Постанова № 33038052, 13.08.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" серпня 2013 р. Справа№ 910/8302/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсакової Г.В.

суддів: Ільєнок Т.В.

Кропивної Л.В.

при секретарі судового засідання - Натха М.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Ступак Т.О. - за довіреністю

від відповідача: Переяславська М.В. - за довіреністю

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Ізумруд" на рішення господарського суду міста Києва від 27.05.2013р. (повне рішення складено 31.05.2013р.)

по справі №910/8302/13 (суддя Сташків Р.Б.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київгаз"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Ізумруд"

про стягнення 448 670,80 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Київгаз" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Ізумруд" про стягнення 448 670,80 грн., з яких 410 598,89 грн. заборгованості за природний газ, 7 774,99 грн. пені, 1 555,00 грн. 3% річних та 28 741,92 грн. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором №54797 на постачання природного газу за регульованим тарифом для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання від 28.01.2013р. по оплаті за природний газ, внаслідок чого у відповідача за період з січня по березень 2013р. виникла заборгованість у загальній сумі 410 598,89 грн. Посилаючись на положення договору та законодавства, враховуючи допущене прострочення оплати, позивач просив, крім суми основного боргу, також стягнути 3% річних, пеню та штраф.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.05.2013р. позов задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Ізумруд" на користь Публічного акціонерного товариства "Київгаз" 410 598,89 грн. заборгованості за спожитий природний газ, 7 774,99 грн. пені, 1 555,00 грн. 3% річних та 28 741,92 грн. штрафу, а також 8 973, 42 грн. судового збору.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2013р. скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Скаржник вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2013р. прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні всіх обставин справи, що мають значення для справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2013р. у справі №910/8302/13 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Корсакова Г.В., судді - Іоннікова І.А., Кропивна Л.В., апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Ізумруд" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2013р. прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 13.08.2013р.

12.08.2013р. через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2013р. без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 13.08.2013р., у зв'язку із перебуванням судді Іоннікової І.А. у відпустці, для розгляду справи сформовано колегію у складі: головуючий по справі суддя - Корсакова Г.В., судді: Ільєнок Т.В., Кропивна Л.В.

У судове засідання 13.08.2013р. з'явилися представники позивача та відповідача.

Представник відповідача підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2013р. - без змін.

Частиною 1 ст.101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Згідно із ст.99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 28.01.2013р. між Публічним акціонерним товариством "Київгаз" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод "Ізумруд" (споживач) був укладений договір №54797 на постачання природного газу за регульованим тарифом для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання, відповідно до умов якого постачальник постачає природний газ споживачу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором (п.1.1 договору).

Відповідно до п.1.2 договору, передача газу за цим договором здійснюється на межах балансової належності об'єктів споживача відповідно до актів розмежування ділянок обслуговування (пункти призначення). Перелік комерційних вузлів обліку газу та газоспоживного обладнання визначається сторонами в додатку №1 до договору.

Згідно з п.2.1 договору, договірні обсяги постачання газу споживачу наводяться в додатку №2 до договору.

Відповідно до п.2.6 договору, послуги з постачання газу підтверджуються підписаними сторонами актом приймання-передачі газу, що оформлюється за даними вузлів обліку, визначених у додатку №1 до договору.

Згідно з п.2.7 договору, постачальник до 5-го числа, наступного за звітним місяцем, направляє споживачу два примірники акта приймання-передачі газу за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою постачальника.

Відповідно до п.2.8 договору, споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу.

Згідно з п.2.9 договору, акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником.

Відповідно до п.3.3 договору, кількість реалізованого газу споживачу визначається на межі балансової належності об'єктів споживача за допомогою вузлів обліку, визначених у додатку №1 до договору.

Згідно з п.3.5 договору, на підставі результатів вимірювання обсягу газу вузлами обліку складаються щомісяця акти приймання-передачі газу.

Відповідно до п.4.2 договору, загальна ціна за 1000 м.куб. газу за цим договором становить 3 906,1800 грн., крім того ПДВ 20%, разом з ПДВ 4 687,4160 грн.

Пунктом 4.6 договору передбачено обов'язок споживача здійснювати оплату авансовим платежем до 25 числа місяця, що передує місяцю поставки газу у розмірі 100% вартості послуг з газопостачання, передбачених договором на місяць поставки газу. Остаточний розрахунок здійснюється протягом п'яти календарних днів наступного місяця після надання послуг, виходячи з вартості фактично отриманих, але не сплачених постачальнику послуг за звітний місяць.

Відповідно до п.4.7 договору, оплата вартості послуг з постачання газу за договором здійснюється споживачем виключно грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника.

Згідно з п.п.5.3.1, 5.3.3 договору, споживач зобов'язується виконувати умови договору та оплачувати постачальнику вартість поставленого газу на умовах та в обсягах, визначених договором.

Відповідно до п.6.2.2 договору, у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, споживач сплачує на користь постачальника крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення, пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу, а за прострочення платежу понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.

Згідно з п.10.1 договору, цей договір набирає чинності з дати його підписання і діє в частині постачання газу з 01.01.2013р. до 31.12.2013р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

На виконання умов вказаного договору та відповідно до актів приймання-передачі послуг з газопостачання, підписаних сторонами 31.01.2013р., 28.02.2013р. та 31.03.2013р., у січні-березні 2013р. позивач поставив, а відповідач прийняв природний газ у загальній кількості 87,596 тисяч м.куб. на загальну суму 410 598,89 грн.

Акти приймання-передачі послуг з газопостачання від 31.01.2013р., від 28.02.2013р. та від 31.03.2013р., від імені споживача підписані директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Ізумруд" Живагою О.В. та скріплені печаткою товариства.

Однак, відповідач свого обов'язку по сплаті за природний газ не виконав, внаслідок чого у останнього перед позивачем виникла заборгованість у загальній сумі 410 598,89 грн.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.

Відповідно до ч.1 ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст.510 ЦК України визначено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно з ч.1 ст.527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Як визначено ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи всупереч наведених приписів законодавства та положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо здійснення оплати за поставлений у період з січня по березень 2013р. природний газ, у зв'язку з чим у нього перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 410598,89грн.

Доводи скаржника про те, що фактично позивачем було поставлено природний газ Київському державному підприємству «Ізумруд», яке і повинно оплатити його вартість, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки договір №54797 від 28.01.2013р. на постачання природного газу за регульованим тарифом для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод "Ізумруд" (споживач) і саме відповідач є зобов'язаною стороною вчинити на користь позивача дії по оплаті поставленого газу в розмірах, у строки та в порядку, передбачених договором №54797 від 28.01.2013р.

Враховуючи вищевикладене, оскільки доказів сплати відповідачем боргу на загальну суму 410598,89грн. матеріали справи не містять та не надані суду апеляційної інстанції, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення з відповідача 410 598,89 грн. основного боргу.

З позовної заяви також вбачається, що позивач просив стягнути з відповідача 1 555,00 грн. 3% річних, 7 774,99 грн. пені та 28 741,92 грн. штрафу у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором №54797 від 28.01.2013р.

Згідно з ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (ст.611 ЦК України).

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ч.1 ст.547 ЦК України).

Пунктом п.6.2.2 договору передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, споживач сплачує на користь постачальника крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення, пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу, а за прострочення платежу понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно зі ст.230 ГК України штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання по оплаті за поставлений природний газ підтверджується матеріалами справи, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення з відповідача 7 774,99 грн. пені, 28 741,92 грн. штрафу та 1 555,00 грн. 3% річних згідно з здійсненим позивачем розрахунком, який відповідає обставинам справи, умовам договору та вищевикладеним вимогам закону.

Згідно з ст.ст.33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування обставин, викладених у позові.

За результатами перегляду справи колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Натомість місцевим господарським судом було надано належну оцінку поданим доказам, у повному обсязі з'ясовано обставини справи, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2013р. відсутні і апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Ізумруд" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2013р. у справі №910/8302/13 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2013р. у справі №910/8302/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/8302/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Корсакова Г.В.

Судді Ільєнок Т.В.

Кропивна Л.В.