Постанова № 33047574, 05.08.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 серпня 2013 року 16:51 № 826/8638/13-а

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В., за участю секретаря судового засідання Хилі І.В. та представників сторін:

від позивача: Прядка В.В.,

від відповідача: Мильнікової М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного акціонерного товариства «Виробничо-будівельна фірма «Берест»до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової службипроскасування податкового повідомлення-рішення №0008142260 від 26 грудня 2012 року, - ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося приватне акціонерне товариство «Виробничо-будівельна фірма «Берест» (далі - позивач, ПрАТ ««ВБФ «Берест») з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС), в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0008142260 від 26 грудня 2012 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2013 року відкрито провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач безпідставно прийшов до висновку про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» при здійсненні операцій з експорту товарів за ціною нижчу за звичайну, оскільки ціна товару визначена сторонами договору, а інформація в щомісячному бюлетені «Огляд цін українського та світового товарних ринків» Державного підприємства «Держзовнішінформ», на яку посилається податковий орган як на підставу для встановлення факту заниження позивачем ціни на експортовану продукцію, не відповідає дійсності.

Як зазначав позивач, продаж таких товарів як горох, соя, крупа кукурудзяна є оптовою торгівлею продовольчими товарами та відповідно одним з основних видів господарської діяльності ПрАТ «ВБФ «Берест», про що вказується в статуті позивача.

Позивач також звертав увагу суду на те, що факт експорту ПрАТ «ВБФ «Берест» вищевказаного товару підтверджується вантажно-митними деклараціями з відмітками щодо фактичного вивезення товарів за межі митної території України, тому доводи податкового органу про відсутність права на застосування нульової ставки ПДВ при здійснення таких операцій є безпідставними.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що під час перевірки було встановлено, що позивачем неправомірно завищено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 628 222,00 грн. В обґрунтування даних висновків відповідач зазначав, що позивач уклав зовнішньоекономічні контракти про продаж на експорт таких товарів як горох, соя, крупа кукурудзяна, що не є типовим видом господарської діяльності позивача. Крім того, ціна на такий товар, як встановлено податковим органом з щомісячного бюлетеня «Огляд цін українського та світового товарних ринків» Державного підприємства «Держзовнішінформ», нижче звичайної, а інформація відносно здійснення експортних операцій ПрАТ «ВБФ «Берест» до бази АРМ Митниця не надходила, в результаті чого перетин митного кордону для здійснення експортних операцій не підтверджено.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 05 серпня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд,-

В С Т А Н О В И В:

Судом встановлено, що приватне акціонерне товариство «Виробничо-будівельна фірма «Берест» (код ЄДРПОУ 02403446) зареєстроване Дніпровською районною в м. Києві державною адміністрацією 30.10.1995 р. за №04182 та є суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності (акредитовано на Київській міжрегіональній митниці Міндоходів за № UA 10002403446).

Як платник податків позивач перебуває на обліку в ДПІ у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби з 02.11.1995 р. за №02534, є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва №100289946 від 03.07.2010 року, індивідуальний податковий номер 024034426036.

У період з 13.08.2012 р. по 10.09.2012 р. ДПІ у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби було проведено планову виїзну перевірку ПрАТ «ВБФ «Берест» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 р по 30.06.2012 р.

За результатами проведеної перевірки було складено акт №2967/22-621-02403446 від 17.09.2012 р. (далі по тексту - Акт перевірки, Акт), том І, а.с.9-29.

Позивачем було подано заперечення на акт перевірки №13049/10 від 26.09.2012 р., за результатами розгляду якого відповідачем у зв'язку з допущенням технічних помилок, частину висновків акту перевірки №2967/22-621-02403446 від 17.09.2012 р. було змінено, а в іншій частині висновки Акту залишено без змін (том І, а.с.30-37).

08.10.2012 р., на підставі вказаного акту перевірки, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000542260, яким зменшено позивачу розмір від'ємного значення по податку на додану вартість на суму 630 793,00 грн.

Не погоджуючись із винесеним за результатами перевірки податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його в адміністративному порядку.

Рішенням Державної податкової служби у місті Києві про результати розгляду первинної скарги від 17.12.2012 р. №8661/10/12-114 (том І, а.с.41-45), податкове повідомлення-рішення від 08.10.2012 р. №0000542260 було скасовано в частині зменшення розміру від'ємного значення по ПДВ на суму 2 571,00 грн., в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

За результатам повторного оскарження рішенням Державної податкової служби у м. Києві від 06.03.2013 року скарги голови правління ПрАТ «ВБФ «Берест» від 08.01.2013 р. №08-01-13/01 та №08-01-13/02 були залишені без розгляду та повернуті.

З урахуванням результатів адміністративного оскарження ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС було прийнято податкове повідомлення-рішення від 26 грудня 2012 року №0008142260, яким позивачу за порушення п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.195.1 ст.195 Податкового кодексу України було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 628 222,00 грн. (том І, а.с.8).

Як вбачається з наданого відповідачем розрахунку суми податкових зобов'язань (том ІІ, а.с.58), спірним податковим повідомленням-рішенням позивачу було зменшено суму від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 628 222,00 грн., задекларованого у рядку 24 податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2012 р. (том І, а.с.230).

Під час перевірки було встановлено, що позивачем всупереч п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.195.1 ст.195 Податкового кодексу України збільшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 628 222,00 грн. за наслідками зовнішньоекономічних операцій з експорту товару контрагентам - Vettera Trade S.A. (Республіка Панама), ТОВ «Віталкомус» (Молдова) та ТОВ «Ракан-Крупяной Дом» (Республіка Білорусь) на підставі зовнішньоекономічних контрактів - №19/03-2012 від 19.03.2012 року, №01/03-2012 р. від 01.03.2012 р., №15/02-2012 від 15.02.2012 р.

Як зазначено в Акті перевірки, за результатами аналізу фінансово-господарських документів виявлено, що ціна за 1 тонну сільськогосподарської продукції нижче рівня ціни за 1 тонну сільськогосподарської продукції згідно даних Державного інформаційно-аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків ДП «Держзовнішінформ». Згідно розрахунків, проведених в ході перевірки, встановлено, що сума збитків по експорту від фінансово-господарських операцій за березень-червень 2012 року складає 259 023,00 грн.

Отже, за висновком контролюючого органу, підприємством не виконано вимоги п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов'язань з ПДВ на загальну суму 259 023,00 грн., в тому числі за березень 2012 р. на суму 56 616,00 грн., квітень 2012 р. на суму 11 526,00 грн., травень 2012 р. на суму 156 013,00 грн., червень 2012 р. на суму 35 468,00 грн.

Також, як встановлено в ході перевірки, ПАТ «ВБФ «Берест» здійснено експорт сільськогосподарської продукції (горох, боби соєві, крупа кукурудзяна) за межі митної території України, що оподатковуються за ставкою 0% на загальну суму 5 259 449,00 грн., які відображено в р. 2.1 Декларацій з ПДВ: за березень 2012 - у розмірі 128 764,00 грн., за квітень 2012 - у розмірі 776 014,00 грн., за травень 2012 - у розмірі 2 011 928,00 грн., за червень 2012 - у розмірі 2 342 743,00 грн.

Як наголошено в Акті перевірки, товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо таке вивезення підтверджено в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимог Митного кодексу України. Вантажні митні декларації із відмітками щодо фактичного вивезення товарів за межі митної території України до перевірки не надавались, про що свідчать належним чином засвідчені копії вантажних митних декларацій, які додаються до матеріалів перевірки.

За результатами перевірки встановлено, що інформація, повідомлення, відомості відносно здійснення експортних операцій ПАТ «ВБФ «Берест» до бази даних «Митниця» ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС не надходила, в результаті чого перетин митного кордону для здійснення експортних операцій не підтверджено.

Дослідивши висновки Акту перевірки, що стали підставою для зменшення позивачу від'ємного значення суми податку на додану вартість, інші фактичні обставини, що мають значення для вирішення спору, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 188.1. ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Статтею 39 Податкового кодексу України врегульовано методи визначення та порядок застосування звичайної ціни. Згідно з п.1 розділу ХІХ Податкового кодексу України статті 39 цього Кодексу набирає чинності з 1 січня 2013 року.

Відповідно до п. 8 підрозділу 10 розділу Х Податкового кодексу України до вступу в дію статті 39 цього Кодексу застосовується пункт 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Оскільки спірні правовідносини виникли в 2012 році, порядок визначення звичайної ціни регулюється пунктом 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Як передбачено п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.

Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

З положень наведеної норми закону слідує, що за загальним правилом звичайною ціною товару є ціна договору, котрий був укладений між взаємно незалежними (як юридично, так і фактично) сторонами, за наявності у сторін добровільного наміру досягти згоди з істотних умов договору, за умови можливості реального виконання зобов'язань за договором без докладання сторонами значних додаткових зусиль (в тому числі й витрат).

Згідно підпункту 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Отже, за загальним правилом, встановленим Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо не доведено протилежне, звичайною ціною є договірна ціна, що відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Якщо податковий орган не згодний із ціною договору, то він зобов'язаний довести, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни. При цьому податковий орган зобов'язаний діяти в порядку, встановленому законом.

Згідно з пп.1.20.2. п.1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Отже, здійснюючи нарахування податкових зобов'язань при визначенні рівня звичайних цін, податковий орган має діяти з дотриманням вищенаведених приписів пп.1.20.2. п.1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Як вбачається з матеріалів справи позивачем були укладені зовнішньоекономічні контракти:

- №19/03-2012 від 19.03.2012 року зі специфікаціями (Додаток №1 та №2, додаток №3 та додаток №5 до контракту №19/03-2012 від 19.03.2012 р.) (том І, а.с.65-70) про продаж ПрАТ «ВБФ «Берест» компанії Vettera Trade S.A. (Республіка Панама) жовтого колотого гороху у поліпропіленових мішках по 25 кг, вартістю 463,00 доларів США за тонну на умовах поставки FAS Одеса або Іллічівськ або Морський торговий порт Южний (Інкотермс 2000 р.); сої насипом вартістю 447,00 доларів США за тонну на умовах поставки FCA ж.д. станція Харків-Ліски (Інкотермс 2000 р.); жовтого цілого нешліфованого гороху насипом вартістю 303,00 долари за тонну на умовах поставки CPT станція Одеса-Пересип (Інкотермс 2000 р.);

- №01/03-2012 р. від 01.03.2012 р. зі специфікаціями №001 від 01.03.2012 р., №002 від 23.03.2012 р., від 003 від 23.05.2012 р. (том І, а.с.71-73) про продаж ПрАТ «ВБФ «Берест» ТОВ «Виталкомус» (Республіка Молдова) гороху шліфованого (колотого) вартістю 350,00 доларів США за тонну на умовах поставки FCA м. Славута (Інкотермс 2000 р.); горох шліфований (цілий) вартістю 395,00 доларів США за тонну на умовах поставки FCA м. Славута (Інкотермс 2000 р.); горох шліфований (колотий) вартістю 390,00 доларів США за тонну на умовах поставки FCA м. Славута (Інкотермс 2000 р.);

- №15/02-2012 від 15.02.2012 р. зі специфікаціями №001 від 15.02.2012 р., №002 від 15.06.2012 р. (том І, а.с.74-77) про продаж ПрАТ «ВБФ «Берест» ТОВ «Ракан-Крупяной Дом» (Республіка Білорусь) крупи кукурудзяної №5 ГОСТ 6002-69 вартістю 435,00 доларів США на умовах поставки FCA м. Черкаси (Інкотермс 2000 р.); крупи кукурудзяної №5 ГОСТ 6002-69 вартістю 450,00 доларів США на умовах поставки FCA м. Черкаси (Інкотермс 2000 р.).

З акту перевірки випливає, що висновок ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС про невідповідність рівню звичайних цін ціни на горох, сою та крупу кукурудзяну ґрунтується на даних Державного інформаційно-аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків ДП «Держзовнішінформ» - щомісячному бюлетені «Огляд цін українського та світового товарних ринків».

Суд звертає увагу на те, що відповідачем не надано суду бюлетенів «Огляд цін українського та світового товарних ринків», на підставі яких можливо встановити які саме дані ДП «Держзовнішінформ» використано при визначенні рівня звичайних цін.

В свою чергу, з наданих позивачем бюлетенів «Огляд цін українського та світового товарних ринків» ДП «Держзовнішінформ» випливає, що за період березень-червень 2012 р. взагалі відсутня інформація щодо рівня ринкових цін на жовтий горох, горох шліфований, крупу кукурудзяну.

З приводу сої насипом, то у бюлетені за березень 2012 р. (період укладання контракту та складання специфікації) визначено вартість поставки соєвих бобів лише на умовах FOB/DAP (том І, а.с. 53), у той час, коли поставка сої за зовнішньоекономічним контрактом позивача від №19/03-2012 від 19.03.2012 року здійснювалась на умовах поставки FCA ж.д. станція Харків-Ліски (Інкотермс 2000 р.).

Крім того, з наданої на судовий запит відповіді ДП «Держзовнішінформ» від 09.09.2013 р. №4.3/1379 (том І, а.с.210) випливає, що у ДП «Держзовнішінформ» наявна інформація про орієнтовний рівень експортних цін на соєві боби у березні-червні 2012 року на умовах поставки FOB - порти Чорного моря, тобто інформація про поставку соєвих бобів на умовах FCA, як це здійснювалося позивачем, у ДП «Держзовнішінформ» відсутня.

Також, ДП «Держзовнішінформ» повідомив суд, що інформація щодо інших запитуваних товарів (жовтий горох, горох шліфований, крупа кукурудзяна) не відповідає предмету постійного моніторингу, який здійснює ДП «Держзовнішінформ», й тому такою інформацією підприємство не володіє (том І, а.с.210).

Пояснення представника відповідача, що інформація з приводу рівня цін на жовтий горох, горох шліфований, крупу кукурудзяну та сою насипом була отримана податковим органом з сайтів біржових організацій у мережі Інтернет не беруться судом до уваги, оскільки всупереч ч. 2 ст. 71 КАС України відповідачем не було надано суду жодних доказів на підтвердження вказаних обставин, зокрема, інформації біржових організацій, що була використана в ході перевірки.

З проаналізованого судом акту перевірки та пояснень представника відповідача судом встановлено, що податковим органом при перевірці не вивчалися укладені на момент продажу договори щодо ідентичних або однорідних товарів на умовах, які є співставними з умовами контрактів платника податків, не запитувалась й не використовувалась ані відомості спеціалізованих бірж про рівень цін, ані пояснення платника податків щодо обґрунтування рівня договірних цін.

Таким чином, відповідачем не доведено, що ціна товарів, визначена ПрАТ «ВБФ «Берест» у зовнішньоекономічних контрактах №19/03-2012 від 19.03.2012 року, №01/03-2012 р. від 01.03.2012 р., №15/02-2012 від 15.02.2012 р., не відповідає рівню звичайної ціни та не надано жодного доказу на підтвердження цього.

Суд критично ставиться до посилання відповідача на ту обставину, що продаж на експорт таких товарів як горох, соя, крупа кукурудзяна не є типовим видом господарської діяльності позивача з огляду на те, що основним видом діяльності ПрАТ «ВБФ «Берест» є здійснення оптової та роздрібної торгівлі меблями.

Як передбачено ч. 1, 2 статті 43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом. Перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, а також перелік видів діяльності, підприємництво в яких забороняється, встановлюються виключно законом.

Згідно з ч. 2 статті 57 Господарського кодексу України в установчих документах повинні бути зазначені найменування суб'єкта господарювання, мета і предмет господарської діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків, умови його реорганізації та ліквідації, якщо інше не передбачено законом.

Отже, юридична особа має право здійснювати всі види господарської діяльності, які вона передбачила в установчих документах та які вказані нею при державній реєстрації як юридичної особи. При цьому право суб'єкта господарювання на початок здійснення будь-якого з таких видів господарської діяльності не залежить від раніше здійснюваних видів діяльності.

З наявного в матеріалах справи статуту ПрАТ «ВБФ «Берест» (том І, а.с.93-103) вбачається, що предметом діяльності ПрАТ «ВБФ «Берест», є, серед іншого, оптова торгівля промисловими та продовольчими товарами; торгівельно-закупівельна діяльність різними товарами; торгівельна діяльність у сфері роздрібної та оптової торгівлі щодо реалізації продуктів харчування та харчових добавок, алкогольних напоїв, тютюнових виробів; інші оптово-роздрібні операції з торгівлі.

Крім того, згідно з довідкою із Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА №644268 від 27.09.2012 оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (код КВЕД-2010) було віднесено до основних видів діяльності ПрАТ «ВБФ «Берест».

З вказаного суд приходить до висновку, що продаж сільськогосподарської продукції може здійснюватись позивачем поряд із іншими видами господарської діяльності.

З приводу доводів податкового органу про відсутність підтвердження перетинання товаром митного кордону України, а відтак, про недоведеність здійснення експортних операцій, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп.195.1.1. п.195.1 ст.195 Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції з вивезення товарів за межі митної території України:

а) у митному режимі експорту;

б) у митному режимі реекспорту, якщо товари поміщені у такий режим відповідно до пункту 5 частини першої статті 86 Митного кодексу України;

в) у митному режимі безмитної торгівлі;

г) у митному режимі вільної митної зони.

Товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо таке вивезення підтверджене в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимог Митного кодексу України.

Згідно з п.187.1. ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Проаналізувавши ВМД: №902050000/2012/002639 від 23.03.2012 р., №90205000/2012/006528 від 27.06.2012 р., №400040000/2012/001326 від 20.03.2012 р., №400040000/2012/003380 від 15.06.2012 р., №400040000/2012/003039 від 01.06.2012 р., №400040000/2012/001711 від 05.04.2012 р., №400040000/2012/001583 від 30.03.2012 р., №807100000/2012/418670 від 16.05.2012 р., №807100000/2012/421509 від 31.05.2012 р., №807100000/2012/419800 від 22.05.2012 р., №807100000/2012/42111 від 23.05.2012 р., №807100000/2012/421852 від 31.05.2012 р., №807100000/2012/424170 від 14.06.2012 р., №807100000/2012/420651 від 25.05.2012 р., №80710000/2012/420809 від 28.05.2012 р., №807100000/2012/418892 від 17.05.2012 р., №807100000/2012/419092 від 18.05.2012 р., №807100000/2012/414900 від 23.04.2012 р., №807100000/2012/416693 від 04.05.2011 р., №807100000/2012/417660 від 10.05.2012 р., №807100000/2012/413605 від 13.04.2012 р. (том ІІ, а.с.159-200), на підставі яких позивач здійснював експорт таких товарів як жовтий горох, соя, горох шліфований, крупа кукурудзяна, суд встановив, що вони оформлені відповідно до вимог Митного кодексу України та Наказу Державної митної служби України №307 від 09.07.1997 р. «Про затвердження Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації» та Наказу Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 651 «Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа».

Факт перетину товаром митного кордону України на підставі вищевказаних ВМД підтверджується відбитком гербової печатки митниці про вивезення товару, що в них вказаний, за межі території України, який містяться на зворотному боці кожної ВМД.

Оригінали вказаних митних декларацій було оглянуто судом в судовому засіданні, копії залучено до матеріалів справи.

Вивезення товару за межі митної території України підтверджується також відповідями на запити ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС від 20.08.2012 р. №4545/10/22-611, від 20.08.2012 р. №4543/10/22-611 (том І, а.с.151, 153), які направлялися до митних органів з метою підтвердження факту перетину митного кордону України товаром, експортованим ПрАТ «ВБФ «Берест» згідно ВМД №902050000/2012/002639 від 23.03.2012 р., №90205000/2012/006528 від 27.06.2012 р., №400040000/2012/001326 від 20.03.2012 р., №400040000/2012/003380 від 15.06.2012 р., №400040000/2012/003039 від 01.06.2012 р., №400040000/2012/001711 від 05.04.2012 р., №400040000/2012/001583 від 30.03.2012 р.

У відповідь на вказані запити Черкаською та Хмельницькою митницями було повідомлено, що за вказаними ВМД було здійснено перетин митного кордону України з відповідними датами (том І, а.с.152, 154).

Суд критично ставиться до посилання відповідача на те, що вантажні митні декларації із відмітками митниці про фактичне вивезення товару до перевірки не надавались, оскільки відповідач не надав доказів їх витребування у позивача та відмови останнього від їх надання.

Щодо посилання відповідача на те, що у ВМД: №902050000/2012/002639 від 23.03.2012 р., №90205000/2012/006528 від 27.06.2012 р., №400040000/2012/001326 від 20.03.2012 р., №400040000/2012/003380 від 15.06.2012 р., №400040000/2012/003039 від 01.06.2012 р., №400040000/2012/001711 від 05.04.2012 р., №400040000/2012/001583 від 30.03.2012 р., №807100000/2012/418670 від 16.05.2012 р., №807100000/2012/421509 від 31.05.2012 р., №807100000/2012/419800 від 22.05.2012 р., №807100000/2012/42111 від 23.05.2012 р., №807100000/2012/421852 від 31.05.2012 р., №807100000/2012/424170 від 14.06.2012 р., №807100000/2012/420651 від 25.05.2012 р., №80710000/2012/420809 від 28.05.2012 р., №807100000/2012/418892 від 17.05.2012 р., №807100000/2012/419092 від 18.05.2012 р., №807100000/2012/414900 від 23.04.2012 р., №807100000/2012/416693 від 04.05.2011 р., №807100000/2012/417660 від 10.05.2012 р., №807100000/2012/413605 від 13.04.2012 р. (том ІІ, а.с.159-200) в якості відправників вказано ТОВ «Компанія-Агроінвест» та АПФ «Ранок», а позивача - ПрАТ «ВБФ «Берест» зазначено в якості особи, відповідальної за фінансове врегулювання, що, на думку податкового органу, свідчить про відсутність права на застосування нульової ставки при експортуванні товару, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як підтверджується матеріалами справи, з метою виконання договірних зобов'язань перед компанією Vettera Trade S.A. (Республіка Панама), між ПрАТ «ВБФ «Берест» (замовник) та ТОВ «Аграрна приватна фірма «Ранок» (експедитор) було укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг від 19 березня 2012 року №ТЭJ-19/03, за умовами якого експедитор зобов'язується надати замовникові транспортно-експедиційні послуги, пов'язані з сертифікацією, митним оформленням та відправкою зернових та інших вантажів (том ІІ, а.с.4-6).

З метою виконання договірних зобов'язань перед ТОВ «Ракан-Крупяной Дом» та ТОВ «Віталкомус» (Молдова), між ПрАТ «ВБФ «Берест» (відправник) та ТОВ «Компанія-Агроінвест» (експедитор) було укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг від 01 березня 2012 року №0103, за умовами якого експедитор зобов'язується за плату і за рахунок клієнта-відправника виконати або організувати виконання визначених даним договором послуг, пов'язаних з перевезенням товару (том ІІ, а.с.68-72).

У специфікаціях (додатках) до зовнішньоекономічних контрактів, укладених позивачем з компанією Vettera Trade S.A., ТОВ «Ракан-Крупяной Дом» та ТОВ «Віталкомус» сторонами погоджено, що вантажовідправниками товару виступатимуть ТОВ «Аграрна приватна фірма «Ранок» та ТОВ «Компанія-Агроінвест» (том І, а.с.67-69, 73,77).

Відповідно до Наказу Державної митної служби України №307 від 09.07.1997 р. «Про затвердження Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації» та Наказу Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 651 «Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа» якщо описом графи 9 «Особа, відповідальна за фінансове врегулювання» не передбачено інше, у графі зазначаються відомості про резидента, що уклав зовнішньоекономічний договір (контракт) або інший документ, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту).

Оскільки зовнішньоекономічні контракти укладалися позивачем - ТОВ «ВБФ «Берест», то вказаний суб'єкт господарювання правомірно зазначений у графі 9 ВМД як особа, відповідальна за фінансове врегулювання, а експедитори - ТОВ «Аграрна приватна фірма «Ранок» та ТОВ «Компанія-Агроінвест» - як відправники товару, що не спростовує факту здійснення позивачем експортних операцій.

Враховуючи, що відповідач, на якого законом покладено обов'язок доведення, не надав належних доказів та підтверджень того, що ціна експортованого товару - гороху, сої, крупи кукурудзяної - не відповідала рівню звичайної ціни, не надав до суду інформацію про укладені на момент здійснення експорту товарів договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах, а наявніми у справі доказами підтверджується здійснення позивачем експортних операцій, суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків податкового органу про порушення позивачем п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.195.1 ст.195 Податкового кодексу України та, відповідно, завищення від'ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2012 року у розмірі 628 222,00 грн.

Беручи до уваги встановлені в ході судового розгляду обставини, достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Зі змісту листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011р. №2135/11/-11 вбачається, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2 294,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №781 від 10.04.2013 р. (том І, а.с.84).

За таких обставин суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача суму судового збору в розмірі 2 294,00 грн.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби № 0008142260 від 26 грудня 2012 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Виробничо-будівельна фірма «Берест» судові витрати у розмірі 2 294,00 гривень (дві тисячі двісті дев'яносто чотири грн.).

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.В. Патратій

Повний текст постанови складено та підписано: 12 серпня 2013 року.