Постанова № 33037, 06.07.2006, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м.Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" липня 2006 р. Справа № 11/255-АП-06

Господарський суд Херсонської області у складі судді Чернявського В.В. при секретарі Борхаленко О.А. за участю представників сторін:

відпозивача: Шевеленко О.А.- гол. спец. юр. , дов. № 44 від 22.05.2006р.

від відповідача: Бондаря А.Ф. - гол. держ. подат. інсп., дов. № 56/9/10-139 від 11.01.2006р.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі Філії "Херсонське обласне управління ВАТ "Державний ощадний банк України" , м. Херсон

до Державної податкової інспекції у м.Херсоні, м. Херсон

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000142200/0 від 08.12.2005р.

Провадження у справі відкрито за позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, яким позивачеві визначено 1100,71грн. податкового зобов'язання та 550,36грн. штрафу з податку на додану вартість.

Позивач стверджує, що операції, у зв'язку з якими йому визначено податкове зобов'язання, не підлягають оподаткуванню податком на додану вартість. Позивач здійснює розрахунково-касове обслуговування фізичних осіб шляхом приймання сум платежів від них та перераховує отримані кошти ВАТ "УніТел". Ця операція не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість у відповідності до п.3.2 ст.3 Закону України "Про податок на додану вартість". Також позивач за іншим договором здійснює приймання майна на відповідальне зберігання, власне зберігання та повернення з відповідального зберігання майна ВАТ "УніТел" - ці операції також не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість за п.п.3.2.2 ст.3 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідач позов не визнав, надав письмові заперечення проти позовних вимог, вказуючи таке.

У період з 01.01.2003р. по 30.06.2005р. позивачем не віднесено до складу податкового зобов'язання податок на додану вартість в розмірі 2457,72 грн. з вартості продажу телефонних карток, а також не віднесено до складу податкового кредиту податок на додану вартість в розмірі 1356,41грн. із суми коштів, перерахованих за телефонні картки на користь ВАТ "УніТел". В результаті в порушення п.4.7 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" занижено чисту суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 1100,71грн.

Проаналізувавши договори позивача з ВАТ "УніТел" орган державної податкової служби дійшов висновку, що позивачем фактично здійснювався продаж телефонних карток ВАТ "УніТел", за що позивач отримував винагороду. Ця винагорода за чинним Законом України "Про податок на додану вартість" не звільнена від оподаткування податком на додану вартість.

Позивач за плату від покупців реалізовував картки доступу до послуг ІР-телефонії, картки доступу до мережі Інтернет, телефонні картки, тощо.

Операції з реалізації таких карток не віднесені до переліку операцій, які не є об'єктом оподаткування за п.5 "Переліку операцій з розрахунково-касового обслуговування та операцій з цінними паперами", що здійснюються банками України і які відповідно до підпунктів 3.2.5, 3.2.7 ст.3 Закону України "Про податок на додану вартість", затвердженого спільним листом Національного банку України та ДПА України № 12-210 від 04.08.2003р.

Відповідно до п.6 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. Виходячи зі змісту цієї норми суд розглядає по суті вимоги за предметом про визнання недійсним акту, сформульованим та незміненим позивачем, такі вимоги по суті адміністративно-правові, залишаються підвідомчими і у сформульованому таким чином предметі господарським судам України.

С у д в с т а н о в и в:

Податковим повідомленням-рішенням № 0000142200/0 від 08.12.2005р. ДПІ у м. Херсоні визначила ХОУ ВАТ "Державний ощадний банк України" 1100,71грн. податкового зобов'язання з податку на додану вартість (ПДВ) та 550,36грн. штрафу. Це податкове повідомлення-рішення мотивоване застосуванням п.п."б", п.п.4.2.2 ст.4, п.п.17.1.3 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон № 2181), п.4.7 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" (Закон про ПДВ), а також посиланням на обставини, встановлені за актом перевірки № 2349/22-0/02766367 від 31.11.2005р.

За актом ДПІ у м. Херсоні № 2349/22-0/02766367 від 31.11.2005р. "Про результати планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Херсонського обласного управління ВАТ "Державний ощадний банк України", код ЄДРПОУ 02766367 за період з 01.01.2003р. по 30.06.2005р. наступним чином викладені встановлені обставини, що привели до визначення податкового зобов'язання та їх кваліфікацію в якості порушень Закону про ПДВ: "Згідно вимог п.3.2.5 ст.3 Закону про ПДВ, не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість операції з:

- надання послуг з розрахунково-касового обслуговування, залучення, розміщення та повернення грошових коштів за договорами позики, депозиту, вкладу, обігу валютних цінностей.

До складу операцій, які підлягали оподаткуванню по ХОУ ВАТ "Державний Ощадний банк України" України" віднесені:

- послуги за встановлення системи «Клієнт-банк»;

- купівля - продаж бланків векселів;

- реєстрація залогового майна;

- продаж ювілейних монет;

- реалізація чекових книжок та інше.

ВАТ “Державний Ощадний банк України" уклало договір з ВАТ „УніТел" (м. Київ) на прийняття сум платежів від фізичних осіб за інформаційні послуги голосового зв'язку за № 45 від 29.01.2001 року (із додатковими угодами до даного договору від 25.06.2002р., 17.07.2002р., 22.11.2002р., 22.01.2003р., 14.03.2005р.)

Згідно п. 1 даного договору, предметом договору є організація та здійснення розрахунково-касового обслуговування шляхом приймання сум платежів від фізичних осіб та перерахування їх на рахунок ВАТ “УніТел" (м. Київ).

Згідно п.2.1.4 ВАТ “УніТел" зобов'язується здійснювати оплату за послуги, надані банком за РКО у розмірі 10 відсотків від суми платежів.

Згідно п.п. 2.2.3 договору банк перераховує прийняті кошти на рахунок ВАТ “УніТел" за винятком комісійної винагороди, яка стягується шляхом зарахування зустрічної однорідної вимоги.

Перевіркою встановлено, що фактично у перевіряємому періоді ХОУ ВАТ „Державний Ощадний банк України" здійснювало реалізацію телефонних карток від імені ВАТ „УніТел", які надходили від ВАТ „УніТел" для ХОУ ВАТ „Державний Ощадний банк України" (згідно актів прийому - передачі телефонних карток).

В бухгалтерському обліку ХОУ ВАТ „Державний Ощадний банк України" здійснювались наступні проводки:

Дт 1002

Кт 2902 - банкноти та монети в касі, продаж телефонних карток

Дт 2902

Кт 61108074 - комісійний доход за платежі на користь клієнтів від реалізації телефонних карток

Дт2902

Кт 2809690221 - розрахунки з ВАТ „УніТел" за телефонні картки

У Листах Національного Банку України та ДПА України № 12-116/770-4061 від 08.06.1998р. та № 12-210/829-4525 від 25.06.2003р. “Про перелік операцій з РКО, що здійснюються установами банків в Україні і вартість яких, відповідно до п.3.2.5 Закону про ПДВ, не включається до об'єкту оподаткування податком на додану вартість" операція, яку здійснює ХОУ ВАТ “Державний Ощадний банк України" не передбачена.

Згідно п.4.7 ст. 4 Закону про ПДВ, у випадках коли платник податку здійснює діяльність з поставки товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (далі - комісіонера) здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі - комітента) без передання права власності на такі товари, базою оподаткування є продажна вартість цих товарів. Датою збільшення податкових зобов'язань комісіонера є дата, встановлена за правилами, встановленими п.7.3 цього Закону, а датою збільшення суми податкового кредиту комісіонера є дата перерахування коштів на користь комітента.

Таким чином встановлено, що за період з 01.01.2003 р. по 30.06.2005р. ХОУ ВАТ “Державний Ощадний банк України" в порушення п.4.7 ст. 4 Закону про ПДВ не відобразило у деклараціях по податку на додану вартість та у книгах придбання та продажу податкове зобов'язання на загальну суму 2457,72 грн. та податковий кредит на суму 1356,41 грн., що привело до заниження чистої суми зобов'язання на загальну суму 1100,71 грн.".

Позов задоволенню не підлягає у зв'язку з наступним.

Позивач реалізував за плату фізичним особам належні ВАТ "УніТел" картки доступу до послуг ІР-телефонії, картки доступу до мережі Інтернет, телефонні картки міського, міжміського зв'язку, телефонні картки операторів мобільного зв'язку. Відносини позивача з ВАТ "УніТел" врегульовано договором № 45 від 29.01.2001р. "Про приймання платежів від фізичних осіб за інформаційні послуги голосового зв'язку "УніТел" та договором доручення № 46 від тієї ж дати.

За текстом договору № 46 позивач зобов'язався від імені та за рахунок ВАТ "УніТел" здійснювати приймання на відповідальне зберігання пластикових карток, видачу їх зі зберігання на підставі прибуткових документів про оплату, а також передавати на зберігання ці картки підзвітним установам (регіональне управління, відділення, безбалансові відділення, філії) з правом подальшої їх видачі клієнтам ВАТ "УніТел" в обмін на прибуткові документи про оплату.

Винагорода позивачу за п.2.1.2 договору визначена в 0,1% від суми вартості карток, прийнятих на відповідальне зберігання, з врахуванням ПДВ.

За договором № 45 позивач зобов'язався здійснювати розрахунково - касове обслуговування ВАТ "УніТел" в установах банку шляхом приймання за прибутковим документом платежів від фізичних осіб за інформаційні послуги голосового зв'язку "УніТел" та подальше перерахування коштів на рахунок ВАТ "УніТел". Пунктом 2.1.4 розмір винагороди банка за розрахунково-касове обслуговування визначено 10-ма % від суми платежів.

Не дивлячись на застосовану учасниками угод названу складну юридичну конструкцію відносин за договорами № 45, 46 суть відносин полягала в тому, що банк реалізовував фізичним особам телефонні картки ВАТ "УніТел", отримуючи за договорами дохід у певних відсотках від реалізації карток та від їх зберігання. За результатами перевірки контролюючим органом віднесено до числа об'єктів оподаткування ПДВ позивача операції з реалізації телефонних карток фізичним особам (за назвою договору № 45 ці операції є операціями з приймання сум платежів від фізичних осіб за інформаційні послуги голосового зв'язку "УніТел"). Відповідно до п.2.2.3 договору № 45 винагорода позивача (вказані 10%) названа комісійною винагородою, ця винагорода мала стягуватися шляхом зустрічної однорідної вимоги.

Оцінююче викладене, суд дійшов висновку, що операції з реалізації телефонних карток, за якими ВАТ "УніТел", а не фізичні особи, сплачує за договором 10% від вартості карток позивачу не є за природою тими операціями, які законодавець не відніс до об'єктів оподаткування за наведеним п.п.3.2.5 ст.3 Закону про ПДВ.

Таким чином ДПІ у м. Херсоні правильно визначила податкове зобов'язання платнику ПДВ. Поряд з викладеним слід зауважити, що реалізовуючи телефонні картки позивач за цими господарськими операціями з такої реалізації в питаннях оподаткування таких операцій нічим не відрізняється від інших суб'єктів, що здійснюють реалізацію таких же телефонних карток та враховують операції з цієї реалізації при визначенні об'єктів оподаткування, зокрема, ПДВ.

Відмовляючи у позові, суд відносить судовий збір у справі на позивача.

Судовий збір у справі складає 3грн. 40коп. Позивачем сплачено 85грн. держмита за платіжним дорученням № 688 від 06.06.2006р. Зайво сплачені при цьому 81грн. 60коп. підлягають поверненню позивачу з Державного бюджету України.

У адміністративному судочинстві не передбачено певного розміру витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за подання позову до суду, сплата позивачем 118грн. таких витрат за платіжним дорученням № 689 від 06.06.2006р. є зайвою.

Керуючись ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

1. У позові відмовити.

2. Повернути Херсонському обласному управлінню відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України з державного бюджету України 81грн. 60коп. зайво сплаченого держмита.

3. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови у повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви на апеляційне оскарження, якщо такої заяви не буде подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження буде подано, але апеляційної скарги у визначений строк подано не буде, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя В.В. Чернявський

У повному обсязі постанову

складено 10.07.2006р.

4 прим. об