Постанова № 33036753, 06.08.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06 серпня 2013 року 13 год. 15 хв. № 826/7013/13-а

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Данилишин В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Пром Комплект" до державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування рішень відповідача.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 14 травня 2013 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Пром Комплект" (також далі - позивач) до державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва (також далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 10 січня 2013 року № 0000032270 та № 0000042270 (також далі - оскаржувані рішення).

В обґрунтування позову законний представник позивача зазначив, що оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки складені відповідачем безпідставно та з порушенням чинного податкового законодавства.

Ухвалою суду від 17 травня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У ході судового розгляду справи представники позивача позов підтримали та просили задовольнити його повністю.

Представники відповідача позов не визнали та просили відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 03 червня 2013 року. Пояснили, що оскаржувані рішення є правомірними та не підлягають скасуванню, оскільки складені відповідачем у зв'язку з виявленням у ході перевірки позивача порушень ним чинного податкового законодавства.

Враховуючи достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду і вирішення справи по суті та зважаючи на відсутність заперечень з боку представників сторін, у судовому засіданні 17 червня 2013 року судом, відповідно до ч. 4 ст. 122, ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі - КАС України), прийнято рішення, погоджене з представниками сторін, про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Згідно зі ст. 55 КАС України, судом здійснено заміну відповідача - державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва, його правонаступником - державною податковою інспекцією у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем у період із 13 по 19 грудня 2012 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 26 грудня 2012 року складено акт № 6079/22-719/34647409 про результати позапланової виїзної перевірки позивача з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість (також далі - ПДВ) та податку на прибуток по взаємовідносинах із товариством з обмеженою відповідальністю "Бері.Мор" (також далі - ТОВ "Бері. Мор") за період із 01 квітня по 31 грудня 2011 року (також далі - акт перевірки), відповідно до висновків якого, позивачем:

- занижено податок на прибуток у загальному розмірі 338577,00 грн., у тому числі за: ІІ квартал 2011 року - 44010,00 грн.; ІІІ квартал 2011 року - 190495,00 грн.; IV квартал 2011 року - 104072,00 грн., чим порушено п.п. 138.2, 138.4, підпункт 138.5.1 п. 138.5, п. 138.6 ст. 138 Податкового кодексу України (також далі - ПК України);

- занижено ПДВ у загальному розмірі 294414,00 грн., у тому числі за: червень 2011 року - 31589,00 грн.; липень 2011 року - 57870,00 грн.; серпень 2011 року - 56265,00 грн.; вересень 2011 року - 58193,00 грн.; жовтень 2011 року - 55130,00 грн.; листопад 2011 року - 35367,00 грн., чим порушено п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 201.1, 201.4 ст. 201 ПК України.

Перевірку проведено на підставі наказу від 12 грудня 2012 року № 2081 та направлень від 12 грудня 2012 року № 2529, № 2530, копії яких вручено особисто під розписку законному представнику позивача до початку проведення перевірки.

На підставі акту перевірки, 10 січня 2013 року відповідачем складено оскаржувані рішення: № 0000032270, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ по вітчизняних товарах (роботах, послугах) у розмірі 294414,00 грн. за основним платежем та у розмірі 65707,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0000042270, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 338577,00 грн. за основним платежем.

За результатами розгляду заперечень та скарг в адміністративному (досудовому) порядку, висновки акту перевірки та оскаржувані рішення залишені без змін.

Суд не погоджується з доводами представників позивача щодо наявності підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень, виходячи з аналізу наявних у матеріалах справи доказів та наступних положень і обставин.

Так, згідно з підпунктом 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що питання формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за перевіряємий період відповідачем розглядалось у розрізі взаємовідносин позивача із ТОВ "Бері. Мор".

Зокрема, як з'ясовано у ході перевірки, між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Асторія-Груп" (також далі - ТОВ "Асторія-Груп") здійснено операції із поставки товарно-матеріальних цінностей.

У матеріалах справи містяться копії відповідних договору поставки від 01 червня 2011 року № ДГ-003 (також далі - договір поставки), за умовами якого ТОВ "Асторія-Груп" зобов'язалось продати і передати у власність позивача обладнання (також далі - товар), а позивач прийняти та оплатити його, а також рахунків-фактур, видаткових та податкових накладних (згідно з п. 11 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідні положення ПК України, не підлягають реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних), банківських виписок по рахунку, інших документів (підтвердження реалізації придбаних позивачем товарів третім особам (договори купівлі-продажу, видаткових та податкових накладних, накладних на вантаж), які представниками позивача надано суду як докази реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Асторія-Груп".

Однак, такі докази викликають у суду сумніви щодо їх достовірності з огляду на наступне.

Відповідно до інформації, зазначеної в актах від 14 лютого 2012 року № 653/23-02/37505972 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Асторія-Груп" щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період із 01 червня по 31 липня 2011 року та від 06 квітня 2012 року № 715/22-03/37505972 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Асторія-Груп" щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період із 01 серпня по 31 жовтня 2011 року, у ТОВ "Асторія-Груп" відсутні адміністративно-господарські можливості для виконання господарських зобов'язань по укладених договорах, трудові ресурси, виробниче обладнання, складські та торгівельні приміщення, транспорт, торгівельне обладнання, а також фактичні дії, направлені на виконання прийнятих на себе зобов'язань.

Крім того, як пояснили у ході судового розгляду справи представники відповідача, ГВПМ державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби проведено перевірку місцезнаходження ТОВ "Асторія-Груп", у ході якої виявлено, що вказане товариство не знаходиться за податковою адресою.

У постанові Верховного суду України від 08 вересня 2009 року у справі № 21-737во09 зазначено, що про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів.

Твердження представників позивача про те, що позивач не мав фінансово-господарських відносин із ТОВ "Бері. Мор" (лист-відповідь позивача (а.с. 114, том IV) на письмовий запит відповідача від 22 листопада 2012 року № 14710/10/22-711) є неправдивими, оскільки з наявних у матеріалах справи копій документів, наданих суду представниками позивача, вбачається, що деякі із зазначених документів оформлені (виписані) на ім'я позивача ТОВ "Асторія-Груп", яке, як з'ясовано судом у ході розгляду справи, є попередником ТОВ "Бері. Мор" (найменування змінено із ТОВ "Асторія-Груп" на ТОВ "Бері. Мор").

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі ст. 1, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З викладених положень вбачається, що будь-які документи мають силу первинних документів тільки за умови фактичного здійснення господарської операції.

Як зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суд України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) № 742/11/13-11, якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138, п.п. 198.2, підпункту 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

З викладених положень вбачається, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податок на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ повинні підтверджуватись належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, як зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) № 742/11/13-11, за відсутності факту придбання товарів (послуг) або у разі, якщо придбані товари (послуги) не призначені для використання у господарській діяльності платника податків, відповідні суми не можуть включатись до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна позиція міститься в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2011 року № 1936/11/13-11.

Проаналізувавши викладені положення та обставини, враховуючи, що представниками позивача не надано суду доказів на підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Асторія-Груп" (на час проведення перевірки ТОВ "Бері. Мор"), хоча про необхідність їх надання судом зазначалось у кожному судовому засіданні, суд прийшов до висновку про правомірність складання відповідачем оскаржуваних рішень.

Зокрема, згідно з п. 3.1 ст. 3 договору поставки, ТОВ "Асторія-Груп" зобов'язалось поставити товар на склад позивача у строк не пізніше десяти робочих днів із дати отримання замовлення позивача на поставку відповідної партії товару.

Доказів, які б підтверджували замовлення позивачем товару (письмового замовлення, телефонограм тощо) представниками позивача суду не надано. Також суду не надано товарно-транспортних накладних на підтвердження перевезення придбаного позивачем товару.

При цьому, твердження представників позивача про те, що товарно-транспортні накладні не є належним доказом на підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Асторія-Груп" у зв'язку з тим, що позивач не є замовником перевезення, суд вважає безпідставними, оскільки, відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, товарно-транспортна накладна є єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом, призначеним для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

За переконанням суду, у ході судового розгляду справи представники позивача не надали належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовується позов, а представники відповідача надали достатньо належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються заперечення проти позову.

На підставі викладених положень та обставин, суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Пром Комплект" до державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування рішень відповідача є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-11, 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Пром Комплект" залишити без задоволення.

2. Копії постанови направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин