Постанова № 33037245, 06.08.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/3884/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Головка А.Б.,

при секретарі - Петренко О.В.,

за участю:

представників позивача - Баранової О.Л., Шубінцева В.М.,

представника відповідача - Гаспаряна С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажтрансгаз" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

25 червня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Монтажтрансгаз" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 11.02.2013 року №№ 0013491502, 0013501502.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилався на наявність первинних бухгалтерських документів, які надавались позивачем контролюючому органу для перевірки, та свідчать про реальний характер господарських операцій позивача із ТОВ "Рутекс", ТОВ БФ "Міра" та підтверджують правильність включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених на користь ТОВ "Рутекс", ТОВ БФ "Міра". У акті перевірки ДПІ у м. Полтаві не наведено доказів порушення позивачем законодавства, у зв'язку із чим вважає неправомірним донарахування грошового зобов'язання по податку на додану вартість (далі - ПДВ) згідно податкових повідомлень - рішень від 11.02.2013 року №№ 0013491502, 0013501502.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити в його задоволенні. У письмових запереченнях на позов зазначив, що сума ПДВ віднесена позивачем до складу податкового кредиту в податкових деклараціях за липень 2011 року, жовтень 2011 року по документально непідтверджених господарських операціях з ТОВ "Рутекс", ТОВ БФ "Міра".

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступні обставини.

У період з 20.12.2012 року по 29.12.2012 року відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань взаємовідносин із ТОВ "Рутекс", ТОВ БФ "Міра" за період з 01.10.2011 року по 31.10.2011 року.

Результати перевірки оформлено актом від 08.01.2013 року № 58/15-2/13958101, в якому зафіксовано порушення позивачем пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення з податку на додану вартість на 3041 грн. за липень 2011 року по взаємовідносинам із ТОВ "Рутекс"; завищено податковий кредит на суму 3637 грн. та занижено ПДВ на суму 3637 грн. за жовтень 2011 року по взаємовідносинам із ТОВ БФ "Міра".

На підставі акту перевірки винесено податкові повідомлення-рішення від 11.02.2013 року № 0013491502, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість за липень 2011 року на суму 3041 грн. та № 0013501502, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 5455,50 грн., з них за основним платежем - 3637 грн., за штрафними санкціями - 1818,50 грн.

Позивач не погодився із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, у зв'язку з чим оскаржив їх до суду.

Надаючи правову оцінку спірним податковим повідомленням-рішенням, суд дійшов наступних висновків.

Згідно частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що фактичною підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугував висновок податкового ревізора-інспектора щодо завищення позивачем податкового кредиту за липень 2011 року на суму 3041 грн. по взаємовідносинах із ТОВ "Рутекс" та за жовтень 2011 року на суму 3637 грн. по взаємовідносинах із ТОВ БФ "Міра", які не мали реального товарного характеру.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Із матеріалів справи судом встановлено, що між позивачем (Покупець) та ТОВ "Рутекс" (Постачальник) укладено договір купівлі-продажу № 05/11/03 від 25.05.2011 року.

За умовами договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця товари промислово-технічного призначення, а Покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених в Договорі.

На підтвердження виконання умов договору позивач надав суду податкові накладні та накладі, прибуткові накладні, рахунки, накладні на внутрішнє переміщення, платіжні доручення та банківські виписки, витяг з журналу видачі довіреностей, копії яких містяться в матеріалах справи.

Суми ПДВ в загальному розмірі 3041 грн. за податковими накладними включені позивачем до складу податкового кредиту за липень 2011 року.

Крім того, у жовтні 2011 року позивач мав фінансово-господарські відносини із ТОВ БФ "Міра" щодо придбання позивачем товарів промислово-технічного призначення.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій позивач надав суду податкову накладну, видаткову накладу, накладні на внутрішнє переміщення, рахунок-фактуру, платіжні доручення, банківські виписки, витяг з журналу видачі довіреностей, копії яких містяться в матеріалах справи.

Суми ПДВ в загальному розмірі 3637 грн. за податковою накладною включені позивачем до складу податкового кредиту за жовтень 2011 року.

Придбаний у ТОВ "Рутекс" та ТОВ БФ "Міра" товар використаний у господарській діяльності підприємства, а саме: для виконання підрядних робіт ЗАТ "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння" та ПРАТ "Природні Ресурси", що підтверджується довідками про вартість виконаних будівельних робіт, накладними на списання, копії яких долучено до матеріалів справи.

Таким чином, реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Рутекс", ТОВ БФ "Міра" підтверджена первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, товар використано у господарській діяльності позивача.

З огляду на зазначене, податковий кредит позивачем сформовано на підставі виписаних ТОВ "Рутекс", ТОВ БФ "Міра" податкових накладних, отриманих в ході виконання господарських операцій, підтверджених належними первинними документами, що ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України.

Суд враховує, що відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Матеріалами справи підтверджується, що на момент здійснення господарських операцій та складення податкових накладних ТОВ "Рутекс", ТОВ БФ "Міра" мали свідоцтво платника податку на додану вартість, яке не було анульовано.

Таким чином, оскільки ТОВ "Рутекс", ТОВ БФ "Міра" на момент виникнення спірних правовідносин були зареєстровані як платники ПДВ у встановленому Законом порядку, тому формування позивачем податкового кредиту від цих підприємств є правомірним.

Суду не надано жодних належних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладенні та виконанні договорів взаємоузгоджених зловмисних дій, не спрямованих на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Наявності таких доказів, зокрема вироку суду, постановленого у кримінальній справі стосовно посадових осіб ТОВ "Рутекс", ТОВ БФ "Міра", судом не встановлено.

Суд зазначає, що позивач виконав усі необхідні умови, передбачені Податковим кодексом України, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту, отже включення позивачем до податкового кредиту суми ПДВ в загальному розмірі 6678 грн. по взаємовідносинах із ТОВ "Рутекс", ТОВ БФ "Міра" є правомірним, у зв'язку із чим донарахування ДПІ у м. Полтаві позивачу податку на додану вартість в загальному розмірі 6678 грн. та, відповідно, штрафних санкцій в сумі 1818,50 грн. є безпідставним.

З огляду на частину 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факт наявності порушень позивачем пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавської області від 11.02.2013 року №№ 0013491502, 0013501502.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажтрансгаз" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавської області від 11.02.2013 року №№ 0013491502, 0013501502.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажтрансгаз" витрати зі сплати судового збору в розмірі 114,70 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 12 серпня 2013 року.

Суддя А.Б. Головко