн. боргу за постачання холодної води та прийняття стоків холодної води, за приймання додаткового обсягу стічних вод у період дощів та сніготанення (за кодами абонента 4-84, 4-161, 4-164, 4-171, 4-184, 4-212, 4-236, 4-252, 4-255, 4-305, 4-316, 4-650, 4-780, 4-800, 4-1071, 4-1625, 4-1626, 4-1627, 4-1628, 4-1629, 4-1630, 4-1631, 4-1632, 4-1633, 4-1634, 4-1635, 4-1636, 4-1637, 4-1638, 4-1639, 4-1640, 4-1641, 4-1642, 4-1643, 4-1644, 4-1645, 4-1646, 4-1647, 4-1648, 4-1649, 4-1650, 20-1960) та з 1 193 289, 14 грн. боргу за постачання питної води, яка використовується для приготування гарячої води (за кодами 4-40236, 4-40800, 4-41071, 4-50161, 4-50164, 4-50171, 4-50184, 4-50212, 4-50236, 4-50252, 4-50255, 4-50305, 4-50650, 4-50780, 4-50800) за період з липня 2012р. по жовтень 2012р.

Судова колегія не погоджується із доводами апелянта та вважає правомірним висновок місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення із відповідача 1 193 289,14 грн. за постачання питної води, яка використовувалась для виготовлення гарячої за їх недоведеністю .

З матеріалів справи випливає, що теплові пункти та трубопроводи гарячого водопостачання перебувають на балансі ПАТ «Київенерго».

Відповідно до ст.ст. 1, 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезенням побутових відходів в у порядку, встановленому законодавством. Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та при будинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Умовами укладеного між сторонами договору на послуги водопостачання та водовідведення №02723/2-04 від 08.07.2003р. окремо не врегульовані правовідносини з постачання ПАТ «АК «Київводоканал» Комунальному підприємству холодної води для виготовлення гарячої води. Облік постачання цієї води здійснюється за приладом обліку, встановленим на водопровідному вводі до бойлеру, якому присвоєно інший абонентський номер і який перебуває на балансі ПАТ «АК «Київенерго», а не на балансі відповідача.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ «АК «Київводоканал» в частині стягнення із Комунального підприємства 1 193 289, 14 грн. боргу за постачання питної води, яка використовується для приготування гарячої води.

В іншій частині позову, а саме: в частині вимог про стягнення із відповідача 1 962 389,32 грн. основного боргу за надані постачальником та спожиті Комунальним підприємством у спірному періоді послуги з холодного водопостачання та водовідведення, господарський суд обгрунтовано дійшов висновку про їх задоволення, як таких, що документально підтверджені і не спростовані належними доказами з боку відповідача.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату послуг абонент сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Перевіривши виконаний судом першої інстанції перерахунок заявлених до стягнення інфляційних та пені з урахуванням часткового задоволення позовних вимог щодо стягнення основного боргу, судова колегія визнала його арифметично вірним та таким, що відповідає фактичним обставинам справи.

Водночас, судова колегія погоджується із обгрунтованим висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення із відповідача інфляційних втрат, оскільки при виконанні розрахунку позивачем не були взяті до уваги періоди, коли індекс інфляції був менше одиниці. Здійснивши власний перерахунок інфляційних втрат, господарський суд правомірно встановив, позов у цій частині вимог задоволенню не підлягав.

Крім того, судом першої інстанції було правомірно відхилено клопотання відповідача про зменшення розміру заявленої до стягнення пені до 1 000,00 грн., оскільки таке клопотання не було підтверджено документально та не було належним чином обгрунтоване з боку Комунального підприємства.

За таких обставин справи, судова колегія не вбачає підстав для зміни або скасування прийнятого судом першої інстанції рішення у даній справі, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржений судовий акт - без змін.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладається на позивача.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на рішення господарського суду м. Києва від 21.05.2013р. у справі №910/5365/13 залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 21.05.2013р. у справі №910/5365/13- без змін.

2. Матеріали справи №910/5365/13 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий суддя Кропивна Л.В.

Судді Зубець Л.П.

Корсакова Г.В.