Рішення № 33031720, 23.07.2013, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

23.07.2013

Справа № 335/5690/13-ц 2/335/1760/2013 ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2013 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Гашук К.В., при секретарі Соловйовій А.С., за участю прокурора Аракелян А.М., розглянувши цивільну справу за позовом прокурора Орджонікідзевського району м. Запоріжжя в інтересах ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Грандфінресурс» про застосування наслідків недійсності правочину та стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В :

У червні 2013 року прокурор Орджонікідзевського району м. Запоріжжя в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства «Грандфінресурс» про застосування наслідків недійсності правочину та стягнення коштів.

В обґрунтування позову зазначав, що 01.12.2012 року між ПП «Гранфінресурс» та ОСОБА_1 був укладений договір № 214697 із додатками № 1, 2 до нього, предметом якого є надання послуги по адмініструванню системи придбання товару у групах на умовах діяльності програми «Альянс Україна», яка базується на створенні груп учасників, метою яких є придбання бажаних товарів з розстроченням платежу. Відповідно до умов договору ПП «Грандфінресурс» зобов'язався організувати та проводити захід по розподілу грошового фонду, здійснити оплату товару на користь учасника або надати Учаснику відповідну суму у позику. У свою чергу ОСОБА_1 відповідно до ст. 2 договору сплатив одноразовий комісійний внесок у розмірі 7 600 грн. Вказаний внесок необхідно було сплатити для отримання у подальшому позики в сумі 190 000 грн., проте на час звернення до суду з позовом ОСОБА_1 позику або товар не отримав.

Оскільки позивач сплачував кошти не за надання позики, а за можливість одержання права на отримання позики, відповідач ПП «Грандфінресурс» без залучення власних коштів формували групи клієнтів, за рахунок коштів яких здійснювалась передача права на отримання позики одному з учасників групи, що є компенсацією за рахунок коштів інших учасників групи, залучених до умов діяльності системи. Досягнута сторонами угода порушує права позивача, а діяльність є такою, що вводить споживача в оману.

Посилаючись на те, що укладений договір в силу закону є нікчемним, позивач просив суд застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину - договору № 214697, укладеного 01.12.2012 року між ОСОБА_1 та ПП «Грандфінресурс», стягнути з ПП «Грандфінресурс» сплачені ОСОБА_1 кошти в розмірі 7 600 грн.

В судовому засіданні прокурор Орджонікідзевського району м. Запоріжжя Аракелян А.М. та ОСОБА_1 позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача до судового засідання не з'явився, причину неявки суду не сповістив, про день і час слухання справи завчасно повідомлявся, у встановленому законом порядку, у зв'язку з чим, на підставі ст. 224 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів та за згодою позивача ухвалити заочне рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши осіб, які приймали участь у справі, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01.12.2012 року між ПП «Грандфінресурс» та ОСОБА_1 був укладений договір № 214697, укладенням якого позивач сподівався отримати позику в розмірі 190 000 грн.

На виконання умов договору в день його підписання, позивач перерахував одноразовий комісійний внесок в сумі 7 600 грн. відповідачу.

Відповідно до п. 1.1 договору відповідач зобов'язався вчинити від імені та за рахунок позивача певні юридичні дії, спрямовані на придбання товару, або відповідної суми у позику, зазначеної в додатку №1 до даного договору на умовах діяльності Програми «Альянс Україна», в тому числі сформувати реєстр учасників, забезпечити його адміністрування, організовувати та проводити захід перерозподілу грошового Фонду, здійснити оплату товару на користь позивача та надати йому відповідну суму у позику, надавати інші послуги і здійснювати інші правочини, погоджені сторонами, у порядку і в строки, передбачені цим договором та додатками до нього.

Статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на і шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про: встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) поповертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору; установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості і ознайомитися перед укладенням договору; встановлення обов'язку споживача виконати всі зобов'язання, навіть якщо продавець (виконавець, виробник) не виконає своїх.

Згідно до ч. 4 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» перелік несправедливих умов у договорах із споживачем не є вичерпним.

Частиною 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

За положеннями ч. 1, п. 2 ч. 3 п. 7, ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється, як така, що включає будь-яку діяльність (дію або бездіяльність), яка вводить споживача в оману або є агресивною. Забороняються як такі, що вводять в оману: утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції.

Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» правочини, здійснені з використання нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Оскільки відповідно до умов договору позивач сплачував кошти не за надання позики, а за можливість одержання права на отримання позики, відповідач ПП «Грандфінресурс» без залучення власних коштів формував групи клієнтів, за рахунок коштів яких здійснювалась передача права на отримання позики одному з учасників групи, що є компенсацією за рахунок коштів інших учасників групи, залучених до умов діяльності, системи. Досягнута між сторонами угода порушує права позивача, а діяльність є такою, що вводить споживача в оману.

У змісті самої угоди відсутній конкретний строк отримання позики, що свідчить про недотримання відповідачем обов'язкової умови договору, передбаченої ст.905 ЦК України, згідно з якою строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Як зазначено в ч. ч. 4, 5 ст. 216 ЦК України, правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.

Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Як роз'яснено в п. 7 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року, правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. У разі, якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлена наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд вказуючи на нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину, кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Таким чином, Закон України «Про захист прав споживачів» установив недійсність правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми, у зв'язку з чим договір №214697 від 01.12.2012 є нікчемним в силу закону.

Крім того, відповідно до ст. 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ліцензування діяльності з надання фінансових послуг є обов'язковим.

Відповідно до п. 11-1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансовою послугою вважається адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.

Статтю 4 доповнено пунктом 11-1 Законом України №3462-17 «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання ринків фінансових послуг» від 02.06.2011 року, який набрав законної сили 08.01.2012.

Оскільки договір № 214697 між ПП «Гранфінресурс» та ОСОБА_1 укладено 01.12.2012, тобто після набрання чинності Закону України №3462-17, то відповідачем не дотримано вимоги Закону, оскільки договір укладено за відсутності ліцензійних умов діяльності.

Враховуючи викладені обставини суд приходить до висновку, що позовні вимоги прокурора Орджонікідзевського району м. Запоріжжя, заявлені в інтересах ОСОБА_1 є законними та обґрунтованими, у зв'язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214, 215, 224-226 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов прокурора Орджонікідзевського району м. Запоріжжя в інтересах ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Грандфінресурс» про застосування наслідків недійсності правочину та стягнення коштів - задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства «Грандфінресурс» (код 31469012, адреса: 01034, м. Київ, Шевченківський район, вул. Ярославів Вал, буд. 13/2, літера Б, офіс 3, р/р 26000962497574 в ПАО «ПУМБ» м. Київ, вул. Андріївська, 4, МФО 334851, тел.. (044) 5782265, 5782936, 5782763) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт НОМЕР_3, виданий Ленінським РВ УМВС України в Запорізькій області 03.04.2001 року, ідентифікаційний код: НОМЕР_2, адреса: АДРЕСА_1) сплачені ним кошти за нікчемним правочином - договором № 214697, укладеним 01.12.2012 року між ОСОБА_1 та Приватним підприємством «Грандфінресурс» в сумі 7 600 (сім тисяч шістсот) грн.

Стягнути з Приватного підприємства «Грандфінресурс» (код 31469012, адреса: 01034, м. Київ, Шевченківський район, вул. Ярославів Вал, буд. 13/2, літера Б, офіс 3, р/р 26000962497574 в ПАО «ПУМБ» м. Київ, вул. Андріївська, 4, МФО 334851, тел.. (044) 5782265, 5782936, 5782763) судовий збір у розмірі 229 (двісті двадцять дев'ять) грн. 40 коп. на користь держави.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було ухвалено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: К.В. Гашук