Ухвала суду № 33032642, 16.08.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Смагар С.В.

Суддя-доповідач - Василенко Л. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2013 року справа №805/8367/13-а

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенко Л.А., суддів Блохіна А.А., Юрко І.В.

Розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08 липня 2013 року у справі № 805/8367/13-а за позовом Державного підприємства «Донецька залізниця» до Державної фінансової інспекції в Донецькій області про скасування пункту 23 вимоги від 9 квітня 2013 року № 05-05.1-10-14/3915,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 08 липня 2013 року позовні вимоги Державного підприємства «Донецька залізниця» до Державної фінансової інспекції в Донецькій області про скасування пункту 23 вимоги від 9 квітня 2013 року № 05-05.1-10-14/3915 задоволено. Скасовано пункт 23 вимоги Державної фінансової інспекції в Донецькій області від 9 квітня 2013 року № 05-05.1-10-14/3915 (9 а. с. 141- 142).

Відповідач на вказане рішення суду подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що облік часу прямування від постійного пункту збору до місця виконання робіт і в зворотному напрямку поза межами робочої зміни, встановленої графіком роботи проводиться окремо, а не в табелі обліку робочого часу, не входить до норми тривалості робочого часу, виплата не носить систематичний характер, а тому зазначені виплати за ціллю та характером призначення повинні розглядатись відповідно до п.3.15, 3.16, 3.21 Інструкції №5 «Виплати що не належать до фонду додаткової заробітної плати», та п.10 постанови КМУ від 22.12.2010 Л:21170 «Надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, що направляються для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, і працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, у визначених законодавством розмірах», на які відповідно не нараховуються єдиний внесок ( а. с. 144 - 146).

Судом апеляційної інстанції відповідно до приписів ст.197 ч.1 п.2 КАС України справу розглянуто в письмовому провадженні за наявними матеріалами у справі.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, вивчила доводи апеляційної скарги, перевірила матеріали справи і дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Державною фінансовою інспекцією в Донецькій області проведена ревізія фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Донецька залізниця» та його структурних підрозділів за період з 01.04.2010 року до 01.10.2012 року за наслідками якої складений акт від 26 лютого 2013 року № 05.1-16/01 ( а. с. 70 - 73).

За результатами ревізії (стор. 88-89 акту) по Слов'янській дистанції колії, за даними бухгалтерського обліку журналу (аналітичний облік) по рахунках бухгалтерського обліку за період з квітня 2010 року до вересня 2012 року проводилося нарахування єдиного загальнообов'язкового соціального внеску від сум оплати часу прямування від постійного пункту збору до місця виконання робіт і в зворотному напрямку, що відбувається за межами робочої зміни, встановленої графіком роботи. Сплата цього внеску не передбачена законодавством, так як ця оплата проводиться не за відпрацьований час, а додатково відповідно до законодавства з надбавок до тарифних ставок і посадових окладів працівників, що направляються для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, і працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, єдиний внесок не сплачується. Час знаходження у дорозі до місця робіт визначається окремо, а не як відпрацьований час за основним місцем роботи, з урахуванням фактичного часу знаходження у дорозі. Таким чином, відповідачем встановлено необґрунтоване нарахування та перерахування єдиного соціального внеску на суму оплати часу прямування від постійного пункту збору до місця виконання робіт і в зворотному напрямку, що відбувається за межами робочої зміни, встановленої графіком роботи, сплата даного внеску не передбачена законодавством, на загальну суму 101572 грн. 34 коп. за період з квітня 2010 року до вересня 2012 року, що є порушенням пункту 7 Переліку видів оплати праці та інших виплат, на які не нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та які не враховуються при обчисленні середньомісячної заробітної плати для призначення пенсій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 травня 1998 року № 697, пункту 10 Переліку видів виплат, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2010 року № 1170, пунктів 1, 8 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV.

09 квітня 2013 року Державною фінансовою інспекцією в Донецькій області за висновками ревізії прийнята вимога про усунення фінансових порушень, виявлених ревізією фінансово-господарської діяльності № 05-05.1-10-14/3915 ( а. с. 74 - 77).

Пунктом 23 вимоги, з урахуванням вищевикладеного в акті ревізії, відповідач зобов'язав позивача провести перерахунок та відповідні взаємозвірки щодо сум внесків до Фонду та повернути зайво сплачені кошти в сумі 101572 грн. 34 коп. (зарахувати в рахунок майбутніх платежів).

25 лютого 2010 року позивачем прийнятий наказ № 153-Ц відповідно до якого «якщо час прямування від постійного пункту збору до місця виконання робіт і в зворотному напрямку відбувається поза межами робочої зміни, встановленої графіком роботи, то цей час обліковується окремо, оплачується з розрахунку тарифної ставки (окладу) працівника, але не враховується під час підрахунку надурочних годин». Наказом Укрзалізниці від 22 березня 2010 року № 208-Ц в складі фонду додаткової оплати праці за видом 330 введена оплата часу прямування від постійного пункту збору до місця виконання робіт і в зворотному напрямку поза межами робочої зміни, встановленої графіком роботи. Позивачем дана оплата впроваджена згідно з наказом від 31 травня 2010 року № 302/Н. Дане положення оплати закріплено також в Колективному договорі підприємства, затвердженого 16 лютого 2012 року.

Вищевказані обставини знайшли своє підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оплата часу прямування від постійного пункту збору до місця виконання робіт і в зворотному напрямку, що відбувається за межами робочої зміни, встановленої графіком роботи, включається до складу заробітної плати та не належить до переліку видів виплат, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2010 року № 1170, та вказана оплата є базою для нарахування та утримання єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про задоволення позову зроблені на підставі всебічно досліджених доказів, обставинам справи дана правильна правова оцінка, а при прийнятті рішення вірно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Згідно з пунктом 1 статті 19 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-ІV (в редакції до 8 липня 2010 року) страхові внески до солідарної системи нараховуються: для роботодавця - на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці" , виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VІ єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до пункту 7 Переліку видів оплати праці та інших виплат, на які не нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та які не враховуються при обчисленні середньомісячної заробітної плати для призначення пенсій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 травня 1998 року № 697, до даного Переліку відносяться доплати і надбавки до заробітної плати замість добових у разі, коли постійна робота проходить у дорозі чи має роз'їзний характер або у зв'язку із службовими поїздками у межах обслуговуваних дільниць.

Відповідно до пункту 10 Переліку видів виплат, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2010 року № 1170, до даного Переліку відносяться надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, що направляються для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, і працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, у визначених законодавством розмірах.

Пунктом 3 Інструкції з статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713, визначені інші виплати, що не належать до фонду оплати праці, серед яких відсутня оплата часу прямування від постійного пункту збору до місця виконання робіт і в зворотному напрямку, що відбувається поза межами робочої зміни, встановленої графіком роботи.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок про те, що оплата часу прямування від постійного пункту збору до місця виконання робіт і в зворотному напрямку, що відбувається поза межами робочої зміни, встановленої графіком роботи, не відноситься ні до доплат і надбавок до заробітної плати замість добових за постановою Кабінету Міністрів України № 697, ні до надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, що направляються для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, і працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, у визначених законодавством розмірах, за постановою Кабінету Міністрів України № 1170.

Таким чином, оплата часу прямування від постійного пункту збору до місця виконання робіт і в зворотному напрямку, що відбувається поза межами робочої зміни є компенсаційними виплатами та включаються до заробітної плати, а тому, відповідно є базою для нарахування та утримання єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Враховуючи вкладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про скасування пункту 23 вимоги від 9 квітня 2013 року № 05-05.1-10-14/3915, оскільки відповідач не довів його правомірність.

З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги апелянта не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, спір за суттю вирішений вірно, підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись ст.195 ч.1, ст.197 ч.1 п.2, ст.198 ч.1 п.1, ст.200, ст.205 ч.1 п.1, ст. 206, ст. 212, ст. 254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Донецькій області залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08 липня 2013 року у справі № 805/8367/13-а за позовом Державного підприємства «Донецька залізниця» до Державної фінансової інспекції в Донецькій області про скасування пункту 23 вимоги від 9 квітня 2013 року № 05-05.1-10-14/3915 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Колегія суддів Л.А. Василенко

А.А. Блохін

І.В. Юрко