Постанова № 33040789, 14.08.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

14 серпня 2013 р. № 820/6583/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Зоркіна Ю.В.

при секретарі судового засідання - Молчанової О.М.

за участю представників сторін

позивача Савіна О.С.

відповідача Харківського обласного відділення Фонду соціального

захисту інвалідів Лещенко Н.О.,

відповідача Управління Державної казначейської служби України у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Пономаренко Т.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу агрофірма " Солоненське" до Управління Державної казначейської служби України у Дзержинському районі м.Харкова, Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення коштів

встановив:

Позовні вимоги заявлені до Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, Управління Державної казначейської служби України у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області про стягнення помилково сплачених суми адміністративно-господарських санкцій у розмірі 57040,20 грн.

У судовому засіданні представник позивача заявлений позов підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити, пославшись на те, що при поданні форми № 10-ПІ ним помилково визначена сума адміністративно - господарських санкцій за незайняті робочі місця у розмірі 57017,40 грн., які сплачені згідно платіжного доручення № 192 від 20.05.2013 року.

Представник відповідача, Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, в судовому засіданні адміністративний позов не визнала, просила у задоволенні вимог відмовити, пославшись на те, що позивачем подано форму № 10-ПІ, підписану керівником та головним бухгалтером, у якій самостійно визначено суму адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця у розмірі 57018 грн. Внаслідок несплати суми санкцій Фондом зроблено розрахунок пені та подано заяву про стягнення з підприємства 57040,20 грн. Відповідно до платіжного доручення від 20.05.2013 року № 192 позивачем добровільно сплачено самостійно визначені адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця у розмірі 57040,20 грн., внаслідок чого Фондом подано заяву про відмову від позову та ухвалою суду від 18.06.2013 року провадження у справі 820/3984/13-а закрито. Вказані обставини вказують на необґрунтованість висновку підприємства про помилковість сплати адміністративно-господарських санкцій, як підстави застосування п.5 Порядку повернення коштів, помилково або надмірно зарахованих до Державного бюджету України від 10.12.2002 року №226

Представник відповідача Управління Державної казначейської служби України у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, в судовому засіданні просив у задоволенні позовних вимог відмовити, пославшись на те, що права позивача у спірних правовідносинах Казначейською службою не порушені, оскільки останнім при поданні відповідної заяви не дотримано вимог Порядку повернення коштів, помилково або надмірно зарахованих до Державного бюджету України від 10.12.2002 року №226.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, перевіривши оскаржувані рішення (дії) на відповідність положенням ч.2 ст.3 КАС України суд зазначає наступне.

Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджено наказом Державного казначейства України від 10.12.2002 р. № 226 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.12.2002 р. за № 1000/7288.

Пунктом 5 цього Порядку встановлено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Подання надається до органу Державного казначейства України за формою, передбаченою відповідними спільними нормативно-правовими актами Державного казначейства України та органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи, за підписом керівника установи або його заступників відповідно до їх компетенції з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування (П. І. Б.) платника, ідентифікаційного коду за ЄДРПОУ або реєстраційного номера облікової картки платника податків з ДРФО, або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті), суми платежу, що підлягає поверненню, дати та номера розрахункового документа, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

Таким чином, повернення помилково (надмірно) сплачених платежів, можливо при наявності наступних чинників: факту (помилкової) надмірної сплати коштів та звернення платника до відповідно органу.

Так, судовим розглядом встановлено та не заперечується сторонами по справі, що 28.01.2013 року за № 1298 позивачем подано до Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт форми № 10-ПІ, яким визначено суму адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місяця у розмірі 57017,40 грн.

Внаслідок несплати самостійно визначеної суми санкцій, Фондом з урахуванням положень постанови КМУ від 31.01.2007 року № 70 нарахована пеня у розмірі 22,80 грн. та подано адміністративний позов про стягнення з підприємства позивача суми у розмірі 57040,20 грн.

Згідно платіжного доручення від 20.05.2013 року № 192 вказана сума адміністративно-господарських санкцій та пені позивачем сплачена у повному обсязі.

Статтею 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 19 вищевказаного закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Аналіз вищевказаних норм закону дає підстави дійти до висновку, що на підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю покладено обов'язок по перше: виділити та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, по друге: надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, по третє: якщо середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, сплатити відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

При цьому обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Судом встановлено і не заперечується сторонами, що відповідач перебуває на обліку в Харківському обласному відділенні фонду соціального захисту інвалідів, як підприємство, яке в своїй діяльності використовує найману працю. Згідно форми 10-ПІ "Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів" за 2012 рік, що надавався відповідачем до Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства у 2012 році становила 46 осіб, кількість інвалідів - штатних працівників, що повинні працювати на підприємстві - 2 особи. Відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" підприємства, установи й організації, їх структурні підрозділи та філії незалежно від форми власності та господарювання повинні за наявності вакансій у повному обсязі подавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакансій) центрам зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків, яка подається у формі звітності № 3-ПН "Звіт про наявність вакансій", затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 року № 420, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.12.2005 за № 1534/11814

Із звітів відповідача, поданих до Харківського МЦЗ за формою статистичної звітності №3-ПН, вбачається, що підприємство, належним чином інформувало центр зайнятості про наявність вільних робочих місць на підприємстві та потребу у направленні йому центром зайнятості інвалідів для працевлаштування (а.с.10-21). Викладене свідчить про виконання відповідачем вимог щодо створення робочих місць відповідно до нормативів встановлених ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів" та належне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць на його підприємстві та потребу у направленні йому центром зайнятості інвалідів для працевлаштування.

Згідно ч.1 ст. 217, ч.1 ст.218 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною 2 наведеної статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для пропущення господарського правопорушення. Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб'єкту господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не приймались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що підприємством виконані вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо прийняття заходів для працевлаштування інвалідів. Доказів того, що підприємство не створило робочі місця для інвалідів, відмовляло інвалідам у прийнятті на роботу, несвоєчасно надавало державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, або несвоєчасно звітувало Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України позивачем не представлено, а тому у суду немає жодних підстав для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій.

На підставі викладеного суд вважає, що підприємством неправомірно визначено та відповідно помилково сплачено суму адміністративно-господарських санкцій у розмірі 57017,40 грн. та пені - 22,80 грн.

Судовим розглядом також встановлено, що внаслідок виявлення помилки в нарахування адміністративно-господарських санкцій позивач листами від 14.06.2013 року звернувся до Казначейської служби з вимогою повернути помилково перераховані кошти (лист № 47) та Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (лист № 46). На вказані звернення надано відповідь від 01.07.2013 року за № 06-36/972-5503, якою роз'яснено порядок застосування положень п.5 Порядку повернення коштів, помилково або надмірно зарахованих до Державного бюджету України від 10.12.2002 року №226 та від 04.07.2013 року № 04-361/1268, яким запропоновано звернутися до суду для вирішення питання добровільно сплачених адміністративно - господарських санкцій.

Відповідно до ст. 11, 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. В судовому засіданні відповідачами в порядку ст..ст.71,72 КАС України не доведено неправомірності вимоги позивача про повернення помилково сплачених коштів.

Оскільки вимога про стягнення зазначених коштів є належним способом захисту права заявника, яке порушено внаслідок неповернення вказаних сум, суд вважає адміністративний позов таким, що підлягає задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку визначеному ст..94 КАС України

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160- 163, 186, 254 КАС України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов Сільськогосподарського виробничого кооперативу агрофірма " Солоненське" до Управління Державної казначейської служби України у Дзержинському районі м.Харкова, Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення коштів задовольнити у повному обсязі

Стягнути з Державного бюджету України (Управління Державної казначейської служби України в Дзержинському районі м.Харкова, 6116, м. Харків, вул. Бакуліна,18, код ЄДРПОУ 37999654) на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу агрофірма " Солоненське" (63830, Борівський район, с. Вище-Солоне, вул.Молодіжна,76, код ЄДРПОУ 00708437) помилково сплачені адміністартвино-господарські санкції за незайняті робочі місця для інвалідів в 2012 році у розмірі 57040 (п'ятдесят сім тисяч сорок) грн. 20 коп.

Стягнути з Державного бюджету (УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, вул. код ЄДРПОУ 37999628, р/р 31217206784011, код банку 851011) на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу агрофірма "Солоненське" (63830, Борівський район, с. Вище-Солоне, вул.Молодіжна,76, код ЄДРПОУ 00708437) судовий збір у сумі 570 (п'ятсот сімдесят ) грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У повному обсязі постанова виготовлена 19.08.2013 року.

Суддя Зоркіна Ю.В.