Ухвала суду № 33040052, 15.08.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" серпня 2013 р. м. Київ К/800/18596/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддівЗайця В.С. (суддя-доповідач), Голяшкіна О.В., Стрелець Т.Г.,розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Український графіт» на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 липня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2013 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя до публічного акціонерного товариства «Український графіт» про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

27 червня 2012 року Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя (далі - УПФ) пред'явило позов до публічного акціонерного товариства «Український графіт» (далі - ПАТ «Український графіт») про стягнення з ПАТ «Український графіт» суми 97 451,70 грн. фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 19 липня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2013 року, позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ПАТ «Український графіт» суму по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у розмірі 97 451,70 грн.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, скаржник оскаржив їх.

У касаційній скарзі ПАТ «Український графіт», посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Встановлено, що ПАТ «Український графіт» відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, а також платником страхових внесків відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 № 1058 (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до виданих відповідачем довідок про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії, громадянам ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7. ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 на підставі пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 № 1788 призначені пільгові пенсії.

Згідно із розрахунком боргу відповідачем не відшкодовано УПФ фактичні витрати на виплату та доставку пенсій за віком, призначених на пільгових умовах відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», за лютий-травень 2012 року сума витрат становить 97 451,70 грн.

Відповідачу надсилались повідомлення - Розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058.

ПАТ «Український графіт» суму заборгованості не сплатило.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що законом встановлений обов'язок відповідача відшкодовувати спірні витрати і його невиконання є підставою для їх стягнення в судовому порядку.

Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції та залишив постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 липня 2012 року без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із правовою позицією судів першої та апеляційної інстанцій із огляду на наступне.

Пунктом «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

За змістом пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-ХІІ. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону № 1058-ІV. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Обов'язок підприємства відшкодувати витрати пенсійного органу на виплату таких пенсій встановлений абзацом четвертим підпункту 1 пункту 2 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з його вимогами підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Таким чином суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність у ПАТ «Український графіт» обов'язку відшкодувати спірні витрати у повному обсязі, а оскільки добровільно у встановлений строк вони не сплачені, суди правильно стягнули їх з відповідача.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, зазначеного висновку не спростовують, повторюють аналогічні доводи заперечень на позов та апеляційної скарги, які були належним чином досліджені й оцінені судами, а тому не дають підстав вважати їх рішення такими, що ухвалені з порушеннями норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій, підстав для задоволення касаційної скарги немає.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Український графіт» залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 липня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2013 року без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: