Постанова № 33042884, 13.08.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" серпня 2013 р. Справа№ 910/10651/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пашкіної С.А.

суддів: Баранця О.М.

Сітайло Л.Г.

За участю представників:

від позивача: не з'явились

від відповідача: Некряч А. В. - представник за довіреністю №44-1-4/15-ю від 20.12.2012р.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська Страхова компанія «Гарант-Авто»

на рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2013р.

у справі № 910/10651/13 (суддя Літвінова М. Є.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Вислоух Анни Володимирівни

до Публічного акціонерного товариства «Українська Страхова компанія «Гарант-Авто»

про стягнення 24 990,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача в порядку регресу страхового відшкодування в сумі 24 990 грн., яке Акціонерним страховим товариством «Вексель», як страховою організацією, було виплачено в зв'язку з пошкодженням автомобіля «Мерседес», державний номерний знак АА 8664 НВ, який належить ТОВ «Агама-Трейд», внаслідок ДПТ, що сталася з вини Коваля Михайла Олександровича - водія автомобіля «Сканія», державний номерний знак АА 8791 СВ, що належить ТОВ «Трансбуд-Компанія», цивільно-правова відповідальність якого застрахована у відповідача. Право вимоги зазначеної суми позивач набув на підставі укладеного з АСТ «Вексель» договору купівлі-продажу № 3 від 28.05.2012р.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.07.2013р., повний текст якого підписаний 08.07.2013р., у справі № 910/10651/13 позов задоволено повністю.

Рішення суду ґрунтується на тому, що матеріалами справи належним чином підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем щодо розміру збитків, завданих пошкодженому транспортному засобу.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство «Українська Страхова компанія «Гарант-Авто» звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва № 910/10651/13 від 01.07.2013р. та ухвалити нове рішення у якому відмовити у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що спірне рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права оскільки суд першої інстанції не прийняв до уваги те, що позивачем для звернення до суду з даним позовом пропущений строк позовної даності, що, враховуючи відповідну заяву відповідача, є підставою для відмови у задоволенні позову.

Крім того, відповідач зазначив і про те, що судом першої інстанції до уваги не прийнято і те, що відповідно до укладеного між позивачем та АСТ «Вексель» договору купівлі-продажу № 3 від 28.05.2012р. позивач набув права вимоги лише безпосередньо до Коваля М. О., тобто, за умовами зазначеного договору, позивач не набув права вимоги саме до відповідача.

Позивач в судове засідання представників не направив, про причини неявки представників не повідомив.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, а також те, що явка представників сторін в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників позивача за наявними матеріалами справи.

Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, з урахуванням правил ст.ст.99,101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

21.12.2007р. АСТ «Вексель» як Страховик та Товариство з обмеженою відповідальністю «Агама-Трейд» Страхувальник уклали договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 20274/07/ЛЦСП (далі Договір 1) (а.с. 8), предметом якого є страхування майнових інтересів страхувальника, що не суперечать чинному законодавству, пов'язаних з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - автомобілем «Мерседес Бенц», державний номерний знак АА 5074 ЕТ, № свідоцтва про реєстрацію ААС204065, № кузова (шасі) JWDB970075IL254719 (далі Автомобіль).

12.05.2008р. сторонами укладено додаткову угоду № 2 до Договору 1 якою державний номерний знак Автомобілю змінено на АА 8664 НВ.

Строк дії Договору 1 сторонами погоджений в п. 3 Договору 1 та становить з 00-00 год. доби, наступної за днем надходження страхової премії (першої її частини) на поточний рахунок Страховика, але не раніше 24.12.2007р, і до 24-00 год. 23.12.2008р.

11.06.2008р. о 13 годині 30 хвилин на 91 км автодороги Полтава-Олександрія сталась дорожньо-транспортна пригода (зіткнення автомобілів) за участю Автомобіля під керуванням Хоршева Сергія Володимировича та автомобіля «Сканія», державний номерний знак АА 8791 СВ (далі Автомобіль 1), який належить ТОВ «Трансбуд-Копмані», під керуванням Коваля Михайла Олександровича.

В результаті ДТП пошкоджено застрахований АСТ «Вексель» Автомобіль.

За замовленням АСТ «Вексель», Суб'єктом підприємницької діяльності Яременко Л. Г. (оцінювачі Яременко Л. Г. свідоцтво Фонду державного майна України МФ №844, свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів № 4166 від 20.11.2005р. та Цурпаленко Є. В. свідоцтво Фонду державного майна України МВ №5915, свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів № 6467 від 07.05.2008р.) проведено оцінку визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику Автомобіля внаслідок вказаного ДТП, за результатам якої 24.06.2008р. СПД Яременко Л. Г. складено Звіт про оцінку Автомобіля № 792 (далі Звіт) (а.с.15-22), згідно з яким вартість матеріального збитку, завданого власнику Автомобіля в результаті його пошкодження при ДТП, складає 29 050,33 грн.

Згідно зі складеним АСТ «Вексель» Страховим актом № 6778/08 КАСКО від 06.11.2008р. (а.с. 24), з урахуванням того, що франшиза за Договором 1 у випадку часткового пошкодження Автомобіля внаслідок ДТП становить 0,5% від страхової суми (655 514 грн.), тобто 3 277,57 грн., до виплати в якості страхового відшкодування призначено 25 772,16 грн. (29 050,33-3 277,57).

Згідно з абз. 4 ст. 3 Закону України «Про страхування» (в редакції на дату укладення Договору 1) страхувальники мають право при укладанні договорів страхування інших, ніж договори особистого страхування, призначати фізичних осіб або юридичних осіб (вигодонабувачів), які можуть зазнати збитків у результаті настання страхового випадку, для отримання страхового відшкодування, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування.

Зі змісту Договору 1 слідує, що ТОВ «Агама-Трейд» призначило в якості вигодонабувача за Договором 1 Київську Регіональну Дирекцію ВАТ «Райффайзен Банк Аваль».

Листом № 551-09/08 від 17.09.2008р. (а.с. 23) ТОВ «Райффайзен Банк Аваль» надало згоду на виплату спірного страхового відшкодування на рахунок страхувальника.

Платіжним дорученням № 134 від 03.12.2008р. (а.с. 25) АСТ «Вексель» перерахувала страхове відшкодування в сумі 25 772,76 грн. страхувальнику ТОВ «Агама-Трейд»

З відмітки банку на вказаному платіжному дорученні слідує, що платіж банком проведений, а отже, страхове відшкодування АСТ «Вексель» виплачене в повному обсязі.

Статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» (тут і далі в редакції чинній на дату спірної ДТП), до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої пошкоджено Автомобіль, визнаний Коваль М. О., що підтверджується постановою Оболонського районного суду м. Києва від 25.07.2008р. у справі №3-25471/2008 (а.с. 14).

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

З наявної в матеріалах справи копії Полісу № ВВ/3187455 (а.с. 82) слідує, що станом на 11.06.2008р. (дата вчинення ДТП) цивільно-правова відповідальність ТОВ «Трансбуд-Компані», як власника Автомобіля 1, була застрахована відповідачем. Зазначений факт відповідачем не заперечується.

Пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зокрема, порядок виплати відшкодування та дії сторін при настанні страхового випадку, регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон).

За правилами ст. 22 Закону (тут і далі в редакції, чинній на момент виплати позивачем страхового відшкодування), обов'язок відшкодувати шкоду при настанні страхового випадку покладено на страховика, яким застраховано цивільно-правову відповідальність особи, винної у настанні такого випадку.

Згідно ч. 4 ст. 37 Закону страховик має право здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Відповідно, вказані особи мають право на звернення до страховика з відповідними вимогами.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 15 Закону, в редакції на дату укладення Полісу № ВВ/3187455 встановлено, що договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися на умовах:

- страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір I типу) (п. 15.1);

- страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації будь-якого транспортного засобу або одного з транспортних засобів, зазначених у договорі, особою, вказаною в договорі страхування (договір II типу) (п. 15.2);

- страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, особою, вказаною в договорі страхування, або однією з осіб, зазначених у договорі (договір III типу) (п. 15.3).

Зі змісту Полісу № ВВ/3187455 слідує, що він відноситься до договорів І типу, тобто за ним застраховано відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації Автомобіля 1 будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що Коваль М. О. керував Автомобілем 1 не на законних підставах, з огляду на що відповідач як страховик цивільно-правової відповідальності власника Автомобіля 1 - ТОВ «Трансбуд-Компані» є особою, зобов'язаною відшкодувати завдані спірною ДТП збитки відповідно до положень Закону та у межах, передбачених полісом № ВВ/3187455.

Згідно з полісом № ВВ/3187455, ліміт відповідальності відповідача за шкоду, заподіяну майну, дорівнює 25 500 грн., франшиза - 510 грн.

Статтею 29 Закону встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Як було встановлено вище, в результаті спірного ДТП АСТ «Вексель» виплатило страхове відшкодування в сумі 25 772,76 грн.

За правилами абз.2 п.12.1 ст.12 Закону, сума спірного страхового відшкодування має бути зменшена на суму франшизи.

З урахуванням того, що визначена Звітом № 792 сума при виплаті її Страховиком АСТ «Вексель» була зменшена на суму франшизи за Договором 1, а франшиза згідно полісу № ВВ/3187455 становить 510 грн., у відповідності до вимог законодавства відповідач зобов'язаний відшкодувати потерпілій стороні збитки в межах ліміту відповідальності (25 500 грн.) у розмірі 24 990 грн. (25 500-510).

Як слідує з матеріалів справи, 28.05.2012 АСТ «Вексель», якого визнаного банкрутом і який перебуває у стані ліквідації, та позивач на підставі повторних відкритих торгів (аукціону) з продажу майна АСТ «Вексель» (протокол № 3 від 28.05.2012) уклали договір купівлі-продажу № 3 (а.с. 27-28), відповідно до умов якого АСТ «Вексель» продав а позивач купив лот № 4, а саме, належні АСТ «Вексель» права вимоги до 300 осіб на загальну суму 3 455 479,83 грн., серед яких є і право вимоги до ТОВ «Агама-Трейд» в розмірі 25 772,76 грн. (п. 162).

Пунктом 4.1 договору купівлі-продажу № 3 від 28.05.2012р. встановлено, що ціна права вимоги становить 20 900 грн.

Платіжними дорученням № 7 від 15.05.2012р. та № 9 від 28.05.2012р. (а.с. 29) позивач перерахував АСТ «Вексель» 20 900 грн.

Актом приймання-передачі прав вимоги від 28.05.2012р. (а.с. 30-31) до договору купівлі-продажу № 3 від 28.05.2012р. АСТ «Вексель» передав, а позивач прийняв, серед іншого, і право вимоги до ТОВ «Агама-Трейд» в розмірі 25 772,76 грн. (п. 123).

Згідно п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням. (ч. 2 ст. 516 ЦК України).

Отже, як слідує з матеріалів справи, право вимоги до відповідача виплаченого АСТ «Вексель» за Договором 1 страхового відшкодування в сумі 25 772,76 грн. перейшло до позивача.

17.05.2013р. позивач направив відповідачеві вимогу про відшкодування збитків в порядку регресу (а.с. 39-40) в якій позивач просив відповідача виплатити йому спірне страхове відшкодування в сумі 24 990 грн. На доказ направлення вказаної вимоги позивачем до матеріалів справи залучено копії опису вкладення, фіскального чеку № 0239 від 17.05.2013р та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення з якого слідує,що зазначену вимогу відповідачем отримано 21.05.2013р. (а.с. 41, 41 зворот та 42).

На вказану вимогу відповідач не відповів, спірне страхове відшкодування позивачеві не перерахував наслідком чого і стало звернення останнього до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції позовні вимоги позивача задовольнив з чим колегія суддів не погоджується з огляду на наступні обставини.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частина 6 ст. 261 ЦК України встановлює, що за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

Отже, строк позовної давності для звернення до суду з вимогами про стягнення з відповідача спірного страхового відшкодування розпочався з 03.12.2008р., тобто з дати виплати АСК «Вексель» страхувальнику страхового відшкодування за Договором 1, та, відповідно, закінчився 03.12.2011р.

Відповідно до ст.262 ЦК України заміна сторони в зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Як слідує з матеріалів справи, а саме з вхідного штампу канцелярії Господарського суду міста Києва, з позовом до суду позивач звернувся 04.06.2013р., тобто з пропуском встановленого строку позовної давності. Матеріали справи не містять жодних заяв позивача про поновлення строку позовної давності.

Частиною 3 статті 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

В клопотанні, поданому суду першої інстанції (а.с.55) відповідач звертається до суду з заявою про застосування до позовних вимог позовної давності .

Відповідно до ч. 4 ст. статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд першої інстанції задовольняючи позов виходив з того, що позовна давність відповідно до приписів ч. 2 ст. 264 ЦК України перервалась у зв'язку із пред'явленням позивачем позову до Коваля М.О., проте колегія суддів із зазначеною позицією погодитись не може з огляду на наступні обставини.

Згідно з ч.2 ст.264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Частиною 3 ст. 264 ЦК України встановлено, що після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Матеріали справи свідчать, що рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 25.04.2013р. у справі 2/756/2329/13 з Коваля М.О. на користь позивача стягнуто в порядку регресу 510 грн. Вказана сума є франшизою згідно полісу №ВВ3187455.

Проте, слід зазначити, що станом на дату звернення позивача до Оболонського районного суду міста Києва з позовом до Коваля М.О. (ухвала про відкриття провадження від 10.04.2013р. у справі 2/756/2329/13) строк позовної давності щодо вимог про стягнення спірного страхового відшкодування вже сплинув та, відповідно, не міг перерватися та розпочатися заново.

Посилання позивача на те, що строк позовної давності перервався, згідно з положеннями ч. 1 ст. 264 ЦК України (перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку) визнанням Ковалем М.О. під час розгляду справи №2/756/2329/13 вимог про стягнення франшизи в сумі 510 грн. також не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги, оскільки, по-перше, як було встановлено вище станом на дату звернення позивача до Оболонського районного суду міста Києва з позовом до Коваля М.О. строк позовної давності вже сплинув та, відповідно, не міг перерватися та розпочатися заново , а по-друге визнання Ковалем М.О. вимог про стягнення франшизи в сумі 510 грн. не свідчать по визнання відповідачем вимог про стягнення спірного страхового відшкодування в сумі 24 990 грн.

За таких обставин, враховуючи приписи чинного законодавства щодо строків позовної даності та наслідків пропущення таких строків, правові підстави для задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача спірного страхового відшкодування в сумі 24 990 грн. відсутні. Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, оскільки у задоволенні позовних вимог позивачу слід відмовити.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мале місце неповне дослідження та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, тому рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2013р. у справі № 910/10651/13 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким в задоволенні позову відмовляється повністю.

З огляду на підстави скасування рішення суду першої інстанції, а також враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Українська Страхова компанія «Гарант-Авто» підлягає задоволенню, судові витрати по справі, в тому числі за подачу апеляційної скарги, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська Страхова компанія «Гарант-Авто» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2013р. у справі № 910/10651/13 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 01.07.2013р. у справі № 910/10651/13 скасувати і прийняти нове рішення.

3. В позові відмовити повністю.

4. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Вислоух Анни Володимирівни (03138, м. Київ, вул. Червона, буд. 46, ідентифікаційний номер 3099220884) на користь Публічного акціонерного товариства «Українська Страхова компанія «Гарант-Авто» (01042, м. Київ, пров. Новопечерський, буд. 19/3, ідентифікаційний код 16467237) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 860 (вісімсот шістдесят) грн. 25 коп.

5. Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.

6. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/10651/13.

Повний текст постанови складено 19.08.2013р.

Головуючий суддя Пашкіна С.А.

Судді Баранець О.М.

Сітайло Л.Г.