Постанова № 33037306, 08.08.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2013 року 11:00Справа № 808/4620/13-а м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Стрельнікової Н.В.,

при секретарі Чистяковій К.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Ліко»,

м. Запоріжжя

до: Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби, м. Запоріжжя

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень;

за участю представників сторін:

від позивача: Ковальов О.Є., на підставі наказу №1 від 20.08.1997,

від відповідача: Гончаренко А.І., за довіреністю №13600110-024 від 09.08.2012,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Виробничо-комерційна фірма «Ліко (далі по тексту - позивач, ПП «ВКФ «Ліко») звернулося із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя), в якому з урахуванням уточнених позовних вимог (а.с. 46-50) просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000422210 та №0000412210, прийняті відповідачем 25.03.2013.

В обґрунтування позову посилається зокрема на те, що на перевірку були надані документи в підтвердження взаємовідносин позивача з ТОВ «Юкка-Трейд». Товари, придбані позивачем у зазначеного контрагента придбані ним для використання у власній господарській діяльності. Отже господарські операції позивача з його контрагентом - ТОВ «Юкка-Трейд» мали товарний (реальний) характер, вчинені в межах та з метою звичайної господарської діяльності позивача. Таким чином за результатами здійснення господарських операцій з ТОВ «Юкка-Трейд» позивач законно сформував податковий кредит з податку на додану вартість та визначив витрати.

У судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених у позові, наполягає на задоволенні позову та скасуванні оскаржуваних рішень.

Відповідач адміністративний позов не визнає. У письмових запереченнях вх. № 25043 від 13.06.2013р. посилається на результати перевірки ТОВ «Юкка-Трейд» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період січень-квітень 2011 року та на матеріали досудового розслідування по кримінальній справі, що на думку відповідача свідчить про наявність ознак фіктивності у правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Юкка-Трейд».

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти позову з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов.

Розглянув матеріали справи, суд встановив:

Відповідно до наказу ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя №107 від 29.01.2013, посадовими особами відповідача у період з 29.01.2013р. по 04.02.2013р. проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП ВКФ «Ліко» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджетів податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість під час взаємовідносин з ТОВ «Юкка-Трейд» за період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р., за результатами якої було складено акт перевірки №16/22-10/24913588 від 07.02.2013 (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення ПП ВКФ «Ліко»:

1. Вимог ст. 1, п.2 ст.3, п.1,п.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996 від 16.07.1999р; п.п. 1.1 п.1, п.п.1.2 п.1, п. 2.16 ст. 2 Положення про джоку метальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Мінфіну України №88 від 24.05.1995р; вимог п. 138.1 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, внаслідок чого встановлено завищення податку на прибуток на загальну суму 3 968 грн., в т.ч. по періодам:

- 2 квартал 2011 року у сумі 3968 грн.,

- 2-3 квартал 2011 року у сумі 3968 грн.,

- 2-4 квартали 2011 рік 3968 грн.

2. Вимог ст.1, п.2 ст.3, п.1, п.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996 від 16.07.1999р; п.п. 1.1 п.1, п.п.1.2 п.1, п. 2.16 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Мінфіну України №88 від 24.05.1995р.; п.п 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п.201.10 ст. 201, п. 198.3, п. 198.4, 198.6 ст. 198 ПК України; Наказу ДПА України №696 від 10.01.2011р. «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення», п.19 ст. 2 Бюджетного кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит за період з 01.04.2011по 31.12.2011 всього на суму 3450 грн., в тому числі по періодам:

- травень 2011р. у розмірі 3450 грн.,

- червень 2011р. у розмірі 3450 грн.

25.03.2013р. на підставі акта перевірки відповідачем були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення: №0000412210ё яким ПП ВКФ «Ліко» було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 3968,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 0 грн.; №0000422210, яким ПП ВКФ «Ліко» було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 3451 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціям у розмірі 1 грн.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, П ВКФ «Ліко» звернулося до суду.

Вислухав пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю, виходячи з наступного.

Як вбачається з акту перевірки, відповідач дійшов висновку про заниження позивачем грошових зобов'язань у зв'язку з тим, що первинні документи, складені між ПП ВКФ «Ліко» та ТОВ «Юкка-Трейд» по операціям з надання послуг не мають юридичної сили первинних документів, суперечать законодавчим і нормативним актам та є такими, що не відповідають сутності та не несуть доказовості відносно змісту здійсненої операції не є документами, як можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку (стор. 13 акту перевірки). Також на стр. 13 акту перевірки містить висновок відповідача про те, що послуги від ТОВ «Юкка-Трейд» фактично не надані, тому сума затрат на отримання послуг не повинна бути віднесена до складу валових витрат відповідного податкового періоду. Отже, якщо послуги фактично не надані, то вони ні як не можуть бути використані у господарських операціях.

У якості доказів таких висновків відповідач у акті перевірки та представник відповідача у судовому засіданні посилаються на матеріали досудового розслідування у кримінальній справі, зокрема на постанову слідчого про призначення перевірки ПП ВКФ «Ліко» по взаємовідносинам з ТОВ «Юкка-Трейд», протокол допиту підозрюваної ОСОБА_3, та на акт №2470/23-5/34802073 від 27.09.2011 про неможливість проведення документальної перевірки суб'єкта господарювання ТОВ «Юкка-Трейд» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період січень-червень 2011 року.

Суд не може погодитися з висновками перевіряючи з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно п.п. 14.1.288 п. 14.1 ст. 14 ПК України, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.1. ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

1) дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

2) дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

3) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

4) придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно д п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України зокрема передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч.1 ст. 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як встановлено в самому акті перевірки та вбачається з наданих суду позивачем документів, між ПП ВКФ «Ліко» (Покупець) та ТОВ «Юкка-Трейд» (Постачальник) було укладено договір про надання послуг №11 від 25.05.2011 (далі - Договір), за умовами якого Постачальник зобов'язується надати Покупцю, а Покупець зобов'язується належним чином оформити за оплатити послуги згідно умов Договору. Перелік, кількість та вартість послуг зазначається в рахунку, Який вважається невід'ємною частиною договору. Згідно п.п. 2.2, 2.3 зазначеного Договору, постачальник зобов'язаний надати наступні документи: видаткова накладна, податкова накладна, акт виконаних робіт. Датою надання послуг вважається дата, яка зазначена в акті про виконані роботи.

Згідно наданої позивачем суду копії акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №Ю-020601, Виконавцем були проведені такі роботи (надані такі послуги) по договору №11 від 25.05.2011 - виготовлення заготовки для стійки анкера - 5000 шт., загальна вартість робіт (послуг) без ПДВ 17250,00 грн.

Також позивачем надана суду копія рахунка-фактури №Ю-310502 від 31.05.2011р. на виготовлення заготівки для стійки анкера у кількості 5000 шт. на суму без ПДВ 17250,00 грн., з посиланням на договір №11 від 25.05.2011 та копія податкової накладної №310503 від 31.05.2011, виписаної ТОВ «Юкка-Трейд».

Згідно копії платіжного доручення №152 від 31.05.2011р. ПП «ВКФ «Ліко» сплатило на користь ТОВ «Юкка-Трейд» попередню оплату за виготовлення заготівок стійки анкера згідно рахунку №Ю-310502 від 31.05.2011р. у загальному розмірі 20700,00 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 3450,00 грн.

Таким чином, позивачем відповідачеві під час проведення перевірки та суду під час судового розгляду справи були надані передбачені Законом та Договором як обов'язкові документи, що підтверджують здійснення зазначених господарських операцій та правомірність формування позивачем за цими господарськими операціями валових витрат та податкового кредиту.

Матеріали кримінальної справи у якій наразі відсутнє рішення суду та зміст акту про неможливість проведення перевірки контрагента позивача, суд не може прийняти як єдині та достатні докази того, що вищезазначені первинні документи не мають юридичної сили первинних документів, суперечать законодавчим і нормативним актам та є такими, що не відповідають сутності та не несуть доказовості відносно змісту здійсненої операції.

Так, згідно ч.1 ст. 17 Кримінального процесуального кодексу України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Відповідно до ч.1 ст. 84 Кримінального процесуального кодексу України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Отже матеріали кримінальної справи до набрання законної сили рішенням суду у такій справі не мають преюдиціального значення та не можуть бути належними та допустимими доказами у адміністративному судочинстві.

Щодо акту перевірки ТОВ «Юкка-Трейд», суд зазначає, що зазначений документ всупереч зазначеному у акті перевірки №16/22-10/24913588 від 07.02.2013, виявився актом про неможливість проведення документальної перевірки, з якого слідує, що фактично перевірка не була проведена, оскільки ТОВ «Юкка-Трейд» не знаходиться за місцезнаходженням. Жодних первинних документів, в тому числі за спірними господарськими операціями, під час складання акту про неможливість проведення перевірки використано не було, а висновок акту про неможливість проведення перевірки зводиться до того, що неможливо підтвердити або не підтвердити угоди з контрагентами за період січень-червень 2011 року.

З цього приводу суд також зазначає, що невиконання контрагентом своїх обов'язків перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування валових витрат та податкового кредиту на підставі господарських операцій інших суб'єктів господарювання, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник, яким у даному випадку позивач не є.

Згідно ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, України визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 року у справі «Бульвес А.Д. проти Болгарії (заява №3991/03)» визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

У зв'язку з недоведеністю відповідачем фактів порушень, які послугували підставою для визначення позивачу сум грошового зобов'язання за основним платежем, відсутні підстави і для нарахування на суму такого зобов'язання штрафних (фінансових) санкцій.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби , яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що відповідач безпідставно дійшов висновку про заниження позивачем у періоді, що перевірявся податку на прибуток та податку на додану вартість, тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71, 72, 159-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Ліко» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби № 0000422210 від 25 березня 2013 року і № 0000412210 від 25 березня 2013р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Ліко» 114 гривень 70 копійок судового збору

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України і може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Запорізький окружний адміністративний суд апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова буде складена в повному обсязі у строк, визначений ч. 3 ст. 160 КАС України.

Суддя Н.В. Стрельнікова