Постанова № 33031450, 15.08.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" серпня 2013 р. Справа № 907/237/13

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Матущака О.І.

суддів Скрипчук О.С.

Юрченка Я.О.

розглянувши апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради м.Ужгород

на рішення господарського суду Закарпатської області від 15.05.2013р.

у справі № 907/237/13-г

за позовом приватного акціонерного товариства «Міжнародна акціонерна авіаційна компанія «УРГА» м.Кіровоград

до відповідача Управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради м.Ужгород

за участю третьої особи, яка не заявляє Управління Державної казначейської

самостійних вимог на предмет спору служби України у м.Ужгород

на стороні відповідача

про стягнення заборгованості на суму 13 710,00грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явилася

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 15.05.2013 р.

(суддя Ушак І.Г.) позов задоволено.

Рішення суду мотивоване тим, що позивач як перевізник, здійснив протягом серпня-жовтня 2012 р. пільгові перевезення громадян, які згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» мають право на безоплатний проїзд повітряним транспортом. Натомість відповідач всупереч норм цивільного та бюджетного законодавства не здійснив компенсаційних виплат позивачеві на суму 13 710,00 грн. за рахунок субвенції з державного бюджету, кошти для якої були виділені з бюджету Закарпатської області в 2012 і в 2013 роках щорічно на суму 35 769, 20 тис. грн.

Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого суду та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові; припинити провадження у справі у зв'язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах України. В своїй апеляційній скарзі, скаржник в цілому посилається на те, , що відповідно до п.2.9 Порядку №309 «Про порядок реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України», затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 02.03.2012 р., ограни казначейства не реєструють зобов'язання у разі відсутності у розпорядника бюджетних коштів бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом. Крім цього, скаржник вказує на відсутність договору як підтвердного документу для реєстрації бюджетного зобов'язання. Скаржник також наголошує на тому, що позивачем не вчасно подано розрахунки щодо вартості послуг.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення місцевого суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Свої заперечення позивач в цілому обґрунтовує тим, що Законами України «Про транспорт», «Про державний бюджет України на 2012 рік», «Про державний бюджет України на 2013 рік» передбачена компенсація підприємствам транспорту за пільговий проїзд окремих категорій громадян. Крім цього, додатком №7 Законів України «Про державний бюджет України на 2012 рік», «Про державний бюджет України на 2013 рік» передбачено субвенцію на компенсацію витрат підприємств транспорту за пільговий проїзд окремих категорій громадян по обласним бюджетам кожній області України, в тому числі бюджету Закарпатської області на 2012 та 2013 роки виділено кошти з Державного бюджету на суму 35 769,20 грн. щорічно. Крім цього, позивач зазначає, що укладення договору як обов'язкової умови фінансування пільг не передбачено нормативними актами.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 04.07.2013 р. (у складі колегії суддів: головуючий суддя Матущак О.І., судді Дубник О.П., Скрипчук О.С.) розгляд апеляційної скарги відкладено та призначено справу до розгляду на 15.08.2013 р.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 14.08.2013р. у зв'язку з перебуванням судді Дубник О.П. у відпустці, у склад колегії суддів для розгляду справи № 907/237/13-г введено замість судді Дубник О.П.- суддю

Юрченка Я.О.

Представники позивача та відповідача в судове засідання не з'явилися, подали клопотання про розгляд справи без їх участі. Третя особа явку представника не забезпечила, хоча належним чином була повідомлена про час та місце судового засідання. А тому, суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі за наявними в справі документами, враховуючи положення ст.75 ГПК України.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам апеляційної скарги, відзиву на неї, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

У відповідності до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 р. №10 (з наступними змінами та доповненнями), господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори зокрема, пов'язані зі стягненням з органів місцевого самоврядування та спеціально уповноважених державних органів, які є розпорядниками бюджетних коштів, сум збитків, пов'язаних з перевезеннями пасажирів пільгових категорій.

Таким чином, вимоги скаржника про припинення провадження у справі у зв'язку з непідвідомчістю даної справи господарським судам України, задоволенню не підлягають.

Місцевим господарським судом встановлено, що позивачем протягом серпня-жовтня 2012 р. безкоштовно здійснено авіаперевезення загальною вартістю 13 710,00 грн.. Такими пільгами скористалися особи, які проживають у м. Ужгороді та мають відповідно до норм Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» право на безоплатний проїзд повітряним транспортом.

Зокрема, здійснено перевезення гр.гр. Завальської Т.І., 23.01.1946р.н. (07.09.12. рейс Ужгород-Київ вартістю 1702 грн.); Чаловки Є.М., 24.12.1939р.н. (07.09.12р. та 01.10.12р. рейс Ужгород-Київ-Ужгород вартістю 3179 грн.); Туза О.Г., 27.06.1964 р.н. (26.09.12р. рейс Ужгород-Київ вартістю 1702 грн.); Кукарцевої І.Я., 02.08.1958 р.н. (14.09.12р. та 26.09.12р. рейс Ужгород-Київ-Ужгород вартістю 3372 грн.); Галушко М.С., 01.09.1945 р.н. (13.08.12р. та 29.08.12р. рейс Ужгород-Київ-Ужгород вартістю 3755 грн.).

Наявними матеріалами справи підтверджується, що позивачем в адресу відповідача було направлено претензію №377 від 31.01.2013 р. щодо відшкодування вартості пільгових авіаквитків на загальну суму 13 710, 00 грн. Однак, відповідач відшкодування зазначених витрат на пільгові перевезення не здійснив, що і стало підставою звернення до суду.

При прийнятті постанови судова колегія виходила з наступного.

Відповідно до ч.1, 4, 6 ст.48 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.

Зобов'язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов'язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів.

Бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Згідно п.2.9 Порядку №309 «Про порядок реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України», затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 02.03.2012 р., ограни казначейства не реєструють зобов'язання у разі відсутності у розпорядника бюджетних коштів бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом.

Разом з тим, згідно п.2.10 цього ж Порядку, бюджетні фінансові зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Казначейства незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Згідно зі ст. 89 та 102 Бюджетного кодексу України, видатки на державні програми соціального захисту населення, серед яких є компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян, здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст республіканського, обласного значення та Автономної республіки Крим за рахунок відповідних субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам.

Господарським судом першої інстанції встановлено, що Законами України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» та «Про Державний бюджет України на 2013 рік», що діяли у період надання позивачем спірних послуг та у період пред'явлення ним вимоги до відповідача про оплату вартості цих послуг, передбачена компенсація підприємствам транспорту за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Так, Додатком № 7 Законів «Про Державний бюджет України на 2012 рік» та «Про Державний бюджет України на 2013 рік» передбачено субвенцію на компенсацію витрат підприємств транспорту за пільговий проїзд окремих категорій громадян по обласним бюджетам кожній області України, в тому числі, бюджету Закарпатської області на 2012 та 2013 роки виділено кошти з Державного бюджету на суму 35 769,20 тис. грн. щорічно. Розпорядниками вищезазначених коштів є відповідні управління праці та соціального захисту населення місцевих державних адміністрацій та виконавчих комітетів місцевих рад.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року N 256 затверджено «Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету», в тому числі компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян за рахунок державного бюджету.

Відповідно до п. 2 даного Порядку, фінансування провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, в межах обсягів, затверджених у обласних та районних бюджетах на зазначені цілі.

Згідно п. 3 цього Порядку головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами-надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад, які, в свою чергу, на підставі зазначених актів звіряння, щомісяця готують реєстри нарахованих сум та подають їх Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

У разі виникнення додаткових зобов'язань головні розпорядники коштів місцевих бюджетів надсилають щомісяця зазначеним органам уточнену інформацію про фактично нараховані у поточному місяці суми, на підставі якої готуються та подаються у встановленому порядку уточнені реєстри нарахованих у поточному місяці сум.

Перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою на рахунки місцевих бюджетів з урахуванням їх обсягів, передбачених у бюджеті Автономної Республіки Крим, обласних бюджетах для відповідних місцевих бюджетів.

Отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків.

Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють у п'ятиденний строк розрахунки з постачальниками відповідних послуг і ведуть облік компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Таким чином, господарський суду першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність у позивача права на отримання компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян повітряним транспортом на загальну суму 13 710, 00 грн.

Судова колегія звертає увагу також на наступне.

Оскільки згідно Бюджетного кодексу України та зазначеного вище Порядку №309, бюджетні зобов'язання, зокрема, щодо компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Казначейства незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень, твердження скаржника про неможливість реєстрації бюджетного зобов'язання за відсутності договору як підтвердного документу є безпідставними та суперечать закону.

Окрім цього, необхідно зазначити, у відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують права та обов'язки. Підставами для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Господарські зобов'язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із Бюджетного кодексу України, Законів України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» та «Про Державний бюджет України на 2013 рік», «Про транспорт», Постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року N 256, якою затверджено «Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету», Порядку №309 «Про порядок реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України», затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 02.03.2012р.

Отже, відсутність договору у даному випадку не може бути підставою звільнення від виконання господарського зобов'язання, яке передбачене нормами чинного законодавства. Такої ж позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 10.01.2012р. у справі №16/5005/7051/2011.

Необґрунтованими також є твердження скаржника про невчасність подання позивачем відповідачеві розрахунків вартості наданих послуг, з огляду на передбачену вищезазначеним Порядком №309 можливість надання відповідачем у разі виникнення додаткових зобов'язань щомісяця уточненої інформації про фактично нараховані у поточному місяці суми за послуги надані підприємствами - перевізниками.

Згідно ст. 33, абзацу 2 ст. 34, ст. 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Скаржником не подано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували обґрунтованість вимог, заявлених у апеляційній скарзі.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення прийняте із дотриманням норм чинного законодавства та у відповідності до обставин справи, тому підстав для його зміни чи скасування, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Закарпатської області від 15.05.2013 р. у справі

№ 907/237/13-г залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи скеровуються в господарський суд Закарпатської області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 16.08.2013 р.

Головуючий-суддя Матущак О.І.

Судді Скрипчук О.С.

Юрченко Я.О.