Постанова № 33042707, 14.08.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2013 року Справа № 917/283/13-г Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Черкащенка М.М.-головуючий, Жукової Л.В. (доповідач), Студенця В.І.,розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Полтавагаз" на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 17.06.2013 р.у справі № 917/283/13-г господарського суду Полтавської областіза позовомпублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"допублічного акціонерного товариства "Полтавагаз"простягнення 1 339 778,56 грн. в судовому засіданні взяли участь представники від:

позивача: Кость О.Г. (дов. від 16.03.2012р.);

відповідача: Гречко С.І. (дов. від 19.12.2012р.),

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ звернулося до господарського суду з позовною заявою в якій просить суд стягнути з відповідача Публічного акціонерного товариства "Полтавагаз", м. Полтава кошти в сумі 1 339 778,59 грн., з яких 958 868,56 грн. - пеня, 192 816,37 грн. - інфляційні та 188 093,65 грн. - 3% річні.

Рішенням господарського суду Полтавської області (суддя Киричук О.А.) від 09.04.2013 р. у справі № 917/283/13-г позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 453581,31 грн. - пені, 164819,46 грн. - інфляційних, 182483,15 грн. - 3 % річних та 25 089,30 грн. судового збору. В іншій частині вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.06.2013р. (головуючий суддя: Здоровко Л.М., судді: Плахов О.В., Шутенко І.А.), апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ задоволено частково. Рішення господарського суду Полтавської області від 09.04.2013 р. у справі № 917/283/13-г змінено та викладено в наступній редакції:

" 1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Полтавагаз" (м. Полтава, вул.. Володимира Козака, 2А, код ЄДРПОУ 03351912, р/р 2600530103545 в Філії Полтавського обласного управління ПАТ "Ощадбанк", МФО 331467) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (м. Київ, вул..Б.Хмельницького,6, код ЄДРПОУ 20077720, р/р 260053012609 в ПАТ "Промінвестбанк", МФО 300012) 958868,56 грн. - пені, 164819,46 грн. - інфляційних, 182483,15 грн. - 3 % річних та 26123,42 грн. судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ на його виконання.

3. В іншій частині вимог відмовити.".

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Полтавагаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 5052,87 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Публічне акціонерне товариство "Полтавагаз" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.06.2013 р., а рішення господарського суду Полтавської області від 09.04.2013р. у даній справі залишити без змін.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції належним чином не досліджені всі обставини справи, крім того неправильно застосовані норми чинного законодавства.

Позивач не скористався правом, наданим ст.1112 ГПК України та не надіслав до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає касаційному перегляду оскарженого судового акту.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч.1 ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 30 вересня 2011 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 14/2132/11.

Відповідно до розділу 1 договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у IV кварталі 2011 році та у 2012 році природний газ, надалі - газ, для подальшої реалізації установам та організаціям, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити газ на умовах цього договору.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що продавець передає покупцеві з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року газ в обсязі до 62270 (шістдесят два мільйони двісті сімдесят тисяч) куб. м.

На виконання п. 2.1 договору позивач поставив протягом жовтня 2011 року - лютого 2012 року, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 128 359 585,46 грн., що підтверджуються актами приймання - передачі природного газу від 31.10.11 № 10, від 30.11.11 № 11, від 31.12.11 № 12, від 31.01.12 № 1 та від 29.02.12 № 2 (копії в матеріалах справи).

Пунктом 6.1. договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10-го числа, наступного за місяцем поставки газу.

Позивач своїх зобов'язання щодо передачі відповідачу природного газу виконав. В свою чергу відповідач свої зобов'язання за договором щодо оплати природного газу також виконав повністю, однак при цьому відповідач порушив строки оплати, встановлені пунктом 6.1 договору.

Зазначене підтверджується бухгалтерською випискою з балансового рахунку по підприємству та випискою по операціях. Суми та дати здійснення проплат за природний газ також співпадають за даними розрахунку відповідача та ним не заперечуються.

Згідно з п. 7.2 договору, у разі невиконання умов пункту 6.1. та 6.2 цього договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу.

За прострочення оплати природного газу позивач нарахував відповідачу та заявив до стягнення пеню у розмірі 958868,56 грн., 192816,37 грн. інфляційних, 3 % річних від простроченої суми у розмірі 188093,65 грн.

З підстав їх стягнення позивач звернувся до господарського суду з позовом по даній справі.

Господарський суд першої інстанції приймаючи рішення про часткове задоволення позову, виходив з того, що відповідач прострочив взяті на себе зобов'язання щодо сплати на користь позивача суми заборгованості за отриманий природний газ. При цьому, частково відмовляючи в позові про стягнення пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд посилався на ст. 267 ЦК України, та зазначив про пропуск позивачем позовної давності за певний період, за який останнім така пеня була нарахована. Крім того, суд також зменшив розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, з посиланням на п. 3 ст. 83 ГПК України, ст. 233 ГК України та на скрутний фінансовий стан підприємства відповідача. Також суд частково відмовив в позові в частині стягнення інфляційних та річних, посилаючись на невірно здійснений позивачем розрахунок зазначених санкцій.

Скасовуючи рішення господарського суду Полтавської області, суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції безпідставно частково відмовив в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, крім того необґрунтовано зменшив розмір пені на 50%.

Вищий господарський суд України вважає за необхідне підтримати висновки суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Положеннями ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України визначено, що договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Цими ж статтями передбачено також, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання (ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України).

Норма ч. 1 ст. 251 Цивільного кодексу України визначає строк як певний відрізок часу, з закінченням якого закон пов'язує наслідки, які мають юридичне значення. Договірні строки встановлюються за домовленістю сторін у відповідному правочині. Метою встановлення договірних строків є визначення сторонами за договором певного періоду у часі, у який мають бути виконані конкретні зобов'язання, визначені договором. Такі строки можуть бути змінені, скорочені або подовжені за домовленістю сторін.

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що відповідачем прострочено виконання своїх зобов'язань зі сплати отриманого природного газу, позивачем нараховано до стягнення з останнього пеню за період 09.12.2011 р. по 23.05.2012 р. в сумі 958868,56 грн.

За змістом ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачено спеціальну позовну давність в один рік щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Господарський суд першої інстанції зазначаючи про пропуск позивачем при зверненні до суду позовної давності щодо стягнення пені за період 09.12.2011р. по 08.02.2012 р. при цьому не звернув уваги на той факт, що згідно з п. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. При цьому, матеріали справи, крім посилань відповідача на положення ЦК України, які регулюють порядок застосування позовної давності (зокрема у відзиві на позов, на який безпідставно посилається суд першої інстанції), не містять заяви про застосування судом до спірних правовідносин позовної давності.

Скаржник в касаційній скарзі наголошує на тому, що в суді першої інстанції заявлялося клопотання про застосування строків позовної давності, як в усній формі так і в письмовій.

Однак, з наявних матеріалів справи не вбачається, що відповідач заявляв відповідні клопотання. Також не зазначено про застосування строків позовної давності і в протоколах судових засідань суду першої інстанції під час розгляду ним даної справи, однак будь-яких зауважень на вказаний протокол судового засідання, поданих скаржником в порядку ч. 5 ст. 81-1 ГПК України, матеріали справи не містять.

Зазначене свідчить про безпідставність застосування господарським судом до правовідносин щодо стягнення пені позовної давності.

Також безпідставно суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, з посиланням на п. 3 ст. 83 ГПК України, ст. 233 ЦК України.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Як свідчать матеріали справи, відповідач у відзиві (вхід. № 5014 від 09.04.13р.) просить зменшити розмір пені до 1000 грн., у зв'язку з відсутністю джерел оплати боргу та збитковістю підприємства.

Господарський суд, зазначаючи в обґрунтування необхідності зменшення пені про скрутне фінансове становище відповідача, (що, на думку суду, підтверджується звітом про фінансові результати за 2012 р.) не врахував майнові інтереси позивача, господарська діяльність якого також має збитковий характер, що підтверджується наданим ним звітом про фінансові результати за І півріччя 2012 р.

Разом з тим, Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" є підприємством, яке забезпечує галузі національної економіки і населення природним газом. Тобто, Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" є об'єктом, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Остання зазначає, що за спірним договором постачався імпортований природний газ, який Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" закуповує за зовнішньоекономічними контрактами, якими встановлені чіткі строки розрахунків за поставлений газ, а також жорсткі санкції за порушення цих строків. Бюджетом України та фінансовим планом Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", який затверджений Кабінетом міністрів України, не передбачені фінансові можливості для кредитування споживачів природного газу.

Крім того, за змістом п. 2 ст. 218 ГК України, відсутність у боржника грошових коштів не є підставою для звільнення його від господарсько-правової відповідальності.

У постанові Пленум Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Доводи скаржника про необґрунтоване задоволення позовних вимог у стягненні пені в сумі 958868,56 грн. апеляційним господарським судом, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зменшення розміру пені є правом суду (а не обов'язком), яким він може скористатися відповідно до ст.233 ГПК України у тому разі, якщо б відповідач довів наявність тих виняткових підстав, які в силу зазначеної правової норми заслуговували б на увагу.

Таким чином, зазначені відповідачем в обґрунтування необхідності зменшення розміру пені обставини не є винятковими в розумінні п. 3 ст. 83 ГПК України, а саме зменшення пені було здійснено судом без врахування всіх фактичних обставин справи.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Решта доводів скаржника, викладені у касаційній скарзі зводяться до переоцінки встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи, натомість обґрунтованих доводів про порушення судом норм процесуального права та матеріального права скаржником суду касаційної інстанції не наведено.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Таким чином, застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим ним обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни прийнятої у справі постанови.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Полтавагаз" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.06.2013 р. у справі № 917/283/13-г залишити без змін.

Головуючий Черкащенко М.М.

Судді Жукова Л.В.

Студенець В.І.