Рішення № 33031383, 14.08.2013, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2013 року Справа № 925/1057/13

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д., із секретарем судового засідання Ковбою І.М.,

за участю представників: позивача: не з'явився,

відповідача: Іванов С.Г. - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Черкаської області справу

за позовом державного підприємства "Одеська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Одеська дирекція залізничних перевезень"

до товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕП Транско"

про стягнення 43 190 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача 43 190 грн. штрафу на підставі статей 118, 122, 129 Статуту залізниць України за неправильно зазначену масу вантажу у накладній № 41338476.

В обгрунтування позову позивач вказав, що у січні 2013 року по накладній № 41338476 зі станції Новоукраїнка Одеської залізниці ТОВ "ТЕП Транско" було відправлено вагони № 95758264, 95680310 з вантажем "ПШЕНИЦА", станція призначення Одеса-Порт Одеської залізниці, одержувач ДП "ГПЗКУ" Одеський зерновий термінал". Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.98, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей зазначених у накладній. Залізниця має право перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначається у накладній. 06.01.2013 станцією Одеса-Порт Одеської залізниці було складено комерційні акти № 023960/20, 023957/17, якими засвідчено, що при вивантаженні та переважуванні вантажу, по вимозі вантажоодержувача, на тензометричних вагах виявлено, що вага у вагоні № 95758264 тара з документа 21800 кг, нетто 67250 кг, що складає різницю ваги проти документа в сторону зменшення на 1250 кг; вага у вагоні № 95680310 тара з документа 21000 кг, нетто 67800 кг, що складає різницю ваги проти документа в сторону зменшення на 1500 кг. Таким чином, при заповненні перевізних документів відповідачем було невірно зазначено масу вантажу, що було виявлено у процесі перевезення. Пунктом "а" ч. 2 ст. 129 Статуту залізниць України, передбачено, що комерційний акт складається для засвідчення невідповідності найменування, маси та кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах. Статтею 122 Статуту залізниць України, передбачено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно із ст. 118 Статуту залізниць України, якою передбачено штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення. Відповідно до приписів чинного законодавства відповідачеві нараховано штраф у розмірі 43 190,00 грн., який позивач просить стягнути з відповідача.

У відзиві на позов відповідач повністю заперечив проти позову з підстав недотримання позивачем норми діючого законодавства при зважуванні вантажу та складанні комерційного акту, оскільки перевірка маси вантажу здійснюється на підставі договору між залізницею і вантажоодержувачем за вимогою одержувача, а позивач такого договору не надав; вказана відповідачем вага вантажу у накладній відповідає вазі, яка вказана у електронній товаро-транспортній накладній Новоукраїнського хлібокомбінату, який проводив навантаження та зважування вагонів № 95758264 та № 95680310; причиною виявлення в пункті призначення ваги вантажу меншої, ніж зазначено у накладній, є крадіжка вантажу під час слідування вагону до станції призначення, що підтверджується порушенням працівниками транспортної міліції ст. Помічна кримінального провадження за фактом нестачі пшениці у декількох вагонах, зокрема, і у вагонах № 95758264 та № 95680310, які є предметом розгляду у даній справі.

Представник позивача надіслала до суду клопотання від 22.05.2013, у якому просить розглядати дану справу без участі залізниці у зв'язку з великою завантаженістю та постійним перебуванням у відрядженні представника позивача. Суд вважає можливим задовольнити клопотання представника позивача та розглядати справу за відсутності представника позивача за наявними у справі матеріалами.

В процесі розгляду спору, до прийняття рішення судом, представник відповідача подав письмові клопотання про зменшення на 80% суми штрафу на підставі ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України та п. 3 ст. 83 ГПК України, виходячи з того, що невірне зазначення відомостей у залізничній накладній не завдало жодних збитків залізниці, розмір штрафу є занадто великим, тому сплата штрафу у повному обсязі значно погіршить фінансове становище підприємства, яке добросовісно виконувало умови договору і його вини у різниці ваги вантажу немає, кримінальне провадження лише розпочате, винні особи у крадіжці вантажу ще не встановлені.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити у стягненні штрафу, так як вага вантажу у накладній вказана вірна, відповідачем повністю сплачена провізна плата за вагу вантажу, вказану у накладній, представник відповідача не був присутній при складанні комерційного акта, під час руху вагона до станції призначення була крадіжка зерна і про це була заява вантажоодержувача та порушене кримінальне провадження; комерційний акт недійсний, так як позивач не надав договір із вантажоодержувачем, відсутня вина відповідача у невідповідності ваги вантажу вагонів, вказане позивачем порушення не завдало йому збитків, за листами відповідача на ст. Помічна порушено кримінальне провадження, але рішення по даному факту на даний час не прийнято, довести факт крадіжки відповідач не може; просить врахувати всі ці факти при винесенні рішення і у разі задоволення позову зменшити розмір штрафу на 80% і це буде приблизно складати суму сплаченої відповідачем провізної плати, оскільки розмір штрафу є занадто великим, а сплата його у повному обсязі може значно погіршити фінансове становище відповідача; посилається на постанову ВГСУ у аналогічному спорі, якою залишено без змін рішення місцевого суду від 31.05.2012 у справі № 13/5026/725/2012.

У судовому засіданні 14.08.2013 оголошена вступна та резолютивна частини рішення відповідно до статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представника відповідача, суд встановив таке.

Згідно накладної № 41338476 зі станції Новоукраїнка Одеської залізниці ТОВ "ТЕП Транско" було відправлено вагони № 95758264, 95680310 з вантажем "ПШЕНИЦА", станція призначення Одеса-Порт Одеської залізниці, одержувач ДП "ГПЗКУ" Одеський зерновий термінал".

06 січня 2013 року станцією Одеса-Порт Одеської залізниці було складено комерційні акти № 023960/20, 023957/17, у яких вказано, що при вивантаженні та переважуванні вантажу, по вимозі вантажоодержувача, на тензометричних вагах виявлено, що вага у вагоні № 95758264 тара з документа 21800 кг, нетто 67250 кг, що складає різницю ваги проти документа в сторону зменшення на 1250 кг; вага у вагоні № 95680310 тара з документа 21000 кг, нетто 67800 кг, що складає різницю ваги проти документа в сторону зменшення на 1500 кг.

В результаті виявлення невірно зазначеної маси вантажу у накладній, складеній представником ТОВ "ТЕП Транско", на підставі статей 118, 122 Статуту залізниць України, позивач нарахував відповідачеві та пред'явив до стягнення штраф у розмірі 43 190 грн. відповідно до комерційних актів № 023960/20 та № 023957/17 від 06.01.2013.

Відповідач доводить, що у накладній № 41338476 при відправленні вагонів № 95758264, 95680310 зі станції Новоукраїнка Одеської залізниці вагу вантажу було вказано вірно та сплачено провізну плату із дійсної ваги, а виявлені розбіжності ваги при переважуванні вагонів стали результатом крадіжки зерна, вчиненої в ході слідування вагонів невстановленим особами та по факту такої крадіжки порушене кримінальне провадження; в силу обставин, що складися, відповідач не має можливості довести факт крадіжки зерна та відсутність його вини; у зв'язку з цим у разі задоволення позовних вимог позивача просить зменшити розмір штрафу на 80% від заявленої суми.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими до часткового задоволення, з огляду на таке.

Із матеріалів справи вбачається, що по залізничній накладній № 41338476 у десяти вагонах зі станції Новоукраїнка Одеської залізниці ТОВ "ТЕП Транско" було відправлено вантаж "НАСЫПЬ ПШЕНИЦА", станція призначення Одеса-Порт Одеської залізниці, одержувач ДП "ГПЗКУ" Одеський зерновий термінал", із зазначенням маси вантажу в кожному з вагонів.

Згідно частини 5 статті 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується з вимогами частини 4 статті 909 та частини 1 статті 920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначається транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

В статті 2 Статуту залізниць України, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998, вказано, що цей Статут визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Відповідно до статті 37 Статуту залізниць України та пункту 5 Правил приймання вантажів до перевезення маса вантажу визначається відправником, про спосіб визначення маси відправник зазначає у накладній.

06.01.2013 станцією Одеса-Порт Одеської залізниці, по вимозі вантажоодержувача, було здійснено контрольне зважування вагонів на вагах повірки 17.10.2012 Одеського зернового терміналу, під час якого встановлено, що у вагоні № 95758264 фактична вага менше вказаної у накладній на 1250 кг; у вагоні № 95680310 фактична вага менше вказаної у накладній на 1500 кг.

Оскільки величина розходження між масою вантажу, зазначеному у залізничній накладній, з фактичною його масою перевищила 0,5 % норми, встановленої п. 27 Правил видачі вантажу, станція Одеса-Порт Одеської залізниці за участю представника вантажоодержувача склали 06.01.2013 комерційні акти АА N 023960/20 та АА № 023957/17 на підтвердження неправильного визначення маси вантажу відправником, оскільки ознак втрати вантажу під час перевезення не виявлено. У вказаних комерційних актах зазначено, що при відкриванні верхніх завантажувальних люків було виявлено, що вагони завантажені не до повної зміщуваності. Недостача вантажу могла поміститися. Витікання вантажу із вагона не було. Пломби не мають слідів пошкодження. Вагон виявився технічно справний. Пломби відправника справні, номери відповідають документам.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Стаття 129 Статуту залізниць України встановлює, що обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Згідно статті 10 Правил складання актів (стаття 129 Статуту) комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Судом встановлено, що комерційні акти АА N 023960/20 та АА № 023957/17 від 06.01.2012 складені станцією Одеса-Порт Одеської залізниці в день переважування вагонів у відповідності до вимог, пред'явлених до його складання Правилами складання актів, у ньому виправлень немає, він підписаний особами, які брали участь у перевірці, в тому числі начальником станції, що є обов'язковою умовою для складання акта, а також він підписаний представником одержувача, який брав участь у перевірці. У комерційних актах описано стан знаходження прибулого на станцію вантажу, пломб, технічного стану вагона. Зауважень на складені комерційні акти вантажоодержувачем зафіксовано не було.

З огляду на викладене, суд визнає дані комерційні акти належними доказами зазначення у залізничній накладній № 41338476 маси вантажу у вагонах № 95758264 та № 95680310 більшої, ніж було виявлено при переважуванні станцією Одеса-Порт Одеської залізниці.

Відповідно до пункту 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

В пункті 5.5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Мінтрансу від 21.11.2000 N 644, вказано, що якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно зі статтею 122 Статуту. Факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Відповідно до статті 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

За приписом статті 118 Статуту залізниць України за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Позивач пред'явив до стягнення штраф у сумі 43 190 грн., виходячи із провізної плати за спірні вагони в сумі 8 638 грн. (по 4 319 грн. за кожний вагон).

Відповідачем не спростовані доводи позивача, не доведено і належними доказами не підтверджено відсутність розбіжностей між вагою спірних вагонів, вказаних у накладній, та вагою цих вагонів, виявленою при переважуванні та складанні комерційних актів. Не доведено ним також і наявність крадіжки зерна пшениці, про що заявляв представник відповідача у судовому засіданні. Відповідачем не подано доказів того, що вага вагонів № 95758264 та 95680310 при переважуванні була іншою, ніж вказано у комерційних актах.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу за неправильно зазначену вагу вагонів у накладній. Однак, суд приходить до висновку про можливість часткового задоволення клопотання відповідача та зменшення пені до суми 21 600 грн., з огляду на таке.

Відповідач просить суд при прийнятті рішення у даній справі при задоволенні позовних вимог зменшити розмір пені від заявленої суми на 80 % з підстав відсутності збитків чи негативних наслідків для позивача вказаною невідповідністю ваги вантажу, відсутності вини відповідача у неправильному зазначенні ваги вантажу у вказаних позивачем вагонах, по шляху слідування вантажу відбулася крадіжка вантажу, про що подана заява та порушене кримінальне провадження, яке на момент прийняття рішення у даній справі не завершене, винні особи не встановлені, а відповідач позбавлений можливості довести свою невинуватість.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Застосування вказаної норми є правом суду. При цьому застосування цієї процесуальної норми можливе лише у разі можливості застосування норми матеріальної. Така можливість передбачена частиною 3 статті 551 ЦК України, за якою розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Право застосування господарськими судами при прийнятті судових рішень пункту 3 частини 1 статті 83 ГПК України, частини 1 статті 233 ГК України, частини 3 статті 551 ЦК України передбачене в пункті 7 оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.04.2013 № 01-06/767/2013.

Такі правові позиції з аналогічного питання викладені в Постановах Вищого господарського суду України від 05.04.2012р. у справі № 23/152, від 26.09.2012 у справі № 13/5026/725/2012.

Суд вважає за можливе застосувати право суду на зменшення розміру штрафу на підставі статті 83 ГПК України, враховує відсутність збитків для позивача (оскільки ні в позовній заяві, ні в Додаткових поясненнях позивач не вказав про наявність збитків чи негативних наслідків для нього) та надмірність розміру штрафу в порівнянні з перевізною платою і вважає за можливе частково задовольнити клопотання представника відповідача та задовольнити позов в сумі 21 600 грн. штрафу.

Згідно статті 49 ГПК України з відповідача підлягають відшкодуванню позивачу понесені останнім витрати на сплату судового збору в сплаченій позивачем сумі 1 720 грн. 50 коп.

З огляду на викладене, керуючись статтями 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕП Транско" (18000, м. Черкаси, просп. Хіміків, 4, поверх 2, ідентифікаційний код 32291375) на користь державного підприємства "Одеська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Одеська дирекція залізничних перевезень" (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 17, ідентифікаційний код 25426332) - 21 600 грн. (двадцять одну тисячу шістсот гривень) штрафу, 1720 грн. 50 коп. (одну тисячу сімсот двадцять гривень 50 копійок) судового збору.

У решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 19.08.2013

Суддя А.Д. Пащенко