Постанова № 33036693, 16.08.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 серпня 2013 року м. Львів № 813/4803/13-а

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Кедик М.В. розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу 813/4803/13-а

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Пустомитівському районі Львівської області до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1про стягнення боргу в сумі 3579,22 грн.

Управління Пенсійного фонду України в Пустомитівському районі Львівської області (далі - УПФУ в Пустомитівському районі Львівської області) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - ФО-П ОСОБА_1.) про стягнення боргу в сумі 2 266,45 грн.

Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує порушенням відповідачем Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Ухвалою суду від 21.06.2013 року відкрито скорочене провадження в адміністративній справі, надіслано судом копію ухвали про відкриття скороченого провадження разом із витягом про процесуальні права і обов'язки сторін в адміністративній справі та запропоновано відповідачу у десятиденний строк з дня одержання ухвали та копій документів подати заперечення проти позову та необхідні документи або заяву про визнання позову.

Відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку скороченого провадження, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, у зазначений в ухвалі строк відповідач заперечень на адміністративний позов або заяви про визнання позову не подав.

Відповідно до положень ч.4 ст. 183-2 КАС України, суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа - підприємець та відповідно ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. 27.09.2007 року узята на облік в органі Пенсійного фонду України в Пустомитівському районі, що підтверджується повідомленням про взяття на облік платника єдиного внеску.

Згідно поданого до органів Пенсійного фонду України звіту за 2012 рік та розрахунку суми боргу ФО-П ОСОБА_1 повинна була сплатити 4572,42 грн. Відповідачем сплачено кошти в сумі 993,20 грн. Таким чином заборгованість ФО-П ОСОБА_1 станом на 28.05.2013 року становить 3579,22 грн.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08.07.2010 року, із змінами і доповненнями, Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон) цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до п.п. 2, 10 ч. 1 ст. 1 Закону, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону, його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно абз. 2, 3 п. 1, п. 4 ч. 1 ст. 4 цього ж Закону, платниками єдиного внеску є роботодавці:

- фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців);

- фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту);

- фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону, платник єдиного внеску, крім іншого, зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Строки сплати єдиного внеску визначені ч. 8 ст. 9 Закону, згідно з якою платники зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом; базовим звітним періодом є календарний рік.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Згідно ч. 4 ст. 25 цього ж Закону, територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Згідно абз. 7 ч. 4 ст. 25 цього ж Закону, територіальний орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки.

Згідно ч. 6 ст. 25 цього ж Закону, за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Судом встановлено, що заборгованість ФО-П ОСОБА_1 станом на час розгляду справи в сумі 3579,22 грн підтверджується вищевказаними доказами, поданою відповідачем звітністю за 2012 рік, розрахунком суми заборгованості по єдиному внеску станом на 28.05.2013 рік. Докази про сплату відповідачем вказаної заборгованості у справі відсутні.

УПФУ в Пустомитівському районі Львівської області виставлено відповідачу вимогу про сплату боргу № Ф 270 від 20.02.2013 року, згідно якої загальна сума боргу платника страхових внесків станом на 21.01.2013 рік становить 3579,22 грн, у тому числі недоїмка зі сплати страхових внесків - 3579,22 грн, фінансові санкції (штраф) - 0,00 грн, пеня - 0,00 грн. Зазначену вимогу відповідач отримав рекомендованою кореспонденцією 25.02.2013 року.

Докази, які б підтверджували, що вказана вимога відповідачем оскаржувалась у справі -відсутні, відповідно визначене у ній зобов'язання є узгодженим.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем підтверджують обґрунтованість позовних вимог.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що відповідачем зроблено не було.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги УПФУ в Пустомитівському районі Львівської області про стягнення з ФО-П ОСОБА_1 заборгованості в сумі 3579,22 грн підлягають задоволенню повністю.

Розподіл судових витрат згідно ст. 94 КАС України не застосовується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 18 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задоволити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, АДРЕСА_1) на користь Управління Пенсійного фонду України в Пустомитівському районі Львівської області (ЄДРПОУ 22371429, вул. Т. Шевченка, 13, м. Пустомити, Львівська область) заборгованість по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 3579 (три тисячі п'ятсот сімдесят дев'ять) гривень 22 копійки.

3. Зобов'язати фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 виконати постанову негайно.

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки.

Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

У разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, ухвала суду апеляційної інстанції по такій справі є остаточною і оскарженню не підлягає.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Постанова складена у повному обсязі 16.08.2013 року.

Суддя Кедик М.В.