Рішення № 33037848, 02.08.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/24277 02.08.13За позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

До Комунального підприємства "Чоколівське" Соломянської районної у м. Києві ради

Третя особа Комунальне підприємство "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Солом"янської районної в місті Києві державної адміністрації

Про стягнення 587 885,46 грн.

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивачаГерасименко І.В. - представник (дов. № 136 від 01.07.2013)Від відповідача Від третьої особиДавидюк О.В. - представник (дов. № 11 від 02.01.2013) Панова С.А. - представник (дов. № 1 від 03.01.13) Печена Л.Р. - представник (дов. № 17 від 10.01.13)

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Комунального підприємства "Чоколівське" Солом"янської районної у м. Києві ради про стягнення 587 885,46 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2012 позовні матеріали повернуто позивачеві без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Постановою Київського господарського апеляційного суду від 13.03..2013 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" задоволено, ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.12.2012 скасовано, справу передано на розгляд до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою суду від 27.03.2013 призначено розгляд справи на 30.04.2013.

30.04.2013 відділом діловодства суду від представника позивача отримано додаткові документи по справі

В судовому засіданні 30.04.2013 оголошено перерву до 15.05.2013.

14.05.2013 відділом діловодства суду від представника відповідача отримано клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог.

15.05.2013 відділом діловодства суду від представника позивача отримано додаткові документи по справі.

15.05.2013 відділом діловодства суду від представника відповідача отримано відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судовому засіданні 15.05.2013 представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні 15.05.2013 представник відповідача надав суду доповнення до заяв про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог у справі № 910/24277. Представник відповідача підтримав клопотання про залучення третьої особи, а саме: Комунальне підприємство "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Солом"янської районної в місті Києві державної адміністрації (03186, м. Київ, вул. Соціалістична, 6, код ЄДРПОУ 35756919).

Відповідно до ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи господарського суду.

Питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судом, який виносить з цього приводу ухвалу.

Представник позивача заперечив проти задоволення клопотання.

Враховуючи приписи ст. 27 ГПК України, суд задовольняє заявлене клопотання представника відповідача.

Ухвалою суду від 15.05.2013 відкладено розгляд справи на 18.06.2013, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Комунальне підприємство "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Солом"янської районної в місті Києві державної адміністрації (03186, м. Київ, вул.. Соціалістична, 6, код ЄДРПОУ 35756919).

10.06.2013 відділом діловодства суду від представника позивача отримано додаткові документи по справі на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 15.05.2013.

13.06.2013 відділом діловодства суду від представника третьої особи отримано відзив на позовну заяву.

18.06.2013 відділом діловодства суду до початку судового засідання від пре6дставника позивача отримано заперечення на відзив відповідача.

В судовому засіданні 18.06.213 оголошено перерву до 02.07.2013.

02.07.2013 відділом діловодства суду від представника позивача отримано пояснення по справі.

В судовому засіданні 02.07.2013 оголошено переру до 16.07.2013.

В судовому засіданні 16.07.2013 оголошено перерву.

В судовому засіданні 02.08.2013 судом оголошено повний текст рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Відкритим акціонерним товариством "АК "Київводоканал" та Комунальним підприємством "Чоколівське" Солом'янської рай1онної у місті Києві ради було укладено договір від 01.04.2008 № 08205-А/2-09 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі.

Згідно статуту ВАТ "АК "Київводоканал" було перейменовано на ПАТ "АК "Київводоканал". Правонаступником ВАТ "АК "Київводоканал" є ПАТ "АК "Київводоканал".

Між позивачем та відповідачем укладено договір № 08205-А/2-09 від 01.04.2008 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язався забезпечити абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент в свою чергу сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами № 65 користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, які втратили чинність 18.10.2008 у зв'язку з набуттям чинності Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України від 27.06.2008 № 190 (надалі Правила № 190).

Розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на підставі показів приладів обліку; вузли обліку повинні розташовуватися на мережі споживача, як правило, на межі балансової належності мереж виробника та споживача, або за згодою виробника в приміщеннях, розташованих безпосередньо за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу, розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору. (пункти 3.1, 5.2 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах та селищах України, затверджених наказом №190 від 27.06.2008 Міністерства з питань житлово-комунального господарства України).

Розділом 2 договору № 08205-А/2-09 від 01.04.2008 сторони передбачили облік води, порядок розрахунків та вартість послуг, а п. 2.1.1 зазначеного вище договору сторони погодили, що облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями лічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох об?єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом. Обсяг наданої води для поливу визначається за показаннями лічильника. В разі технічної неможливості встановлення лічильника, кількість поставленої для поливу води може визначатися за узгодженим з постачальником розрахунком на підставі наданих абонентом офіційних документів, якими визначена площа поливу.

Відповідно до п. 2.1.2 укладеного сторонами правочину зняття показань з лічильника здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента у строки згідно з графіком обслуговування постачальника. Для абонента із стабільним об'ємом водоспоживання (до 30 м куб. із незначним коливанням) зняття показань з лічильника може здійснюватися постачальником поквартально, при цьому, останній направляє абоненту щомісячно розрахункові документи на оплату наданих послуг, виходячи із його середньодобового споживання води. Показання лічильника за відповідний період можуть бути прийняті до розрахунків постачальником від абонента в письмовому вигляді. В разі, якщо абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, що зняті постачальником є підставою для виставлення розрахункових документів на оплату наданих послуг.

Відповідно до п.2.1.4 договору кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за показаннями лічильників стічних вод, або за кількістю води, що надходять із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показаннями лічильників води та/або іншими способами визначення об'ємів строків у відповідності до розділу 21 Правил користування та місцевих правил приймання.

За змістом пунктів 2.1.5 та 2.1.6 договору № 08205-А/2-09 від 01.04.2008 абонент веде первинний облік водопостачання та водовідведення у журналі обліку споживання води і облікові дані абонента щодо кількості та вартості спожитих ним послуг підлягають обов'язковому звірянню у постачальника. Абонент щоквартально не пізніше 10-го числа наступного за звітним кварталом місяця та в інші строки (за письмовою вимогою постачальника) направляє письмовий звіт по обсягам наданих послуг та проводить з останнім звіряння обсягів наданих послуг у відповідному обліковому періоді, а також звіряння по проведених розрахунках за надані послуги. Для проведення звіряння абонент направляє свого представника до постачальника із необхідними для цього обліковими та бухгалтерськими документами. Звіряння вважається проведеним з моменту отримання постачальнком підписаного повноважними особами акта звіряння розрахунків. В разі невиконання абонентом цього пункту договору, облікові дані постачальника щодо кількості та вартості наданих послуг та проведених абонентом розрахунків вважаються безумовно погодженими абонентом.

Відповідно до пункту 2.2.2 вказаного договору у розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу. В разі утворення боргу оплата за надані послуги, що надходить від абонента незалежно від зазначеного в платіжному дорученні приз0начення платежу, першочергово зараховується постачальником в погашення боргу.

Заявлені позовні вимоги про стягнення боргу та нарахованих сум пені та 3% річних не підлягають задоволенню з врахуванням наступного.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором; з наведеного вбачається, що підставою для отримання оплати виконавцем є саме надана замовнику послуга.

Згідно зі ст. 19 Закону Україну "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору; договір про надання послуг з питного постачання набирає чинності після досягнення домовленості з усіх його істотних умов та підписання сторонами. Підприємством питного водопостачання є суб'єкт господарювання, що здійснює експлуатацію об'єктів централізованого питного постачання, а споживачами питної води - юридичні або фізичні особи, які використовують питну воду для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб.

Господарська діяльність у сфері питного водопостачання включає в себе централізоване водопостачання, питне водопостачання за допомогою пунктів розливу питної води, виробництво фасованої питної води, питне водопостачання за допомогою індивідуальних та колективних установок; забезпечення споживачів питної води централізованим водопостачанням здійснюється саме підприємствами питного водопостачання, як спеціальних суб'єктів господарської діяльності у сфері питного водопостачання. При цьому, підприємство питного водопостачання укладає договір щодо надання послуг питного водопостачання з споживачами, якими можуть бути підприємства, установи, організації, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням, підприємства, установи, організації, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного постачання та водовідведення, об'єднання співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельні кооперативи, інші об'єднання власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів, власники будинків, що перебувають у приватній власності.

Згідно з п. 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопо стачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Мініс терства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008, суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів, фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Вимоги позивача в частині стягнення з відповідача вартості холодної води, яка була поставлена позивачем на теплові пункти для підігріву, задоволенню не підлягають, оскільки умови договору укладеного між сторонами передбачають постачання позивачем відповідачу питної води, і не містять зобов'язань відповідача оплачувати вартість води, яка буде постачатись йому з теплових пунктів, які не знаходяться на його обліку, у вигляді гарячої води, а матеріали справи не містять належних доказів наявності на балансі відповідача теплових пунктів або котелень.

Суд також враховує, що договір на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 08205-А/2-09 від 01.04.2008 не регулює відносини сторін з приводу постачання відповідачеві холодної води для виготовлення гарячої води та сплати її вартості, відповідно договори, які б регулювали відносини між сторонами щодо поставки холодної питної води, яка використовується для приготування гарячої, суду надані не були.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про теплопостачання", теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Згідно зі ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Відповідно до п. 2, 6 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, централізоване постачання гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем гарячого водопостачання. Послуги повинні відповідати з централізованого постачання гарячої води - вимогам щодо якості і тиску води, температури гарячої води, а також розрахунковим нормам витрати води у точці розбору.

З наведених норм вбачається, що чинне законодавство України не розділяє послугу з постачання споживачам гарячої води (гарячого водопостачання) на окремі частини з постачання окремо теплової енергії та окремо холодної води, а встановлює, що енерговиробник та/або енергопостачальник виробляє та постачає гарячу воду (яку законодавець також називає енергією). Постачання холодної води для приготування гарячої є окремою послугою, що повинна, в якості сировини, надаватись підприємству, яке має можливість та безпосередньо виробляє гарячу воду.

Тобто, саме гаряча вода є товаром, продуктом енерговиробника та/або енергопостачальника, яку отримує споживач, при цьому саме енерговиробник та/або енергопостачальник споживає холодну воду для вироблення гарячої води.

Посилання позивача на перебування теплових пунктів на балансі відповідача, що підтверджується листом директора КП "Чоколівське"від 21.01.2009 № 56/59 та додатком до нього, судом відхиляються, оскільки до зазначених приписів п.3.13 Правил №190 суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти перебувають на балансі, здійснюють розрахунки з виробником за весь обсяг питної води, яка використана на потреби гарячого водопостачання, лише на основі укладених договорів.

Проте позивач доказів укладання між сторонами у справі відповідних договорів на придбання холодної води, що використовується для створення послуг з центрального постачання гарячої води по тепловим пунктам, які знаходяться на балансі відповідача, суду не надав.

Крім того, перебування теплових пунктів (котелень) на балансі відповідача спростовується наданим останнім балансом оборотних та необоротних активів КП "Чоколівське" станом на 31.12.2011, відповідно до якого вказані об'єкти на балансі у відповідача не значаться.

Отже, приймаючи до уваги наведене та зважаючи на те, що позивачем безпідставно включено до розрахунку основного боргу надані послуги з постачання холодної води для її підігріву суд визнає недоведеним факт наявності у відповідача боргу у розмірі 338 202,62 грн., що обліковується за кодом 9-51567 (постачання питної води, що використовується для підігріву).

Позивачем в розрахунку позовних вимог зазначено заборгованість за кодом 9-1647 у розмірі 2281,61 грн., як зазначається в матеріалах справи послуга за вище зазначеним кодом використовувалася для потреб постачання питної холодної води та приймання її стоків КП "Чоколівське". В матеріалах справи наявні копії платіжних доручень № 2241 від 21.12.2012 в розмірі 2 444, 50 коп. та № 2140 від 30.11.2012 на суму 1845,20 грн. та № 2082 від 23.11.2012 на суму 2 281,73 грн.

Відповідач відповідно до відзиву на позовну заяву зазначає про припинення провадження в частині стягнення 2 281,61 грн. в зв'язку з відсутністю предмету спору, оскільки відповідно з вищезазначеним можна дійти висновку про оплату послуг за кодом 9 -1647.

Проте суд не погоджується із вищезазначеним твердженням відповідача, оскільки відповідно до платіжних доручень погашення заборгованості за кодом 9-1647 здійснювалось у період з 23.11.2012-21.12.2012, а провадження по справі порушено господарським судом 27.03.2013, суд приходить до висновку про неможливість задоволення позовних вимог в частині 2 281,61 грн.

При цьому судом враховано правову позицію Вищого господарського суду України, викладену в абз. 3 п.п. 4.4 п. 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18, згідно з якою припинення провадження у справі на підставі норми пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Відповідно нарахувань, заборгованості за кодом 9-1648 у розмірі 15 411,53 грн. зазначено позивачем у позові, слід зазначити наступне.

Відповідачем до матеріалів справи додано копії платіжних доручень № 2564 від 27.02.2013 на суму 25 000 грн., відповідно до платіжного доручення № 2392 від 23.01.2013 на суму 20 000 грн., № 2391 від 23.01.2013 в розмірі 4 000,00 грн., № 2242 від 21.12.2012 в сумі 20 000,00 грн., таким чином, відповідно до вище зазначених платіжних доручень відповідачем перераховано за надання послуг за кодом 9-1648 грошових коштів в розмірі 69 000,00 грн.

Враховуючи той факт, що провадження у справі порушено відповідно до ухвали суду 27.03.2013, позивачем не надано уточнюючого розрахунку позовних вимог на час розгляду спору та враховуючи приписи абз. 3 п.п. 4.4 п. 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 15 411,53 грн. боргу за кодом 9- 1648.

З представлених розрахунків позивача, які додані до позовної заяви, вбачається, що нарахування заборгованості відповідача за кодом 9-1567 проведено як за послуги із постачання холодної питної води, так і за послуги з постачання питної води, що іде на підігрів.

Таким чином, позивачем безпідставно було здійснено зарахування проведених відповідачем оплат послуг холодного водопостачання в рахунок оплати питної води, використаної для потреб гарячого водопостачання.

З урахуванням того, що сплачена відповідачем сума за питну воду, що іде на підігрів, має бути врахована як оплата за водопостачання та водовідведення згідно умов укладеного сторонами договору, проте, конкретні суми її оплати позивачем у розрахунку не вказані, неможливо встановити суму боргу при розрахунках вартості послуг окремо з постачання холодної питної води та води, що іде на підігрів.

Оскільки надані позивачем розрахунки не містять необхідних елементів для обчислення та перевірки правильності нарахування заборгованості відповідача окремо за надання послуг з холодного та гарячого водопостачання, відповідно позовні вимоги про стягнення суми боргу у розмірі 221 466,10 грн., що обліковується за кодом 9-1567, є необґрунтованими.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно з п. 4.2 договору у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу; нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано; оплата абонентом пені не звільняє останнього від оплати несплаченого рахунку в повному розмірі.

Положеннями ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, нарахування пені, 3% річних на суму боргу є правомірним, оскільки відповідальність у вигляді сплати пені за прострочення виконання грошового зобов'язання абонентом встановлена п. 4.2 договору, а обов'язковість сплати річних в розмірі 3% на вимогу кредитора встановлено ст. 625 ЦК України.

Однак, з представлених розрахунків позивача, які додані до позовної заяви, вбачається, що нарахування вказаних санкцій проведено як за послуги із постачання холодної питної води так і за послуги з постачання питної води, що іде на підігрів, отже неможливо встановити період прострочення зобов'язання та суми боргу при розрахунках вартості послуг окремо з постачання холодної питної води.

Надані позивачем розрахунки пені, 3% річних не містять необхідних даних для їх обчислення та перевірки правильності нарахування, відповідно зазначені позовні вимоги є необґрунтованими, що не позбавляє позивача звернутись до суду із самостійним позовом про стягнення санкцій, розрахованих відповідно до вимог ст. 232 ГК України.

Судові витрати відповідно до положень ст.. 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити .

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Л.В. Прокопенко