Постанова № 33047540, 16.08.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 серпня 2013 року № 813/5148/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Журомської М.В.,

секретар судового засідання Козак Н.Є.,

за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача Ганущина Р.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Львівській області (далі - Інспекція) про визнання протиправним та скасування рішення № 0270 від 21 травня 2013 року про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу в розмірі 1 250,00 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачем біля входу до магазину було розміщено тимчасову інформаційну табличку, яка не містила закликів до придбання товару чи надання послуги, іншої інформації, що призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів та їх інтерес до таких особи чи товару, тому, з врахуванням положень Закону України «Про рекламу», така інформація не є зовнішньою рекламою. Зазначено, що відповідач помилково дійшов висновку про розміщення позивачем зовнішньої реклами, а не звичайної таблички інформативного характеру. Також зазначено про недотримання відповідачем порядку розгляду справи про порушення законодавства про рекламу. Вказано, що рішення винесене за неповного з'ясування усіх обставин та є такими, що підлягає скасуванню.

Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, зазначених у позовній заяві. Просила позов задовольнити. Додатково пояснила, що орендоване нею приміщення знаходиться в місці, яке важко побачити, а документи на погодження іншої вивіски магазину знаходились в Управлінні охорони історичного середовища. Інформативна табличка із назвою магазину та виробників товару, кілька разів була виставлена в місці де цей товар реалізується (біля входу у магазин), тому відповідно до статті 15 Закону України «Про рекламу» не вважається рекламою. Окрім того вказала, що вимогу Департаменту економічної політики Львівської міської ради про усунення встановлених порушень не отримувала.

Відповідач проти позову заперечив, подав письмові заперечення. Зазначив, що оскільки було встановлено ознаки порушення підприємцем законодавства про рекламу, Інспекцією прийнято рішення про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу. Вказав, що на даній рекламній конструкції розміщена інформація: «Вишивка ручної роботи» та тип ниток «Vіctoria, Trikei, Vervaco, Lanarte», проте найменування ниток не є видом діяльності позивача, тому розміщення такої інформації не має правового обґрунтування як вивіски, а є рекламою. Крім того, з акту здачі-прийняття робіт та товарного чеку встановлено, що позивачем замовлялася саме рекламна табличка.

Представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що у випадку, якщо б така табличка знаходилася в приміщенні магазину, то вона б не вважалася рекламою в розумінні Закону України «Про рекламу». Просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та надав їм правову оцінку.

З матеріалів справи судом встановлено, що Департаментом економічної політики Львівської міської ради фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 за юридичною (фактичною) адресою скеровано вимогу № 23/Р-9-476 від 14.02.2013 року про усунення порушення частини 1 статті 16 Закону України «Про рекламу». У вказаний термін порушення усунуті не були. Окрім того, 13.03.2013 року Департаментом економічної політики Львівської міської ради начальнику Держспоживінспекції у Львівській області скеровано подання № 23/Р-9-783 про порушення позивачем вимог частини 1 статті 16 Закону України «Про рекламу» щодо самовільного встановлення спеціальної конструкції зовнішньої реклами по АДРЕСА_1.

За результатом розгляду подання № 23/Р-9-783 посадовою особою Інспекції з питань захисту прав споживачів у Львівській області 10.04.2013 року складено протокол № 0311 про порушення підприємцем пункту 1 статті 16 Закону України «Про рекламу».

Листом № 1836 від 10.04.2013 року Інспекція з питань захисту прав споживачів у Львівській області запропонувала фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 надати інформацію про вартість розміщеної реклами та пояснення по факту розміщення зовнішньої реклами .

Позивача листами від 08.05.2013 року № 2209 та № 2210 було повідомлено про розгляд 21 травня 2013 року справи щодо порушень ним законодавства про рекламу.

21 травня 2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 повідомила Інспекцію про вартість виготовленої конструкції та надала копії акту № 10/2 здачі-прийняття робіт (надання послуг) і товарний чеку.

Як вбачається з матеріалів справи 21.05.2013 року відбулося засідання у справі про порушення законодавства про рекламу, на якому прийнято рішення № 0270 відповідно до якого, за самовільне розміщення зовнішньої реклами за адресою: АДРЕСА_1 без погодження з органами місцевого самоврядування на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 1 250,00 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач звернулася за захистом своїх прав до суду.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про рекламу», реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України «Про рекламу» розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. При видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами втручання у форму та зміст зовнішньої реклами забороняється.

Відповідно до частини 2 статті 26 Закону України «Про рекламу» на вимогу органів державної влади, на які покладено контроль за дотриманням законодавства про рекламу, рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов'язані надавати документи, усні чи письмові пояснення, відео - та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення повноважень щодо контролю.

Органи державної влади зобов'язані повідомляти рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справ про порушення ними вимог законодавства про рекламу не менше ніж за п'ять робочих днів до дати розгляду справи.

Як вбачається з частини 1 статті 27 Закону України «Про рекламу» особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону. З частини другої вказаної статті вбачається, що відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами.

Згідно з частиною 4 статті 27 Закону України «Про рекламу» спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі за поданням органів державної влади, зазначених у статті 26 цього Закону, або самостійно у випадках, передбачених цією статтею, крім тих, які віднесено виключно до компетенції Антимонопольного комітету України та які регулюються законодавством з питань авторського права та суміжних прав, накладають штрафи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, на рекламодавців за вчинення дій, передбачених пунктом 1 частини другої цієї статті, - у розмірі п'ятикратної вартості розповсюдженої реклами.

З досліджуваних копії вимоги та подання Департаменту економічної політики Львівської міської ради судом встановлено, що біля входу до магазину по АДРЕСА_1 була розміщена табличка, котра містила інформацію «Вишивка В'язання» та містила інформацію такого змісту «DMC, Vіctoria, Madame Trikote, Vervaco, Lanarte». Як пояснила у судовому засіданні позивач, «Вишивка В'язання» є назвою магазину, а «DMC, Vіctoria, Madame Trikote, Vervaco, Lanarte» це назви виробників ниток, пряжі та наборів для вишивання. Іншої інформації табличка не містила.

Згідно з частиною 6 статті 9 Закону України «Про рекламу» вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення, не вважається рекламою.

Відповідно до частини 7 статті 8 цього ж Закону розміщення інформації про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, у тому числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі, а також безпосередньо на самому товарі та/або його упаковці, не вважається рекламою.

Згідно з пунктом 2 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003p. № 2067 вивіска чи табличка - елемент на будинку, будівлі або споруді з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать такій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщений на зовнішній поверхні будинку, будівлі або споруди не вище першого поверху або на поверсі, де розташовується власне чи надане у користування особі приміщення (крім, випадків, коли суб'єкту господарювання належить на праві власності або користування вся будівля або споруда), біля входу у таке приміщення, який не є рекламою.

Отже, у випадку, коли на фасаді будівлі, яку займає суб'єкт господарювання, та/або біля входу (в'їзду) до неї розміщено інформаційну вивіску, інформація на якій не містить закликів до придбання товару чи надання послуги або іншої інформації, що призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару (послуги), така інформація не є рекламою. Аналогічна позиція викладена у листі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва № 8672 від 08.11.2011 року.

Статтею 15 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.

Окрім того частина 3 статті 17 Закону України «Про захист прав споживачів» зобов'язує продавця надавати споживачеві достовірну і доступну інформацію про найменування, належність та режим роботи підприємства.

З наявних матеріалів справи вбачається, що розміщена позивачем інформація не містить закликів придбавати товар або послугу, що ним реалізується, а, отже, за таких обставин вказана табличка не є рекламою в розумінні частини 6 статті 9 Закону України «Про рекламу», оскільки підпадає під визначення вивіска чи табличка. Крім того, як вбачається з наявних у матеріалах справи фотознімків, інформаційну табличку розміщено позивачем біля входу до магазину.

Суд не бере до уваги посилання відповідача, на те що в акті здачі-прийняття робіт та товарному чеку вказується, що позивачем замовлялась рекламна табличка, тому вказана інформаційна табличка є рекламою. Оскільки, при прийнятті Інспекцією рішення про накладення штрафу, повинна була б досліджуватися на відповідність вимогам Закону України «Про рекламу» саме інформаційна табличка. А вказані документи необхідні Інспекції лише з метою визначення розміру штрафу.

Щодо порушення відповідачем порядку розгляду справи про порушення законодавства про рекламу, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 46 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 2067 від 29.12.2003 року у разі порушення порядку розповсюдження та розміщення реклами уповноважена особа органу, який здійснює контроль за додержанням цих Правил, звертається до розповсюджувача зовнішньої реклами з вимогою усунення порушень у визначений строк.

У разі невиконання цієї вимоги орган, який здійснює контроль, подає інформацію спеціально уповноваженому органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 9-11 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 693 від 26.05.2004 року (далі - Порядок) підставою для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу є відповідний протокол, складений уповноваженою посадовою особою Антимонопольного комітету, Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Мінфіну, НКЦПФР або Держспоживінспекції та її територіальних органів.

Протокол про порушення законодавства про рекламу подається Держспоживінспекції або її територіальним органам за місцем вчинення порушення. Протокол розглядається у місячний строк.

За наявності ознак порушення законодавства про рекламу приймається рішення про початок розгляду справи.

Згідно з пунктом 14 Порядку Держспоживінспекція та її територіальні органи повідомляють рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справи не пізніш як за три дні до дати розгляду, а у невідкладних випадках - не пізніш як за один день.

Пунктом 16 Порядку визначено, що справа розглядається за участю представника особи, щодо якої порушено справу. В разі його відсутності справу може бути розглянуто, якщо незважаючи на своєчасне повідомлення про місце і час розгляду справи не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення розгляду справи.

Як встановлено з матеріалів справи 21 травня 2013 року відбулось засідання стосовно порушення законодавства про рекламу (Протокол №0270), у якому зазначено, що представник фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 не з'явився.

Як пояснила у судовому засіданні позивач, 21 травня 2013 року вона прибула в Інспекцію для участі в засіданні у справі про порушення нею законодавства про рекламу, проте засідання не проводилось. Крім того, нею було надано на вимогу представника Інспекції акт здачі-прийняття робіт та товарний чек, про що свідчить її заява від 21 травня 2013 року. Крім того, позивач пояснила, що вимоги про усунення порушень від Департаменту економічної політики Львівської міської ради вона не отримувала. Доказів протилежного відповідачем не представлено.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Виходячи зі змісту наведених норм, саме на відповідача покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення особою норм законодавства про рекламу, на підставі яких до неї застосовано штраф.

Проте відповідачем конкретних доказів, на підставі яких можна дійти висновку про порушення позивачем норм законодавства про рекламу, суду надано не було. Натомість відповідачем рішення № 0270 від 21 травня 2013 року про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу прийняте без врахування права особи на участь у процесі прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тощо, що свідчить, що відповідні положення статті 2 КАС України відповідачем дотримані не були.

Сукупність вищенаведених встановлених обставин справи дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до статті 94 КАС України слід стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 114,70 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Інспекції з питань захисту прав споживачів у Львівській області № 0270 від 21 травня 2013 року про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 114,70 грн. (сто чотирнадцять гривень 70 коп.) судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 20 серпня 2013 року.

Суддя Журомська М.В.