Постанова № 33036676, 14.08.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2013 р. Справа №805/10218/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11 год. 52 год.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Зінченка О.В.,

при секретарі судового засідання Ковиліній А.А.,

з участю:

представника позивача - не з'явився,

представника відповідача - Вараксіної І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Краматорську про стягнення витрат за період з 01 лютого 2013 року по 30 червня 2013 року на виплату та доставку пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва в розмірі 2 419,35 грн., -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2013 року управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (далі - позивач, УПФУ у м. Краматорську Донецької області) звернулося до суду з адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Краматорську (далі - відповідач, Відділення ФСС) про стягнення витрат за період з 01 лютого 2013 року по 30 червня 2013 року на виплату та доставку пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва в розмірі 2 419,35 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до підпункту «г», «д» пункту 1 статті 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» на органи Фонду соціального страхування покладено обов'язки по своєчасному та повному відшкодуванню шкоди, заподіяної застрахованій особі внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, пенсію по інвалідності (у зв'язку із втратою годувальника) внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Так, відповідачу направлені Акти щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з 01 лютого 2013 року по 30 червня 2013 року, які були прийняті Фондом до заліку, крім тих, які отримали каліцтво у країнах СНД, а саме по пенсіонерах: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, у загальному розмірі 2 419,35 грн.

Посилаючись на статті 21, 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», статтю 7 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», частину 1 статті 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення», постанову правління ПФУ та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України № 5-4/4 від 04 березня 2003 року, позивач просив задовольнити позовні вимоги.

Представник позивача в судове засідання не з'явився. Через канцелярію Донецького окружного адміністративного суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Відповідач надав письмові заперечення проти адміністративного позову (арк. справи 45-46), в яких зазначив, що вважає позовні вимоги необґрунтованими та зазначив, що згідно чинного законодавства України та міжнародних угод, підстави для відшкодування Пенсійному фонду України Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань виплат пенсій по інвалідності, де каліцтво отримане за межами України, - відсутні. Просив відмовити в задоволені позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні надала пояснення аналогічні змісту письмових заперечень. Просила відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів адміністративної справи, позивачем заявлено до стягнення понесені витрати з виплати пенсій за період з 01 лютого 2013 року по 30 червня 2013 року в сумі 2 419,35 грн., що складались з пенсії, сплаченої пенсіонерам, які отримали каліцтво на території колишнього СРСР, які відповідач відмовився прийняти до заліку відшкодування витрат з виплати та доставки пенсій.

Зокрема, відповідач відмовився прийняти до заліку витрати пов'язані з виплатою основного розміру пенсії за трудовим каліцтвом:

- сплаченої ОСОБА_5, 1958 року народження, у розмірі 750,00 грн., який отримав каліцтво внаслідок нещасного випадку на виробництві 05 листопада 1982 року - СМП-696 Читинська область, Каларський район, с. Ікаб'я, УС «Бамстройпуть», що підтверджується актом за формою Н-1 (арк. справи 5, 22, 38-39);

- сплаченої ОСОБА_4, 1957 року народження, у розмірі 750,00 грн., який отримав травму 09 січня 1978 року внаслідок нещасного випадку на виробництві на шахті в м. Воркута, що підтверджується актом за формою Н-1 (арк. справи 7, 19-20, 36-37);

- сплаченої ОСОБА_2, 1953 року народження, у розмірі 750,00 грн., який отримав травму 11 вересня 1980 року внаслідок нещасного випадку на виробництві - ТУГРЕ, м. Алдан, що підтверджується актом за формою Н-1 (арк. справи 6, 21, 40-41);

- сплаченої ОСОБА_3, 1953 року народження, у розмірі 169,35 грн., який отримав травму 24 серпня 1974 року внаслідок нещасного випадку на виробництві на заводі енергетичного машинобудування, що підтверджується актом за формою Н-1 (арк. справи 8, 23-24, 34-35).

Сторонами не оспорюються суми витрат, понесених управлінням Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області.

Спірною обставиною є правомірність відмови відповідача прийняти до заліку та відшкодувати позивачу зазначені суми витрат з виплати пенсії вказаним пенсіонерам за період з 01 лютого 2013 року по 30 червня 2013 року у загальному розмірі 2 419,35 грн. Стосовно цього суд зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР «Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 16/98-ВР) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до статті 4 Закону № 16/98-ВР, в Україні залежно від страхового випадку маються такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття.

Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

Спори, що виникають із правовідносин за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, вирішуються в судовому порядку, якщо законом не встановлено досудовий порядок їх розгляду (стаття 12 Закону № 16/98-ВР).

За пенсійним страхуванням згідно зі статтею 25 Закону № 16/98-ВР надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів.

Відповідно до пункту 4 цієї ж статті Закону № 16/98-ВР за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

У частині 4 статті 26 Закону № 16/98-ВР встановлено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Враховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до статті 25 Закону № 16/98-ВР, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Також суд вважає за доцільне зазначити, що спірні витрати з виплати та доставки пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, є складовою пенсії, тому при вирішені даного спору слід керуватися нормами, які передбачають порядок її відшкодування.

Пунктом 2 статті 7 (Прикінцеві положення) Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», який набрав чинності з 1 квітня 2001 року, встановлено, що Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.

Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

Частиною 2 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» закріплене аналогічне правило - якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Відповідно до пункту 3 розділу XI (Прикінцеві положення) Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.

Сфера дії цього Закону поширюється на категорію осіб, щодо відшкодування витрат на виплату пенсій якої виник спір.

За змістом частини 2 статті 2 зазначеного Закону особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

При цьому, право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві із застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.

Підпунктом "а" статті 27 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.

Відповідно до пункту 3 розділу XI (Прикінцеві положення) Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.

Абзацом третім пункту 3 розділу XI цього Закону встановлено, що вся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

Отже, за змістом наведеної норми обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували Фонду страхові платежі підприємства, що ліквідувалися та на яких було ушкоджено здоров`я потерпілого.

Як вбачається з абзацу 7 наведеного вище пункту, Фонд соціального страхування від нещасних випадків є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених статтею 21 Закону України «Про охорону праці», які ліквідуються.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 3 цієї Угоди встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною Угодою, несе держава, яка надає забезпечення.

За змістом цієї норми взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.

Наведена Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди, як передбачено статтею 5 Угоди.

Таким чином, суд приходить до висновку, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Водночас, при вирішенні даного спору судом також приймається до уваги, що обставини, які встановлені у даній справі, цілком узгоджуються з обставинами встановленими постановами Донецького окружного адміністративного суду в адміністративних справах № 2а/0570/12959/2012, № 805/1904/13-а від 23 жовтня 2011 року, від 04 лютого 2013 року, які залишені без змін ухвалами Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2012 року та від 02 квітня 2013 року відповідно, за позовами управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Краматорську Донецької області Донецької області про стягнення сум витрат на виплату пенсій, призначених у зв'язку з інвалідністю внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, тобто у справах між тими ж самими сторонами.

Відповідно до частин 2, 3, 4 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом. Судові рішення інших держав є обов'язковими до виконання на території України за умов, визначених законом, відповідно до міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Згідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, дані обставини не підлягають доказуванню відповідно до вимог частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Краматорську про стягнення витрат за період з 01 лютого 2013 року по 30 червня 2013 року на виплату та доставку пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва в розмірі 2 419,35 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 17-20, 69-72, 86, 94, 158-164, 167, 254, 257 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Краматорську про стягнення витрат за період з 01 лютого 2013 року по 30 червня 2013 року на виплату та доставку пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва в розмірі 2 419,35 грн., - задовольнити повністю.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Краматорську Донецької області (код ЄДРПОУ 25968300, адреса: 84313, Донецька область, м. Краматорськ, бул. Машинобудівників, 37) на користь управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (адреса: 84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. поштова, 5, ЄДРПОУ 23346787, р/р 256033012026, в філії ДОУ АТ «Ощадбанк», МФО 355106) витрати з виплати та доставки пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва за період з 01 лютого 2013 року по 30 червня 2013 року в розмірі 2 419 (дві тисячі чотириста дев'ятнадцять) грн. 35 коп.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 14 серпня 2013 року.

Повний текст постанови виготовлений 19 серпня 2013 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зінченко О.В.