Рішення № 33049764, 12.08.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.08.2013 р. Справа № 914/2709/13

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "НУФАРМ УКРАЇНА", м.Київдо відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Габен", м.Львівпро: стягнення 6 290 752, 00 грн.

Суддя Кітаєва С.Б.

Представники:

від позивача: Янчик М.І.- представник, довіреність від 06.02.2013 року

від відповідача: Шуста С.І. - представник, довіреність від 12.08.2013 року; Копач Р.І. - представник, довіреність від 12.08.2013 року.

Права та обов'язки, згідно ст. ст20, 22 ГПК України, суд роз'яснив представникам Сторін, які з"явилися в судове засідання. Заяви про відвід судді не надходили

Суть спору: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю "НУФАРМ УКРАЇНА", м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Габен", м.Львів про стягнення 7 301 253, 48 грн. заборгованості, у тому числі: 6 752 127,34 грн. основного боргу; 456 700,16 грн. пені; 92 425,98 грн. -3% річних від простроченої суми. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Разом із позовною заявою позивач подав Заяву від 11.07.2013 року, у якій просить вжити заходи щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу, що будуть виявлені на будь-яких рахунках відповідача або рухоме та нерухоме майно в частині, що відповідає розміру заявлених позовних вимог, загальною вартістю 7 301 253,48 грн. (сім мільйонів триста одна тисяча двісті п»ятдесят три гривні сорок вісім копійок) .

Провадження у даній справі порушено господарським судом Львівської області ухвалою від 15.07.2013 року та призначено розгляд справи на 05.08.2013 року. Вимоги до сторін висвітлені в зазначеній ухвалі. Заяву позивача від 11.07.2013 року про забезпечення позову суд вбачав за доцільне розглянути в судовому засіданні за участю представників сторін та із врахуванням поданих ними на виконання вимог ухвали від 15.07.2013 року документів.

Ухвала про порушення провадження у справі отримана Відповідачем 18.07.2013 року, що підтверджується наявним у справі повідомленням №79026 0415934 1 про вручення рекомендованої поштової кореспонденції, яке зареєстроване в канцелярії Господарського суду Львівської області за вх.№ 29630/13 від 24.07.2013 року.

02.08.2013 року представником Позивача через канцелярію суду подано: повідомлення (за вх. №3122/13 від 02.08.2013 року), у якому він підтверджує, що у провадженні господарських судів України немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, клопотання (за вх. №31223/13 від 02.08.2013 року), яким долучає до матеріалів справи документи, витребовувані ухвалою суду про порушення провадження у справі від 15.07.2013 року, а також заяву (за вх. №21221/13 від 02.08.2013 року) про зменшення розміру позовних вимог. Згідно поданої Заяви позивач просить стягнути з на його користь з Відповідача суму заборгованості за Договором поставки №021/СД від 06.02.2012р. в розмірі 6 290 752 гривні (шість мільйонів двісті дев»яносто тисяч сімсот п»ятдесят дві), включаючи 5 742 359,22 (п»ять мільйонів сімсот сорок дві тисячі триста п»ятдесят дев»ять гривень двадцять дві копійки) основного боргу; 456 168 гривень (чотириста п»ятдесят шість тисяч сто шістдесят вісім гривень) пені; 92 225 гривень (дев»яносто дві тисячі двісті двадцять п»ять гривень) - 3% річних від простроченої суми. Судові витрати Позивач просить покласти на Відповідача.

02.08.2013 року від Відповідача через канцелярію суду поступило клопотання (за вх. №31200/13 від 02.08.2013 року) про відкладення розгляду справи та продовження строків розгляду справи.

Дане клопотання суд визнав документально не обґрунтованим, оскільки жодних документів на підтвердження обставин викладених у клопотанні , Відповідач не подав. Крім того, відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» , господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв»язку із відсутністю його представника (з причин, пов»язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні тощо). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому процесі іншого представника згідно з частинами першою-п»ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов»язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32-34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

У судове засідання 05.08.2013 року Позивач явку повноважного представника забезпечив. Відповідач в судове засідання 05.08.2013 року явку повноважного представника не забезпечив, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, поважність причин невиконання вимог суду не підтвердив. За таких обставин ухвалою від 05.08.2013 року розгляд справи відкладався на 12.08.2013 року на 14 год. 30 хв. Відповідача повторно зобов»язано надати відзив та документи, які витребовував суд ухвалою від 15.07.2013 року про порушення провадження у справі. Розгляд заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову відкладено.

12.08.2013 року в канцелярію суду від Позивача поступило клопотання, яким повідомляє, що з 05.08.2013 року по 12.08.2013 року в рахунок погашення заборгованості кошти від Відповідача не надходили і станом на 12.08.2013 року основна заборгованість Відповідача становить 5 742 359, 22 грн. Крім того, в додаток до зазначеного клопотання позивач долучив до справи належним чином засвідчену копію довідки від 05.08.2013 року ПАТ «Укрсоцбанк» про надходження грошових коштів на рахунок Позивача від Відповідача з 08.05.2013 року по 12.02.2013 року та належним чином засвідчену копію доказів надсилання Відповідачеві заяви про зменшення розміру позовних вимог від 02.08.2013 року (за вх.№ 3485/13 від 12.08.2013 року).

У судове засідання 12.08.2013 року Сторони явку повноважних представників забезпечили.

Позивач, з підстав наведених у позовній заяві, наданих суду поясненнях заявлені вимоги, розмір яких зменшено Заявою від 02.08.2013 року (за вх.№ 31221/13 від 02.08.2013 року) підтримав та просить задоволити. Окрім того, просить задоволити заяву про вжиття заходів до забезпечення позову.

Відповідач вимоги суду не виконав, відзиву та витребуваних судом (згідно ухвал у справі) документів не подав, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, про що свідчать матеріали справи.

За умовами ст.33 Господарського процесуального кодексу України на сторони покладається обов'язок доводити їх вимоги чи заперечення. Згідно до вимог ст.ст.4-2, 4-3 ГПК України, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, заявленні клопотань та здійсненні інших процесуальних прав. За умовами ст.59 ГПК України відповідач має право після одержання ухвали надіслати господарському суду відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову.Відповідач своїм правом не скористався.

Відповідно до ч.3 ст.4-3 ГПК України господарським судом створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Усні клопотання представників відповідача про відкладення розгляду справи, оскільки довіритель (ТОВ фірма «Габен») лише 12.08.2013 року підписав їм довіреності на представництво інтересів товариства в господарському суді по даній справі, суд відхиляє в силу вказівок вищезазначеної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» та враховуючи , що статтею 22 ГПК України передбачені не лише права, а й обов»язки сторін, серед яких , зокрема : добросовісне користування сторонами належними їм процесуальними правами, виявлення взаємної поваги до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вжиття заходів до всебічного, повного та об»єктичного дослідження обставин справи.

Із врахуванням наведеного, матеріалів у справі, господарським судом дотримано встановлених ст.129 Конституції України, ст.ст.4-2,4-3 ГПК України засад здійснення судочинства та забезпечено сторонам можливість реалізації передбачених ст.22 ГПК України прав сторони в процесі, а тому суд в межах процесуального Закону ( ст.ст.43,75 ГПК України) суд вбачає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами із врахуванням Заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог (вх..№31221/13 від 02.08.2013р.).

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності у відповідності до ст.43 ГПК України, судом встановлено.

06 лютого 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «НУФАРМ УКРАЇНА» (далі - Позивач, Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «ГАБЕН» (далі - Відповідач, Покупець) було укладено договір поставки № 021/СД, відповідно до умов якого Продавець зобов'язався поставити (передати у власність) Покупцю засоби захисту рослин (далі -Товар), а Покупець прийняти Товар і сплатити визначену Договором його вартість.

Підпунктом 1.1 п. 1 додатку № 1 до Договору, що є невід'ємною його частиною, сторони погодили кількість, ціну та асортимент Товару, що підлягав поставці Відповідачу.

Відповідно до п. 2.3. Договору, Товар поставляється Покупцю партіями згідно письмової заявки за умови підтвердження Продавцем наявності заявлених асортименту та кількості Товару на складі.

Відповідно до п.п. 4.4. п. 4 Договору, Покупець бере на себе зобов'язання повного розрахунку за Товар.

На виконання умов Договору щодо виконання своїх зобов'язань, ТОВ «НУФАРМ УКРАЇНА» було поставлено партії Товару на загальну суму 7 308 433, 57 гривень.

За письмовою заявкою на поставку Товару від 07.05.2012 р., направленою генеральним директором ТОВ фірма «ГАБЕН» Самілою І.М. на адресу ТОВ «НУФАРМ УКРАЇНА» вх. № 236 від 08.05.2012 р. Позивачем було відвантажено замовлену Відповідачем партію Товару (Агроітокс 50% в.р. 10 л. в кількості 300 л) на загальну суму 199 764 гривні (разом з ПДВ), що підтверджується видатковою накладною № 8800794 від 08.05.2012 р., та рахунком № 8900917 від 07.05.2012 р.

За письмовою заявкою на поставку Товару від 17.05.2012 р., направленою генеральним директором ТОВ фірма «ГАБЕН» Самілою І.М. на адресу ТОВ «НУФАРМ УКРАЇНА» вх. № 254 від 18.05.2012 р., Позивачем було відвантажено замовлену Відповідачем партію Товару (Агрітокс в.р. 10 л. в кількості 260 л; Естет 905 к.е. 20 л. в кількості 540 л; Кайзо в.г. 0,5 кг. в кількості 100 кг; Клінік в.р. 20 л. в кількості 1500 л) на загальну суму 156 247, 20 гривень (разом з ПДВ), що підтверджується видатковою накладною № 8800820 від 18.05.2012 р., рахунком № 8900937 від 16.05.2012 р.

За письмовою заявкою на поставку Товару від 11.07.2012 р., направленою генеральним директором ТОВ фірма «ГАБЕН» Самілою І.М. на адресу ТОВ «НУФАРМ УКРАЇНА», Позивачем було відвантажено замовлені Відповідачем партії Товару:

- Клінік в.р. 20 л. в кількості 16 320 л на загальну суму 782 380 (разом з ПДВ), що підтверджується видатковою накладною № 8800906 від 16.07.2012 р., рахунком № 8901025 від 13.07.2012 р.;

- Клінік в.р. 20 л. в кількості 16 320 л на загальну суму 782 380, 80 гривень (разом з ПДВ), що підтверджується видатковою накладною № 8800908 від 17.07. 2012 року, рахунком № 8901025 від 13.07.2012 р.,

- Клінік в.р. 20 л. в кількості 31 280 л на загальну суму 1 499 563, 20 гривень (разом з ПДВ), що підтверджується видатковою накладною № 8800911 від 18.07.2012 р., рахунком № 8901025 від 13.07.2012 р.;

- Стабілан 750 SL в.р.к. 10 л. в кількості 720 л; Чемпіон з.п. 10 кг в кількості 500 кг на загальну суму 80 078, 40 гривень (разом з ПДВ), що підтверджується видатковою накладною № 8800912 від 18.07.2012 р., рахунком № 8901026 від 13.07.2012 р.

- Компакт Плюс 25, КС 5 л в кількості 5000 л; Нупрід 600 ТН 5 л. в кількості 800 л на загальну суму 1 363 133, 60 гривні (разом з ПДВ), що підтверджується видатковою накладною № 8800918 від 24.07.2012 р., рахунком № 8901026 від 13.07.2012 р. Товар на суму 83 034 гривні був повернутий Позивачу;

- Клінік в.р. 20 л. в кількості 15 640 л на загальну суму 749 781, 60 гривня (разом з ПДВ), що підтверджується видатковою накладною № 8800917 від 24.07. 2012 р. , рахунком № 8901025 від 13.07.2012 р.;

- Містік Супер к.е. 5 л. в кількості 5000 л; Нупрід макс, т.к.с. 5 л в кількості 1000 л; Стабілан 750 SL в.р.к. 10 л. в кількості 4280 л; Чемпіон з.п. 10 кг. в кількості 500 кг на загальну суму 1 547 577, 60 гривень (разом з ПДВ), що підтверджується видатковою накладною № 8800929 від 09.08.2012 р., рахунком № 8901026 від 13.07.2012 р. Товар на суму 205 188 гривень був повернутий Позивачу;

- Клінік в.р. 20 л. в кількості 440 л на загальну суму 21 093, 60 гривні (разом з ПДВ), що підтверджується видатковою накладною № 8800930 від 09.08.2012 р. рахунком № 8901025 від 13.07.2012 р.

За письмовою заявкою на поставку товару від 22.08.2012 р., направленою генеральним директором ТОВ фірма «ГАБЕН» Самілою І.М. на адресу ТОВ «НУФАРМ УКРАЇНА»), Позивачем було відвантажено замовлену Відповідачем партію Товару (Гізмо 60, кс (5 л) в кількості 720 л) на загальну суму 72 489, 60 гривень (разом з ПДВ), що підтверджується видатковою накладною № 8800944 від 22.08.2012 р., рахунком № 8901058 від 20.08.2012 р.

За письмовою заявкою на поставку Товару від 22.08.2012 р., направленою генеральним директором ТОВ фірма «ГАБЕН» Самілою І.М. на адресу ТОВ «НУФАРМ УКРАЇНА» Позивачем було відвантажено замовлену Відповідачем партію Товару (Естет 905, ке (20 л) в кількості 400 л) на загальну суму 26 212 гривень (разом з ПДВ), що підтверджується видатковою накладною № 8800945 від 23.08.2012 р., рахунком № 8901062 від 22.08.2012 р.

За письмовою заявкою на поставку Товару від 05.10.2012 р., направленою генеральним директором ТОВ фірма «ГАБЕН» Самілою І.М. на адресу ТОВ «НУФАРМ УКРАЇНА», Позивачем було відвантажено замовлену Відповідачем партію Товару (МЕЗЗО, в.г. 100 г. в кількості 3 кг; 2М-4Х 750, в.к. 25 л. в кількості 300 л) на загальну суму 29 288,77 гривень (разом з ПДВ), що підтверджується видатковою накладною № 8800982 від 09.10.2012 р., рахунком № 8901105 від 05.10.2012 р.

Видаткові накладні та відповідні рахунки були оформлені відповідно до вимог чинного на той момент законодавства України про бухгалтерський облік та фінансову звітність, підписані Позивачем і Відповідачем та скріплені печатками підприємств. Весь Товар, що підлягав передачі Відповідачу, був фактично отриманий довіреною особою ТОВ фірма «ГАБЕН» Габудою Володимиром Степановичем, згідно довіреностей на отримання матеріальних цінностей від ТОВ «НУФАРМ Україна» по кожній поставці товару, за кожним окремим рахунком, які долучені до матеріалів справи.

Відповідно до п. 4.2. Договору, Товар оплачується шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця. Строки та умови оплати Товару визначаються у Додатку № 1 до Договору.

Згідно з п. 2.1. Додатку № 1 до Договору, умови здійснення розрахунків передбачають оплату Покупцем 30 % в якості попередньої оплати та 70 % в якості оплати Товару на 180 день після передачі Товару згідно виставленого рахунку.

Відповідно до п.п. 5.2.2. п. 5.2. Договору, Покупець зобов'язується оплатити Товар, посилаючись у платіжному дорученні на цей Договір, номер рахунку чи видаткової накладної, суворо у терміни та на умовах, що визначені у ньому.

Як зазначено в п.п. 4.2. п. 4 Договору, платежі, що Покупець здійснює за Договором, зараховуються Продавцем відносно накладних у хронологічному порядку, якщо інше не зазначено Покупцем у платіжному дорученні або окремому листі. У разі існування простроченої заборгованості, всі поточні оплати Покупця за цим Договором зараховуються на рахунок погашення такої заборгованості.

Отже, в якості оплати за поставлений ТОВ «НУФАРМ УКРАЇНА» Товар, Відповідачем було перераховано грошові суми у загальному розмірі 268 084, 23 грн. ( відомості про перераховані відповідачем суми, про номер і дату платіжних доручень, про видаткові накладні отриманий товар по яких оплачено, відомості про рахунки які виставлялись відповідачу до оплати,- наведені позивачем у позовній заяві). Окрім того, вказано які кошти зараховано як попередню оплату за поставлений товар, та яку оплату зараховано в рахунок погашення заборгованості у порядку п.п.4.2 п.4 Договору. Зауважень, розбіжностей щодо платежів, їх зарахування Відповідач не висловив.

Решта грошових коштів, що підлягала сплаті Відповідачем в якості оплати поставленого Позивачем Товару перерахована на рахунок ТОВ «НУФАРМ УКРАЇНА» не була.

Дана обставина свідчить про порушення Відповідачем положень Договору щодо здійснення розрахунків за поставлений Товар (п. 1.1., 4.1., 4.4., 5.2.2. Договору та п. 2.1. Додатку № 1 до Договору та та п. 2.1. Додатку № 1 до Договору).

На підставі наведеного, позивач у позовній заяві зазначив, що загальна сума заборгованості ТОВ фірма «ГАБЕН» перед ТОВ «НУФАРМ УКРАЇНА» за Договором на момент подання даної позовної заяви складала 6 752 127,34 гривень: 308 433,57 гривень (вартість всього поставленого Товару) - 288 222 гривні (вартість повернутого Товару) - 268 084,23 гривні (загальна сплачена вартість Товару Відповідачем) = 6 752 127,34 гривень.

Як вбачається, позовна заява поступила до господарського суду Львівської області 12.07.2013 року і в день її надходження пройшла реєстрацію в автоматизованій системі документообігу господарського суду Львівської області.

02.08.2013 року позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог у якій ствердив, що Відповідач 16.07.2013 року повернув Позивачеві товар відповідно до документу про повернення постачальнику № 28 від 16.07.2013 року товару на загальну суму 999 768,12 грн. (з ПДВ).

Також, відповідно до платіжного доручення № 2394 від 19.12.2012 року Відповідач оплатив позивачеві 10 000,00 гривень.

Як зазначено в п.п. 4.2. п. 4 Договору, платежі, що Покупець здійснює за Договором, зараховуються Продавцем відносно накладних у хронологічному порядку, якщо інше не зазначено Покупцем у платіжному дорученні або окремому листі. У разі існування простроченої заборгованості, всі поточні оплати Покупця за цим Договором зараховуються на рахунок погашення такої заборгованості.

Таким чином, основний борг Відповідача зменшився на суму 999 768,12 грн. та 10 000,00 грн. і становить як на час подання Заяви про зменшення розміру позовних вимог так і станом на момент прийняття рішення у справі 5 742 359,22 (п'ять мільйонів сімсот сорок дві тисячі триста п'ятдесят дев'ять гривень двадцять дві копійки).

Враховуючи, що оплата 10 000,00 грн. відбулась 19.12.2012 року, та враховуючи п.п. 4.2. п. 4 Договору, позивач нарахував відповідачеві пеню у розмірі 456 168 гривень (розрахунок пені по видаткових накладних №8800820 від 18.05.2012 року, 8800794 від 08.05.2012 року додано до Заяви).

Враховуючи, що оплата 10 000,00 грн. відбулась 19.12.2012 року, та враховуючи п.п. 4.2. п. 4 Договору, позивач нарахував відповідачеві 3 % річних від простроченої суми у розмірі 92 225 гривень . (розрахунок 3% річних по видатковій накладній №8800820 від 18.05.2012 року додано до Заяви ).

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Виходячи з факту невиконання Відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати вартості поставленого Позивачем Товару на загальну суму 5 742 359,22 гривень, порушення п. 1.1., 4.1., 4.4., 5.2.2. Договору та п. 2.1. Додатку № 1 до Договору, загальна заборгованість Відповідача за Договором поставки № 021/СД від 06.02.2012 р., з урахуванням пені за кожний день простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, а також 3 % річних від простроченої суми становить у загальному розмірі 6 290 752 гривні.

При прийнятті рішення суд виходив із наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. (ст.11 ЦК України).

У відповідності до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона ( боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст.525 ЦК України , одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб"єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт ( управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов"язаної сторони виконання її обов"язку.

У даному випадку зобов»язання між сторонами виникли з Договору поставки товару №021/СД від 06.02.2012 року.

Відповідно до ч.1 ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов»язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари) , а покупець зобов»язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов»язується передати у встановлений строк (строки ) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов»язаних з особистим, сумейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов»язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Факт укладення та чинності Договору №021/СД від 06.02.2012 в період здійснення вищеперелічених господарських операцій по поставці товару, відповідач не заперечив.

Матеріалами справи підтверджено, а Відповідачем не спростовано, що основний борг за отриманий від Позивача товар складає 5 742 359,22 грн.

Вимога Позивача про стягнення 5 742 359,22 грн. основного боргу підлягає до задоволення.

Порушенням зобов'язання, згідно зі ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень ст.625 ЦК України, наслідки прострочення боржником грошового зобов»язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов»язання.

Оскільки розбіжностей між сторонами у розрахунку 3% річних немає, розрахунок проведено вірно, вимога Позивача в цій частині заявлених вимог підлягає до задоволення в сумі 92 225,00 грн .

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку , передбачених ГК України, іншими законами та договором ( частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов"язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов"язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів ( робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов"язання , як пеня, її розмір та період нарахування встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1 , 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Частина 6 статті 232 Господарського кодексу України: «Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано».

Відповідно до п.5.2.3 Договору, у разі прострочення оплати товару, що поставляється у відповідності з умовами цього Договору, Покупець зобов»язаний сплатити на рахунок Продавця пеню за кожний день простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно розрахунку пені, долученого Позивачем до Заяви про зменшення розміру позовних вимог, сума пені складає 456 168,00 грн.

Перевіривши розрахунок Позивача, суд дійшов висновку , що вимога Позивача про стягнення 456 168,00 грн. пені підлягає до задоволення.

Із врахуванням Заяви про зменшення розміру позовних вимог (вх.№31221/13 від 02.08.13р.), згідно розрахунків Позивача, стягненню з Відповідача на користь Позивача підлягає заборгованість за Договором поставки №01/СД від 06.02.2012 р. в розмірі 6 290 752,22 грн., включаючи: 5 742 359,22 грн. основного боргу, 456 168 грн. пені, 3% річних в сумі 92225,00 грн.

У поданій Заяві від 11.07.2013 року Позивач просить вжити заходи до забезпечення позову шляхом «накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу, що будуть виявлені на будь-яких рахунках відповідача або рухоме та нерухоме майно в частині, що відповідає розміру заявлених позовних вимог, загальною вартістю 7 301 253,48 грн. (сім мільйонів триста одна тисяча двісті п»ятдесят три гривні сорок вісім копійок)».

Виходячи з факту невиконання Відповідачем своїх зобов»язань шодо сплати вартості поставленого Позивачем товару, Позивач (як пояснює у Заяві) звернувся до господарського суду із позовними вимогами щодо стягнення з Відповідача суми основного боргу за Договором поставки №021/СД від 06.02.2012 р, пені та 3% річних від простроченої суми, але припускає, що грошові кошти , які є предметом спору з Відповідачем, можуть зникнути , зменшитись за кількістю на момент виконання рішення.

Позивач стверджує, що ним була виявлена ухвала господарського суду Львівської області від 09.04.2012 року у справі №5015/1390/12, якою були вжиті заходи до забезпечення позову до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Габен», що підтверджує побоювання Позивача щодо утруднення виконання або невиконання Відповідачем рішення господарського суду.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Стаття 67 господарського процесуального кодексу України передбачає, що позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Заходи до забезпечення позову можуть вживатися лише за умов, визначених статтею 66 ГПК: якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов»язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов»язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв»язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний таких захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв»язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Питання про забезпечення позову може вирішуватися господарським судом як без проведення окремого судового засідання, так і в засіданні з викликом представників сторін, інших учасників судового процесу із заслуховуванням їх думки.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред»явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись на момент виконання рішення

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов»язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб»єкта господарювання, якщо така діяльність , у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості. ( Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»).

Керуючись наведеними нормами процесуального законодавства та враховуючи вказівки Постанови Пленуму ВГСУ, при вирішенні питання про забезпечення позову за заявою Позивача суд не знайшов обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, відсутності наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Зважаючи на те, що подана Позивачем заява про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача або на майно останнього не обґрунтована документально (тобто, позивач не доводить, що невжиття заходів до забезпечення позову, які ним вказуються, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній конкретній справі), Позивач не визначився із видом забезпечення позову, який вбачає за необхідне вжити виходячи із заявлених вимог ( оскільки просить або накласти арешт на грошові кошти відповідача ( при цьому. Які будуть виявлені у майбутньому) або на майно останнього). Позивач не доводить адекватність засобу забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, не доводить фактів про наявність у боржника-відповідача майна ( у т.ч. грошових коштів на рахунках в банківських установах тощо) .

Окрім того, не оцінюється судом як достатньо обґрунтоване припущення того, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній конкретній справі, посилання Позивача на ухвалу господарського суду Львівської області від 09.04.2012 року у справі №5015/1390/12, якою були вжиті заходи до забезпечення позову до ТзОВ фірма «Габен» шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно товариства, оскільки у даній справі Позивачем заявлено вимоги про стягнення грошових коштів з Відповідача, однак , як вже зазначено вище Позивач не доводить фактів про наявність у боржника-відповідача грошових коштів на рахунках в банківських установах. Крім того, Постановою Вищого господарського суду України від 05 грудня 2012 року у справі №5015/1390/12 задоволено касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Габен», Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.05.2012 року та ухвалу господарського суду Львівської області від 09.04.2012 року у справі №5015/1390/12 скасовано та відмовлено заявнику (Миронюк Я.С.) в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Із врахуванням вищенаведеного, суд не вбачає підстав для задоволення Заяви Позивача від 11.07.2013 року про забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду (ст.66 ГПК України).

Відповідно до п.2.14 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7 «Про деякі питання практики застосування розділу У1 Господарського процесуального Кодексу України», якщо господарським судом розглянуто і відхилено заяву про вжиття запобіжних заходів або про забезпечення позову, то за подання іншої заяви з тих же питань заявник зобов»язаний сплатити судовий збір на загальних підставах. Використання з цією метою первісного документа про сплату судового збору не допускається.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

За вимогами пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України ,,Про судовий збір'' ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру стягується судовий збір в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, немайнового характеру - один розмір мінімальної заробітної плати.

Відповідно до Закону України ,,Про державний бюджет України на 2013 рік'' розмір мінімальної заробітної плати на 01.01.2013 р. складав 1147 грн.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір в сумі 68820,00 грн. покладається на Відповідача.

Керуючись ст.ст.1,2,4-3,4-4,22,32,33,34,36,43,44,49,66,67,68,75,82,84,85,116 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги , розмір яких зменшено Заявою від 02.08.2013 р (вх.№31221/13 від 02.08.2013 року) задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «ГАБЕН» (79026, м.Львів, вул.Персенківка, будинок 19, код ЄДРПОУ 20832731) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НУФАРМ Україна» (03680, м.Київ, вул.Миколи Грінченка, будинок 4, код ЄДРПОУ 36797495) суму заборгованості за Договором поставки №021/СД від 06.02.2012р. в розмірі 6 290 752 гривні (шість мільйонів двісті дев»яносто тисяч сімсот п»ятдесят дві) 22 коп., включаючи: 5 742 359,22 (п»ять мільйонів сімсот сорок дві тисячі триста п»ятдесят дев»ять гривень двадцять дві копійки) основного боргу; 456 168 гривень (чотириста п»ятдесят шість тисяч сто шістдесят вісім гривень) пені; 92 225 гривень (дев»яносто дві тисячі двісті двадцять п»ять гривень) - 3% річних від простроченої суми, а також 68820,00 грн. судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

4. В задоволенні заяви від 11.07.2013 року про забезпечення позову , - відмовити.

В засіданні 12.08.13 р. оголошено вступну та резолютивну частини прийнятого рішення. Повний текст рішення виготовлено 16.08.13р.

Суддя Кітаєва С.Б.