Постанова № 33038110, 16.08.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 серпня 2013 року 810/3731/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спиридонової В.О., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу за позовом Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

17.07.2013 до Київського окружного адміністративного суду надійшов позов Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - Позивач, Податковий орган) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - Відповідач, Підприємець) про стягнення податкового боргу в сумі 1543,82 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач має перед Державним бюджетом України заборгованість зі сплати єдиного податку за вересень-грудень 2012 року, січень-березень 2013 року.

Відповідач заперечень проти позову не надав.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов наступних висновків.

ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрований як фізична особа-підприємець 28.01.2008 виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради Київської області, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_2 та Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АВ №461182 від 30.05.2013.

Згідно з довідкою про взяття на облік платника податків форми №4-ОПП №1310271400440 від 07.06.2013 Підприємець перебуває на податковому обліку як платник податків у Білоцерківській ОДПІ Київської області ДПС.

Підприємець відповідно до глави 1 розділу ХІV Податкового кодексу України (далі - ПК України) 29.01.2012 подав до Податкового органу заяву про застосування спрощеної системи оподаткування з 01.01.2012, в якій Відповідачем самостійно обрано ІІ групу платників податків.

29.10.2012 Податковим органом сформовано та направлено на адресу Відповідача податкову вимогу №896 про сплату заборгованості зі слати єдиного податку за вересень, жовтень 2012 року у сумі 426,42 грн., яку було вручено Відповідачу 30.11.2012, що підтверджується відміткою на поштовому відправленні.

Пунктом 20.1.28 статті 20 Податкового кодексу України, визначено, що органи державної податкової служби, зокрема, мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Таким чином, Позивач у даних правовідносинах є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою платником податків суми самостійно визначеного зобов'язання з єдиного податку, повноваження якого на звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу прямо визначені Законом України «Про державну податкову службу в Україні».

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку визначені в главі 1 розділу 14 Податкового кодексу України.

Згідно пунктів 291.2. та 291.3. статті 291 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення заборгованості у відповідача) спрощена система оподаткування, обліку та звітності являє собою особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Підпунктом 10.1.2 пункту 10.1 статті 10 Податкового кодексу України встановлено, що єдиний податок належить до місцевих податків.

Згідно з підпунктом 291.3 статті 291 Податкового кодексу України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному главою 1 розділу XIV Податкового кодексу України.

За приписами пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на групи платників єдиного податку. Згідно з підпунктом 2 цього пункту до другої групи належать фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1000000 гривень.

Відповідно до положень пунктів 293.1, 293.2 статті 293 Податкового кодексу України, ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), та у відсотках до доходу (відсоткові ставки).

Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць: 1) для першої групи платників єдиного податку - у межах від 1 до 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати; 2) для другої групи платників єдиного податку - у межах від 2 до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно з вимогами пункту 295.1 статті 295 Податкового кодексу України, платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.

Рішенням Білоцерківської міської ради Київської області №467-18-VI від 12.01.2012 встановлено ставку єдиного податку для фізичних осіб-підприємців другої групи платників єдиного податку - 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

Отже, Відповідач як платник єдиного податку другої групи повинен щомісячно, до 20 числа поточного місяця сплачувати єдиний податок у розмірі 20 відсотків мінімальної заробітної плати.

Відповідно до п. 300.1 ст. 300 ПК України платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.

Вищезазначена сума податкового боргу підтверджується довідкою Білоцерківської ОДПІ Київської області ДПС від 13.06.2013 №4659/10/19-036/1 та №4658/10/19-036/1, копії яких містяться у матеріалах адміністративної справи.

Так, згідно з довідкою Податкового органу №4659/10/19-036/1 (а.с. 14), вищезазначена податкова заборгованість складається з заборгованості по сплаті єдиного податку з розбивкою по місяцях: за вересень-грудень 2012 року - по 214,60 грн.; за січень-березень 2013 року - по 229,40 грн.

Вищезазначене податкове повідомлення-рішення від 29.10.2012 №896 Відповідачем оскаржено не було, отже є узгодженими та чинним на час розгляду справи.

Станом на час розгляду справи у суду відсутні відомості щодо добровільної сплати відповідачем наявного податкового боргу.

Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до підпункту 14.1.175 цього пункту, податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статті 87 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011, визначені джерела сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків.

Пунктом 87.11 статті 87 цього Кодексу встановлено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи.

Станом на момент розгляду і вирішення справи, доказів щодо оскарження або сплати Відповідачем повністю або частково заявленої у позові суми заборгованості суду не надано.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, виходячи із змісту заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що слід задовольнити.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70-72, 86, 94, 128, 159-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (адреса: 09100, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) податковий борг у сумі 1543 (одна тисяча п'ятсот сорок три) грн. 82 коп. на наступні реквізити: Білоцерківське УДКСУ, податковий номер - 38009832, банк - УДКСУ у Київській області, МФО 821018, р/р 34124999700043.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Спиридонова В.О.