Рішення № 33031335, 13.08.2013, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2013 року Справа № 925/1029/13

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д., із секретарем судового засідання Ковбою І.М.,

за участю представників: позивача: Жорова Л.М. - за довіреністю,

відповідача: Чорний С.Г. - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу

за позовом дочірньої компанії "Газ України" національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до Уманського комунального підприємства "Уманьтеплокомуненерго"

про стягнення 1 774 145 грн. 79 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача 1 774 145 грн. 79 коп., зокрема 1 054 829 грн. 55 коп. пені, 109 527 грн. 11 коп. інфляційних втрат, 609 789 грн. 13 коп. три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов'язання щодо сплати в установлені договором № 35/11-ТЕ від 31.12.2010 строки вартості отриманого від позивача природного газу, оскільки за спожитий протягом січня-квітня 2011 року природний газ відповідач здійснив повний розрахунок лише 07.12.2012.

У Запереченні на позовну заяву (а. с. 51-53) відповідач заперечив проти позову у зв'язку з тим, що причинами виникнення заборгованості відповідача перед позивачем є: не відповідність фактичним витратам з надання послуг з теплопостачання та різниці між фактичними витратами та фактичними нарахуваннями; обсяг заборгованості з різниці в тарифах на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, яка вироблялася для населення, становила 10 775 600 грн.; несвоєчасне проведення розрахунку за спожитий природний газ та неповернення з Державного бюджету різниці в тарифах на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії для населення відповідно до Закону України "Про Державний бюджет на 2011 рік". Крім того, згідно платіжного доручення № 1294 від 07.12.2012 відповідач здійснив повний розрахунок з позивачем на суму 11 364 115, 22 грн. Відшкодування боргу за спожитий природний газ за договором про закупівлю природного газу за державні кошти № 35/11-ТЕ від 31 грудня 2010 року на суму 11 364 115,22 грн. можливе було лише за умови надання субвенції з Державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію. Інших можливостей для погашення боргу за спожитий природний газ у Відповідача не було. Господарська діяльність Відповідача базується тільки на виробництві теплової енергії та її транспортування споживачам. Пунктом 10.1 Договору № 35/11-ТЕ від 31 грудня 2010 року передбачено, що цей Договір набирає чинності з дати підписання та скріплення печатками сторін з 1 січня 2011 року і діє у частині поставки до 31 грудня 2011 року, а в частині розрахунків за газ - до повного виконання. Тобто, дія даного Договору закінчилася після повного виконанням Відповідачем зобов'язання по розрахунках за спожитий природний газ 07.12.2012, проведеним платіжним дорученням № 1294 на суму 11 364 115,22 грн. Після закінчення дії Договору у Позивача немає об'єктивних підстав звернення до суду для задоволення своїх матеріальних інтересів. Відповідач вважає, що відсутній предмет спору і в суду є всі об'єктивні і доведені матеріалами справи обставини про припинення провадження у справі відповідно до положень п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України. Відповідач просив суд врахувати при прийнятті судового рішення, що на Уманське комунальне підприємство "Уманьтеплокомуненерго" покладено виконання важливої соціальної проблеми - безперебійне забезпечення населення, установ та організацій тепловою енергією та гарячим водопостачанням на основі надійного функціонування та розвитку державної системи теплопостачання. В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Разом з тим, приписами п. З ч. 1 ст. 83 ГПК України та ч. 1 ст. 233 ГК України встановлено, що господарський суд має право зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора. Приписами ч. З ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Заявлені до стягнення штрафні санкції є значно великими, особливо пеня. Тому відповідач просить суд при прийнятті рішення у даній справі при задоволенні позовних вимог зменшити розмір пені від заявленої суми до стягнення на 50 %.

У судовому засіданні:

- представник позивача підтримала позов повністю з підстав, викладених у ньому, та пояснила, що відповідач розрахувався за поставлений газ за I -IV квартали 2011 року тільки 07.12.2012, чим порушив п. 4.1 Договору, яким встановлено, що остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання - передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, заперечила проти доводів відповідача, викладених у запереченнях на позовну заяву; просила суд не задовольняти клопотання відповідача в частині зменшення пені, оскільки відсутні підстави для її зменшення; просила позов задовольнити повністю та прийняти рішення у даному судовому засіданні;

- представник відповідача, заперечуючи проти позову, посилався на доводи і міркування, викладені у запереченнях на позов, та пояснив, що причинами виникнення заборгованості відповідача перед позивачем є всі незалежні від відповідача обставини, вказані у запереченнях; просить суд врахувати, що відповідач вживав всіх можливих заходів для проведення розрахунку із позивачем і про це свідчать постійні перерахування коштів позивачу, однак, від відповідача жодним чином не залежить можливість отримання коштів із державного бюджету, тому й було допущене прострочення оплати вартості отриманого газу; відповідач просив суд при прийнятті рішення у даній справі при задоволенні позовних вимог зменшити розмір пені на 50 %.

У судовому засіданні 13.08.2013 оголошена вступна та резолютивна частини рішення суду відповідно до статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представників сторін у судовому засіданні, суд встановив наступне.

Між дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (Постачальник за договором, позивач у справі) та Уманським комунальним підприємством "Уманьтеплокомуненерго" (Покупець за договором, відповідач у справі) укладено договір про закупівлю природного газу за державні кошти № 35/11-ТЕ від 31 грудня 2010 року (далі - Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався поставити імпортований природний газ в період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року 15 750 куб. м, а Покупець зобов'язався прийняти і оплатити природний газ в обсязі та на умовах цього Договору. Газ, що постачається за цим Договором, використовується Покупцем виключно для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання. Використання газу Покупцем для інших потреб не є предметом цього договору.

Згідно пункту 1.2 Договору Постачальник передає Покупцеві в період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року 15 750 куб. м, відповідно до графіка, вказаного в цьому пункті Договору.

В пункті 4.1 Договору визначено, що остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання - передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.3.1 Договору сторони передбачили, що у разі порушення Покупцем умов п. 4.1 цього Договору, Покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно п. 9.3 Договору строк позовної давності за цим Договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у 3 роки.

Пунктом 10.1 Договору встановлено, що цей договір набирає чинності з дати підписання та скріплення печатками Сторін, але не раніше ніж через 14 днів (п'ять робочих днів у разі застосування процедури закупівлі з підстав, визначених пунктом 3 частини 2 Закону України "Про здійснення державних закупівель") з дня опублікування у державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель відомостей про рішення Уповноваженого органу про погодження процедури закупівлі в одного учасника, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 1 січня 2011 року і діє у частині поставки газу до 31 грудня 2011 року включно, а у частині розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

Додатковими угодами № 1 від 28.01.2011, № 2 від 31.03.2011, № 3 від 01.07.2011, № 4 від 03.10.2011 сторонами внесені зміни до умов Договору зокрема щодо ціни газу та щодо дії договору.

На виконання Договору та додаткових угод до нього, протягом січня - квітня 2011 року позивач передав відповідачу природний газ на загальну суму 14 051 734 грн. 33 коп., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу від 31.01.2011 на суму 4 510 390,05 грн., від 28.02.2011 на суму 4 338 069, 23 грн., від 31.03.2011 на суму 3 759 341,34 грн., від 30.04.2011 на суму 1 443 933, 71 грн. Вказані акти підписані повноважними представниками сторін та скріплені їхніми печатками, належним чином засвідчені їх копії містяться в матеріалах справи, щодо вартості та ціни природного газу спір між сторонами відсутній.

07 грудня 2012 року згідно платіжного доручення № 1294, підтверджується обома сторонами, відповідач повністю сплатив кошти за отриманий в цей період природний газ, однак, кошти відповідачем сплачені із порушеннями строків їх сплати, в зв'язку з чим позивач пред'явив до стягнення з відповідача пеню, три проценти річних та індекс інфляції за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання відповідно до доданого до позовної заяви розрахунку.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими до частково задоволення, з огляду на таке.

Договір № 35/11-ТЕ на купівлю - продаж природного газу за державні кошти від 31 грудня 2010 року, на підставі якого виникли зобов'язання сторін, підписаний повноважними представниками сторін, підписи яких скріплені печатками підприємств, він містить всі істотні умови для договорів даного виду.

Згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України, статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За приписом частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Із матеріалів справи вбачається і відповідачем підтверджено, що позивач поставив відповідачу, а останній отримав природний газ на загальну суму 14 051 734 грн. 33 коп., про що сторони підписали акти приймання-передачі природного газу від 31.01.2011, від 28.02.2011, від 31.03.2011, від 30.04.2011.

Відповідач повністю розрахувався з позивачем за поставлений газ, але з порушенням строків, обумовлених сторонами в Договорі, що не заперечується та підтверджується відповідачем, зокрема, платіжним дорученням № 1294 від 07.12.2012 (а.с. 55). Вказаним порушено умову пункту 4.1 Договору, за яким остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу повинен бути здійснений відповідачем до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

В статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Одним із видів господарських санкцій, які відповідно до статті 217 ГК України можуть застосовуватися у сфері господарювання, є штрафні санкції, що можуть застосовуватися у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) відповідно до умов договору між сторонами.

В частині 6 статті 231 ГК України вказано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як уже зазначалось вище, в пункті 7.3.1 Договору сторони передбачили, що у разі порушення відповідачем умов п. 4.1 цього Договору він повинен сплатити (крім суми заборгованості) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. При цьому, згідно п. 9.3 Договору строк позовної давності за цим Договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у 3 роки.

Пеня в сумі 1 054 829 грн. 55 коп., нарахована позивачем окремо по кожному акту, в розмірі, встановленому за згодою сторін, на кожну із прострочених сум та за періоди, коли фактично існувала заборгованість. Перевіривши виконаний позивачем розрахунок пені, суд приходить до висновку, що він виконаний вірно, відповідно до умов Договору та вимог чинного законодавства.

Відповідач просить суд при прийнятті рішення у даній справі при задоволенні позовних вимог зменшити розмір пені від заявленої суми до стягнення на 50 % у зв'язку з тим, що на Уманське комунальне підприємство "Уманьтеплокомуненерго" покладено виконання важливої соціальної проблеми - безперебійне забезпечення населення, установ та організацій тепловою енергією та гарячим водопостачанням, а порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо своєчасної оплати вартості спожитого природного газу викликане незалежними від нього причинами, зокрема, несвоєчасним отриманням субвенції з Державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Застосування вказаної норми є правом суду. При цьому застосування цієї процесуальної норми можливе лише у разі можливості застосування норми матеріальної.

Згідно частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, суд приходить до висновку, що при прийнятті рішення з даної вимоги необхідно врахувати важкий фінансовий стан підприємства, його збиткову діяльність, ступінь виконання відповідачем зобов'язання перед позивачем, який хоча й з простроченням, однак, повністю розрахувався за спожитий газ, необхідно також врахувати те, що предметом договору є постачання газу виключно для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання. З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що клопотання відповідача про зменшення пені необхідно задовольнити частково, зменшити належну до стягнення суму пені та стягнути з відповідача на користь позивача пеню в сумі 570 000 грн., оскільки заявлена до стягнення пеня в сумі 1 054 829 грн. 55 коп. є занадто великою.

Право застосування у прийнятті судових рішень господарськими судами пункту 3 частини 1 статті 83 ГПК України, частини 1 статті 233 ГК України, частини 3 статті 551 ЦК України, передбачено в оглядовому листі Вищого господарського суду України від 29.04.2013 № 01-06/767/2013 (пункт 7).

Вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню у заявлених сумах, відповідно до припису статті 625 ЦК України, в якій вказано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та три проценти річних застосовуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки.

Розрахунок трьох процентів річних позивачем виконаний вірно, відповідачем не спростований, всі сплачені відповідачем суми у розрахунку враховані, тому вимога позивача про стягнення трьох процентів річних підлягає задоволенню у заявленій позивачем сумі 609 789 грн. 13 коп. Розрахунок інфляційних втрат в сумі 109 527 грн. 11 коп. виконаний позивачем також окремо по кожному акту приймання-передачі природного газу із врахуванням здійснених відповідачем оплат.

Відповідно до статті 49 ГПК України з відповідача підлягають відшкодуванню позивачу понесені останнім витрати на сплату судового збору в сплаченій ним сумі 35 483 грн.

З огляду на викладене, керуючись статтями 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Уманського комунального підприємства "Уманьтеплокомуненерго" (20300, Черкаська область, м. Умань, вул. Тищика, 12а, ідентифікаційний код 02082675) на користь дочірньої компанії "Газ України" національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 31301827) - 570 000 грн. (п'ятсот сімдесят тисяч гривень) пені, 109 527 грн. 11 коп. (сто дев'ять тисяч п'ятсот двадцять сім гривень 11 копійок) інфляційних втрат, 609 789 грн. 13 коп. (шістсот дев'ять тисяч сімсот вісімдесят дев'ять гривень 13 копійок) три проценти річних, 35 483 грн. (тридцять п'ять тисяч чотириста вісімдесят три гривні) судового збору.

У решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 19.08.2013

Суддя А.Д. Пащенко