Постанова № 33038319, 15.08.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 серпня 2013 року № 2а-14877/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерготорг" до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби, за участі Прокуратури Оболонського району м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерготорг» звернулось до суду з вимогами про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.10.2011 №0001052304, №0001062304.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що єдиною підставою для висновків щодо допущення з боку позивача порушень податкового законодавства є самостійне встановлення податковим органом факту фіктивності правочину укладеного позивачем з контрагентом ТОВ «Метан+». Також, позивач зазначає, що він має всю необхідну первинну документацію на підтвердження реальності виконання умов спірного договору.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Оболонському районі м. Києва державної податкової служби - заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи та зазначив, що позивач не мав права формувати податковий кредит з ПДВ та відносити до складу валових витрат витрати у зв'язку з проведенням нікчемних правочинів.

Представник прокуратури Оболонського району м. Києва явку уповноваженого представника в судове засіданні не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце судового розгляду справи.

Перевіривши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Енерготорг» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні договірних взаємовідносин з ТОВ «Метан+» за період з 01.01.2006 по 01.01.2011, за результатом якої складено акт від 29.09.2011 №506/23-4/31467083 (далі - акт перевірки).

Як вбачається з акту перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог

- п.5.1., пп.5.2.1. п.5.2., пп.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та ч.1,2 ст.215, ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 7 012 194,00 грн. в т.ч.: за І квартал 2011 року на 4 630 382,00 грн., за ІІ квартал 2011 року на 2 381 812,00 грн.

- пп.7.4.1., пп.7.4.4. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 3 692 755,00 грн., в т.ч.: за лютий 2010 року на 535 455,00 грн., за березень 2010 року на 2 777 183,00 грн., за квітень 2010 року на 144 167,00 грн., за травень 2010 року на 45 950,00 грн., за червень 2010 року на 190 000,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 19.10.2011:

- № 0001052304, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 8 765 242,50 грн. (7 012 194,00 грн. -за основним платежем, 1 753 048,50 грн. -штрафні (фінансові) санкції);

- № 0001062304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 4 615 943,75 грн. (3 692 755,00 грн. - за основним платежем, 923 188,75 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

За результатом адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень скарги залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Підставою для висновку податкового органу про наявність порушень були наступні обставини, які відображені в акті, а саме: актом Іванівської МАПІ від 26.07.2011 №1117/7/23-027 «про результати перевірки ТОВ «Метан+» з питань дотримання вимог податкового законодавства, правомірності нарахування податкових зобов'язань та формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.09.2009 по 31.05.2010» встановлено, що на момент перевірки ТОВ "Метан+" мало стан "14" -визнано банкрутом; ТОВ "Метан+" та його посадові особи відсутні за місцезнаходженням; у ТОВ "Метан+" відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій та господарської діяльності в цілому -основні фонди, трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортні засоби, торговельне обладнання; ним не надані податковому органу підтверджуючі документи щодо правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань. Операції між позивачем та ТОВ "Метан+" не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Крім того, згідно висновку спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центр при Управлінні МВС України в Київській області від 22.06.2011 р. № 189, за результатами проведеної почеркознавчої експертизи реєстраційних та звітних документів ТОВ "Метан+" встановлено, що підписи від імені ОСОБА_1 виконані не ОСОБА_1, а іншою особою.

На підставі викладеного, зроблено висновок, що фінансово-господарська діяльність ТОВ "Метан+", здійснювалась ним поза межами правового поля, що свідчить про ненабуття належним чином цивільної право -дієздатності, отже правочини (договори), укладені таким контрагентом є такими, що вчиненні без мети настання реальних правових наслідків, спрямовані на незаконне заволодіння майном держави, суперечать інтересам держави та суспільства, тобто є нікчемними. Щодо посилання відповідача на висновок спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центр при Управлінні МВС України в Київській області від 22.06.2011 р. № 189, за результатами проведеної почеркознавчої експертизи реєстраційних та звітних документів ТОВ "Метан+" суд зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту зазначеного вище висновку, на дослідження експерта було надано податкові декларації ТОВ «Метан+» з податку на прибуток та податку на додану вартість, додатки 5 до декларації з податку на додану вартість за період з жовтня 2009 по липень 2010, а перед спеціалістом поставлено запитання щодо того чи виконані підписи у деклараціях громадянином ОСОБА_1 чи іншою особою.

Суд звертає увагу, що первинні документи (договори, накладні та інші) по взаємовідносинам ТОВ «Метан+» з позивачем не були предметом дослідження, за результатом якого складено зазначений вище висновок,

Відповідно до ч. 1 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Враховуючи, що предметом дослідження експерта були виключно податкові декларації ТОВ «Метан+», суд вважає, що висновок спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центр при Управлінні МВС України в Київській області від 22.06.2011 р. № 189, за результатами проведеної почеркознавчої експертизи реєстраційних та звітних документів ТОВ "Метан+" не є належним доказом по даній справі.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування (Постанова Верховного Суду України від 8 вересня 2009 року, додаток до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 22 квітня 2010 року № 568/11/13-10).

Крім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду України у справах, пов'язаних із отриманням права на податковий кредит та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції.

2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. Включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку (пункт 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

5. Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, вимоги чинного станом на час виникнення спірних правовідносин податкового законодавства та фактичні обставини даної справи, для правильної юридичної кваліфікації змісту спірних правовідносин встановленню підлягає факт реальності господарських операцій за спірним договором.

Як зазначено в Довідці про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України "Про податок на додану вартість" від 15 квітня 2010 року, вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Відтак, враховуючи викладене, доказове значення для підтвердження факту реальності поставки та отримання (оплати) товару за вказаними договорами поставки має не лише наявність податкових накладних, а й документи, які засвідчують факт транспортування та передачі Товару.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Метан+» укладено договори купівлі-продажу природного газу: від 01.09.2009 р. № 1128 та додаткової угоди до нього від 01.10.2009 р. № 1, від 02.09.2009 р. № 1107/09, від 02.02.2010 р. № 1112/02-10, за якими контрагент як продавець, зобов'язувався передати у власність позивача як покупця природний газ, а останній, в свою чергу, зобов'язувався прийняти та оплатити природний газ.

На підтвердження виконання умов зазначених договорів, включення витрат на оплату природного газу до складу валових витрат позивача, а також на підтвердження сплати ним податку на додану вартість у складі ціни за придбаний природний газ, ТОВ "Метан+" були видані позивачу:

- акти прийому-передачі природного газу від 30.09.2009 р. № 39, від 31.09.2009 р. б/н, від 30.09.2009 р. № 38, від 31.10.2009 р. № 44, від 30.11.2009 р. № 48, від 31.12.2009 р. № 50, від 31.01.2010 р. № 4, від 28.02.2010 р. б/н, від 31.03.2010 р. б/н.

- податкові накладні від 30.09.2009 р. № 5344 на суму 1 173 747,58 грн. (в т.ч. ПДВ - 234 749,52 грн.), від 31.10.2009 р. № 5358 на суму 1 583 667,97 грн. (в т.ч. ПДВ - 316 733,59 грн.), від 30.09.2009 р. № 5343 на суму 3 504 232,86 грн. (в т.ч. ПДВ - 584 038,81 грн.), від 31.10.2009 р. № 5359 на суму 3 989 366,28 грн. (в т.ч. ПДВ - 664 894,38 грн.), від 30.11.2009 р. № 5369 на суму 3 388 188,88 грн. (в т.ч. ПДВ - 564 698,15 грн.), від 31.12.2009 р. № 5383 на суму 4 120 506,72 грн. (в т.ч. ПДВ - 686 751,12 грн.), від 31.01.2010 р. № 8 на суму 3 858 156,52 грн. (в т.ч. ПДВ - 643 026,09 грн.), від 28.02.2010 р. № 18 на суму 3 212 730,86 грн. (в т.ч. ПДВ - 535 455,14 грн.), від 25.03.2010 р. № 30 на суму 663 101,32 грн. (в т.ч. ПДВ - 110 516,89 грн.), від 26.03.2010 р. № 48 на суму 4 000 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 666 666,67 грн.), від 26.03.2010 р. № 44 на суму 3 000 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 500 000,00 грн.), від 26.03.2010 р. № 31 на суму 3 000 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 500 000,00 грн.), від 26.03.2010 р. № 46 на суму 3 000 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 500 000,00 грн.), від 26.03.2010 р. № 45 на суму 3 000 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 500 000,00 грн.), від 26.03.2010 р. № 47 на суму 2 350 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 391 666,67 грн.), від 01.04.2010 р. № 53 на суму 4 350 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 725 000,00 грн.), від 12.04.2010 р. № 59 на суму 275 698,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 45 949,80 грн.), від 19.04.2010 р. № 60 на суму 1 140 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 190 000,00 грн.), від 26.04.2010 р. № 61 на суму 1 000 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 166 666,67 грн.), від 27.04.2010 р. № 62 на суму 4 802 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 800 333,33 грн.).

Щодо посилання відповідача на відсутність у ТОВ «Метан+» транспортних засобів та торговельного обладнання, суд зазначає, що передача газу здійснюється на пунктах виміру, які знаходяться в пунктах прийому-передачі газу в газотранспортній системі України, що виключає необхідність наявності транспортних засобів як необхідної умови виконання спірних договорів.

Як вбачається з матеріалів справи заборгованість ТОВ «Метан+» перед позивачем становила 24 674 234,38 грн.

Також, судом встановлено, що в процедурі банкрутства ТОВ «Метан+» позивача визнано конкурсним кредитором та грошові вимоги на суму 24 674 234,38 визнано в повному обсязі.

Крім того, судом за клопотання позивача, витребувано у НАК «Нафтогаз України» акти прийому-передачі об'ємів природного газу позивача від ТОВ «Метан+» та баланс надходження та розподілу природного газу по Україні споживачам ТОВ «Енерготорг», які долучено до матеріалів справи.

З огляду на встановлені факти в ході розгляду справи, суд приходить до висновку, що зобов'язання за договором між позивачем та ТОВ «Метан+» виконувались сторонами у повному обсязі.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналогічні положення містяться у п. 1.7, пп. 7.4.5 п. 7.4 пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону №168/97-ВР.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що у ПК України та Законі №168/97-ВР передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України, пп. 7.2.3 та 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону №168/97-ВР податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в встановленому порядку.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України, п. 9.8 ст. 9 Закону №168/97-ВР реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21.12.2010, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за № 1401/18696 (далі - Порядок №969), п. 2 Порядку № 165 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача (ТОВ «Метан+») зареєстрований в якості платника податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства. Податкові накладні за своєю формою та змістом відповідають ст. 7 Закону №168/97-ВР, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та Порядку №165, зокрема, містять такі обов'язкові реквізити як порядковий номер податкової накладної та дату її виписки, точне найменування юридичних осіб, їх індивідуальні податкові номери, назву товару, його ціну та вартість.

Спірні договори у судовому порядку недійсними не визнавався. Згідно з частиною другою ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 219, 221, 226, 224, 228 Цивільного кодексу України нікчемними, зокрема, є правочини, укладені з недодержанням вимог обов'язкової письмової форми, якщо його недійсність прямо передбачена законом, укладені з недодержанням вимоги закону про обов'язкову нотаріальну форму, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності без належного схвалення, укладені недієздатною фізичною особою, вчинені без дозволу органу опіки та піклування або, які порушують публічний порядок, тобто спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Аналіз вказаний статей Цивільного кодексу України свідчить про те, що недійсність правочину може наступати лише за умови наявності певних порушень закону, викладених вище.

Зміст договору, зокрема його предмет, прямо не спрямований на порушення публічного порядку, а саме не спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної чи юридичної особи, держави АР Крим, територіальної громади чи незаконне заволодіння ним. Сторонами додержано форму угоди, яка вчинена у межах дієздатності юридичної особи. Будь-яких законодавчих актів, які б прямо вказували на недійсність цього договору судом не встановлено.

Диспозиція зазначених норм Цивільного кодексу України, при визначенні питання про нікчемність правочину, не містить такої підстави як неможливість виконання умов договору контрагентом. При цьому визнання такого договору нікчемним можливо лише у судовому порядку. В судовому порядку він нікчемними не визнавався. Натомість, договір був фактично виконаний сторонами у повному обсязі, про що свідчать матеріали по справі. Враховуючи реальність настання наслідків за вказаним договором, ознак нікчемності правочинів не вбачається, отже висновок відповідача про нікчемність правочину та порушення у зв'язку з цим податкового законодавства позивачем не відповідає дійсності.

Під час розгляду справи не знайшов свого підтвердження висновок податкового органу, зроблений в акті перевірки щодо нікчемності господарських операцій позивача з його контрагентами, згідно ст.ст.215, 228 ЦК України. Зокрема, відповідачами не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Також, судом встановлено, що постановою Господарського суду Київської області від 05.05.2011 у справі №Б18/175-10 ТОВ «Метан+» визнано банкрутом, а юридичну особу ліквідовано 02.08.2011.

Отже, на момент підписання відповідних договорів, актів здачі-приймання та податкових накладних, юридичні особи ТОВ «Метан+» не була припинена.

З огляду на викладені обставини, слід зауважити, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 у справі №К-12509/08.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес"АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

З урахуванням всього вищенаведеного, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «Метан+» податкових накладних а висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Відтак з огляду на встановлені судом в ході розгляду спору обставини, викладений в акті перевірки висновок податкового органу про порушення позивачем пп.7.4.1., пп.7.4.4. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 3 692 755,00 грн. є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення від 19.10.2011 № 0001062304 безпідставним та неправомірним.

За таких обставин, недоведеність відповідачем правомірності та законності підстав донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість за вищевказані правопорушення як наслідок прямо впливає та вказує на невірність висновку відповідача про порушення позивачем п.5.1., пп.5.2.1. п.5.2., пп.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та ч.1,2 ст.215, ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 7 012 194,00 грн. а про заниження позивачем податку на прибуток і визначення податковим органом податкового зобов'язання та штрафних санкцій позивачу по цьому податку, що є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення від 19.10.2011 № 0001052304.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем доведено факт правомірності формування податкового кредиту та віднесення витрат на валові витрати по взаємовідносинам з ТОВ «Метан+», а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерготорг"підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерготорг" задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.10.2011 №0001052304, №0001062304 прийняті Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда