Рішення № 33048015, 08.08.2013, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 463/66/13 Головуючий у 1 інстанції: Шеремета Г.І.

Провадження № 22-ц/783/4731/13 Доповідач в 2-й інстанції: Мусіна Т. Г.

Категорія: 24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - Мусіної Т.Г.

суддів - Бермеса І.В., Савуляка Р.В.

за участі секретаря- Проворної Н.І.

з участю: ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3, представника ЛКП "Господар" Марків П.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2, Львівського комунального підприємства "Господар" на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 22 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ЛКП "Господар" про зобов'язання укласти договір, незаконне нарахування заборгованості за утримання та обслуговування будинку та проведення перерахунку та позовом ЛКП "Господар" до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги з утримання будинку та прибудинкової території з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3 % річних, -

в с т а н о в и л а :

В березні 2011 р. ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ЛКП «Господар» про зобов'язання відповідача підписати договір про надання житлово-комунальних послуг в редакції пропозицій позивача, визнання незаконним нарахування боргу в сумі 2275,13 грн. та провести перерахунок оплати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не підписував з відповідачем договорів на надання житлово-комунальних послуг у період 2008-2011 років з підстав невідповідності їх закону, тому підстави для нарахування заборгованості по оплаті відсутні. Окрім того відповідач не виконував, або частково надавав неякісні послуги з утримання будинку, прибудинкова територія не визначена.

В травні 2011 р. ЛКП «Господар» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за утримання та обслуговування будинку за період з 22.08.2009 р. по 30.04.2011 р. в розмірі 1715,08 коп., посилаючись на те, що відповідачі є співвласниками 4-кімнатної квартири житловою площею 69,2 кв. м. по АДРЕСА_1, від підписання письмового договору відмовились, покладені на них обов'язки згідно закону щодо оплати житлово-комунальних послуг в добровільному порядку не виконують.

Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 27 грудня 2011 р. обидві справи об'єднані в одне провадження (а.с.259 т.1).

В жовтні 2012 р. ЛКП «Господар» збільшило розмір позовних вимог, просило ухвалити рішення, яким стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, що проживають за адресою: АДРЕСА_1 на користь ЛКП «Господар», ЄДРПОУ: 20822324, адреса: м. Львів, вул. Личаківська, 75 заборгованість за фактично надані житлово-комунальні послуги з утримання будинку та прибудинкової території

За період з 01.03.2008 р. по 30.06.2012 р. в сумі 3846,76 грн. (три тисячі вісімсот сорок шість гривень 76 коп.), суму, на яку збільшилася заборгованість по оплаті послуг з утримання будинку та прибудинкової території з урахуванням встановленого індексу інфляції за період з квітня 2008 р. по липень 2012 р. в розмірі 532,55 грн. (п'ятсот тридцять дві гривні 55 коп.), три проценти річних за період прострочки в сумі 241, 17 грн. (двісті сорок одна гривня 17 коп.).

Стягнути з відповідачів на користь ЛКП «Господар» 214,60 грн. сплаченого судового збору та 30,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 22 квітня 2013 р. позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Зобов'язано ЛКП «Господар» укласти з ОСОБА_2 договір про надання житлово-комунальних послуг з утримання та обслуговування житлового будинку АДРЕСА_2.

Визнано неправомірним нарахування ЛКП «Господар» ОСОБА_2 сум за утримання та обслуговування житлового будинку по вул. І.Вишенського в

м. Львові за період з 01.03.2008 року по 22.08.2009 року в сумі 1215 грн. 88 коп.

В решті вимог відмовлено.

Позов ЛКП «Господар» задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 заборгованість за утримання та обслуговування житлового будинку за період з 22.08.2009 року по 30.06.2012 року в сумі 2124 грн. 88 коп.

В стягненні інфляційних втрат на 3% річних відмовлено.

Рішення суду оскаржили сторони.

Позивач ОСОБА_2 в апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду є незаконним в частині задоволених позовних вимог ЛКП та відмови у його позовних вимогах.

Зокрема, зазначає, що суд прийняв до розгляду позовну заяву ЛКП, яка не оформлена відповідно до вимог ст.ст.119,120 ЦПК України, не врахував, що між сторонами відсутні цивільно-правові відносини, оскільки письмовий договір про надання послуг між ними не укладався, побажання мешканців під'їзду про перелік необхідних послуг не враховані, ЛКП не надано доказів, що будинок перебуває у них на балансі, ОСОБА_2 не пропонувалось підписати типовий договір про надання послуг. Суд не врахував, що ЛКП безпідставно вимагає стягнення плати за обслуговування прибудинкової території, яка належить територіальній громаді міста, і ЛКП не має державного акта на цю земельну ділянку. Вважає незаконним включення в оплату за утримання будинку обслуговування димовентиляційних каналів та внутрішньо будинкових електричних мереж. Суд не врахував, що ЛКП пропустило строк позовної давності.

Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у позові ЛКП та задовольнити позов ОСОБА_2

В апеляційній скарзі ЛКП «Господар» зазначає про незаконність рішення суду в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_2 щодо укладення договору без зазначення умов договору, хоча від укладення Типового договору ОСОБА_2 відмовився. Суд безпідставно визнав протиправним нарахування оплати за період з березня 2008 р. по лютий 2009 р., хоча строк позовної давності не пропущено. Зазначає, що суд безпідставно відрахував із суми заборгованості 506 грн., витрачених ОСОБА_2 на ремонт труби водовідведення, хоча ОСОБА_2 жодних претензій щодо необхідності ремонту вказаної труби не подавав та позовних вимог у цій частині не пред'являв. Суд безпідставно відмовив у задоволенні позову ЛКП «Господар» в частині стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних, чим порушив вимоги ст. 625 ЦК України та не вирішив питання розподілу судових витрат.

Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення позову ЛКП «Господар» та відмову у позові ОСОБА_2

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши доводи осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, передбачених ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню, апеляційна скарга ЛКП «Господар» підлягає задоволенню частково: рішення суду підлягає скасуванню на підставі пунктів 3,4 ст.309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 та задоволення позову ЛКП «Господар», виходячи з таких підстав.

Задовольняючи позов ОСОБА_2 в частині зобов'язання ЛКП «Господар» укласти з ОСОБА_2 договір про надання житлово-комунальних послуг та зменшення суми боргу на 506 грн. суд виходив з положень ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та понесених ОСОБА_2 особистих витрат на ремонт труби. Задовольняючи частково позов ЛКП «Господар» суд виходив з того, що останнім пропущено строк позовної давності за період з 1.03.2008 р. по 22.08.2009 р., а правові підстави для стягнення інфляційних втрат та 3% річних відсутні у зв'язку з відсутністю письмового договору.

Проте погодитись з такими висновками суду не можна, оскільки вони не відповідають обставинам справи, суд допустив порушення норм матеріального права, ухваливши рішення з підстав статей 67,68 ЖК України, хоча ці норми не регулюють правовідносини, що виникли між сторонами, а позов ЛКП «Господар» пред'явлено з підстав порушення і невиконання споживачами - власниками квартири цивільних зобов'язань на підставі статей 509, 610, 625 ЦК України.

Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що сім'я ОСОБА_2 з трьох осіб є власниками приватизованої АДРЕСА_1, яка складається з 4-х кімнат житловою площею 69,8 кв. м., кухні та комунальних вигод. Загальна площа квартири складає 98,60 кв. м. Співвласники квартири зареєстровані та фактично проживають в цій квартирі (а.с.220 т.1).

Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку не створено, комунальний будинок та прибудинкова територія перебувають на обслуговуванні ЛКП «Господар».

Для проведення оплати за надані послуги на ім'я ОСОБА_2 в ЛКП «Господар» відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1.

Предметом спору у даній справі за позовом ЛКП «Господар» є заборгованість за фактично надані послуги з утримання та обслуговування житлового будинку та прибудинкової території за період з 01.03.2008 р. по 30.06.2012 р. в розмірі 3846,76 грн.

На підтвердження своїх вимог позивачем ЛКП «Господар» подано розшифровку заборгованості на 30.06. 2012 р. (а.с.184-185), а також письмові докази про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території.

Зокрема, факт надання ЛКП «Господар» вказаних послуг у спірний період підтверджується письмовими договорами між позивачем ЛКП «Господар» та ВАТ «Львівобленерго» на освітлення місць загального користування та рахунками про сплату ЛКП за використану для цих цілей електроенергію (а.с.88-133 т.1, 202-211), договорами та актами виконаних робіт на проведення профдезінфекції обласним комунальним підприємством профдезінфекції та квитанціями про оплату цих робіт (а.с.138-144 т.1), із спеціалізованим підприємством на вивезення твердих побутових відходів та рахунками-фактурами на оплату цих робіт (а.с. 70-87 т.1, 42-46 т.2), договорами на виконання робіт з ліквідації аварій та пошкоджень на внутрішньобудинкових мережах у житловому фонді (а.с.33-41 т.2), угодами із санітарно епідеміологічною станцією для проведення дератизації (а.с.16-31 т.2). ЛКП «Господар» має необхідні дозволи на ремонт та чищення димарів, повітропроводів (а.с. 212 т.1). Штатними розписами ЛКП «Господар» передбачено посади робітників усіх професій по утриманню житлового господарства: слюсарі сантехніки з обслуговування централізованого опалення та гарячого і холодного водопостачання, покрівельники мулярі, штукатури, столяри, пічники, двірники (а.с.214-216 т.1). Площа прибудинкової території будинку АДРЕСА_2 становить 70,2 кв. м., яка прибирається двірником (а.с.65-69 т.1, а.с. 1-2 т.2).

Таким чином ЛКП «Господар» повністю надавав усі послуги, які є складовою тарифу згідно чинних рішень місцевих органів влади, який розраховано індивідуально по будинку АДРЕСА_2 з врахуванням Порядку формування тарифів на житлово-комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 р. № 560 та від 1 червня 2011 р. № 869.

Наведене підтверджується також розрахунком нарахування та оплати послуг з утримання будинку та прибудинкової території конкретно по квартирі АДРЕСА_1 по кожному виду послуг з врахуванням пільг ОСОБА_2

Відповідно до вимог п.2 ст.10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, власники приватизованого житла в багатоквартирних будинках є співвласниками всіх допоміжних приміщень будинку та його технічного обладнання і повинні сплачувати свою частку витрат у загальних витратах на утримання будинку (житла) та прибудинкової території пропорційно до займаної площі. Послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій зобов'язані сплачувати як квартиронаймачі, так і власники викуплених та приватизованих квартир.

Розрахунками заборгованості по оплаті за вказаний вид послуг підтверджується, що ні ОСОБА_2, ні інші співвласники квартири не оплачували надіслані ЛКП «Господар» квитанції про сплату сум за послуги з утримання будинку та прибудинкової території, оскільки не укладали письмовий договір з ЛКП про надання цих послуг, тому вважають, що правові підстави для стягнення нарахованих сум відсутні.

Проте, погодитись з такими запереченнями відповідачів за позовом ЛКП не можна, виходячи з наступного.

Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг.

Зокрема, обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого на основі Типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом (п.п.1,5 ст.20 Закону), а обов'язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством, а також підготовка та укладення зі споживачем договору про житлово-комунальні послуги.

Обов'язок власника квартири укласти договір на надання житлово-комунальних послуг та оплачувати надані послуги передбачено також п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08.10.1992 р. в редакції постанови КМ України від 24.01.2006 р. № 45.

Таким чином власник квартири зобов'язаний укласти договір про надання житлово-комунальних послуг та оплачувати їх.

Така правова позиція висловлена в ухвалі Верховного Суду України від 06.08.2008 р. у справі за позовом ДП «Моноліт-Сервіс» до Особи № 1 про укладення договору на надання житлово-комунальних послуг та стягнення сум заборгованості з оплати послуг з утримання будинку та прибудинкової території.

Колегією суддів встановлено, що позивач ЛКП «Господар» на виконання своїх обов'язків вручив 10.01.2011 р. ОСОБА_2 проект договору на надання житлово-комунальних послуг, який відповідає Типовому договору під розписку, що підтверджується підписом ОСОБА_2 в журналі про видачу і одержання таких договорів, з відміткою останнього, що він з умовами цього договору не згідний (а.с.9 т.2).

Письмовою заявою від 2.03.2011 р. на адресу директора ЛКП «Господар», яка підписана ОСОБА_2 мешканці АДРЕСА_1 відмовились від укладення запропонованого Типового договору ( а.с. 12 т.1).

У постанові Верховного Суду України від 10 жовтня 2012 р. у справі за позовом ТОВ «Ковальське - Житлосервіс» до Особи - 1 про зобов'язання укласти договір про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території висловлена правова позиція, що закріпивши принцип свободи договору ЦК України разом з тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абз. 2 ч.3 ст.6 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору, сторони не можуть діяти всупереч положенням цього кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 20 Закону № 1875 - ІV від 24 червня 2004 року передбачений обов'язок споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Цей обов'язок відповідає зустрічному обов'язку виконавця, визначеному п. 3 ч. 2 ст.21 цього Закону, підготувати та укласти зі споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Форма та зміст (умови) типового договору затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 529 «Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» (далі - постанова № 529).

З аналізу змісту ч. 3 ст. 6 ч. 1 ст.630 ЦК України, ст.ст. 19 - 21 Закону № 1875 - ІV від 24 червня 2004 року, постанови № 529 убачається, що умови типового договору, що набули юридично обов'язкового значення в cилу актів цивільного законодавства, є обов'язковими для сторін договору, які не мають права відступити від їх положень і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Таким чином, укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов'язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає типовому договору. Відмова споживача послуг від укладення договору в такому разі суперечить вимогам ч.3 ст. 6, ст.ст. 627, 630 ЦК України та ст.ст. 19,20 Закону № 1875 - ІV від 24 червня 2004 року.

У разі невиконання споживачем права виробника (виконавця) послуг на укладення договору про надання житлово-комунальних послуг, який відповідає вимогам типового договору, таке право підлягає захисту судом шляхом визнання договору укладеним на умовах передбачених нормативним актом обов'язкової дії.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 360-7 ЦПК України зазначене рішення Верховного Суду України є обов'язковим у подібних правовідносинах для всіх судів України.

Проте суд першої інстанції цих вимог закону не врахував та повністю задовольнив позов ОСОБА_2 про зобов'язання ЛКП «Господар» укласти з ним договір, не вказавши на яких умовах, хоча позовні вимоги ОСОБА_2 в цій частині пред'явлені про укладення договору на його умовах, зазначених в позовній заяві (а.с.4) та письмових зверненнях до ЛКП.

При таких обставинах рішення суду у вказаній частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у цій частині позовних вимог.

Оскільки обов'язок споживача житлово-комунальних послуг власника житла ґрунтується не тільки на договорі, але й на законі, відсутність письмових договірних відносин не є підставою для звільнення від оплати житлово-комунальних послуг.

Така позиція висловлена в ухвалі Верховного Суду України від 08.04.2009 р. у справі за позовом Житлово-експлуатаційного ремонтно-будівельного управління ТОВ «Рівненський МЖК» до Особи №1 про стягнення заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг.

З врахуванням наведеного, заперечення ОСОБА_2, що відсутність письмового договору між сторонами не може бути підставою для відмови у позові до нього та інших співвласників про стягнення заборгованості з оплати фактично наданих та спожитих сім'єю ОСОБА_2 послуг.

Доказів про те, що відповідачі звертались до позивача з претензіями, щодо неякісного надання послуг у спірний період, оформлених відповідно до положень ст. 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» суду не надано.

Позивачем ЛКП «Господар» не пропущено строки позовної давності, оскільки вимоги ЛКП про стягнення заборгованості у період з березня 2008р. по лютий 2009р. були задоволені шляхом ухвалення Личаківським районним судом м. Львова заочного рішення від 24 грудня 2009 року, яке виконувалося виконавчою службою і було скасовано судом за заявою ОСОБА_2 із залишення позову ЛКП «Господар» без розгляду, тому строк позовної давності перервався відповідно до положень ст. 264 ЦК України..

З огляду на вказане, рішення суду в частині визнання неправомірним нарахування ЛКП «Господар» ОСОБА_2 сум за утримання та обслуговування будинку за період з 1.03.2008р. по 22.08.2009р.в сумі 1215 грн., є незаконним, тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у цій частині про відмову ОСОБА_2 у цій частині позовних вимог.

Колегія суддів також вважає, що правові підстави для зменшення суми заборгованості з оплати наданих послуг на 506 грн. відсутні, оскільки рішення суду в цій частині ухвалено судом першої інстанції з порушенням вимог ч.1 ст.11 ЦПК України, так як позовних вимог про зарахування 506 грн., витрачених ОСОБА_2 на ремонт труби водовідведення в його квартирі, він до ЛКП «Господар» не пред'являв.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що плата за прибирання прибудинкової території нарахована безпідставно у зв'язку з відсутністю у ЛКП «Господар» державного акта на площу прибудинкової території, є безпідставними, оскільки суперечать вимогам ст. 42, ч. 2 ст. 83, ст. 126 Земельного кодексу України, які передбачають, що прибудинкові території державної або комунальної власності надаються у постійне користування підприємствам, установам, організаціям, які здійснюють управління цими будинками і видача державного акту на таку землю не передбачена.

Порядок використання земельної ділянки комунальної власності, на якій розташований багатоквартирний будинок, що належить до комунальної власності та прибудинкової території відповідно до їх цільового призначення, регулюються Законом України № 2807 - IV від 06 вересня 2005 р. «Про благоустрій населеного пункту», який передбачає, що розмір та конфігурація прибудинкової території визначається лише на підставі відповідної землевпорядної документації.

Колегія суддів вважає, що не можна погодитись з рішенням суду в частині відмови у позові ЛКП «Господар» про стягнення суми заборгованості з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості, оскільки рішення в цій частині ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, правовідносини, які виникли між сторонами у даній справі є договірними про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, які надаються за плату, яку споживач зобов'язаний оплатити у встановленому розмірі та у встановлені строки, тобто зобов'язання є грошовим.

На боржника покладено цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч.1 ст. 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Таким чином, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.

Закріплена в п. 10 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, встановлених у ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Така правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 20 червня 2012 р., висловленої за наслідками розгляду цивільної справи за позовом комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» до Особи-1 про стягнення заборгованості за надані комунальні послуги і відповідно до положень ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для усіх судів України при застосуванні зазначеної норми права у вказаних правовідносинах.

Оскільки суд першої інстанції вказаних вимог закону не врахував, розрахунки інфляційних втрат та трьох процентів річних проведені ЛКП «Господар» правильно, колегія судді вважає, що рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Оскільки за позовом ЛКП «Господар» відповідач ОСОБА_2 як учасник війни відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» користується пільгами щодо сплати судового збору, а члени його сім'ї ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не користуються пільгами, передбаченими у ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», з них підлягають стягненню судові витрати, понесені позивачем ЛКП «Господар» та підтверджені письмовими доказами.

Керуючись п.2 ч.1 ст.307, п.п.3,4 ст. 309, ч. 2 ст. 314, ст.ст. 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Апеляційну скаргу Львівського комунального підприємства "Господар" задовольнити частково.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 22 квітня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Львівського комунального підприємства "Господар" про зобов'язання укласти договір про надання житлово-комунальних послуг з обслуговування будинку в редакції ОСОБА_2, визнання незаконним нарахування боргу в сумі 2275,13 грн. та проведення перерахунку - відмовити.

Позов Львівського комунального підприємства "Господар" до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за оплату послуг з утримання будинку та прибудинкової території задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, що проживають за адресою АДРЕСА_1 на користь ЛКП "Господар", ЄДРПОУ: 20822324, адреса: м. Львів, вул. Личаківська, 75 заборгованість за фактично надані житлово-комунальні послуги з утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.03.2008 р. по 30.06.2012 р. в сумі 3846, 76 грн. (три тисячі вісімсот сорок шість гривень 76 коп.), суму, на яку збільшилася заборгованість по оплаті послуг з утримання будинку та прибудинкової території з урахуванням встановленого індексу інфляції за період з квітня 2008р. по липень 2012р. в розмірі 532,55грн. (п'ятсот тридцять дві гривні 55 коп.), три проценти річних за період прострочки в сумі 241,17 грн. (двісті сорок одна гривня 17 коп.).

Стягнути з відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ЛКП "Господар" 214,60 грн. сплаченого судового збору та 30,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20-ти днів з дня набрання рішенням апеляційного суду законної сили.

Головуючий: _____ Мусіна Т.Г.

Судді: _____ Бермес І.В.

_____ Савуляк Р.В.