Вирок № 33031542, 19.08.2013, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 265/2746/13-к

Провадження № 1-кп/265/121/13

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2013 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді - Шиян В.В.,

при секретарі - Сагіровій Ю.В.,

за участю прокурора - Андрющенко Д.Д. ,

за участю захисника - ОСОБА_1

за участю потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі в залі суду кримінальні провадження відносно:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця села Приазовське Першотравневого району Донецької області, громадянина України, українця, з середньою освітою, холостого, не працюючого, раніше судимого:

- 9 квітня 2010 року Жовтневим районним судом міста Маріуполя за ст.ст. 185 ч.2, 104 КК України до 2 років позбавлення волі з випробуванням на 2 роки;

- 23 грудня 2010 року Новоазовським районним судом Донецької області за ст. ст. 185 ч.3, 185 ч.2, 190 ч.2 КК України до 4 років позбавлення волі. Постановою Никитівського районного суду міста Горлівка від 13 червня 2012 року на підставі ст. 107 КК України звільнений умовно достроково. Не відбутий термін складає 1 рік 7 місяців 18 днів,

проживаючого в АДРЕСА_1 квартира НОМЕР_3,

в скоєні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 121 ч.1, 190 ч.2 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 будучи раніше неодноразово судимим, у тому числі в останній раз 23 грудня 2010 року Новоазовським районним судом Донецької області за ст.ст. 185 ч.3, 185 ч.2, 190 ч.2 КК України до 4 років позбавлення волі. Звільнений умовно достроково постановою Никитівського районного суду міста Горлівки від 13 червня 2012 року, на підставі ст.107 КК України. Не відбутий термін складає 1 рік 7 місяців 18 днів. Маючи не зняту та не погашену в установленому законом порядку судимість, на шлях виправлення не встав та повторно в період умовно дострокового звільнення скоїв умисні злочини при наступних обставинах.

18 грудня 2012 року приблизно о 18 годині, ОСОБА_4 знаходячись в квартирі НОМЕР_4 будинку АДРЕСА_1, керуючись корисними мотивами, діючи навмисно, повторно, шляхом обману та зловживанням довірою, під привидом переглянути картинки та послухати музику попросив у потерпілого ОСОБА_3 мобільний телефон. Після того як ОСОБА_3 добровільно передав мобільний телефон, ОСОБА_4 діючи навмисно, повторно, шляхом обману та зловживанням довірою, заволодів майном ОСОБА_3 а саме:

- мобільним телефоном «Самсунг Дуас», модель D 880, вартістю 228 гривен;

- з сім картою оператора мобільного зв'язку «Київстар» НОМЕР_1, та сім картою оператора мобільного зв'язку «Лайф» НОМЕР_2, які не представляють матеріальної цінності,

спричинив тим самим потерпілому матеріальну шкоду в сумі 228 гривень, з викраденим скрився.

16 лютого 2013 року приблизно о 18 годині, ОСОБА_4 перебуваючи на подвір'ї будинку АДРЕСА_1, під час сварки з ОСОБА_2, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, діючи навмисно, утримуючи в правій руці ніж, який заздалегідь сховав в рукаві одягу, наніс удар у передню частину тіла ОСОБА_2 зліва, чим заподіяв останньому тілесне ушкодження у вигляді проникаючого поранення черевної порожнини по передній поверхні на 5 сантиметрів вліво від пупка з пошкодженням тонкої кишки, оточини поперечно ободової кишки, що відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя під час їх заподіяння, та з місця правопорушення втік.

Обвинувачений свою вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів не визнав у повному обсязі, декілька разів змінював свої пояснення.

За епізодом 16 лютого 2013 року в перших судових засіданнях пояснив, що знає потерпілого ОСОБА_2 тривалий час. Взимку 2013 року потерпілий ОСОБА_2 залишив у нього на зберігання інструмент та планшет. 16 лютого 2013 року ОСОБА_2 в вечорі прийшов до нього до дому в квартиру на другий поверх, в стані алкогольного сп'яніння та вчинив сварку. Під час сварки вони почали битися з ним, потім спустилися на перший поверх. Потерпілий не заспокоювався, та почав кидатися битися з його матір'ю. Потерпілий почав бити його матір - ОСОБА_5, скільки разів він її вдарив, та куди, він не бачив, але його це обурило, та він не витримав, піднявся на другий поверх, взяв ніж та вийшов на вулицю, де вже знаходився потерпілий ОСОБА_2 і вдарив його ножем в живіт. Після бійки він злякався та пішов з двора. Швидку допомогу та міліцію викликала його сестра ОСОБА_6 Свою провину не визнав, оскільки він не навмисно вдарив потерпілого ножем, а хотів лише налякати його. При цьому наполягав що у нього теж були тілесні ушкодження у вигляді синців, які спричинив йому потерпілий, але він за медичною допомогою не звертався.

В наступних судових засіданнях обвинувачений ОСОБА_4 змінив свої показання та пояснив, що 16 лютого 2013 року, до нього до дому прийшов потерпілий ОСОБА_2 який знаходився в стані алкогольного сп'яніння. Він зайшов до кімнати не постукавши, та не попередивши що прийде. Почав сваритися, та кидатися битися. Вони спустилися в низ на перший поверх, де він намагався заспокоїти потерпілого, але він продовжував кидатися битися. Під час сварки вийшла його мати, яка теж намагалася заспокоїти потерпілого, але він почав намагатися вдарити і його мати. Потім вони вийшли на вулицю, де продовжували битися, точніше потерпілий бив його а він намагався його заспокоїтися, а потім потерпілий самостійно поранив себе викруткою, яку він постійно носив у себе в кишені. Вважає, що потерпілий навмисно себе поранив, щоб підставити його. Винним себе не вважає, оскільки ніякий ніж він не брав, нікому ударів не наносив, а потерпілий сам себе поранив. Ніж який знайшла його мати та віддала його сестрі то взагалі не відомій ніж, який хтось викинув. Просить суд себе оправдати, оскільки він ні в чому не винен.

За епізодом від 18 грудня 2012 року обвинувачений ОСОБА_4 пояснив, що до його матері приїхали дальні родичі а саме потерпілий ОСОБА_3 зі своєю матір'ю ОСОБА_7 Він дійсно брав у потерпілого мобільний телефон щоб діти могли погратися. Але він вказаний телефон не забирав, просто його загубили діти. А коли вранці він знайшов телефон, він вирішив його не повертати потерпілому оскільки останній звернувся до міліції. Також пояснив, що він добровільно віддав телефон міліції.

В наступних судових засіданнях обвинувачений ОСОБА_4 змінив свої пояснення та пояснив, що він взагалі не брав мобільний телефон потерпілого, він його сам десь загубив, а після того як його мати в ранці знайшла мобільний телефон, вони дзвонили потерпілому та просили приїхати забрати його. Винним себе не вважає, оскільки потерпілий сам винен що загубив телефон. Просить суд оправдати його.

Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що він знає ОСОБА_4 тривалий час, оскільки він працював з ним по найму у приватних осіб. В останні раз коли він був в Маріуполі він залишив ОСОБА_4 інструменти на зберігання, та дозволив ними користуватися. На передодні він подзвонив обвинуваченому щоб попередити, що приїде та забере свої інструменти, але обвинувачений не бажав з ним розмовляти, не брав слухавку, у зв'язку з чим він зателефонував його сестрі ОСОБА_6 та попередив що приїде за інструментом. 16 лютого 2013 року він приїхав в Маріуполь, випив приблизно 2 літра пива та прийшов до ОСОБА_4 за інструментом. Коли він прийшов до ОСОБА_4 до дому, він піднявся на другий поверх зайшов до кімнати обвинуваченого, та почав вимагати, щоб останній повернув його інструмент. Інструмента не було вдома, як він зрозумів, обвинувачений ОСОБА_4 його продав, а тому він почав з ним сваритися. Намагався його вдарити, але в кімнаті знаходилися діти, тому вони разом з обвинуваченим вирішили вийти на вулицю поговорити. Він спустився на перший поверх, ОСОБА_4 одягнувся та спустився вслід за ним. На першому поверсі вони знов посварилися з обвинуваченим та намагалися подратися, але мати обвинуваченого ОСОБА_4 - ОСОБА_5 разом з сестрою обвинуваченого - ОСОБА_6 виштовхали їх на вулицю. На вулиці вони продовжувалися сваритися, і під час сварки, коли він намагався вдарити ОСОБА_4 у відповідь отримав від ОСОБА_4 удар ножем в живіт. Після удару він почув різку біль в животі, та присів. ОСОБА_4 одразу кудись пішов, а він залишився сидіти на дворі, потім вийшла мати та сестра обвинуваченого які і викликали швидку допомогу та міліцію. ОСОБА_4 після скоєного убіг. Претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має, призначення міри покарання покладає на розсуд суду.

Потерпілий ОСОБА_3 пояснив, що він разом зі своєю матерю ОСОБА_7 приїхали до ОСОБА_4 до дому 17 грудня 2012 року. У нього був мобільний телефон марки «Самсунг». Він давав вказаний телефон ОСОБА_4 послухати музику. Обвинувачений в перший раз віддавав йому телефон оскільки він розрядився. Потім наступного дня, 18 грудня 2012 року, ОСОБА_4 знов попросив телефон послухати музику, але потім його не віддав. ОСОБА_4 спочатку казав, що діти пограються і віддадуть, потім почав казати що він не знає де телефон, а потім сказав, що взагалі не віддаси йому телефон. Він разом зі своєю матір'ю намагалися знайти телефон але після того як він почав казати, що ОСОБА_4 вкрав у нього телефон, мати ОСОБА_4 - ОСОБА_5 почала їх виганяти з будинку тому він вимушений був разом зі своєю матір'ю звернутися до міліції. Потім ОСОБА_4 дзвонив йому, та погрожував розправою, виражався нецензурною бранкою до його адреси та до адреси його матері. Телефон було повернуто працівниками міліції, претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має, призначення міри покарання поклав на розсуд суду.

Свідок ОСОБА_7 допитана в судовому засіданні пояснила, що вона є матір'ю потерпілого ОСОБА_3, з яким вони разом приїхали до родини ОСОБА_4 в гості. Вони знаходилися в будинку ОСОБА_4 два дні. В перший день її син давав ОСОБА_4 телефон погратися, він повернув його. А в другий день ОСОБА_4 знов попросив телефон погратися, але потім не повернув його. Мати обвинуваченого ОСОБА_4 - ОСОБА_5 почала говорити про те що, у зв'язку з тим, що вони ночували у них в будинку необхідно було заплатити, а тому телефон не віддадуть. Телефон повернули працівники міліції. ОСОБА_4 не намагався повернути телефон, лише дзвонив та погрожував що телефон взагалі не поверне, оскільки вони звернулися до міліції.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що він був співмешканцем сестри ОСОБА_4 яка на даний час померла. 18 грудня 2012 року він вечері прийшов до дому з роботи. В будинку були потерпілий ОСОБА_3 зі своєю матір'ю, яка є дальньою родичкою ОСОБА_5 Що було ввечері він не пам'ятає, оскільки він втомився та ліг відпочивати. Вранці він попросив у ОСОБА_4 мобільний телефон щоб подзвонити до брата в Донецьк. ОСОБА_4 дав йому якийсь телефон, який він не пам'ятає, телефон був без сім карти. Він вставив свою сім карту подзвонив, та забрав цей телефон з собою. Чий то був телефон він не знає. При цьому свідок ОСОБА_8 постійно плутався в своїх поясненнях. Поясняв спочатку що спочатку телефон був з чужою сім картою, потім без сім карти. То спочатку стверджував що телефон був потерпілого ОСОБА_3 який нібито загубив його а ОСОБА_4 знайшов, а потім пояснював що в загалі не знає чий то був телефон і звідки він взявся у обвинуваченого, оскільки йому це не цікаво.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила що вона є рідною матір'ю обвинуваченого ОСОБА_4.

По епізоду від 18 грудня 2012 року вона пояснила, що до них в гості 17 грудня 2012 року приїхала її дальня родичка ОСОБА_7 зі своїм сином ОСОБА_3 Оскільки у них в будинку багато дітей, ОСОБА_4 попросив у ОСОБА_3 мобільний телефон погратися. Ніхто мобільний телефон не забирав, просто діти його десь загубили. Але потерпілий не бажав нічого слухати та звернувся в міліції і написав заяву. Мобільний телефон хтось знайшов в ранці. Хто знайшов вона не пам'ятає, може вона, а може ОСОБА_4, де знайшли теж не пам'ятає. Чому одразу не віддали телефон в міліцію, пояснити не може.

По епізоду від 16 лютого 2013 року вона пояснила, вона разом зі своєю дочкою ОСОБА_6 знаходилася у себе в кімнаті в будинку АДРЕСА_1. Їх будинок барачного типу і в одному будинку в чотирьох квартирах проживає вся її родина. ОСОБА_4 зі своєю родиною, та родиною її середньої доньки проживає на другому поверсі, а вона разом зі старшою донькою проживає на першому поверсі. Вже в вечорі вона почула, що на другому поверсі сварився її син разом з потерпілим ОСОБА_2. Вона виглянула зі своєї кімнати щоб дізнатися що сталося, а потерпілий який вже спускався з другого поверху почав її ображати та кидатися на неї дратися. Потім спустився ОСОБА_4 почав її захищати. Вона разом зі своєю донькою ОСОБА_6 виштовхали потерпілого на вулицю, а ОСОБА_4 в цей час піднявся на другий поверх щоб одягнутися та теж вийшов на вулицю. На вулиці у них знов виникла сварка, потерпілий постійно вимагав у ОСОБА_4 щоб він віддав інструменти та планшет. При цьому потерпілий постійно бив її сина ОСОБА_4 по різним частинам тіла, скільки разів бив, вона не бачила, в які частини тіла бив не бачила. При цьому її син потерпілого не бив а намагався в спокійному тоні поговорити з ним. Але потерпілий не бажав заспокоюватися, і постійно намагався вдарити ОСОБА_4 Потім ОСОБА_4 вдарив потерпілого в область живота лише один раз, при цьому чим він його вдарив вона не бачила, і потерпілий присів, зігнувся та попросив викликати швидку. Коли потерпілий нахилився, ОСОБА_4 відбіг від нього та сказав що він його не різав. Коли приїхала швидка вона не побачила, що у потерпілого є рана в животі, і крові на одязі не було. Вважає, що потерпілий сам себе поранив викруткою, щоб підставити її сина, а її син ні в чому не повинен.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що вона є сестрою обвинуваченого ОСОБА_4 Вона разом зі своєю матір'ю та дітьми проживає в квартирі, що розташована на першому поверсі будинку АДРЕСА_1. Напередодні їй дзвонив потерпілий ОСОБА_2 та просив передати ОСОБА_4, що він приїде за інструментами, оскільки ОСОБА_4 не бажав розмовляти з ним та не брав слухавку. Ввечері 16 лютого 2013 року вона дивилася телевізор коли почула що ОСОБА_2 свариться з її братом. З кімнати вийшла мати, а потім за нею і вона. Вона побачила потерпілого який стояв на першому поверсі та кричав на ОСОБА_4 при цьому намагався вдарити його. ОСОБА_4 та мати намагалися заспокоїти потерпілого, але він кидався то на мати то на ОСОБА_4 з кулаками. Вона щоб потерпілий зі ОСОБА_4 не дралися встала між ними, та почала розбороняти їх, а потім за допомогою матері виштовхала потерпілого на вулицю. При цьому її брат стояв вже одягнутий в кросівки та дублянку. На другий поверх він не піднімався. Слідом за потерпілим на вулицю вийшов і ОСОБА_4 а вона пішла дзвонити в міліцію дільничному. Потім коли вона вийшла на вулицю то побачила потерпілого який лежав на землі та казав, що ОСОБА_4 його підрізав. ОСОБА_4 поряд вже не було, він убіг.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що вона є сестрою обвинуваченого ОСОБА_4 16 лютого 2013 року вона разом з дітьми, співмешканкою ОСОБА_4 та з братом знаходилася в квартирі на другому поверсі. Ввечері прийшов потерпілий, він був в стані алкогольного сп'яніння. Зайшов в кімнату без стуку та дзвінка, та почав сваритися зі ОСОБА_4 Потім вони почали дратися. ОСОБА_4 виштовхнув потерпілого з кімнати та закрив двері. Потерпілий спустився в низ та продовжував там сваритися. ОСОБА_4 почав збиратися та намагався взяти з собою ніж, але вона йому заборонила брати ніж. Вона потім відволіклася на дітей які плакали, а коли повернулася ні ОСОБА_4 ні ножа в кімнаті не було. Куди подівся ніж вона не знає, і чи брав його із собою ОСОБА_4 вона теж не знає. ОСОБА_4 спустився слідом за потерпілим і вони почали дратися на першому поверсі. Вийшла її мати ОСОБА_5 та сестра ОСОБА_6 та почали рознімати їх, а потім виштовхали їх на вулицю. З вікна другого поверху вона побачила, що потерпілий впав та почав кричати, що ОСОБА_4 його підрізав, коли вона повернулася до двері то побачила, що в дверях стояв ОСОБА_4 та одягав дублянку, він був дуже блідий. Одягнувшись він пішов.

Допитана в друге свідок ОСОБА_9 пояснила, що її мати ОСОБА_5 за будинком в огороді знайшла ніж, і вони подумали, що це той самий ніж, яким було поранено ОСОБА_2, оскільки під час слідчого експерименту ОСОБА_4 показував, що викинув ніж за будинок в огород. Вона віднесла вказаний ніж в міліцію, оскільки вважала, що саме цим ножем ОСОБА_4 наніс удар потерпілому. Потім змінила свої показання та пояснила, що це не той ніж який ОСОБА_4 брав у неї в кімнаті, оскільки вона потім знайшла свій кухонний ніж, він був з металевою ручкою, а той ніж який знайшла її мати був з дерев'яною ручкою. Чий то ніж вона не знає. Чому вона віднесла в міліцію невідомий ніж який знайшла її мати, вона пояснити не змогла.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснила, що вона є співмешканкою ОСОБА_4 з яким вони проживали на протязі 2 місяців. 16 лютого 2013 року ввечері прийшов потерпілий ОСОБА_2 він був трохи випивши, приніс солодке дітям. Потім почав сваритися зі ОСОБА_4 та вони почали дратися. Потім щоб не лякати дітей, ОСОБА_4 з потерпілим вийшли на вулицю. Більше вона нічого не бачила.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснив, що він в лютому 2013 року працював лікарем хірургом в міській лікарні № 2 міста Маріуполя. В середині лютого 2013 року, під час його чергування, приблизно о 19 годині, швидка допомога привезла чоловіка, який знаходився в стані алкогольного сп'яніння з різаною раною живота. Вказаний чоловік самовільно покинув відділення, без отримання медичної допомоги, і лише в ночі його було доставлено у відділення лікарні працівниками міліції та прооперовано в екстреному порядку. Як пояснював хворий, то він прийшов до свого друга забрати інструменти, у них виникла сварка, під час якої потерпілому було спричинено поранення гострим предметом. Як пояснював потерпілий, він не бачив чим його поранили. Крові на одязі було не багато, оскільки у потерпілого була внутрішня кровотеча.

Вина обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень доведена повністю як первісними показаннями самого обвинуваченого, які потім було змінено під час судового слідства так і поясненнями свідків і дослідженими документами, що перевірені в судовому засіданні, а саме:

В матеріалах справи є заява свідка ОСОБА_8 який просить долучити до матеріалів справи мобільний телефон «Самсунг Дуос Д-880», в корпусі чорного кольору з наклейкою синього кольору. ( а.с.37 том1)

Згідно протоколу пред'явлення речей для впізнання від 21 січня 2013 року, потерпілий ОСОБА_3 впізнав свій мобільний телефон «Самсунг Дуос Д-880», в корпусі чорного кольору з наклейкою синього кольору. ( а.с. 50,51 том 1)

Згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 3 від 19 січня 2013 року, залишкова вартсіть наданого для дослідження мобільного телефону марки «Самсунг», модель Д- 880 з урахуванням зносу, на час здійснення правопорушення 18 грудня 2012 року становить 228,00 гривень. ( а.с.43-45 том 1)

Таким чином суд критично ставиться до показань обвинуваченого ОСОБА_4, свідків ОСОБА_8, ОСОБА_5 які під час допиту в судовому засіданні пояснювали що мобільний телефон було загублено потерпілим в квартирі ОСОБА_4. При цьому суд звертає увагу що спочатку обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснював, що він дійсно забрав мобільний телефон у потерпілого, і не побажав його віддавати у зв'язку з поганою поведінкою потерпілого, а потім обвинувачений змінив свої показання. Враховуючи той факт, що обвинувачений та свідки, які є близькими родичами обвинуваченого постійно плуталися в своїх поясненнях, намагалися ввести судове слідство в оману, на прямі запитання уникали відповіді, суд бере до уваги пояснення потерпілого ОСОБА_12 та свідка ОСОБА_7 які пояснили, що ОСОБА_4 обманним шляхом забрав у потерпілого ОСОБА_12 мобільний телефон і не побажав його віддати. Факт не бажання повернути мобільний телефон потерпілому підтверджується діями обвинуваченого, який вранці 19 грудня 2012 року віддав мобільний телефон свідку ОСОБА_8 для користування. Мобільний телефон "Самсунг",який належить потерпілому ОСОБА_12 було вилучено саме у свідка ОСОБА_8

Щодо епізоду який мав місце 16 лютого 2013 року.

Свідком ОСОБА_9 в органи міліції було здано ніж з дерев'яною ручкою, коричневого кольору, про що свідчить її заява від 1 квітня 2013 року. ( а.с.46 том 2)

В протоколі проведення слідчого експерименту від 22 лютого 2013 року, обвинувачений ОСОБА_4 пояснював, що він щоб налякати потерпілого ОСОБА_2, взяв дома кухонний ніж, загальною довжиною 20 сантиметрів, з дерев'яною ручкою світло-коричневого кольору, який заховав в правий рукав дублянки коричневого кольору, яку накинув на оголений торс, щоб ОСОБА_2 не бачив ножа. ( а.с.27 том)

При цьому під час слідчого експерименту, який було проведено 22 лютого 2013 року, ОСОБА_4 показав в якому місці огорода він викинув ніж. ( а.с. 28-29 том 2). Саме в тому місці з пояснень свідка ОСОБА_5 та ОСОБА_9 на весні було знайдено ніж, довжиною 20 сантиметрів з дерев'яною ручкою.

Як спочатку пояснювала сестра обвинуваченого ОСОБА_9, та її пояснення підтвердилися письмовими матеріалами справи, то її мати ОСОБА_5 знайшла ніж в тому місці, на яке під час слідчого експерименту показував її брат ОСОБА_4, а тому вони вирішили ще це саме той ніж, яким ОСОБА_4 наніс удар потерпілому ОСОБА_2 а тому вона добровільно принесла вказаний ніж в міліцію. При цьому слідчий експеремент за участю обвинуваченого ОСОБА_4 було проведено 22 лютого 2013 року, де ОСОБА_4 описав вигляд ножа, а сам ніж було знайдено в березні 2013 року. Зміну показань свідка ОСОБА_9, ОСОБА_5 в частині місця знаходження ножа, його вигляду, а також в частині нанесення ножового поранення потерпілому суд розцінює як бажання вигородити свого брата та сина з ціллю допомогти йому уникнути покарання.

Згідно висновку судово - спектрографічної експертизи № МК-113 від 2 квітня 2013 року, в області дослідженого пошкодження на куртці та футболці потерпілого ОСОБА_2, встановлено наявність привнесених накладень ( металізація) слідів контакту з травмуючим знаряддям, виготовленим на основі легованого сплаву заліза. Якісний склад «металізація» пошкодження на куртці і футболці та мінеральний слідоутворюючий склад контакту клинка ножа, наданого на дослідження - східні між собою. ( а.с. 50,51 том2)

Згідно висновку експерта судово медичної експертизи № 201 від 5 квітня 2013 року, При зверненні ОСОБА_2 за медичною допомогою було виявлено наступні тілесні ушкодження: проникаюче поранення черевної порожнини по передній поверхні на 5 сантиметрів вліво від пупка з пошкодженням тонкої кишки, оточини поперечно ободової кишки, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень як небезпечних для життя під час їх заподіяння.

Враховуючи опис пошкодження в медичному закладі, виявлене в нього поранення має ознаки колото -різаного, та воно могло утворитися внаслідок однократної дії представленого на експертизу ножа, з силою достатньою для подолання сили спротиву тканини. Виявлене в нього тілесне ушкодження могло утворитися за обставин, на які вказують ОСОБА_4 та ОСОБА_2 в наданих документах. ( а.с.58-60 том 2)

Згідно висновку судово медичної експертизи за № 204 від 23 лютого 2013 року, тілесні ушкодження які мали місце у ОСОБА_4 у вигляді : садна по передній поверхні обох колених суглобів утворилися від дії тупих предметів чи удари об такі, що мало місце при падінні з висоти власного росту, та відносяться до легких тілесних ушкоджень. ( а.с.36 том 2)

Згідно акту амбулаторної судово психіатричної експертизи № 197/258 від 29 березня 2013 року, ОСОБА_4 в період інкримінованого правопорушення, виявляв розумову відсталість в степені легкої дебільності ( лека розумова відсталість в редакції Міжнародної класифікації хвороб 10 -го перегляду), міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Під час інкримінованого правопорушення ОСОБА_4 в стані тимчасового розладу психічної діяльності не знаходився, та міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.

В теперішній час ОСОБА_4 виявляє розумову відсталість в степені легкої дебільності ( легка розумова відсталість в редакції Міжнародної класифікації хвороб 10 перегляду), може усвідомлювати свої дії та керувати ними.

По психічному стану ОСОБА_4 в застосуванні примусових мір медичного характеру в теперішній час не потребує. ( а.с.41-45 том 2)

Таким чином судом було встановлено, що ОСОБА_4 дійсно наніс ножове поранення потерпілому ОСОБА_2 спричинив йому тим самим тяжкі тілесні ушкодження, що підтверджується як первісними поясненнями самого обвинуваченого який пояснював що він дійсно наніс потерпілому ОСОБА_2 один удар ножем в область живота, але зробив це для того щоб налякати потерпілого, так і показаннями свідків ОСОБА_9 яка підтвердила той факт, що ОСОБА_4 взяв з кімнати ніж, а потім вказаний ніж було знайдено в огороді саме в тому місці, на яке вказував ОСОБА_4 під час слідчого експерименту. Ніж мав саме той вигляд на який вказував обвинувачений. При цьому висновком судово - спектрографічної експертизи № МК-113 від 2 квітня 2013 року, підтверджується факт нанесення поранення саме тим ножем, який було знайдено свідком ОСОБА_5 та принесено до міліції свідком ОСОБА_9 При цьому суд звертає увагу, що згідно висновку експерта судово медичної експертизи № 201 від 5 квітня 2013 року було підтверджено факт нанесення колото різаного поранення яке могло утворитися в наслідок дії представленого на експертизу ножа. З пояснень свідка ОСОБА_11, вбачається, що слідів крові на одязі потерпілого ОСОБА_2 видно не було, оскільки у потерпілого була внутрішня кровотеча. Таким чином пояснення обвинуваченого ОСОБА_4 що потерпілий ОСОБА_2 самостійно наніс собі поранення викруткою, не знайшли свого підтвердження під час судового слідства. Також під час судового слідства не знайшло свого підтвердження твердження свідка ОСОБА_5 щодо побиття її потерпілим ОСОБА_2, оскільки вона за медичною допомогою та в міліцію із заявою про нанесення їй тілесних ушкоджень з боку ОСОБА_2 не зверталася, а також жодний свідок допитаний в судовому засіданні не підтвердив факту нанесення потерпілим ОСОБА_2 свідку ОСОБА_5 тілесних ушкоджень. А тому зміну показань обвинуваченого, і свідків ОСОБА_5, ОСОБА_9 та намагання ввести судове слідство в оману, суд розцінює як спробу обвинуваченого уникнути покарання.

Таким чином дослідив всі докази в сукупності, зібрані та перевірені в судовому засіданні, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 доведена повністю, а його дії правильно кваліфіковано за ч.2 ст.190 КК України, оскільки він заволодів чужим майном шляхом обману (шахрайство), повторно, та за ч. 1 ст.121 КК України, оскільки він умисно спричинив тяжкі тілесні ушкодженняякі є небезпечними для життя в момент заподіяння.

При призначенні покарання суд враховує ступень тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

ОСОБА_4 раніше неодноразово судимий в тому числі за корисні злочини, судимість не погашена та не знята. Скоїв злочин в період умовно дострокового звільнення, провину не визнав, у скоєному не кається, посередньо характеризується за місцем проживання, не працює.

Також суд враховує і обставини справи, що пом'якшують і обтяжують його покарання.

Обставинами, що обтяжують призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_4 э рецидив злочину.

До пом'якшуючих обставин суд відносить: повне відшкодування матеріальної шкоди потерпілому ОСОБА_3 та хворобу ( фіброма поперекової області справа), яка потребує оперативного втручання.

Згідно ст.65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів. Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації - покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.

У відповідності до вимог ст.50 КК України при призначенні міри покарання обвинуваченому, суд вважає за необхідне призначити такий захід примусу, який би був відповідною мірою кари за скоєне, сприяв виправленню засудженого та запобігав вчиненню інших злочинів.

Сукупність вказаних обставин дають суду підстави призначити підсудному покарання у вигляді позбавлення волі в межах встановлених санкцією кримінального закону, оскільки не знаходить підстав для застосування вимог ст. 69,75,76 КК України.

При призначенні покарання за сукупністю злочинів суд застосовує принцип поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням.

ОСОБА_4 раніше засуджений, 23 грудня 2010 року Новоазовським районним судом Донецької області за ст. 185 ч.2,3, 190 ч.2 КК України до 4 років позбавлення волі. Звільнився умовно достроково по постанові Никитовського районного суду міста Горлівки від 13 червня 2012 року. Не відбутий строк 1 рік 7 місяців 18 днів. Скоїв ряд злочинів в період умовно дострокового звільнення.

На підставі ст. 71 ч.1 КК України, до наново призначеного покарання за сукупністю злочинів, за правилами призначення покарання, за сукупністю вироків частково у вигляді 1 року позбавлення волі, суд приєднує не відбуте покарання, призначене вироком Новоазовського районного суду Донецької області від 23 грудня 2010 року.

На підставі ст.ст.124-126 КПК України з обвинуваченого необхідно стягнути на користь експертного закладу витрати на проведення товарознавчої експертизи в сумі 294,00 гривні.

Відповідно до ст. 128 КПК України, позов прокурора діючого в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради підлягає задоволенню в повному обсязі, а сума в розмірі 1805,21 гривні підлягає стягненню з підсудного.

Речові докази:

- кофту, футболку, куртку, згорток з ножем, які згідно квитанції № 001190 від 18 квітня 2013 року зберігається в камері схову Орджонікідзевського РВ ММУ ГУМВС України в Донецький області - необхідно знищити.

- мобільний телефон «Самсунг Дуос», модель Д880, який було передано на зберігання ОСОБА_3 - необхідно залишити в його власності.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд -

З А С У Д И В:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, та призначити йому покарання:

за ст. 121 ч. 1 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.

за ст. 190 ч.2 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 1 (один) рік;

На підставі ст. 70 ч.1 КК України, за сукупністю злочинів, застосовуючи принцип поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням, остаточно призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п"ять) років.

На підставі ст. 71 ч.1 КК України, за сукупністю вироків до наново призначеного покарання частково у вигляді 1 року позбавлення волі, приєднати не відбуте покарання за вироком Новоазовського районного суду Донецької області від 23 грудня 2010 року та остаточно призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком на 6 (шість ) років.

Запобіжний захід до набрання чинності вироком залишити без зміни - тримання під вартою в СІЗО № 7 міста Маріуполя.

Строк покарання засудженому ОСОБА_4 обчислювати з 22 лютого 2013 року.

Стягнути зі ОСОБА_4 на користь держави в особі Маріупольської міської ради, грошові кошти в сумі 1805,21 гривень, на р/р 33217800700052, одержувач місцевий бюджет Жовтневого району, ЗКПО 34686694, банк ГУ ДКСУ в місті Маріуполі Донецької області, МФО 834016, призначення платежу, відшкодування в місцевий бюджет коштів за лікування потерпілого.

Стягнути зі ОСОБА_4 на користь НДЕКЦ суму 294,00 гривні за проведення судово-товарознавчої експертизи, яку перераховувати за реквізитами: одержувач платежу НДЕКЦ при ГУМВС України в Донецькій області, ЕДРПОУ 25574914, розрахунковий рахунок 31253272210095 в ГУГКСУ в Донецькій області МФО 834016.

Речові докази:

- кофту, футболку, куртку, згорток з ножем, які згідно квитанції № 001190 від 18 квітня 2013 року зберігається в камері схову Орджонікідзевського РВ ММУ ГУМВС України в Донецький області - знищити.

- мобільний телефон «Самсунг Дуос», модель Д880, який було передано на зберігання ОСОБА_3 - залишити в його власності.

На вирок протягом тридцяти діб з дня його проголошенням може бути подана апеляція в Апеляційний суд Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області.

Суддя ________ Шиян В.В.