Постанова № 33047481, 05.08.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 серпня 2013 року 15:03 № 826/8956/13-а

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. за участю секретаря судового засідання Хилі І.В. та представників сторін:

від позивача: Пустовіт А.С.,

від відповідача: Іванова Д.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «ІнтерБус»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проскасування податкових повідомлень-рішень № 0005722220, № 0005732220 від 28 травня 2013 року,- ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ІнтерБус» (далі - позивач, ТОВ «ІнтерБус») з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ у Голосіївському районі міста Києва) про скасування податкових повідомлень-рішень № 0005722220 та № 0005732220 від 28 травня 2013 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 липня 2013 року провадження у даній справі було відкрито та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач безпідставно прийшов до висновку про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток в розмірі 44 675,00 грн. та з податку на додану вартість в розмірі 270 469,00 грн. за наслідками господарських операцій, проведених з ТОВ «Онікс компані ЛТД» (ЄДРПОУ 37817014), ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» (ЄДРПОУ 37889288), ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» (ЄДРПОУ 37889322) і ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» (ЄДРПОУ 37817020), оскільки податковий кредит було сформовано позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від вказаних контрагентів, які на момент здійснення даних господарських операцій були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та зареєстровані як платники податку на додану вартість, а витрати, понесені в рамках укладених договорів, підтверджуються відповідними первинними документами.

Крім того, позивач зазначав, що господарські операції, що здійснювалися між ТОВ «ІнтерБус» та його контрагентами, були спрямовані на реальне створення правових наслідків, оскільки документами, що були надані позивачем під час перевірки, повністю підтверджується фактична поставка товарів та виконання робіт, а також подальше використання придбаних товарів, виконаних робіт в господарській діяльності позивача, а тому висновок відповідача про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту та валових витрат за вказаними операціями є таким, що не ґрунтується на вимогах закону.

Позивач також зазначав, що відповідальність за порушення податкового законодавства є індивідуальною, а тому він не може нести відповідальність за можливе невиконання податкових зобов'язань своїми контрагентами.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що під час документальної позапланової перевірки було встановлено, що позивачем занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, у розмірі 270 469,00 грн. та суму податку на прибуток у розмірі 44 675,00 грн. за наслідками взаємовідносин з контрагентами ТОВ «Онікс компані ЛТД», ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД», ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» і ТОВ «Константа-Інкорпорейтед», оскільки фактично господарських операцій позивача з вказаним контрагентом не відбувалось, вони були проведені лише документально, без мети реального настання правових наслідків, без економічної вигоди, виключно з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, для надання податкової вигоди ТОВ «ІнтерБус».

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 5 серпня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд, -

В С Т АН О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ІнтерБус» (код ЄДРПОУ 33880606) зареєстрований Голосіївською районною у місті Києві державною адміністрацією 18.11.2005 року за реєстраційним № 10000635058, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (том І а.с. 19), перебуває на обліку як платник податків в ДПІ у Голосіївському районі міста Києва ДПС та являється платником податку на додану вартість, підтвердженням чого є наявне у матеріалах справи свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 02.12.2005 року № 37112067.

В період з 08.04.2013 року по 09.04.2013 рік головним державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок окремих галузей економіки управління податкового контролю ДПІ у Голосіївському районі міста Києва ДПС Лукянцем В.В. було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ІнтерБус» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Онікс компані ЛТД» (ЄДРПОУ 37817014), ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» (ЄДРПОУ 37889288), ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» (ЄДРПОУ 37889322), і ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» (ЄДРПОУ 37817020) за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року. За результатами проведеної перевірки було складено Акт № 214/1-22-20-34423646 від 11.04.2013 року (далі по тексту - Акт перевірки, Акт) - том І, а.с.11-18.

28 травня 2013 року на підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Голосіївському районі міста Києва ДПС було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0005732220, яким позивачу за порушення п. 138.8 ст. 138, п. 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» на суму 55 843,75 грн., з яких за основним платежем - 44 675,00 грн., штрафні (фінансові) санкції -11 168,75 грн. (том І а.с. 9) та податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0005722220, яким позивачу за порушення п.198.3, п.198.6 ст.198, п. 201.6, ст. 201 Податкового кодексу України було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на суму 338 086,25 грн., з яких за основним платежем - 270 489,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 67 617,25 грн. (том І, а.с. 10).

Під час перевірки було встановлено, що позивачем всупереч п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст.201 Податкового Кодексу України, було занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 270 469 грн., в тому числі за листопад 2011року на суму 11 301 грн., грудень 2011року на суму 47 452 грн., січень 2012 року на суму 15 298 грн., лютий 2012 року на суму 27 697 грн., березень 2012 року на суму 33 813 грн., квітень 2012 року на суму 28 146 грн., травень 2012 року на суму 53 802 грн., червень 2012 року на суму 32 464 грн., липень 2012 року на суму 20 496 грн., а також всупереч п. 138.8, ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету, на суму 44 675 грн., в тому числі за І півріччя 2012 року на суму 44 675 грн.

Такий висновок обґрунтовується отриманими відповідачем в ході перевірки документами від інших податкових органів, зокрема:

- Актом ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 01.03.2013 року №429/22.3- 17/37889288 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» (код за ЄДРПОУ 37889288) щодо підтвердження господарських відносин із постачальниками та покупцями за період з 01.01.2012 по 30.10.2012 рік,

- Актом ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 15.03.2013 року № 531/22.4- 13/37817014 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Онікс Компані ЛТД» (код за ЄДРПОУ 37817014) щодо підтвердження господарських відносин із підприємствами-продавцями та підприємствами-покупцями за період листопад-грудень 2011 та січень-березень 2012 року,

- Актом ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 13.11.2012 року № 7593/22-7/37889322 Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна фірма «Горизонталь» (код ЄДРПОУ 37889322) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.10.11 року по 30.06.2012 року,

- Актом ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 13.11.2012 року № 7594/22-7/37817020 Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Константа-Інкорпорейтед» (код ЄДРПОУ 37817020) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.07.2011 року по 30.06.2012 року.

У вказаних актах зазначається, що ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД», ТОВ «Онікс Компані ЛТД», ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» без мети реального настання правових наслідків, без економічної вигоди, виключно з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків проведено документально, фактично не здійснені господарські операції з контрагентами для надання податкової вигоди, в тому числі з ТОВ «ІнтерБус».

Також, відповідно до протоколу допиту свідка - гр. ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 - засновника ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», який було проведено 28.08.2012 року опер/уповноваженим ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС лейтенантом податкової міліції Шамраєм С.В., гр. ОСОБА_4 не має відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства, зареєстрував останнє за грошову винагороду, фінансово-господарською діяльністю не займався, документи не складав та не підписував.

Відповідно до протоколу допиту свідка - гр. ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 - засновника ТОВ «Константа-Інкорпорейтед», який було проведено 29.08.2012 року слідчим з ОВС СУ ДПС у м. Києві Вітер В.О., гр. ОСОБА_6, про те, що вона являється засновником та бухгалтером зазначеного підприємства не знала, відношення до реєстрації ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» не мала, фінансово-господарської діяльності не здійснювала, документи не складала та не підписувала.

З урахуванням вищезазначеного, відповідач встановив, що господарські операції між позивачем та його контрагентами ТОВ «Онікс компані ЛТД», ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД», ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» і ТОВ «Константа-Інкорпорейтед», реально не здійснювалися, що свідчить про неправомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по вказаним операціям та формування валових витрат, що призвело до заниження податкових зобов'язань ТОВ «ІнтерБус» по податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 270 469,00 грн. за листопад 2011року - липень 2012 року, а також заниження податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету на суму 44 675,00 грн. за І півріччя 2012 року.

Дослідивши висновки Акту перевірки, що стали підставою для визначення позивачу суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток, інші фактичні обставини, що мають значення для вирішення спору, суд зазначає наступне.

Статтею 67 Конституції України передбачено обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Враховуючи те, що спірні правовідносини виникли після 01 січня 2011 року, коли набув чинності Податковий кодекс України, судом при вирішенні справи застосовуються норми вказаного Кодексу.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічні висновки з питань визначення правомірності формування валових витрат можна зробити також з положень пункту п. 138.2 ст. 138 ПК України та розділу ІІІ ПК України.

Згідно абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.8 статті 138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України - не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Суд, аналізуючи вищезазначені положення Податкового кодексу України, приходить до висновку, що необхідною умовою для включення понесених витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність зв'язку придбаних товарів (робіт, послуг) з господарською діяльністю підприємства, тобто придбання таких товарів (робіт, послуг) повинно бути складовою частиною діяльності особи, що направлена на отримання доходу та підтвердження господарських операцій з придбаних товарів (робіт, послуг) первинним документами.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що діючим законодавством визначений такий порядок формування валових витрат та податкового кредиту, за яким платник податку має право на включення до складу валових витрат та податкового кредиту суми не будь-яких витрат, здійснюваних як компенсація вартості товарів, а тільки тих, які придбаються таким платником податку для їх подальшого використання безпосередньо у власній господарській діяльності, направленої на отримання доходу.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Матеріали справи свідчать, що між ТОВ «ІнтерБус» (Замовник) та ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» (Виконавець) було укладено договір про виконання робіт (надання послуг), за умовами якого ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» зобов'язувалось виконати роботи по ремонту автобуса. Виконання вказаних робіт підтверджується Актами здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) №ОУ-001-376 від 15 травня 2012 року та № ОУ-002-956 від 31.05.2012р., на загальну суму 92 700,00 грн., в тому числі 15 450,00 грн. податку на додану вартість (том 6, а.с.127, 130).

За результатами виконання робіт ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» виписало позивачу податкові накладні № 376 від 15 травня 2012р. на суму 46500,00 грн. в т.ч. ПДВ 7750,00 грн. та №956 від 31.05.2012р. на суму 46200,00 грн., в т.ч. ПДВ 7700,00 грн., що загалом складає 92 700,00 грн., в тому числі 15 450,00 грн. податку на додану вартість (том IV, а.с.126, 128, 129).

Вказані податкові накладні відображені позивачем в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за травень 2012 року, а суми ПДВ за зазначеними податковими накладними віднесені до складу податкового кредиту за травень 2012 року у розмірі 15450,00 грн. та відображені в Додатку № 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкової декларації (том IV, а.с. 28-33).

Виконані роботи були оплачені позивачем із врахуванням ПДВ у повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 7390, 7407 (том IV, а.с. 131).

Між позивачем та ТОВ «Онікс компані ЛТД» склалися господарсько-правові відносини з приводу поставки товару (обладнання) (камера гальмівна, тяга сошки, діафрагма гальмівної камери, рульовий механізм, мотороредуктори, щітки склоочисні та інше), що підтверджується первинними документами, що містяться в матеріалах справи, а саме видатковими накладними № 0111-72 від 01.11.2011 року, № 0512-115 від 05.12.2011 року, № 1312-322 від13.12.2011 року, 2312-671 від23.12.2011 року, № 1001-230 від 10.01.2012 року, № 1301-335 від 13.01.2012 року, № 2601-689 від 26.01.2012 року, № 0102-12 від 01.02.2012 року, № 0302-61 від 03.02.2012 року, № 1002-265 від 10.02.2012 року, № 1502-396 від 15.02.2012 року, № 0103-13 від 01.03.2012 року, № 1203-328 від 12.03.2012 року, № 1403-392 від 14.03.2012 року, № 1603-455 від 16.03.2013 року (том І, а.с.41-45, 47, 49, 52, 54, 57, 60, 62, 64, 66, 68, 70, 72, 74, 76).

Даний товар був оплачений позивачем із врахуванням ПДВ у повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями: №6502 від 14.12.2011р., №6540 від 21.12.2011р., №6614 від 12.01.2012р., №6617 від 13.01.2012р., №6669 від 20.01.2012р., №6692 від 30.01.2012р., №6712 від 01.02.2012р., №6769 від 13.02.2012р., №6767 від 10.02.2012р., №6817 від 21.02.2012р., №6864 від 29.02.2012р., №6861 від 29.02.2012р., №6898 від 07.03.2012р., №6926 від 19.03.2012р., №6986 від 29.03.2012р., №6984 від 29.03.2012р., №7010 від 04.04.2012р. (том І, а.с. 24-40).

За наслідками поставки товарів ТОВ «Онікс компані ЛТД» було виписано на користь позивача податкові накладні на загальну суму ПДВ у розмірі 101 413,00 грн.: № 72 від 01.11.2011 року, № 115 від 05.12.2011 року, № 322 від 13.12.2011 року, № 671 від 23.12.2011 року, № 230 від 10.01.2012 року, № 335 від 13.01.2012 року, № 698 від 26.01.2012 року, № 12 від 01.02.2012 року, № 61 від 03.02.2012 року, № 265 від 10.02.2012 року, № 396 від 15.02.2012 року, № 13 від 01.03.2012 року, № 328 від 12.03.2012 року, № 392 від 14.03.2012 року, № 455 від 16.03.2012 року (том І, а.с. 45, 48, 50, 53, 55, 58, 61, 63, 65, 67, 69, 71, 73, 75, 77).

Вказані податкові накладні відображені позивачем в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за листопад, грудень 2011 року, січень-березень 2012 року, а суми ПДВ за зазначеними податковими накладними віднесені до складу податкового кредиту за відповідний звітний податковий період та відображені в Додатку № 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкових декларацій (том ІІІ, а.с. 219-250).

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» склалися господарсько-правові відносини з приводу поставки матеріалів (шкворені, механізми розжимні, втулка головки реактивної штанги, підшипники, ремкомплект ричала маятника та інше), що підтверджується видатковими накладними № 0904-196 від 09.04.2012 року, № 1104-244 від 11.04.2012 року, № 2004-435 від 20.04.2012 року, № 2704-617 від 27.04.2012 року, № 0305-60 від 03.05.2012 року, № 1405-356 від 14.05.2012 року, № 1605-424 від 16.05.2012 року, № 2105-589 від 21.05.2012 року, № 2505-730 від 25.05.2013 року, №0106-17 від 01.06.2012 року, № 1106-307 від 11.06.2012 року, № 1506-477 від 15.06.2012 року, № 2106-426 від 21.06.2012 року, № 0207-58 від 02.07.2012 року, № 1007-349 від 10.07.2012 року, № 1107-388 від 11.07.2012 року (том І, а.с. 93, 95, 97, 99, 101, 104, 108, 110, 112, 115, 117, 119, 121, 123, 125, 127).

Даний товар був оплачений позивачем із врахуванням ПДВ у повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями: №7189 від 14.05.2012р., №7196 від 15.05.2012р., №7233 від 22.05.2012р., №7246 від 28.05.2012р., №7298 від 06.0-6.2012р., №7305 від 06.06.2012р., №7340 від 11.06.2012р., №7429 від 28.06.2012р., №7445 від 03.07.2012р., №7477 від 06.07.2012р., №7501 від 11.07.2012р., №7545 від 17.07.2012р., №7540 від 17.07.2012р., №7733 від 14.08.2012р. (том І, а.с. 79-92).

За результатами поставки товарів ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» було виписано на користь позивача наступні податкові накладні: № 196 від 09.04.2012 року, № 244 від 11.04.2012 року, № 436 від 20.04.2012 року, № 617 від 27.04.2012 року, № 60 від 03.05.2012 року, № 356 від 14.05.2012 року, № 424 від 16.05.2012 року, № 689 від 21.05.2012 року, № 730 від 25.05.2012 року, № 17 від 01.06.2012 року, № 307 від 11.06.2012 року, № 447 від 15.06.2012 року, № 624 від 21.06.2012 року, № 58 від 02.07.2012 року, № 349 від 10.07.2012 року, № 388 від 11.07.2012 року (том І, а.с. 94-96, 98, 100, 102, 106, 109, 111, 113, 116, 118, 120, 122, 124, 126, 128).

Вказані податкові накладні відображені позивачем в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за квітень-липень 2012 року, сплачені суми податку на додану вартість було віднесено до складу податкового кредиту у відповідний звітний податковий період, та відображені в Додатку № 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкової декларації (том ІІІ, а.с. 219-250).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Константа-інкорпорейтд» склалися господарсько-правові відносини з приводу надання агентських послуг, виконання яких підтверджується Актами здачі - приймання робіт (надання послуг) №03/12-1 від 15.03.2012р. на суму 49250,00 грн., в т.ч. ПДВ 8208,33 грн., №11/12-1 від 09.12.2011р. на суму 9 500,00 грн., в т.ч. ПДВ 1 583,33 грн., №11/12-2 від 27.12.2011р. на суму 28 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 4 666,67 грн., №12/12-1 від 29.12.2011р. на суму 60390,00 грн., в т.ч. ПДВ 10065,00 грн., №29/12-2 від 29.12.2012р. на суму 57 750,00 грн., в т.ч. ПДВ 9625,00 грн. (том IV, а.с.132, 134, 137, 138, 140).

Надані послуги були оплачені позивачем із врахуванням ПДВ у повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями: №6638 від 16.01.2012р., №6640 від 16.01.2012р., №6652 від 18.01.2012р., №6651 від 18.01.2012р., №6941 від 21.03.2012р. (том IV, а.с. 142-146).

За наслідками надання послуг ТОВ «Константа-інкорпорейтд» було виписано на користь ТОВ «ІнтерБус» податкові накладні №333 від 15.03.2012 на загальну суму 49 250,00 грн., у т.ч. ПДВ 8208,33 грн., №23 від 09.12.2011р. на загальну суму 9500, 00 грн., в т.ч. ПДВ 1583,33 грн., №209 від 27.12.2011р. на загальну суму 28000, 00 грн., в т.ч. ПДВ 4666,67 грн., №240 від 29.12.2011р. на загальну суму 60390, 00 грн., в т.ч. ПДВ 10065,00 грн., №241 від 29.12.2011р. на загальну суму 57750, 00 грн., в т.ч. ПДВ 9625,00 грн. (том IV, а.с. 133, 135, 136, 139, 141), які відображені в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за грудень 2011 року та березень 2012 року, а сума ПДВ віднесена до складу податкового кредиту за вказаний період.

Підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, згідно пункту 201.10 ст. 201 ПК України являється податкова накладна, яка видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

У податковій накладній повинні бути зазначені наступні реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Досліджені судом податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит та копії яких знаходиться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 р. № 969 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696, стосовно порядку оформлення та підстав її видачі.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачем було дотримано вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту, а отже і правомірність відображення їх у податковій звітності.

Відповідно до вимог статті 183 ПК України право платника податку на податковий кредит і виписку податкових накладних виникає після добровільної реєстрації особи як платника податку або особи, яка відповідає вимогам, визначеним підпунктом 6 пункту 180.1 статті 180 цього Кодексу та з початком податкового періоду, з якого така особа вважатиметься платником податку.

Отже, для вирішення спору важливе значення має факт реєстрації та перебування контрагента позивача в стані, власне, платника податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Дана правова позиція викладена також у Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, відповідно до якого підлягає встановленню статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

При цьому для висновків про наявність порушення податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника податку щодо дефекту у правовому статусі його контрагентів. Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

З'ясовуючи питання про реєстрацію ТОВ «Онікс компані ЛТД», ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД», ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» платниками податку на додану вартість, судом використано інформацію, розміщену на офіційному веб-сайті Міністерства доходів і зборів України, де відповідно до вимог пункту 183.13 статті 183 Податкового кодексу України для інформування платників ПДВ центральний орган державної податкової служби щодекади оприлюднює інформацію про осіб, позбавлених реєстрації як платників ПДВ за заявою платника податку, з ініціативи органів державної податкової служби чи за рішенням суду.

З бази анульованих свідоцтв платників ПДВ, розміщеної на офіційному сайті Міндоходів України випливає, що Свідоцтво про реєстрацію ТОВ «Онікс компані ЛТД» як платника податку на додану вартість за № 100348450 було анульоване 03.04.2013 року (том І, а.с. 141-142), тобто на момент видачі податкових накладних на користь позивача - з 01.11.2011 року по 16.03.2012 року - вказане свідоцтво було чинним.

Свідоцтво про реєстрацію ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» як платника податку на додану вартість за № 200022101 було анульоване 25.10.2012 року (том І, а.с. 145), тобто на момент видачі податкових накладних на користь позивача - з 03.04.2012 року по 21.07.2012 року - вказане свідоцтво було чинним.

Свідоцтво про реєстрацію ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» як платника податку на додану вартість за № 200022098 було анульоване 09.01.2013 року (том І, а.с. 147), тобто на момент видачі податкових накладних на користь позивача - з 15.05.2012 року по 31.05.2012 року - вказане свідоцтво було чинним.

Свідоцтво про реєстрацію ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» як платника податку на додану вартість за № 100348456 було анульоване 03.04.2013 року (том І, а.с. 148-150), тобто на момент видачі податкових накладних на користь позивача - з 09.12.2011 року по 15.03.2012 року - вказане свідоцтво було чинним.

На переконання суду, подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість не позбавляє правового значення податкові накладні, які були видані ТОВ «Онікс компані ЛТД», ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД», ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» позивачу до прийняття рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ.

Суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагент був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід ураховувати вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Наявні в матеріалах справи витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 24.07.2013 року, Серії АЕ № 235353, № 235356, № 235359, № 235362, № 235406 (том ІІІ, а.с. 221-235) підтверджують, що ТОВ «Онікс компані ЛТД», ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД», ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» зареєстровані як юридичні особи, станом на момент здійснення господарських операцій були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та продовжують перебувати в такому реєстрі також на момент розгляду даної судової справи.

Даних про внесення до ЄДР інформації про відсутність контрагентів за їх місцезнаходженням надані позивачем витяги не містять, директором ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» значиться ОСОБА_6, директором ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» - ОСОБА_4

З огляду на викладене посилання відповідача на те, що згідно актів перевірок контрагенти позивача відсутні за своїм місцезнаходженням, а їх керівники не здійснювали своїх посадових обов'язків не приймається судом до уваги. Враховуючи наявність відповідних даних у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, підстави стверджувати про можливу обізнаність позивача у дефекті правового статусу його контрагентів відсутні.

Суд також зазначає, що відсутність підприємства за його місцезнаходженням може мати значення для вирішення питання про анулювання реєстрації суб'єкта господарювання платником ПДВ чи для припинення юридичної особи, однак дана обставина не стосуються належного виконання господарських зобов'язань постачальником товарів за укладеними договорами.

Вирішуючи питання про реальність правочинів між позивачем та ТОВ «Онікс компані ЛТД», ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД», ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» з придбання товарів, виконання робіт та отримання з метою їх використання у власній господарській діяльності, суд зазначає наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно підпункту 14.1.36. статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За даними витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 24.07.2013 року ТОВ «Інтербус» (том ІІІ, а.с. 240-242) здійснює наступні види діяльності: 45.11 - торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами (основний), 45.19 - торгівля іншими автотранспортними засобами, 45.20 - технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, 45.31 - оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, 45.32 - роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, 46.19 - діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту.

Матеріали справи свідчать, що послуги, надані ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД», ТОВ «Константа - інкорпорейтд», фактично замовлялися позивачем з метою забезпечення господарської діяльності позивача та збільшення показників результатів господарської діяльності. В свою чергу, товари, поставленні ТОВ «Онікс компані ЛТД» ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» (шкворень, фільтри, манжети, клапани, датчик тиску масла, диски зчеплення, термостати, втулки, амортизатори, труби впускні, прокладки, фоторедуктори, важелі регулювання, підшипники, циліндри механізму дверного і ін..) замовлялись позивачем з метою здійснення основної діяльності - торгівлі автомобільними деталями та приладдям.

Придбана позивачем продукція була реалізована замовникам, що підтверджується наявними у справі видатковими накладними, зокрема: ТОВ «Леоні Ваерінг Системс Уа Гмбх» (том І а.с. 152, 153, 181, 193, 229, том ІІ а.с.26), ОКЗК ДАУМ театр ім. Шевченка (том І а.с.154), ПРП «АТАСС» (том І а.с.155, 175, 214, 215, 216, 223, том ІІ а.с.21), ТОВ «Гран-Техсервіс» (том І а.с.156), ПрАТ «Красноармійське автопідприємство «Укрбуд» (том І а.с. 157, 166, 170, 180, 182, 200, 224, 244, 245, том ІІ а.с.4, 5, 9, 11, 16, 25), ВАТ «Полтавський авто агрегатний завод» (том І а.с.158), ТОВ «Автотехцентр-3000» (том І а.с.159, 195), ТОВ «ЧП Гран» (том І а.с.160), ТОВ «Донтехбат-2008» (том І а.с. 161, 186, 187), ТОВ «Укравторесурс» (том І а.с. 162), КП «Київпастранс» АП №3 (том І а.с.163, 169, 240, том ІІ а.с.17, 23, 24, 27), ТОВ «ПМТЗ «Авто-комплект» (том І а.с.164), ПРАТ «Племінний завод «Агро-Регіон» (том І а.с.167), ТОВ «Авалон» (том І а.с. 168, 196, 205, том ІІ а.с.12), ТОВ «Торговий дім «Запчастина - Сервіс» (том І а.с. 171), ТОВ «С.П. Авто Континент» (том І а.с.172, 194, том ІІ а.с.7, 13, 22), ДК «Укртрансгаз» (том І а.с.173), ТОВ «Бердичівське автотранспортне підприємство 11837» (том І а.с.174, 207), ПП «Донбас-агроком» (том І а.с.176), ТОВ «Автоспецтранс-Київського картонно-паперового комбінату» (том І а.с.177), ТОВ «Комплекс Агромарс» (том І а.с.178, 225, 226), ТОВ «Бус Сервіс» (том І а.с. 179, том ІІ а.с.1), ТОВ «Омега-авто» (том І а.с.183), ТОВ «ТК «Спецзапчасть» (том І а.с.184), ТОВ «Юнайтед Моторс Україна» (том І а.с.185), ТОВ «Укравтозапчастина» (том І а.с.188, 249), ТОВ «Ірпінське АТП 13250» (том І а.с.189), ТОВ «Надророзробка» (том І а.с.190), ТОВ «Атонн-Авто» (том І а.с.191), ДП обслуговування повітряного руху України РСП (том 1 а.с.192), ТОВ «Комплекс Агромарс» (том І а.с.197), ВАТ «Тальнівське автотранспортне підприємство - 17137» (том І а.с.198), ТОВ «Українсько-угорське підприємство «Ікарбус» (том І а.с. 199), ЛК Автотранспортне підприємство №1 (том І а.с.201, 202), ТОВ «Фірма «Дует» (том І а.с.203, 220), КП «Чернівецьке тролейбусне управління» (том І а.с.204), ТОВ «Дніпродзержинський автобусний завод» (том І а.с.206, 221), ПП «Автомагістраль» (том І а.с.208), Луцьке підприємство електротранспорту (том І а.с.209), ДП «Ярослав» (том І а.с. 210), ВАТ «Гірничо-збагачувальний комбінат» (том І а.с.211), КП «Київпастранс» (том І а.с.212, 218, 227), ТОВ «Фірма «Дует» (том І а.с.213), ТОВ «Укрсервіс трейдінг-груп» (том І а.с.217), Національний університет оборони України (том І а.с.219), ТОВ «Технохітсервіс» (том І а.с.222), ТОВ «Трансбудкомпані» (том І а.с.228), ПП «Автосервіс» (том І а.с. 230), ПАТ «Промислово-виробниче підприємство «Кривбасвибухпром» (том І а.с. 231), ТОВ «Донецький завод нестандартного технологічного обладнання» (том 1 а.с. 232, 237, 238, 239), ДП «Укрметртестстандарт» (том 1 а.с.233), ТОВ «Фірма «Сільгосптехніка» (том І а.с.234), ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (том І а.с.235), ПП «Лючія» (том І а.с.236), ТОВ «Фірма «Істок» (том І а.с.241), ПП «Автомагістраль» (том І а.с.242, 243), ТОВ «Автек-Донбас» (том І а.с.246), ПАТ «Укргідроенергія» (том І а.с.247), ПАТ «Київська виробнича компанія «Рапід» (том І а.с.248), ТОВ «Агропрофіль» (том І а.с.250), ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (том ІІ а.с. 2, 3), ТОВ «Технобудсервіс-Ю» (том ІІ а.с.6), ТОВ «Донбасавтокомплект» (том ІІ а.с.8), ТОВ «Росавтодетальсервіс» (том І а.с.10), ПАТ «Веско» (том ІІ а.с.14, 15), ВП «Рівненська АЕС» (том ІІ а.с.18, 19), ТОВ «АТЕМ» (том ІІ а.с.20), ТОВ «Укравторесурс» (том ІІ а.с.28) і ін. (том ІІ а.с. 29-134, 146-199, 203, том ІІІ а.с.29-87), а також з метою виконання робіт для вказаних осіб - здійснення технічного обслуговування та ремонту автотранспортних засобів, підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи акти виконаних робіт (том ІІ а.с.135 - 144, 206-250, том ІІІ а.с.1-28).

Викладене підтверджує, що господарські договори позивача з наведеними в Акті перевірки контрагентами є реальними та підтверджуються необхідними документами, а товари, що придбавалися позивачем, замовлялись з метою використання у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Також, суд не приймає до уваги посилання відповідача на пояснення гр. ОСОБА_6 щодо фіктивності діяльності ТОВ «Константа-Інкорпорейтед», пояснення гр. ОСОБА_4, який є засновником ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», та інші пояснення, які булі відібранні в рамках відповідних кримінальних справ, оскільки факт вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва та ухилення від сплати податків, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду. До того ж, пояснення жодної з наведених осіб не стосувались операцій вказаних підприємств з позивачем, зокрема, з таких пояснень не вбачається, що між позивачем та вказаними в акті перевірки юридичними особами укладались фіктивні господарські угоди, підроблялись первинні документи або що товари (роботи, послуги) від вказаних контрагенті позивачу фактично не передавались.

Згідно статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Як вказано у пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В той же час, відповідачем не було надано суду вироку суду, яким би було встановлено, що контрагенти позивача були зареєстровані в державних органах влади з метою прикриття незаконної діяльності, а не з метою здійснення господарської діяльності, передбаченої чинним законодавством України; що товари (роботи, послуги) від вказаних контрагентів іншим особам фактично не передавались, а документи фінансово-господарської діяльності складались не уповноваженими на те особами.

Докази, отримані в рамках кримінального провадження, в т.ч. протоколи допитів свідків, мають бути оцінені при розгляді кримінальної справи в суді відповідної інстанції. Викладене свідчить про те, що суд першої інстанції не має право надавати правову оцінку документам, що містяться в матеріалах кримінальної справи, так як їх оцінка буде надаватися судом, який буде розглядати дану кримінальну справу по суті.

Виходячи з наведеного, отримані в рамках кримінальної справи протоколи допитів свідків не можуть бути належними в розумінні ст.70 КАС України. В даному випадку доказом згідно ст.72 України може бути виключно вирок суду, що набрав законної сили.

Відповідачем всупереч нормам закону було прийнято оскаржуване рішення з врахуванням актів перевірок, згідно яких не виявилось можливим провести перевірку таких контрагентів позивача як ТОВ «Онікс компані ЛТД», ТОВ «Константа-Інкорпорейтд», ТОВ «Компанія Мармур ЛТД» та ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь».

Слід зауважити, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей.

Аналогічна правова позиція вказана в постанові Вищого адміністративного суду України від 19.02.13 по справі № 2а-6067/11/1470.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Докази, які б підтвердили той факт, що позивач був обізнаний про можливі порушення, які допускали його постачальники, в матеріалах справи відсутні.

З врахуванням того, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю ТОВ «ІнтерБус» та його контрагентів ТОВ «Онікс компані ЛТД», ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД», ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», ТОВ «Константа-Інкорпорейтед», які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання товарів для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку, висновки відповідача про безтоварність господарських операцій, вчинених за участю ТОВ «ІнтерБус» та вищевказаних контрагентів з мотивів не спрямованості правочину на реальне настання наслідків, є надуманими та такими, що ґрунтуються на припущеннях. В спірному акті перевірки та в судовому засіданні відповідачем не надано допустимих та достатніх доказів для підтвердження порушення позивачем податкового законодавства.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ТОВ «ІнтерБус» правомірно сформовано податковий кредит з ПДВ на загальну суму 270 469,00 грн. за листопад 2011року - липень 2012 року, а також валові витрати на суму 212 736,00 грн. за І півріччя 2012 року, висновки Акту перевірки про порушення позивачем п. 138.8, ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст.201 Податкового кодексу України є помилковими, а відтак, прийняті ДПІ у Голосіївському районі міста Києва ДПС податкові повідомлення-рішення № 0005722220, № 0005732220 від 28.05.2013 року є неправомірними.

Беручи до уваги встановлені в ході судового розгляду обставини, достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Зі змісту листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011р. №2135/11/-11 вбачається, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2 294,00 грн., що підтверджується квитанцією №419 від 07.06.2013р. (том І, а.с.3).

За таких обставин суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача суму судового збору в розмірі 2294,00 грн.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби № 0005722220, № 0005732220 від 28 травня 2013 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обережною відповідальністю «ІнтерБус» судові витрати у розмірі 2 294,00 гривень (дві тисячі двісті дев'яносто чотири грн.).

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.В. Патратій

Повний текст постанови складено та підписано: 13 серпня 2013 року.