Ухвала суду № 33037726, 16.08.2013, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

УХВАЛА

16.08.2013Справа № 901/2486/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алгей-Агро», м. Херсон

до відповідача Приватного сільськогосподарського підприємства «Чернишевське», с. Чернишове, Роздольненський район, Автономна Республіка Крим

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державної інспекції сільського господарства в Миколаївській області, м. Миколаїв

про стягнення 413 473,64 грн

Суддя Янюк О.С.

Представники:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - Гаркуша Н.М. (довіреність від 12.02.2013 вих. № 126);

від третьої особи - не з'явився

СУТЬ СПОРУ: 29.07.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю «Алгей-Агро» (далі - позивач, ТОВ «Алгей-Агро») звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим (далі - суд) із позовною заявою про стягнення з Приватного сільськогосподарського підприємства «Чернишевське» (далі - відповідач, ПСП «Чернишевське») грошових коштів у розмірі 413 473,64 грн. Позовні вимоги обґрунтовує самовільним зайняттям відповідачем земельних ділянок сільськогосподарського призначення загальною площею 501,1 га, які розташовані у межах Ташинської сільської ради Березанського району Миколаївської області на полях за №№ 125-5825 (47,0 га), 125-5824 (70,8 га), 125-5833 (74,7 га), 125-5834 (67,0 га), 125-5829 (156,0 га), 125-5830-А (35,0 га), 125-5823 (50,6 га), законним користувачем яких є позивач, у результаті чого ТОВ «Алгей-Агро» були заподіяні збитки у заявленому до стягненні розмірі.

Ухвалою суду від 31.07.2013 порушено провадження у справі та залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державну інспекцію сільського господарства в Миколаївській області (далі - третя особа). Крім того, позивачу було відмовлено у задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову, про що винесено відповідну ухвалу.

09.08.2013 ТОВ «Алгей-Агро» повторно звернувся до суду із заявою (від 26.07.2013 вих. № 49; а.с. 170), в якій просить вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони вчиняти будь-які дії стосовно майна, яке знаходиться у межах Ташинської сільської ради Березанського району Миколаївської області на полях за №№ 125-5825 (47,0 га), 125-5824 (70,8 га), 125-5833 (74,7 га), 125-5834 (67,0 га), 125-5829 (156,0 га), 125-5830-А (35,0 га), 125-5823 (50,6 га). Заяву обґрунтовує знаходженням ПСП «Чернишевське» в скрутному матеріальному становищі та неможливістю останнього відшкодовувати заявлену до стягнення позивачем суму збитків, що підтверджується листом від 10.06.2013 вих. № 821\13 (а.с. 184). Крім того, посилається на наявну можливість утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у справі через те, що відповідачем з метою реалізації буде зібраний врожай зернових з самовільно зайнятих земельних ділянок.

Під час судового засідання 16.08.2013 представник ПСП «Чернишевське» визнав вищевказані вимоги та не заперечував проти задоволення заяви про забезпечення позову від 26.07.2013 вих. № 49.

Розглянувши вищевказану заяву та наявні матеріали справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Виходячи з приписів ст.ст. 1, 2 ГПК України, головним завданням господарського судочинства є забезпечення ефективності захисту порушених чи оспорюваних прав і законних інтересів суб'єктів господарських відносин. Одним із засобів захисту та забезпечення поновлення порушених прав і законних інтересів є забезпечення позову, головною метою якого є гарантування можливості реалізації позовних вимог (можливість виконання рішення суду, а також сприяння збереженню певного існуючого стану відповідача до винесення судового рішення).

Забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

Суд звертає увагу заявника на те, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням, зокрема, розумності, обґрунтованості, адекватності вимог заявника про забезпечення позову, наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, а також імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

При цьому, адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Аналогічна правова позиція викладена у п. 1, 2, 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» (далі - Постанови).

Крім того, суд зазначає, що заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Отже, заява про вжиття заходів до забезпечення позову повинна бути обґрунтована поданням належних та допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень у виконанні судового рішення та інші обставини.

Згідно ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Наведене стосується й вимоги щодо забезпечення позову. У даному випадку тягар доказування покладається на позивача.

Втім, останнім не доведено суду обставин, на які він посилається, та не надано жодного належного доказу того, що відповідачем вчиняються дії, які в подальшому можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Крім того, суд зазначає, що посилання позивача на лист від 10.06.2013 вих. № 821\13 як на доказ, який підтверджує можливість утруднення чи неможливість виконання рішення господарського суду, судом до уваги не приймається, оскільки з його змісту вбачається, що ПСП «Чернишевське» лише визнає суму заподіяної шкоди та повідомляє про відсутність у нього достатніх грошових коштів для її погашення. У той час, викладені позивачем обставини, на думку суду, не є такими, що передбачені приписами ст. 66 ГПК України. Водночас, саме лише визнання відповідачем заяви про забезпечення позову не є безумовною підставою для її задоволення.

Ураховуючи те, що позивач не довів суду, що невжиття заходів щодо забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, суд не вбачає підстав для вжиття заходів до забезпечення позову та відмовляє у задоволенні відповідної заяви.

Крім того, клопотання про забезпечення позову, яке раніше було відхилено повністю або частково, може бути подано вдруге, якщо змінились певні обставини. Тобто на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до господарського суду. Аналогічна позиція викладена у п. 4 Постанови.

Керуючись ст.ст. 66, 86 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Алгей-Агро» про вжиття заходів до забезпечення позову.

Суддя О.С. Янюк