Постанова № 33036707, 13.08.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"13" серпня 2013 р. Справа № 820/5799/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бадюков Ю.В.,

при секретарі судового засідання - Андрієць М.О.,

за участю представника відповідача - Сумської В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

ОСОБА_2 до управління Державної казначейської служби України у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_2.) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до управління Державної казначейської служби України у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області (далі по тексту - УДКСУ у Червонозаводському районі) в якому просить суд:

- визнати незаконними дії Управління Державної казначейської служби України у

Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області в частині залишення заяви ОСОБА_2 без виконання та повернення їй документів, які останньою з заявою від 06.06.2013 року було подано до Управління Державної казначейської служби України у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області для повернення судового збору в сумі 14 грн. 12 коп. за ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2013 року №2а-1670/9333/11;

- визнати незаконною відповідь Управління Державної казначейської служби України у

Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області від 12.06.2013 року за вих. № 02- 08/686;

- зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області повернути за заявою ОСОБА_2 від 06.06.2013 року судовий збір в сумі 14 грн. 12 коп.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 06.06.2013 року ОСОБА_2 було подано до Управління Державної казначейської служби України у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області заяву про повернення судового збору згідно ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2013 року № 2а-1670/9333/11, якою було вирішено повернути ОСОБА_2 з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 14 грн. 12 коп. Разом із заявою було додано судове рішення та квитанцію, яка підтверджує сплату судового збору.

Листом від 12.06.2013 року УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області залишило заяву ОСОБА_2 без виконання, а документи повернуло.

Вважає, що оскільки судовий збір не стягується з боржника, а повертається з Державного бюджету України, то посилання відповідача у рішенні про залишення без виконання заяви позивача від 12.06.2013 року за вих. № 02- 08/686 на відсутність у виконавчому документі найменування боржника, його місця знаходження та ідентифікаційного коду є незаконним.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з тих підстав, що оскільки надана позивачем копія ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2013 року № 2а-1670/9333/11 оформлена з порушенням вимог п. 3 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: в зазначеному виконавчому документі відсутнє найменування боржника, його місцезнаходження та ідентифікаційний код, то ним правомірно було прийнято рішення про залишення без виконання заяви позивача, а документи повернуто.

Позивач, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи до суду не з'явився, позивачем та його представником до суду була надіслана заява про розгляд справи без участі позивача та його представника, в якій підтримали позовні вимоги в повному обсязі, просили їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд встановив наступні обставини.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2013 року по справі № 2а-1670/9333/11 було задоволено заяву ОСОБА_2 та вирішено повернути ОСОБА_2 з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 14 грн. 12 коп. (а.с. 8-9).

06.06.2013 року засобами поштового зв'язку до Управління Державної казначейської служби України у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області ОСОБА_2 було направлено заяву від 06.06.2013 року про повернення судового збору разом із ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2013 року по справі № 2а-1670/9333/11 та квитанцією, яка підтверджує сплату судового збору про що свідчить копія поштового чека про відправлення рекомендованої кореспонденції (а.с. 10).

Як вбачається із копії квитанції від 02.02.2012 року № 100422.40.1, суму судового збору, яка підлягала поверненню з Державного бюджету України згідно ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2013 року, позивачем було сплачено до УДК у Червонозаводському районі м. Харкова на р/р одержувача 31213206700011, МФО 351011, код одержувача 24134627, банк одержувача - ГУ ДКСУ у Харківській області (а.с. 7).

Управлінням Державної казначейської служби України у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області за заявою позивача було прийнято рішення від 12.06.2013 року за вих. № 02- 08/686 про залишення заяви без виконання та повернення документів через відсутність у виконавчому документі - ухвалі Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2013 року по справі № 2а-1670/9333/11 найменування боржника, його місцезнаходження та ідентифікаційного коду.

Суд не може погодитися із даною позицією відповідача через наступне.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Суд виходить з того, що до ухвал, визначених у пункті 2 частини другої статті 17 Закону, належить, зокрема, ухвала про повернення судового збору, які виконуються органами державної виконавчої служби або іншими органами виконання судових рішень згідно з вимогами статей 2, 3, 17 Закону без видачі виконавчого листа, оскільки має самостійний процесуальний характер і не є актом вирішення спору по суті.

Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі повинні бути зазначені: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

З огляду на те, що Державний бюджет не є юридичною особою, то зазначення його найменування як юридичної особи, його місцезнаходження та ідентифікаційного коду у виконавчому документі є неможливим.

Крім того, як Закон України «Про виконавче провадження» та і Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845, не містять вимог щодо зазначення у виконавчому документі, у разі повернення суми сплаченого судового збору з Державного бюджету, у якості боржника будь-якого державного органу чи відповідного територіального органу Державної казначейської служби із вказанням його найменування, місцезнаходження та ідентифікаційного коду як боржника.

Згідно з п.п. 5 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 року № 460/2011 Казначейство України відповідно до покладених завдань здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Процедура стягнення коштів державного та місцевих бюджетів врегульована Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року №845 (далі - Порядок).

Відповідно до абз.1 пункту 2 Порядку безспірне списання - це операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Згідно з пунктом 3 Порядку рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

У частині 5 статті 124 Конституції України закріплено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно ч. 2, 3 ст. 14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали, законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Частиною 5 ст. 254 КАС України встановлено, що постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Стаття 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України. Крім того, згідно ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 р. № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Обов'язковість судових рішень гарантується, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод. Так у п. 39-41 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Хорнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року визначено, що право на судовий захист було б примарним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове судове рішення залишалося недіючим на шкоду одній зі сторін. Важко уявити, що стаття 6, докладно описуючи надані сторонам процесуальні гарантії - справедливий, відкритий і швидкий розгляд, - залишила реалізацію судових рішень без захисту. Якщо органи влади відмовляються виконувати чи затримують виконання судових рішень, гарантії статті 6, якими користується особа під час судової стадії розгляду, втрачають зміст.

Крім того, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії" наголошує, що право на звернення до суду також передбачає практичне виконання остаточних, обов'язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні. Отже, виконання судового рішення не може відстрочуватися на незаконних підставах.

Суд зауважує, що будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 86 КАС України).

Таким чином, суд дійшов до висновку, що відповідач діяв не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, чим порушив права ОСОБА_2 як людини, які передбачені ст.1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ETS №9) і ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Управлінням Державної казначейської служби України у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області не доведено правомірність своїх дій під час повернення позивачу заяви разом з виконавчим документом та додатками й прийняття відповідного рішення.

Відповідно до абзаців 2 та 3 ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (абз. 10 ч. 2 ст. 162 КАС України).

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що вимоги стосовно визнання незаконними дій відповідача про залишення заяви ОСОБА_2 без виконання та повернення документів, а також визнання незаконним рішення від 12.06.2013 року за вих. № 02 -08/686 як таких, що вчинені з порушенням норм діючого законодавства України, підтверджуються матеріалами справи, не спростовані відповідачем, а відтак підлягають задоволенню. В такому випадку для гарантування дотримання та повного захисту прав позивача суд має зобов'язати відповідача вчинити дію щодо повернення ОСОБА_2 судового збору в сумі 14, 12 грн. за заявою від 06.06.2013 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, суд присуджує позивачу з Державного бюджету України фактично понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 34, 41 грн.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до управління Державної казначейської служби України у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії -задовольнити в повному обсязі.

Визнати незаконними дії управління Державної казначейської служби України у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області щодо залишення без виконання заяви ОСОБА_2 від 06.06.2013 року та повернення їй документів.

Визнати незаконним рішення Управління Державної казначейської служби України у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області від 12.06.2013 року за вих. № 02 -08/686.

Зобов'язати управління Державної казначейської служби України у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 29, код ЄДРПОУ 37999628) повернути ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 реєстраційний номер НОМЕР_1) судовий збір в сумі 14, 12 грн. (чотирнадцять гривень дванадцять копійок) за заявою від 06.06.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, код ЄДРПОУ 37999628, ГУДКСУ в Харківській області, МФО 851011, рахунок № 31217206784011) на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 реєстраційний номер НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 34, 41 грн. (тридцять чотири гривні сорок одна копійка).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Бадюков Ю.В.