Ухвала суду № 33040028, 15.08.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" серпня 2013 р. м. Київ К/800/29389/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г., Голяшкіна О.В., Зайця В.С.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2013року

у справі №805/3168/13-а

за позовом Управління Пенсійного фонду України в м.Красноармійську та

Красноармійському районі Донецької області

до державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська»

про стягнення заборгованості з фактичних витрат на виплату і

доставку пенсій,-

ВСТАНОВИЛА:

В березні 2013 року Управління Пенсійного фонду України в м.Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області (далі по тексту Пенсійний фонд) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду позовом до державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» (далі по тексту ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська»), яким просило стягнути з відповідача заборгованість з фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком №1 за період з 01.12.2012 року по 31.12.2012 року в розмірі 1 717 270,39 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26 березня 2013року у справі №805/3168/13-а позов задоволено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2013року у справі №805/3168/13-а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 березня 2013 року у зазначеній справі скасовано, прийнято нове рішення, в задоволені позову відмовлено.

При ухваленні рішення суд апеляційної інстанції виходив з того, що Пенсійним фондом не доведені належними доказами позовні вимоги, а рішення окружним адміністративним судом прийняте з порушенням норм матеріального права.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Пенсійний фонд звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить вищезазначене судове рішення скасувати та залишити в силі постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 березня 2013 року у справі №805/3168/13-а.

Справу розглянуто в попередньому судовому засіданні з врахуванням повноважень суду, встановлених частиною 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права та наданої ним правової оцінки обставин у справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» є юридичною особою, проваджує свою господарську діяльність та відповідно до п.2.1.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за № 64/8663 (далі по тексту Інструкція) є платником страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

На підставі зазначеного між позивачем та відповідачем існують відносини з приводу функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Переглядаючи судове рішення суду апеляційної інстанції, з урахуванням доводів касаційної скарги, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

За змістом пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 9 липня 2003 року N1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі по тексту Закон N1058-IV) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону N 1058-IV в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України від 05.11.1991 року N1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі по тексту Закон N1788-XII). У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону N1788-XII. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до абзацу четвертого підпункту 1 зазначеного пункту підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

В абзаці п'ятому цього ж підпункту зазначено, що виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в" - "е" та "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що витрати на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті на роботах за списком N 1 покриваються підприємствами та організаціями.

Винятком із цього правила є лише порядок покриття витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, оскільки за змістом абзацу п'ятого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону N1058-IV виплата пенсій таким особам здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, то і витрати на виплату та доставку пільгових пенсій покриваються за рахунок Пенсійного фонду та Державного бюджету України відповідно.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками апеляційного адміністративного суду з приводу того, що позивачем на відшкодування заявлені всі суми, внаслідок призначення пенсій за віком на пільгових умовах робітникам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах. Всі пенсії призначені на підставі підпункту «а» статті 13, за роботами та професіями, що віднесені до певного Списку, що виключає право на відшкодування заявлених до стягнення сум.

Відповідно статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в оскаржуваному судовому рішенні, воно ґрунтується на вимогах норм матеріального та процесуального законодавства, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області - залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2013року у справі №805/3168/13-а - залишити без змін.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та у порядку, передбачені статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Т.Г. Стрелець О.В. Голяшкін В.С. Заяць