Рішення № 33040272, 09.08.2013, Комсомольський районний суд м.Херсона

Справа № 667/5536/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2013 року Комсомольський районний суд м. Херсона у складі

головуючого - судді Гуцалюк О.В.,

за участю секретаря - Філіпенко І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

в с т а н о в и в :

В листопаді 2012 року позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про стягнення боргу за договором позики, мотивуючи тим, що 12.11.2008 року відповідач взяв у нього в борг гроші в сумі 215 000,00 доларів США, які зобов'язався повернути 15 травня 2009 р., що підтверджується відповідною розпискою. На теперішній час договір з боку відповідача не виконано, станом на 22.11.2012 р. останній повернув позивачу кошти в розмірі 85146,00 доларів США, неповернутою залишається сума в розмірі 129854,00 доларів США, що в еквіваленті становить 1090763,60 грн. Окрім того, позивач зазначає, що відповідач зобов'язався у якості відсотків за користування грошима сплатити йому 700 000,00 грн., таким чином відповідач повинен повернути йому борг у сумі 1790763,60 грн. На підставі вищевикладеного, просить суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь 1 090 763,60 грн. основного боргу за договором позики та 700000,00 грн. відсотків за користування грошима, а всього 1790763,60 грн.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, просив задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач та його представник в судовому засіданні заперечували проти задоволення позову посилаючись на те, що дійсно відповідач отримав у позивача позику у розмірі 215000,00 дол. США. для ведення спільного бізнесу, а саме для сплати витрат пов'язаних із розходами на отримання ТОВ «ІЗЮМ АЗОВ» в оренду земельної ділянки у розмірі 12 Га, строком повернення позики визначено 15.05.2009 року. 12 квітня 2011 року рішенням Загальних зборів ТОВ «ІЗЮМ АЗОВ» було введено до складу учасників товариства Позивача - ОСОБА_1 з часткою статутного капіталу 17%. На теперішній час ТОВ «ІЗЮМ АЗОВ» отримано в оренду на 49 років земельну ділянку розміром 12 Га., для розміщення паркової зони поблизу території Стрілківської сільської ради Генічеського району, Херсонської області. За оренду вказаної земельної ділянки відповідачем було сплачено в державний бюджет кошти, отримані у позивача в сумі 840000,00 грн., з розрахунку 70000,00 грн. за 1 Га., орендна плата була сплачена за увесь строк оренди, а іншу частину позики відповідачем було витрачено на господарську діяльність товариства, а всього відповідачем було витрачено 129854,00 дол. США. за домовленістю відповідачем було повернуто позивачу частину коштів, що не були витрачені на потреби товариства, у розмірі 85146,00 дол. США. Вказують, що позивач фактично користується 2,4 Га., і є власником частки корпоративних прав ТОВ «ІЗЮМ АЗОВА», і не дивлячись на вказане намагається додатково стягнути ще частину позики, яка вже фактично повернута.

Вислухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 12 листопада 2008 року відповідач позивачу надав розписку про отримання коштів, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв суму у розмірі 215000,00 дол. США із строком використання і повернення до 15.05.2009 року.

Відповідно до листа від 22.11.2012 року відповідач повернув позивачу частину боргу у розмірі 85146,00 дол. США грошовим еквівалентом.

За заявою від 17.03.2011 року посвідчену приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу зареєстровану за №473 ОСОБА_2, співзасновник ТОВ «ІЗЮМ АЗОВА», відступив зі своїх 34% належного йому Статутного капіталу 17% Статутного капіталу на користь позивача.

Протоколом №4 Зборів учасників товариства «ІЗЮМ АЗОВ» від 12.04.2011 року до складу учасників товариства включено було ОСОБА_1 із Статутним капіталом 17% - 8755,00 грн.

Відповідно до Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 49 років площею 12,0 Га, юридичній особі ТОВ «ІЗЮМ АЗОВА» для розміщення паркової зони розташованої на території Стрілківської сільської ради із земель запасу рекреаційного призначення Стрілківської сільської ради, земельній ділянці виділено кадастровий номер 6522185200:11:019:0308.

З огляду на вказане, суд приходить до висновку, що відповідач повернув позивачу часткову суму позики, а відтак встановити остаточний розмір заборгованості відповідача перед позивачем не має можливості, оскільки позивач наполягає на своєму розрахунку заборгованості, а відповідач наполягає на факті відсутності заборгованості взагалі, і не визнає надані позивачу розписки, правочином.

Згідно ч. 1 і 2 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1 ст. 208 ЦК України передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти: 3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1046 ЦК України).

За змістом ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених особами вимог і на підставі представлених сторонами доказів, а ст.ст. 10, 60 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно вказаних вище норм, суд не може сприймати надану позивачем розписку, як належний доказ заборгованості та вчиненого між сторонами правочину - договору позики, оскільки така не відповідає вимогам законодавства щодо її форми та змісту, не містить усіх істотних умов і домовленостей для сторін, як для договору позики. Сторонами не дотримано вимоги щодо письмової форми договору позики, який перевищує у десять разів встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян.

Відмовляючи у позові суд також враховує, що вимоги ст. 1050 ЦК України не можуть застосовуватися до вказаних відносин, так як самого по собі договору позики між сторонами не укладено, а розписка не містить зобов'язань щодо наслідків порушення повернення боргу.

Також відмовляючи позивачу у позові суд враховує той факт, що за розпискою строк повернення боргу встановлений 15.05.2009 року, от же саме з цього часу виникло право у позивача звернутися із позовом до відповідача протягом трьох років.

З листа від 22.11.2012 року де ОСОБА_2 зазначено про повернення боргу у сумі 85 146,0 доларів США, не можливо визначити учасників відносин, оскільки такий не містить навіть повних П.І.Б., за якими зобов'язаннями повертаються кошти, тощо…

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З вказаного вбачається, що строк позовної давності для звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості сплинув 15.05.2012 року, тоді як позивач звернувся до суду із позовом 27.11.2012 року.

Крім того, зважаючи на пояснення відповідача про передачу ним позивачу своєї частки статутного фонду ТОВ «Ізюм азова», суд вважає, що у даному випадку можуть мати місце спірні правовідносини щодо корпоративних прав з урахуванням боргових зобов'язань між сторонами.

Таким чином суд вважає, що зібрані по справі докази та встановленні судом фактичні обставини по справі надають підстави відмовити у задоволенні позовних вимог за необґрунтованістю.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 57, 58, 60, 130, 174, 212, 213 ЦПК України, ст. ст. 15, 16, 207, 208, 256, 257, 261, 1047 ЦК України, суд -

в и р і ш и в :

У задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному суді Херсонської області через Комсомольський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

СуддяО. В. Гуцалюк