Постанова № 33043566, 14.08.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2013 р. Справа №805/8974/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Давиденко Т.В.

при секретарі судового засідання Осадчому О.П.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2 - довір. від 11.07.2013 року б/н

від відповідача - Ошовська О.В. - довір. від 11.06.2013 року № 3553, Костіцин С.В. -

довір. від 11.07.2013 року № 159

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву Фізичної особи -

підприємця ОСОБА_1

до відповідача Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного

управління Міндоходів у Донецькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.03.2013 року № 0003611702-1624 про збільшення суми грошового зобов'язання з єдиного податку з фізичних осіб в сумі 24435 грн., штрафна (фінансова) санкція в сумі 483 грн. 75 коп.

Доводи позовної заяви обґрунтовує тим, що, як вважає позивач, приймаючи податкове повідомлення - рішення, яке оскаржується, відповідач діяв з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством.

Зазначає, що він здійснює діяльність провайдера телекомунікацій, зазначений вид діяльності не підлягає ліцензуванню в розумінні Закону України «Про телекомунікації», тому правомірно перебував на спрощеній системі оподаткування.

Щодо наявності ліцензій на надання послуг з технічного обслуговування і експлуатації телемереж та провайдера програмної послуги, зазначає, що він тільки мав намір займатись зазначеними видами діяльності, але фактично ними не займався, надавав тільки послуги провайдера телекомунікацій, що підтверджено договорами, укладеними з фізичними особами.

Враховуючи наведене, просив позовну заяву задовольнити у повному обсязі.

В запереченнях на позовну заяву відповідач вказав на її безпідставність та зазначив, що податкове повідомлення - рішення, яке оскаржується прийняте в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством.

Вказує на те, що під час перевірки встановлено, що у перевіряємому періоді з 01.01.2012р. по 31.01.2013р. ФОП ОСОБА_1 на підставі договорів з фізичними особами (замовниками) виконував роботи з підключення до сітки колективного прийому телебачення та надавав послуги з доставки якісного телевізійного сигналу, надання послуг кабельного телебачення належить до діяльності у сфері телекомунікацій (електрозв'язку), тому фізичні особи - підприємці, які здійснювали діяльність з надання послуг у сфері телекомунікацій (електрозв'язку) у періоді з 01.01.2012 року по 30.06.2012 року, як вважає відповідач, не могли бути платниками єдиного податку за будь яких умов, а у періоді з 01.07.2012р. за умови, що діяльність, яку вони здійснюють у цьому періоді, не підлягає ліцензуванню.

Крім того, вказує на те, що ФОП ОСОБА_1 отримав ліцензію на надання послуг з технічного обслуговування і експлуатації телемереж (телекомунікаційних мереж) на території м. Костянтинівки, Донецької області, та ліцензію провайдера програмної послуги серія НР № 0593-п видану Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення. Термін дії ліцензії з 13.11.2008 року по 13.11.2018 року.

Враховуючи наведене, просив в задоволені позовної заяви відмовити.

Ухвалою від 07.08.2013 року замінений відповідач у справі - Костянтинівська об'єднана державна податкова інспекція Донецької області Державної податкової служби на належного відповідача - Костянтинівську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Донецькій області.

Позивач та його представник позивача у судовому засіданні доводи позовної заяви підтримали, надали пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, просили позовну заяву задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні проти доводів позовної заяви заперечували, просили в задоволені позовної заяви відмовити з підстав, викладених в запереченнях.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, заперечень, заслухавши представників сторін, суд встановив.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 перебуває у Єдиному Державному реєстрі, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1 (а.с. 12).

В період з 14.02.2013 року по 20.02.2013 року Костянтинівська ОДПІ здійснила документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2012 року по 13.02.2013 року, за результатами якої складений акт від 27.02.2013 року № 217/17-2-2367300155 (а.с. 104 - 133).

Під час перевірки встановлене порушення ФОП ОСОБА_1 вимог:

- п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу України, внаслідок чого самостійно не перейшов на сплату інших податків і зборів, в зв'язку з чим відповідно до п.п.4 п. 299.15, ст. 299 Податкового кодексу України на підставі акту перевірки підлягає анулюванню свідоцтво платника єдиного податку;

- п.п.8 п.п. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291, п.п.4 п. 293.4 ст. 293 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижена сума податкових зобов'язань з єдиного податку за 2012 рік - січень 2013 року на суму 24435 грн.

Зазначений висновок зроблений податковим органом у зв'язку з тим, що у перевіряємому періоді ФОП ОСОБА_1 на підставі договорів з фізичними особами (замовниками) виконував роботи з підключення до сітки колективного прийому телебачення та надавав послуги з доставки якісного телевізійного сигналу (електрозв'язку), тому згідно п.п.8 п.п.291.5.1 п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу України не мав права застосовувати спрощену систему оподаткування.

На підставі висновків акту перевірки Костянтинівською ОДПІ винесене податкове повідомлення - рішення від 15.03.2013 року № 0003611702-1624 про збільшення ФОП ОСОБА_1 суми грошового зобов'язання з єдиного податку з фізичних осіб в сумі 24435 грн., штрафна (фінансова) санкція в сумі 483 грн. 75 коп., яке оскаржується.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, в період з 01.01.2012 року по 13.02.2013 року ФОП ОСОБА_1 знаходився на спрощеній системі оподаткування як платник єдиного податку другої групи на підставі заяви про застосування спрощеної системи оподаткування, наданої до Костянтинівської ОДПІ 18.01.2012 року, обраний вид діяльності - «Діяльність у сфері радіомовлення та телебачення».

ФОП ОСОБА_1 включений до Реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій, що підтверджено листом Національної комісії з питань регулювання зв'язку України від 17.09.2008 року № 01-5396/10.

13.11.2008 року ФОП ОСОБА_1 отримав ліцензію провайдера програмної послуги серія НР № 0593-п, видану Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення з терміном дії до 13.11.2018 року (а.с. 13 - з.б.).

12.09.2008 року ФОП ОСОБА_1 отримав ліцензію на надання послуг з технічного обслуговування і експлуатації телемереж (телекомунікаційних мереж) на території м. Костянтинівки, Донецької області з терміном дії 5 років (а.с. 13).

У періоді з 01.01.2012 року по 30.06.2012 року ФОП ОСОБА_1 на підставі договорів з фізичними особами (замовниками) виконував роботи з підключення до сітки колективного прийому телебачення та надавав послуги з доставки якісного телевізійного сигналу (електрозв'язку), та надавав послуги з доставки якісного телевізійного сигналу, який складється з кількох телевізійних каналів відповідно до ГОСТ 28324-89, елементи СКП, які знахадяться у квартирі замовника, є власністю останнього, елементи СКП, які знаходяться поза квартирою, є власністю виконавця (копії договорів з замовниками приєднані до матеріалів справи - а.с. 50 - 98)).

18.06.2013 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері зв'язку та інформації з запитом щодо того, чи підлягає ліцензуванню діяльність з надання технічного обслуговування і експлуатації власних телекомунікаційних мереж.

Згідно відповіді Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері зв'язку та інформації від 20.07.2013 року № 06-4974/09 вид діяльності з технічного обслуговування та експлуатації власних телекомунікаційних мереж не входить до переліку видів діяльності, що підлягають ліцензуванню, визначеному ч. 7 ст. 42 Закону України «Про телекомунікації» (а.с. 135).

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення, оскільки вважає, що він правомірно перебував на спрощеній системі оподаткування в період з 01.01.20121 року по 30.06.2012 року.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби є органи державної податкової служби.

Законом України «Про державну податкову службу в Україні» визначені функції державних податкових інспекцій, у тому числі, щодо забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження податків, платежів.

Таким чином, відповідач у справі - суб'єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п. 15.1. Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків.

Таким чином, на позивача у справі покладений обов'язок щодо складання звітності та сплати податків.

Як зазначалось раніше, під час перевірки встановлене порушення позивачем п.п.8 п.п.291.5.1 п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу України, в редакції, яка була чинною у період з 01.01.2012 року по 30.06.2012 року, а саме, приватний підприємець у зазначеному періоді на підставі договорів з фізичними особами (замовниками) виконував роботи з підключення до сітки колективного прийому телебачення та надавав послуги з доставки якісного телевізійного сигналу (електрозв'язку) та перебував на спрощеній системі оподаткування.

Відповідно до пп.8 пп.291.5.1 п.291.5 ст.291 розділу XIV Податкового кодексу України, в редакції, чинній на час спірних взаємовідносин, не можуть бути платниками єдиного податку фізичні особи - підприємці, які здійснюють діяльність з надання послуг пошти та зв'язку.

Згідно пункту 4 Національного класифікатора України Класифікації видів економічної діяльності ДК 009:2005 (КВЕД ДК 009:2005), прийнятої наказом Держспоживстандарту України від 26 грудня 2005 року № 375 та Наказу Державного комітету статистики України від 23.12.2011 року № 396 «Про затвердження Методологічних основ та пояснень до позицій Класифікації видів економічної діяльності» надання послуг кабельного телебачення належить до діяльності у сфері телекомунікацій (електрозв'язку).

Тобто, фактично позивач у період з 01.01.2012 року по 30.06.2012 року здійснював діяльність з надання послуг зв'язку та не мав права перебувати на спрощеній системі оподаткування згідно п.п.8 п.п.291.5.1 п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу України.

Суд не приймає до уваги довід позивача стосовно того, що його діяльність не підлягає ліцензуванню, тому він правомірно застосовував єдиний податок, оскільки зазначена норма Податкового кодексу України була чинною у період з 01.01.2012 року по 30.06.2012 року та не ставила в залежність право застосування єдиного податку зі здійсненням платником діяльності, яка не підлягає ліцензуванню, а обмежувала застосування єдиного податку платниками, які здійснюють діяльність з надання послуг пошти та зв'язку.

Суд не приймає до уваги довід позивача щодо того, що зазначена норма Закону змінена згідно Закону від 24.05.2012 року № 4834-VI, тобто, у періоді, який перевірявся, оскільки вказаний Закон набув чинності з 01.07.2012 року.

Таким чином, оскільки позивач надавав послуги, які відносяться до послуг електрозв'язку, у період з 01.01.2012 року по 30.06.2012 року, який був предметом перевірки, не мав права бути платником єдиного податку, а з 01.07.2012 року - за умови, що діяльність, яку він здійснює, не підлягає ліцензуванню.

Згідно ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем надані належні докази правомірності податкового повідомлення - рішення, яке оскаржується.

Відповідно до ч. 1 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Враховуючи вищенаведене та те, що у період з 01.01.2012 року по 30.06.2012 року згідно п.п. 8 п.п. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу України платники податків, які надавали послуги зв'язку, не могли бути платниками єдиного податку, суд вважає, що відповідач, приймаючи податкове повідомлення - рішення, яке оскаржується, діяв в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством, тому позовна заява задоволенню не підлягає.

В розумінні ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України питання про перерозподіл судових витрат не розглядається.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України, Законом України «Про державну податкову службу в Україні», Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», Законом України «Про телекомунікації», Законом України «Про телебачення і радіомовлення», ст. 2, ст. 7 - 15, ст. 17-20, ст. 69-72, ст. 86, ст. 94, ст. 122 - 154, ст. 158 - 163, ст. 167, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволені позовної заяви Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.03.2013 року № 0003611702-1624 - відмовити повністю.

Постанова Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У судовому засіданні 14.08.2013 року проголошена вступна та резолютивна частина постанови, повний текст постанови виготовлений 19.08.2013 року.

Суддя Давиденко Т.В.