Постанова № 33040204, 30.07.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2013 р. Справа № 804/9050/13-а

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Юхно І.В.

при секретарі - Фросіні С.Ю.

за участю:

представника позивача - Сидорова Ю.В.

представника відповідача - Дубова Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Елін Плюс» до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Елін Плюс» (далі - ПП «Елін Плюс») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 12 червня 2013р.:

- №0001012250 на загальну суму 33990,00 грн., у тому числі основний платіж 27192,00 грн., штрафна (фінансова) санкція 6798,00 грн., яким ПП «Елін Плюс» визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість;

- №0001022250 на загальну суму 66702,50 грн., у тому числі основний платіж 53362,00 грн., штрафна (фінансова) санкція 13340,50 грн., яким ПП «Елін Плюс» визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток.

В обґрунтування позову зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, прийняті відповідачем за результатами невиїзної позапланової документальної перевірки ПП «Елін Плюс» (далі-Позивач), щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Атава» (код 37997856) та ТОВ «Детальсервіс» (код 37997840) їх реальності та повноти відображення в податковому обліку за травень 2012 року є такими, що прийняті всупереч діючому законодавству. Представник позивача зазначив, що висновок податкового органу про зазначені в акті перевірки порушення ґрунтується на підставі актів про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ «Атава» та ТОВ «Детальсервіс», з якими мало фінансово-господарські відносини ПП «Елін Плюс», та в яких зазначається про наявність ознак нереальності здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Атава» та ТОВ «Детальсервіс». Позивач вважає, що висновок про неможливість та нереальність здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Атава» та ТОВ «Детальсервіс» без дослідження первинних документів щодо господарських операцій зазначених в акті перевірки, носить суб'єктивний характер та суперечить діловій практиці та основним принципам здійснення господарської діяльності. Підтвердженням цього, як зазначив представник позивача в судовому засіданні, є постанова Харківського окружного адміністративного суду від 14.03.2013р. по справі № 2-а-14044/12/2070 та постанова Харківського окружного адміністративного суду від 16.01.2013р. по справі №11862/12/2070, підтверджена ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2013р., якими визнано протиправними дії Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби щодо проведення зустрічних звірок контрагентів позивача, за результатами яких складено акти про неможливість проведення зустрічних звірок, які і стали підгрунттям для акту перевірки позивача. Враховуючи вищевикладене позивач просив позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач з позовною заявою не погодився. Представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що порушення належним чином зафіксовані в акті перевірки від 22.05.2013р. №1285/225-08/34588367. Зауважив, що висновки зазначені в акті перевірки ґрунтується на підставі акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Атава» від 10.08.2012р. №787/22-417/37997856 за період з 28.02.2012р. по 30.06.2012 року та акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Детальсервіс» від 10.08.2012р. №787/22-104/37997840 за період з 01.04.2012р. по 30.06.2012 року, з якими мало фінансово-господарські відносини ПП «Елін Плюс». Висновки вищезазначених актів про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ «Атава» та ТОВ «Детальсервіс» полягають у тому, що «у підприємств відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, а саме: відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби тощо, що дає підстави вважати про наявність ознак відсутності факту реального здійснення господарської діяльності підприємствами, та як наслідок оформлення первинних документів у ПП «Елін Плюс» по ланцюгу на подальшу реалізацію товарів та послуг не підтверджує факту здійснення операцій. Вищевикладене призвело до заниження доходів у І п/р 2012 року на суму 118148,00 грн., завищення витрат у І п/р 2012 року на суму 135957,00 грн., що потягло заниження податку на прибуток у розмірі 53362,00 грн., а також завищення податкового кредиту за періоди травень, листопад 2012 року та відповідно заниження податку на додану вартість на загальну суму 27191,36 грн. Враховуючи вищевикладене, представник відповідача в судовому засіданні просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Правовідносини, що випливають з позовних вимог регулюються нормами Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI.

Позивач - Приватне підприємство «Елін Плюс» (код ЄДРПОУ 34588367) перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Красногвардійському районі Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, як платник податків та зборів, у тому числі (у період, що розглядається) податку на додану вартість та податку на прибуток.

Посадовими особами Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби на підставі наказу від 22.01.2013 №9-о, згідно із пп.20.1.4, п.201 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст..79 Податкового кодексу України було проведено невиїзну позапланову документальну перевірку ПП «Елін Плюс», щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Атава» (код 37997856) та ТОВ «Детальсервіс» (код 37997840).

За результатами перевірки складено акт від 22.05.2013р. № 1285/225-08/34588367 у висновках якого встановлено порушення ПП «Елін Плюс»:

- п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п.198.1, п.198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ, в результаті чого ПП «Елін Плюс» занижено податок на додану вартість на загальну суму 27191,36 грн., а саме:

Травень 2012 року на суму 14431,80 грн.;

Листопад 2012 року на суму 12759,56 грн.

- ст. 134, пп.138.1.1 п. 138.1 п. 138.2 ст. 138, п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ, в результаті чого ПП «Елін Плюс» занижено податок на прибуток на 1 п/р 2012 року на загальну суму 53362,00 грн.

В результаті зазначених порушень податковим органом були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення від 12.06.2013р.:

№0001012250 на загальну суму 33990,00 грн., у тому числі основний платіж 27192,00 грн.. штрафна (фінансова) санкція 6798,00 грн., яким ПП «Елін Плюс» визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість;

№0001022250 на загальну суму 66702,50 грн., у тому числі основний платіж 53362,00 грн., штрафна (фінансова) санкція 13340,50 грн., яким ПП «Елін Плюс» визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток.

Судом встановлено, що відповідач не визнає включення суми сплаченого ПДВ до податкового кредиту відповідно до податкових накладних отриманих ПП «Елін Плюс» від ТОВ «Атава» та ТОВ «Детальсервіс» та вважає, що у ПП «Елін Плюс» відсутнє право на формування валових витрат по операціям з придбання ТМЦ від ТОВ «Атава» та ТОВ «Детальсервіс» з підстав того, що у контрагентів позивача встановлено відсутність факту реального вчинення господарських операцій із платниками податків, а також відсутні матеріальні ресурси, виробнича база, складські приміщення, транспортні засоби та торгівельного обладнання, що унеможливлює здійснення господарської діяльності контрагентів позивача.

Вищезазначені висновки в Акті перевірки від 22.05.2013р. № 1285/225-08/34588367 було зроблено на підставі:

- акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Атава» від 10.08.2012р. №787/22-417/37997856 за період з 28.02.2012р. по 30.06.2012 року;

- акту про неможливість проведення зутрічної звірки ТОВ «Детальсервіс» від 10.08.2012р. №787/22-104/37997840 за період з 01.04.2012р. по 30.06.2012 року.

Правова позиція відповідача спростовується з огляду на фактичні обставини справи, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, між ПП «Елін Плюс» та ТОВ «Атава» було укладено договір про продаж будівельних матеріалів для виконання будівельно-монтажних робіт № 4 від 03.04.2012 року. Згідно з умовами зазначеного договору ТОВ «Атава» (Продавець) було поставлено товар ПП «Елін Плюс» (Покупець), а покупець прийняв та оплатив визначений товар на умовах до цього договору. Відповідно до договору про продаж товару № 4 від 03.04.2012 року, загальна сума поставки складає 300000,00 грн. в т. ч. ПДВ у сумі 50000,00 грн. Отримання товару підтверджується рахунками на оплату; видатковими накладними; податковими накладними. Розрахунки за отриманий товар проведені: грошовими коштами на суму - 76557,36 грн. (копії платіжних доручень містяться в матеріалах справи). Всього, за період, що перевірявся позивачем від ТОВ «Атава» отримано товару на загальну суму 76557,36 грн., в т.ч. ПДВ 12759,56 грн. Виконання договору про продаж товару № 4 від 03.04.2012р. та використання товару у власній господарській діяльності ПП «Елін Плюс» підтверджується договорами про надання послуг поточного ремонту від 20.04.2012р. №13, договором від 25.04.2012р. №19, договором від 05.06.2012р. №1-Е, договором від 05.06.2012р. № 2-Е, довідками про вартість виконаних робіт, локальними кошторисами, актами прийомки виконаних робіт, копії яких містяться в матеріалах справи.

Окрім того, між ПП «Елін Плюс» та ТОВ «Детальсервіс» було укладено договір про продаж будівельних матеріалів для виконання будівельно-монтажних робіт № 98/56 від 03.05.2012 року. Згідно з умовами зазначеного договору ТОВ «Детальсервіс» (Продавець) було -доставлено товар ПП «Елін Плюс» (Покупець), а покупець прийняв та оплатив визначений товар на умовах до цього договору. Відповідно до договору № 98/56 від 03.05.2012 року, загальна сума поставки складає 500000,00 грн. в т. ч. ПДВ у сумі 83333,33 грн. Отримання товару підтверджується рахунками на оплату; видатковими накладними; податковими накладними. Розрахунки за отриманий товар проведені: -грошовими коштами на суму - 41590,81 грн. (платіжні доручення містяться в матеріалах справи). Всього, за період, що перевірявся Позивачем від ТОВ «Детальсервіс» отримано товару на загальну суму 41590,81 грн., в т.ч. ПДВ 6931,80 грн. В подальшому отриманий ПП «Елін Плюс» товар використовувався у власній господарській діяльності позивача, що підтверджується договорами про надання послуг поточного ремонту від 20.04.2012р. №13, від 25.04.2012р. №19, від 05.06.2012р. №1-Е, від 05.06.2012р. № 2-Е, довідками про вартість виконаних робіт, локальними кошторисами, актами прийомки виконаних робіт, копії яких містяться в матеріалах справи. Також між ПП «Елін Плюс» та ТОВ «Детальсервіс» було укладено договір про надання послуг вивозу сміття від 23.01.2012р. №33/41. Згідно з умовами зазначеного договору ТОВ «Детальсервіс» (Виконавець) було надано послуги по вивозу сміття ПП «Елін Плюс» (Замовник), а замовник прийняв та оплатив визначені послуги на умовах до цього договору. Відповідно до договору № 33/41 від 23.01.2012 року, загальна сума надання послуг по вивозу сміття складає 20000,00 грн. в т. ч. ПДВ у сумі 3333,33 грн. Надання послуг підтверджується рахунками на оплату; актом здачі-приймання робіт, податковою накладною. Розрахунки за отриманий товар проведені: грошовими коштами на суму - 20000,00 грн. Всього, за період, що перевірявся Позивачу від ТОВ «Детальсервіс» надано послуг по вивозу сміття на загальну суму 20000,00 грн., в т.ч. ПДВ 3333,33 грн. Виконання договору про надання послуг по вивозу сміття № 33/41 від 23.01.2012р. та використання наданих послуг у власній господарській діяльності ПП «Елін Плюс» підтверджується договорами про надання послуг поточного ремонту від 20.04.2012р. №13, договором від 25.04.2012р. №19, договором від 05.06.2012р. №1-Е, договором від 05.06.2012р. №2-Е, довідками про вартість виконаних робіт, локальними кошторисами, актами прийомки виконаних робіт, копії яких додаються. Між ПП «Елін Плюс» та ТОВ «Детальсервіс» було укладено договір про надання послуг спеціального автотранспорту від 23.01.2012р. №34/41. Згідно з умовами зазначеного договору ТОВ «Детальсервіс» (Виконавець) було надано послуги спеціального автотранспорту ПП «Елін Плюс» (Замовник), а замовник прийняв та оплатив визначені послуги на умовах до цього договору. Відповідно до договору № 34/41 від 23.01.2012 року, загальна сума надання послуг спеціального автотранспорту складає 25000,00 грн. в т. ч. ПДВ у сумі 4166,67 грн. Надання послуг підтверджується рахунками на оплату; актом здачі-приймання робіт, податковою накладною. Всього, за період, що перевірявся Позивачу від ТОВ «Детальсервіс» надано послуг спеціального автотранспорту на загальну суму 25000,00 грн., в т.ч. ПДВ 4166,67 грн. По вищезазначеним договорам, на момент розгляду справи існує заборгованість, яка погашається по мірі наявності коштів, про що також зазначається в акті перевірки позивача. Використання наданих послуг у власній господарській діяльності ПП «Елін Плюс» підтверджується договорами про надання послуг поточного ремонту від 20.04.2012р. №13, договором від 25.04.2012р. №19, договором від 05.06.2012р. №1-Е, договором від 05.06.2012р. № 2-Е, довідками про вартість виконаних робіт, локальними кошторисами, актами прийомки виконаних робіт, копії яких містяться в матеріалах справи.

На підтвердження переміщення отриманних ПП «Елін Плюс» ТМЦ на склади позивача, до матеріалів справи були надані наступні документи: договір безвідшкодовного користування автомобілем; договір оренди транспортних засобів; акти приймання-здачі в аренду автомобіля, копії свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу, наказ про заключення договору користування автомобілем, накази про прийняття на роботу водіїв, посвідчення водіїв, які були прийняті на роботу в ПП «Елін Плюс», подорожні листи; заявки на автотранспорт; договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, акт прийому-передачі нежитлового приміщення (складу); договір про відповідальне зберігання від 01.08.2011 року.

Окрім того в матеріалах справи містяться: ліцензія видана ПП «Елін Плюс» на провадження господарської діяльні, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури; перелік робіт, які може виконувати позивач відповідно до наданої ліцензії; штатний розклад ПП «Елін Плюс», накази о прийнятті на роботу штату працівників, форма 1 ДФ ПП «Елін Плюс» за 2 квартал 2012 року; відгук Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради, щодо виконання ремонту житлових будинків в управлінні житлового господарсьва ДМР; відгук відділу комунального господарства Красногвардійського района у місті Дніпропетровська ради, щодо проведення на протязі 2012 року ремонтно-будівельної роботи на об'єктах, що підтверджує використання куплених ТМЦ у власній господарській діяльності.

Як на час укладення вищевказаних правочинів позивача із ТОВ «Атава» та ТОВ «Детальсервіс», так і під час їх виконання, сторони були належним чином зареєстрованими та були платниками податку на додану вартість, ні установчі документи контрагента позивача, ні його свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість не визнані в установленому порядку недійсними. В матеріалах справи містяться докази, що підтверджують статус платника ПДВ ПП «Елін Плюс» в спірний період, зазначене не оспорює і представник відповідача. Також в акті перевірки позивача зазначено, що ТОВ «Атава» та ТОВ «Детальсервіс», в перевіряє мий період були зареєстровані, як платники ПДВ згідно зі свідоцтвами платника ПДВ. Документальних доказів неможливості існування господарських правовідносин між розглядуваними підприємствами відповідачем не надано.

Окрему увагу суд вважає за необхідне звернути на ту обставину, що відповідач складаючи акт перевірки від 22.05.2013р. № 1285/225-08/34588367 керувався, актом про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Атава» від 10.08.2012р. №787/22-417/37997856 за період з 28.02.2012р. по 30.06.2012 року та актом про неможливість проведення зутрічної звірки ТОВ «Детальсервіс» від 10.08.2012р. №786/22-104/37997840 за період з 01.04.2012р. по 30.06.2012 року. Однак, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.03.2013р. по справі № 2-а-14044/12/2070 визнано протиправними дії Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби щодо складання Акту «Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «Детальсервіс» (код ЄДРПОУ 37997840) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період квітень - червень 2012 р. № 786/22-417/37997840 та постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.01.2013р. по справі №11862/12/2070, підтверджена ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2013р., якою визнано протиправними дії Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби щодо проведення зустрічної звірки ТОВ «Атава», за результатами якої складено акт «Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ Атава» (код ЄДРПОУ 37997856) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 28.02.2012 року по 30.06.2012 року №787/22- 417 37997856.

Вищезазначене рішення Харківського апеляційного адміністративного суду набрало законної сили з моменту його проголошення, тобто ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду по справі №11862/12/2070 21.03.2013р.

Відповідно до ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.

Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Зважаючи на те, що рішенням суду, яке набрало чинності, визнано неправомірним дії Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби щодо складання Акту «Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «Детальсервіс». Всупереч судовому рішенню в Акті перевірки стосовно позивача зроблені висновки щодо порушень чинного законодавства, підґрунтям яких стали тільки акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Атава» від 10.08.2012р. №787/22-417/37997856 за період з 28.02.2012р. по 30.06.2012 року та акт про неможливість проведення зутрічної звірки ТОВ «Детальсервіс» від 10.08.2012р. №786/22-104/37997840 за період з 01.04.2012р. по 30.06.2012 року.

Крім того, з аналізу норм права суд приходить до висновку, що податковим законодавством не передбачено право відповідача при складанні акту перевірки одного платника податків приймати за основу акт перевірки іншого платника податків, як підставу для висновку про наявність порушення з боку першого. Дана позиція також відображена в рішенні Вищого адміністративного суду України від 13.12.2012р. №К/9991/32048/12.

Таким чином, дані обставини свідчать, що ПП «Елін Плюс» мало достатні і передбачені Податковим кодексом України підстави для віднесення суми сплаченого на користь постачальників ПДВ до складу податкового кредиту та включення вартості отриманих товарів до складу валових витрат. У зв'язку з тим, що позивачем не було порушено вимог податкового законодавства в частині формування валових витрат та податкового кредиту, застосування до нього штрафних санкцій є неправомірним.

Відповідно до п.п.14.1.56 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами

Підпунктом 14.1.202 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що продаж товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Згідно з п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137 цього Кодексу, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

- доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

- інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до п. 135.2 ст.135 Податкового кодексу України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 135.4 ст.135 Податкового кодексу України зазначено, що дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань.

Згідно з пп. 135.4.1 п. 135.4 ст.135 Податкового кодексу України передбачено, що дохід від операційної діяльності включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Суд звертає увагу, що відповідно до пп. 138.1.1. п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.138.2. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Також суд зазначає, що формування податкового кредиту платником ПДВ здійснюється відповідно до п.198.3 Податкового кодексу України, згідно якого податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.2 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 Податкового кодексу України до складу податкового кредиту підлягають включенню суми сплаченого (нарахованого) податку, що підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами).

Відповідно до ст.1 Закону України від 16.07.1999 р. №996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ це документ, який містит відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Цей закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності.

Згідно з ч.2 ст.3 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 вищезазначеного закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Судом встановлено, що на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій ТОВ «Атава» та ТОВ «Дельтасервіс» було виписано на адресу ПП «Елін Плюс» податкові та видаткові накладні, також були складені акти здачі-приймання виконаних робіт, локальні кошториси, довідки про вартість виконаних робіт. З наданих до суду документів встановлено, що ПП «Елін Плюс», ТОВ «Атава», ТОВ «Дельтасервіс» при вчиненні угод були зареєстровані як платники податку на додану вартість. Тобто, виходячи зі змісту пункту 201.8 Податкового кодексу мали право на нарахування податку та складання податкових накладних, оскільки таке право надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Судом встановлено, що правові наслідки, обумовлені розглядуваним правочином, реально настали для обох сторін цих угод (позивачем було отримано та використано у власній господарській діяльності товар (послуги), а постачальник отримав грошові кошти за товар (послуги). Використання наданих товарів (послуг) у власній господарській діяльності ПП «Елін Плюс» підтверджується договорами про надання послуг поточного ремонту, довідками про вартість виконаних робіт, локальними кошторисами, актами прийомки виконаних робіт, копії яких містяться в матеріалах справи.

Таким чином, дані обставини свідчать, що ПП «Елін Плюс» мало достатні і передбачені Податковим кодексом України підстави для віднесення суми сплаченого на користь постачальників ПДВ до складу податкового кредиту та включення вартості отриманих товарів до складу валових витрат. У зв'язку з тим, що позивачем не було порушено вимог податкового законодавства в частині формування валових витрат та податкового кредиту, застосування до нього штрафних санкцій є неправомірним.

Необґрунтованим суд вважає твердження відповідача, котре також зазначене в акті перевірки позивача, з посиланням на акти про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача, про те, що незнаходження за місцем реєстрації та відсутність основних фондів у постачальників товарів по ланцюгу постачання товару тягне наслідком позбавлення покупця товару права на податковий кредит, оскільки, такої умови для виникнення права на податковий кредит не містить Податковий кодекс України, а також законами України не передбачена відповідальність платника податків за порушення його контрагентами податкового законодавства, у тому числі за несплату контрагентами ПДВ до бюджету. Крім того, у справі відсутні будь-які докази того, що постачальники ПП «Елін Плюс» не сплачували податки, у тому числі ПДВ до бюджету.

На підтвердження безтоварності та нереальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Атава», ТОВ «Дельтасервіс» відповідач в акті перевірки посилається на те, що у постачальника відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, постачальники не знаходяться за юридичною адресою. У якості доказів для такого висновку відповідач посилається на матеріали акті про неможливість проведедення зустрічних звірок в ході яких не досліджувались первинні документи, а висновки про неможливість здійснення господарської діяльності постачальниками зроблено виключно за результатами аналізу документів, які є в обліковій справі підприємства, даних податкової звітності.

Судом відхиляються ці доводи відповідача, адже

по-перше, неможливо достеменно зробити висновок про наявність чи відсутність активів у підприємства тільки на підставі звітності, у якій не задекларовані відповідні активи, такими доказами мають бути саме первинні документи, проте у справі відсутні докази дослідження податковими органами первинних документів;

по-друге, відповідно до чинного законодавства відсутність постачальників за юридичною адресою ніяким чином не впливає на дійсність укладених ними угод;

по-третє, для проведення операцій купівлі-продажу товарів наявність власних транспортних засобів, складських приміщень не є обов'язковим, ці активи можуть орендуватися, крім того, навіть наявність орендованих активів для посередника не є обов'язковою, адже товар може поставлятися транспортом первинного постачальника на склад кінцевого покупця, а функція посередника полягатиме у пошуку товару, покупця, укладенні угод та організації проведення операцій купівлі-продажу, у такому випадку відсутня необхідність винаймати і технічний персонал.

Отже, висновок відповідача про неможливість проведення постачальником господарських операцій є лише припущенням. Натомість, як зазначалося вище, первинні документи повністю підтверджують реальність проведених між ПП «Елін Плюс» та ТОВ «Атава», ТОВ «Дельтасервіс» операцій купівлі-продажу товарів та надання послуг.

Згідно позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі від 02.06.2011 року №742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» зазначено, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Податковий кодекс України виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Несплата продавцем податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту. Така правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 22.10.2010 р., від 31.01.2011р.

Зазначена правова позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

За результатом розгляду справи, судом не встановлено фактів, які б свідчили про те, що зміст договорів укладених між позивачем та його контрагентами не відповідають дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем правомірність оскаржуємих рішень не доведена, доводи позивача не спростовані.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Отже, документально підтверджені позивачем судові витрати - судовий збір підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 69, 71, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства «Елін Плюс» до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення від 12 червня 2013р.:

- №0001012250 на загальну суму 33990,00 грн., у тому числі основний платіж 27192,00 грн., штрафна (фінансова) санкція 6798,00 грн., яким ПП «ЕЛІН ПЛЮС» визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість;

№0001022250 на загальну суму 66702,50 грн., у тому числі основний платіж 53362,00 грн., штрафна (фінансова) санкція 13340,50 грн., яким ПП «ЕЛІН ПЛЮС» визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Елін Плюс» судовий збір у розмірі 1006 (одна тисяча шість) грн. 93 коп.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, зазначені в ст.186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України.

Повний текст постанови складено 05 серпня 2013 року.

Суддя (підпис) З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили станом на 05.08.2013 року Суддя І.В. Юхно І.В.Юхно